37. Вплив стоїцьких ідей на подальший розвиток політико правових вчень

Під впливом філософії стоїків у Спарті була зроблена спроба суспільно-господарської реформи; правителі епохи ллінізму використовують доктрину для обґрунтування своєї божественності; завойовницька політика Римської Республіки прикривалася засадами стоїків; у період імперії римська духовно-розумова еліта самоусувається від політичного життя, що теж обґрунтовувалось цією доктриною; у зміненому вигляді стоїцизм стає частиною християнської доктрини.

Традиції грецького стоїцизму відновились у Римі в особі Сенеки, Епіктета, Марка Аврелія, які представляють новий (римський) період у стоїцизмі. Цих мислителів ще називають представниками напряму філософії скептицизму. Ідеї стоїків також відображені у діяльності та творах римських юристів

Погляди грецьких стоїків щодовідповідного індивіда були використані римськими авторами при створенніпо суті нової концепції – поняття юридичної особи. Значним досягненням давньоримської думки було створення самостійноїнауки – юриспруденції.

38. Суть епікуреїзму .Справедливість і договір в концепції епікура

Епікуреїзм разом із стоїцизмом були провідними школами давньої Греції, а також і Риму. Епікуреїзм заснував Епікур, який діяв у Афінах. Його доктрина обіцяла людям внутрішню свободу від страху перед Богами, смертю, терпінням. Боги в Епікура – символ вічного щастя, але не істоти, які створили світ і мають вплив на людську долю.

Людина осягає щастя лише у внутрішньому спокої. Епікур не заперечував розкошів цивілізації як циніки, а говорив про розумний вибір.

Епікурейський філософ дбає про свою власність, заробляє гроші, але тримається міри, адже – багатство без міри це великі злидні.

Держава за Епікуром – справа корисна. Вона виникає із розумної суспільної угоди. Люди уклали "угоду щоб не шкодити один одному". Держава повинна гарантувати зовнішній спокій. Тобто, епікурейці не заперечують державу, а терплять її за її корисність. Держава створює зовнішні умови для підтримки духовної свободи.

Якщо вихідним пунктом стоїчної філософії було Платонове визначення щастя та епікурейсько-Аристотелеве визначення доброчесності через щастя, то у Епікура щастя – єдина абсолютна мета життя. А у стоїків доброчесність – єдина мета.

Найвищою метою життя є задоволення. Доброчесність, як і в Аристотеля, має для Епікура вартість не сама по собі, а тому, що вона робить життя приємним. З цього погляду будь-яка діяльність має для нього умовне значення. Тому суспільне життя мислитель виводить не з прагнення людини жити з подібними собі, а із взаємної домовленості людей спільно досягати задоволення. Договір у Епікура стоїть на першому плані в суспільному житті. Справедливість, яка визначає норми взаємних стосунків людей між собою, має санкцію не у своєму змісті й вартісності, а в договорі звідки вона черпає свій сенс і зміст. Отже, справедливість як самостійну засаду епікурейці відкидають, і її місце займають договори. Внаслідок цього всі злочини не є злочинами проти справедливості, а проти договору. Стоїки справедливо роблять закид епікурейцям у тому, що для них не крадіжка само собою погана і заслуговує покарання, а погане те, що злодій не зумів приховати злочину. Цю ж ідею задоволень бачимо у вченні Епікура про політичну діяльність. Ідеальна людина, зображена Епікуром, бере таку участь у державній діяльності, яка потрібна їй для свого щастя або для повноти задоволень.