18. Походження і мета держави у Лао-цзи. – дивись питання 16. Там все є

19. Походження і причини виникнення держави у Мо-цзи.

Мо-цзи (479-400 до н. е.) - засновник школи моїстів.

Ще однією потужною течією давньокитайської державно-правової думки був моїзм - політична філософія, що ґрунтувалася на однаковому ставленні до всіх людей, тобто на любові.

Її засновник - Мо-цзи. У своєму однойменному трактаті (IV ст. до н. е.) він обґрунтував теорію суспільного договору щодо виникнення держави, ідею федеративного устрою, принципи державного управління, практичні пропозиції щодо побудови жорсткої адміністративної структури, концепції поєднання заохочення і покарання як могутнього важеля державного адміністрування, політичну доктрину казарменого рівноправ'я, започаткування егалітаризму (франц. - рівність) в соціально-політичних відносинах.

Мо-цзи першим у давньокитайській суспільно-політичній думці аргументував ідею виборності першого правителя. На його думку, у Піднебесній тривалий час існував хаос, доки люди не зрозуміли, що все це через "відсутність керівників". А усвідомивши це, зрештою "вибрали най достойнішу людину і поставили її сином неба". Поряд з ідеєю єдиного центру мислитель запропонував концепцію всезагального блага у відносинах на рівні держави й між державами. Виступаючи за реформи на користь народу, Мо-цзи засуджував прагнення до розкоші, витонченої культури, церемоніалу.

У своєму вченні Мо-цзи наполягав на врахуванні інтересів народу в процесі управління державою. Він наголошував, що влада має застосовувати не тільки насильство і покарання, а й моральні форми впливу на людей. Здійснення реформ, на його думку, неможливе лише на основі використання звичаїв, воно потребує встановлення нових правил у формі законів.

Він виступав з критикою правління наслідної знаті (аристократії) та всіх інших учень.

Моїзм виражав інтереси дрібних власників, вільних землеробів, ремісників, торговців, нижчих членів у державному апараті, соціальне становище яких було непостійним. Джерелом мудрості Мо-цзи вважав не природжене доброчинство і не читання книжок, а знання, здобуті із життя простого народу.

Управління державою не потребує навчання. У давності не було управління. Люди жили як дикі звірі. Безлад у "Піднебесній" був жахливий. Тоді люди вирішили покінчити з хаосом, обрали наймудрішого і зробили його "сином Неба", а він навів порядок у державі. Тому на керування державою треба висувати мудрих. Для того, щоб держава була єдиною, а влада міцною - пропонувалось насаджувати єдинодумство, шкідливі вчення забороняти, заохочувати доноси.

В історії розвитку китайської політико-правової думки вчення Мо-цзи займає проміжний ступінь між конфуціанством та легізмом. У цілому Мо-цзи в політико-правовій думці Китаю зробив дуже істотний висновок, що бідність - це коріння безладу і хаосу в управлінні.

20. Суть доктрини зразкової держави Шань-Яна.

Основні постулати праці Шан Яна ґрунтуються на ученні Гуань Чжуна. Держава з метою свого процвітання спирається на жорсткі закони і суворі покарання, досягає спокою і благоденства завдяки землеробству і війнам. Вона стане бідною і слабкою, якщо не зможе запобігти накопиченню у її середині "яду паразитів", до яких належать музика, "Шицзін", "Шуцзін", повага до колишніх порядків, чесноти, повага до батьків, братерські обов'язки, щирість, довіра, чесність, безкорисливість, людинолюбство, справедливість, небажання воювати, уявлення про війни як щось ганебне. Завдання мудрого правителя держави - ніколи не забувати про закон; послабити прихильників; подолати красномовців; нищити будь-які міркування; правити лише на підставі закону; встановити єдині правила заохочення і покарання, найрозгорнутішу систему тотального стеження, колективної відповідальності за принципом кругової поруки; ухвалити закон, що забезпечить неухильне дотримання інших законів; закріпити права і обов'язки підданих; формулювати закони чітко і доступно для сприйняття і для розумних, і для "дурників"; створювати закони відповідно до звичаїв народу; добре знати, що люди люблять і що вони ненавидять; нещадно боротися із "паразитами"; бути справедливим до нелюбих і не потурати улюбленцям.

Шан Ян був упевнений, що порядок у державі досягається трьома шляхами: 1) через закон як те, чого дотримуються і правитель, і сановники; 2) через довіру як те, що встановлюється спільно і правителем, і сановниками; 3) через владу як те, чим розпоряджається один правитель. При цьому сформулював гасло, яке суперечить попереднім твердженням автора: "Мудрий творить закони, а дурники обмежуються ними". Особливу увагу у праці приділено системі покарань і заохочень. У державі, на думку Шан Яна, на 9 покарань повинно припадати одне заохочення. У сильній державі таке співвідношення - 7:3, у державі, приреченій на загибель, - 5 : 5. Покарання мають бути найсуворішими навіть за дрібні порушення, оскільки саме покарання породжують силу, сила - могутність, могутність - велич, велич - трепет, а трепет

чесноти і доброту, яка теж походить від сили. Основним видом покарання у Шан Яна є смертна кара: її застосовують до того, хто порушив закон, а також до трьох категорій його найближчих родичів без поблажливості за заслуги і чесноти. Єдиним винятком є донощики, яких ще й за доноси слід заохочувати.