Тема 1: поняття, предмет та метод адміністративного права як галузі національного права

1. Предмет правового регулювання адміністративного права

2. Методи правового регулювання адміністративного права

3. Поняття адміністративного права

4. Система адміністративного права

1. Предмет правового регулювання адміністративного права

Всі норми права можна поділити на окремі галузі, в залежності від того, які суспільні відносини вони урегульовують і яким чином це робиться, тобто в залежності від предмета та метода правового регулювання. Звичайно, в країнах англо-саксонської правової сім’ї не розрізняють такої великої кількості галузей права, як це традиційно здійснюється в романо-германській сім’ї, до якої належить і Україна. Там правові норми поділяють в залежності від того, чи стосуються ті або інші норми життя окремих громадян, чи регулюють діяльність держави, внаслідок чого розрізняють публічне і приватне право. В Україні існує галузевий поділ, основою для якого є предмет та метод правового регулювання.

Адміністративне право є самостійною, хоча й відносно молодою галуззю права, адже воно виділилося як галузь лише у 80-х роках ХХ століття. Проте урізноманітнення та активний розвиток управлінських відносин зумовили розширення мережі управлінських зв’язків, що, у свою чергу, урізноманітнило предмет правового регулювання адміністративного права.

З точки зору теорії права предмет правового регулювання будь-якої галузі являє собою певний вид суспільних відносин, що вимагає правового регулювання шляхом визначення прав, обов’язків та відповідальності учасників конкретних відносин. Слід відзначити, що предмет правового регулювання – це, по суті, сукупність питань, які вирішуються в межах однієї чи декількох суміжних галузей права, це певна сукупність відносин, які реалізовуються на основі норм окремих галузей права. Предмет правового регулювання окремих галузей права є досить вузьким (так, предметом правового регулювання трудового права є трудові й тісно пов’язані з ними відносини), в інших, як наприклад, адміністративного права, він є досить об’ємним, внаслідок чого його важко означити кількома словами. Таким чином, перш ніж визначати поняття адміністративного права як галузі права, слід визначити особливості, специфіку предмета та методів регулювання адміністративного права.

Тривалий час питання про предмет правового регулювання адміністративного права взагалі не було дискусійним. Найбільш поширеною була позиція, запропонована Л.В. Ковалем, який вважав, що предмет адміністративного права складають суспільні відносини, що виникають при здійснення державного управління. Ця позиція фактично не змінилася й до сьогодні, але власне зміст державного управління було оновлено з урахуванням конституційних положень про пріоритет прав людини і громадянина.

Таким чином, предметом регулювання адміністративного права є суспільні відносини, які складаються між суб’єктами державної влади та невладними суб’єктами у процесі державного управління. Виходячи з того, що державне управління здійснюється в багатьох сферах і практично супроводжує людину від народження і до смерті (державна реєстрація фактів народження, одруження, призначення пенсії, видача дозволів на заняття окремими видами господарської діяльності тощо), предмет регулювання адміністративного права є досить об’ємним та мобільним, його внутрішнє наповнення залежить від економічних, соціальних, політичних чинників. Зокрема, перехід планової до ринкової економіки зумовив необхідність перегляду загальнодержавних пріоритетів, внаслідок чого саме людина, її життя і здоров’я стали найвищою соціальною цінністю. Відповідно й змістом діяльності держави в особі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування стало забезпечення належного рівня реалізації прав, свобод, інтересів та обов’язків учасників суспільних відносин у сфері державного управління.

Таким чином, до предмета правового регулювання адміністративного права належать відносини, які виникають:

1. У зв’язку з організацією управління соціально-економічною, адміністративно-політичною та культурною сферами громадського життя.

2. У зв’язку з організацією діяльності органів державного управління всіх рівнів (відносини щодо створення, ліквідації, реорганізації органів державної влади – міністерств, відомств, управлінь – та їх апарату, забезпеченням їх витратними матеріалами, оргтехнікою, кадрове забезпечення тощо);

3. У зв’язку із встановленням прав та обов’язків суб’єктів управлінської діяльності (у зв’язку з визначенням компетенції суб’єктів управління) та проходженням державної служби або служби в органах місцевого самоврядування.

4. У зв’язку із встановленням міри та видів відповідальності суб’єктів управлінської діяльності за порушення норм адміністративного та інших галузей права (кримінального, цивільного тощо).

5. У зв’язку з реалізацією державно-владної діяльності всередині апарату управління (відносини субординації та координації в межах однієї служби, адміністрації, комітету тощо).

6. У зв’язку із врегулюванням відносин між органами державного управління та іншими органами держави, громадянами та їх об’єднаннями.

7. У зв’язку із регулюванням порядку, способів надання адміністративних (управлінських) послуг окремими органами держави.

8. У зв’язку з реалізацією юрисдикції адміністративних судів та відновленням порушених прав і свобод громадян в судовому, поза судовому або так званому адміністративному порядку, а також у порядку адміністративного судочинства.

9. У зв’язку із захистом публічних інтересів держави від протиправних посягань (прийняття так званих імперативних норм, що не можуть бути змінені учасниками правовідносин і є обов’язковими до виконання всіма суб’єктами, що підпадають під юрисдикцію Української держави).

10. У зв’язку із застосуванням заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальність, щодо фізичних і юридичних осіб, які винні у вчиненні адміністративних проступків або ж не вчинили адміністративних правопорушень, проте на яких поширюється чинність спеціальних правових режимів: режиму воєнного чи надзвичайного стану, введення комендантської години, застосування правил прикордонного режиму тощо.

11. У зв’язку з організацією та діяльністю апаратів адміністрацій державних підприємств, установ та організацій.

12. Тощо.

Норми адміністративного права визначають права, свободи та обов’язки суб’єктів у галузі реалізації державно-владних повноважень. Крім цього, в адміністративному праві є чимало правил, яких повинні дотримуватися усі особи, яких вони стосуються (наприклад, правила перетинання митного кордону України, правила полювання на диких тварин, правила торгівлі та інші) і за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність.

Таким чином можна сказати, що предмет правового регулювання адміністративного права традиційно становлять лише ті відносини, які безпосередньо пов’язані із здійсненням державно-владної управлінської діяльності та адміністративним захистом прав і свобод громадян. Інші відносини, що виникають у процесі діяльності органів державного управління регулюються нормами інших галузей права або не потребують правового регулювання (наприклад, проведення санації державного підприємства, яке перебуває у стані банкрутства – регулюється нормами господарського права, порядок працевлаштування працівників державного апарату регулюється нормами трудового права, а порядок проведення нарад та зборів не потребує правового регулювання).

Саме тому не можна ототожнювати управлінську діяльність державних органів з їх загальною діяльністю, оскільки остання може регулюватися нормами інших галузей права (наприклад, відносини щодо працевлаштування регулюються нормами трудового права, відносини майнової відповідальності державних службовців регулюються нормами цивільного права, відповідальність за зловживання своїм посадовим становищем передбачена Кримінальним кодексом України тощо).

Таким чином, предмет правового регулювання адміністративного права постійно оновлюється під впливом соціально-економічних, політичних та інших чинників, у зв’язку із розширенням мережі управлінських зв’язків, проте не включає в себе всі відносини, що виникають у процесі державного управління.