3. Структура адміністративних правовідносин, підстави їх виникнення

Кожне адміністративне правовідношення має свою структуру, елементами якого є: суб’єкт (учасник правовідносин, що наділений визначеними правами і обов’язками), об’єкт (сукупність суспільних відносин, з приводу яких учасники вступають у правові відносини) та зміст. Зміст правовідносин має дві сторони: матеріальну (поведінка суб’єктів) та юридичну (сукупність суб’єктивних прав та обов’язків суб’єктів).

В юридичній літературі існує багато тверджень з приводу того, що є об’єктом правовідносин. Одна група авторів в якості єдиного об’єкта визнає діяння людей, а інші виділяють об’єкт майнових відносин (речі матеріального світу) та об’єкт немайнових відносин (дії, поведінка людей).

В адміністративному праві виділяють дві групи об’єктів правовідносин: безпосередній та опосередкований. Безпосереднім об’єктом є вольова поведінка людини, її діяння. А через керовані діяння здійснюється вплив і на процеси, і на матеріальні предмети, інформацію, продукти духовної творчості.

Суб’єктом адміністративного права є учасник правовідносин, який відповідно до норм адміністративного права наділений правами та обов’язками і володіє двома ознаками:

- соціальна ознака – участь у суспільних відносинах в якості персоніфікованого суб’єкта, який формує та реалізує свою волю в конкретному правовідношенні.

- юридична ознака – визнання нормативними актами його здатності бути носієм прав та обов’язків, вступати у правовідносини.

Передумовою вступу суб’єктів у конкретні адміністратив­но-правові відносини є наявність у них правоздатності, дієздатності й деліктоздатності.

Адміністративну правоздатність мають не лише фізичні особи, а й державні підприємства та установи, а також об’єднання гро­мадян, органи самоврядування та їх органи. Адміністративна правоздатність – це спроможність суб’єкта адміністративних правовідносин мати права та нести юридичні обов’язки у сфері виконавчої влади. Адміністративна правоздатність фізичної особи настає від народження і припиняється зі смертю, юридичної особи – від дня державної реєстрації або ж від дня отримання ліцензії чи іншого дозвільного документа, якщо діяльність юридичної особи потребує їх наявності, а правоздатність державного органу залежить від обсягу його компетенції (посадової особи – від переліку повноважень за посадою) та виникає з моменту видання акта про їх заснування.

Ад­міністративна правоздатність є основою адміністративної дієздатності.

Адміністративна дієздатність – це здатність суб’єкта своїми діями набувати і реалізовувати права та обов’язки у сфері управління. Адміністративна дієздатність юридичних осіб настає разом з їх адміністративною правоздатністю, а у фізичних осіб – часткова дієздатність з 16 років, а повна – з 18 років.

Особливість адміністративної правоздатності і дієздатності полягає в тому, що вони означають можливість бути суб’єктом адміністративно-правових відносин.

Адміністративна деліктоздатність – це здатність особи нести відповідальність за свої протиправні вчинки. Вона, як правило, виникає разом з адміністративною дієздатністю, хоча і не тотожна їй. Так, психічно хвора особа може отримувати пенсію по інвалідності, тобто ступати в адміністративні правовідносини з державою з приводу соціального забезпечення. При цьому відповідний суб’єкт може не визнаватися суб’єктом адміністративного правопорушення та не притягуватися до адміністративної відповідальності як такий, що хворий на психічну хворобу, що унеможливлює розуміння ним протиправності своїх дій та керування ними.

Зміст конкретного правовідношення складають права та обов’язки його учасників. Вони можуть визначатися на рівні нормативного акту або частково встановлюватися сторонами.

Підставою виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин є юридичні факти.

За наявністю або відсутністю зв’язку факту з волею суб’єкта вони поділяються на дії та події.

Під діями розуміють факти, які виникають за волею людей. Вони можуть бути як правомірними, так і неправомірними.

Правомірні дії відповідають вимогам адміністративно-правових норм. До правомірних дій, що породжують адміністративно-правові відносини, належать акти управління – накази керівників установ чи організацій про призначення на посаду, звільнення з посади, переведення на іншу посаду тощо; факт подання громадянином скарги, заяви, звернення за реєстрацією юридичної особи тощо.

Неправомірні дії – це правопорушення, проступки, що тягнуть за собою застосування заходів примусового впливу. До неправомірних дій належать правопорушення, в тому числі адміністративні та дис­циплінарні, за які настає адміністративна відповідальність. Вчинення правопорушення тягне за собою виник­нення певного кола правовідносин, пов’язаних із застосуванням норм матеріального та процесуального адміністративного права.

Події – це явища, що не залежать від волі людей, але призводять до певних правових наслідків. Наприклад, до подій належать стихійні лиха (повені, землетруси, пожежі, епідемії, епізоотії тощо), смерть, факти досягнення визначеного віку (повноліття, досягнення пенсійного, призовного віку) тощо.

За наслідками, що настали, юридичні факти бувають: правоутворюючі, правозмінюючі та правприпиняючі.

Правоутворюючі юридичні факти є підставою для встановлення, початку правовідносин (наприклад, вчинення адміністративного правопорушення є підставою для початку провадження по справі; з подачею заяви на реєстрацію підприємства починається процедура державної реєстрації тощо).

Правозмінюючі факти змінюють суть існуючих правовідносин. Так, визнання за правопорушником неможливості сплатити штраф може призвести до винесення постанови про накладення штрафу працівником державної виконавчої служби шляхом звернення стягнення на особисте майно правопорушника (ст. 308 КУАП), а у разі ухилення порушника від відбування громадських робіт постановою судді невідбутий строк громадських робіт може бути замінено адміністративним арештом з розрахунку один день арешту за п’ять годин громадських робіт, але не більш як на п’ятнадцять днів або ж застосування певної кількості годин громадських робіт (ст. 321-4 КУАП).

Правоприпиняючі факти зумовлюють припинення правовідносин. Наприклад, виявлення факту подання неправдивих документів державним службовцем є підставою для припинення повноважень державного службовця. Сплата правопорушником штрафу припиняє адміністративно-деліктні відносини, що виникли у зв’язку із вчиненням правопорушення.

У цілому адміністративно-правові відносини характеризуються двома найважливішими рисами: з одного боку – це форми соціаль­них відносин, оскільки в них обов’язково беруть участь люди чи їх об’єднання, а з іншого – це форми організаційних відносин, у про­цесі реалізації яких розв’язуються завдання управлінської діяльності.