- •Міністерство аграрної політики та продовольства україни
- •1.1. Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови.
- •1.2Літературна мова. Мовна норма. Культура мови.
- •1.3. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовкм)
- •1. 4. Формування навичок і прийомів мислення.
- •4.1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота з орфографічним та орфоепічним словниками)/
- •4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм
- •4.3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови
- •V. Складання професійних документів
- •5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.
- •5.2. Укладання документів щодо особового складу
- •5.3. Текстове оформлення довідково-інформаційних документів
- •5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •Розділ 1. Культура фахового мовлення
- •Тема 1.1. Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення
- •1. Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».
- •2. Нормативні документи про державний статус української мови.
- •3. Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини.
- •4. Стилі сучасної української літературної мови. Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю. Типи мовлення.
- •Тема 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.
- •1. Поняття літературної мови. Мовна норма, варіанти норм.
- •2. Ознаки та аспекти культури мови
- •3.Мовленнєва культура – критерій професійної майстерності фахівця. Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури.
- •4. Культура мовлення під час дискусії.
- •Тема 1.3. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовкм)
- •2. Майстерність публічного виступу. Види підготовни до виступу.
- •Рекомендації щодо публічного мовлення
- •Дещо про техніку викладу
- •3. Управління мовленням та його структурування з допомогою тематичної організації, зв’язності та злитості.
- •Типи текстових структур
- •4. Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного виду усного вербального спілкування
- •Тема 1. 4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.
- •1. Мова і думка
- •2. Види, форми, прийоми розумової діяльності
- •1) Судження;
- •2) Умовивід;
- •3) Поняття.
- •Поняття гіпотези і її структура
- •Види гіпотез
- •4.Закони риторики
- •VI. Закон ефективної комунікації.
- •Розділ 2. Етика ділового спілкування
- •Тема 2.1. Поняття етики ділового спілкування, її предмет завдання План
- •1. Поняття спілкування.
- •2. Етичні норми і нормативи. Професійна етика. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.
- •Тема 2.2. Структура ділового спілкування.
- •1. Форми та функції ділового спілкування.
- •Основні комунікативні бар`єри в спілкуванні
- •2. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори.
- •3. Основні правила ділового спілкування. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •8. Правила ведення ділової бесіди крім ділових якостей передбачають і стиль вашого одягу — дрес-код.
- •Тема 2.3. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей,
- •2. Культура телефонного діалогу.
- •Тактичні та мовні засоби у телефонному спілкуванні
- •Етичні питання використання мобільних телефонів
- •Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни.
- •2. Лексика за сферою вживання. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.
- •3. Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики.
- •Тема 3.2. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно донапряму підготовки)
- •1. Правила вживання термінів.
- •2. Терміни і професіоналізми. Творення професіоналізмів.
- •3. Фразеологічні одиниці, кліше та використання їх у мовленні. Джерела походження фразеологізмів. Сфери вживання.
- •Тема 3.3. Типи термінологічних словників (відповідно до фаху) План
- •1. Типи термінологічних словників.
- •2. Правила вживання, правопису слів іншомовного походження.
- •Тема 3.4. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів.
- •1. Багатозначні слова і контекст
- •2. Синонімічний вибір слова. Словники синонімів та паронімів: правила користування.
- •Значення синонімів
- •3. Пароніми та омоніми у мові фаху.
- •4. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціальні у тексті (граматичні форми).
- •Тема 4.1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота з орфографічним та орфоепічним словниками)
- •2. Систематизація правил орфографії. Правила роботи з орфографічними та орфоепічними словниками.
- •3. Правопис прізвищ, імен по батькові в українській мові.
- •4. Правопис складних іменників та прикметників.
- •5. Правопис прислівників
- •Тема 4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм
- •1. Особливості вживання іменників, прикметників, займенників та дієслів у документах
- •1.1.Іменник
- •Прикметник
- •1.2.Займенник
- •1.3.Числівник
- •1.4.Дієслово
- •1.5.Вибір прийменника у діловому стилі
- •Тема 4.3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •1. Структура речень і словосполучень.
- •2. Розповідна форма викладу матеріалу. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів реченя.
- •3. Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні.
- •4. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні Координування підмета з присудком
- •Складні випадки керування
- •Узгодження числівників з іменниками
- •5. Види простих і складних речень
- •Прості речення
- •Тема 5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.
- •2. Вимоги до складання та оформлення різних видів документів:
- •2.1. Основні реквізити.
- •2.2. Стандартні і нестандартні документи
- •2.3. Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.
- •Тема 5.2. Укладання документів щодо особового складу План
- •1. Оформлення автобіографії
- •Автобіографія
- •Оформлення характеристики
- •Оформлення заяви
- •31.03.11 (Підпис) Оформлення резюме
- •Резюме сергій пархоменко
- •Оформлення наказу
- •Тема 5.3. Текстове оформлення довідково-інформаційних документів
- •1. Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування.
- •2. Кореспонденція за характером інформації. Телеграма. Факс.
- •3. Оформлення довідков-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні та пояснювальні записки, виробничі звіти.
- •Оголошення
- •Реквізити:
- •Реквізити:
- •4. Виробничі протоколи. Витяг з протоколів.
- •Тема 5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •1. Управлінська документація. Оформлення стандартних документів.
- •2. Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова. Оформлення наказу
- •Рекомендую прочитати:
- •Оформлення розпорядження
- •Постанова
- •I. Констатаційна частина.
- •II. Розпорядча частина. Постановив (або постановляє): 1. 2. 3. Керівник структурного підрозділу (підпис) Розшифрування підпису
- •3. Ознайомлення з організаційними документами Оформлення статуту
- •Оформлення положення
- •Оформлення інструкції
- •Висновки
- •Список використаної літератури
Тема 4.3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
План
1. Синтаксичні структури у професійному мовленні.
2. Розповідна форма викладу матеріалу. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів реченя.
3. Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні.
4. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.
5. Просте і складне речення.
1. Структура речень і словосполучень.
Словосполучення – це змістове і граматичне сполучення двох або більше повнозначних слів, які поєднані за нормами мови, які можуть виражати в лексично членованій формі єдину назву предмета, поняття чи уявлення.
Словосполучення є найменшою складною номінативною одиницею мови, що утворюється внаслідок обєднання двох або трьох повнозначних слів.
Словосполучення не мають інтонації, вони не мають ні категорії особи, ні часу, ні модальності.
В українській мові розрізняють три типи підрядного зв’язку слів у словосполученні: узгодження, керування, прилягання.
Синтаксичні зв’язки між словами в словосполученні виражаються за допомогою форм слів, порядку слів, прийменників (прийменникові, безприйменникові).
За складом й закономірностями словосполучення можна поділити на два різновиди – прості (складаються з двох слів) і складні (складаються з трьох і більше слів).
Речення – це сполучення слів або окреме слово, яке висловлює певну думку граматично й інтонаційно оформлене як закінчена цілісність .
Речення бувають простими (односкладні, двоскладні) поширене, непоширене; ускладнене, неускладнене; повні, неповні) та складними (складнопідрядні, складносурядні, безсполучникові).
2. Розповідна форма викладу матеріалу. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів реченя.
У діловому мовленні складне речення, як і просте, обслуговує потреби мовного спілкування (як усного, так і писемного). Різні типи синтаксичних структур дають надзвичайно багаті можливості для якнайточнішого вираження змісту ділових паперів та передані різноманітних логічних відношень.
Складні синтаксичні структури відрізняються від простих речень своєю будовою: членами простого речення є слова або словосполучення, а членами складних конструкцій є кілька моделей речень (прості речення поєднуються і стають частинами складних речень).
Одна з основних вимог до речень будь-якого типу у діловому мовленні є вимога чітко й містко виражати значний за обсягом і складний за змістом матеріал. Речення має бути цілісним і передавати інформацію в усій складності залежностей і зв'язків. Синтаксичні зв'язки у реченнях називають за функцією залежного члена речення: означальні (між означенням і підметом, додатком, обставиною), обставинні (між присудком і обставинами), додаткові (між присудком і додатком), присудкові (між підметом і присудком).
З метою пов'язання компонентів думки, у діловому мовленні найчастіше серед різних типів синтаксичних одиниць використовують займенникові зв'язки (це займенники цей, такий, той, а також займенникові слова типу даний, відомий). Для встановлення різних відношень між однорідними членами використовуються сполучники типу: якщо не ... то, не тільки ... а й та ін. Логічний зв'язок між компонентами думки, послідовність цих компонентів виражаються за допомогою вставних слів по-перше, по-друге, отже, таким чинам. З цією ж метою використовуються синтаксичні конструкції типу незважаючи на..., завдяки... та ін.
У діловій документації переважає розповідна форма викладу. Присудок ставиться здебільшого у формі теперішнього часу, перевага надається пасивним конструкціям (прибуток - одержується, система освіти - перебудовується). Синтаксис ділових паперів характерний вживанням інфінітивних конструкцій (перебудувати, втілити, фінансувати), дієприслівникових і дієприкметникових зворотів; використанням серед дієслівних форм першої особи множини теперішнього і майбутнього часу (розглянемо, пропонуємо, звернемося), розщепленого присудка (виявити увагу, вести переговори).
Серед синтаксичних структур складних речень у ділових паперах широко вживаються сполучники але, а, зв'язки між простими реченнями в межах складного синтаксичного цілого здійснюються за допомогою сполучників через те що, перш ніж, після того як, а для позначення складних логічних зв'язків використовуються багатослівні сполучники типу відповідно до того, у зв'язку з тим. подібно до того як, внаслідок того що, в міру того як.
Досить рідко вживаються у діловому стилі модальні частки ніби, начебто, неначе, а також питальні конструкції.
Загалом, використовуючи різні синтаксичні структури у діловому мовленні, слід добиватися, аби виклад був простим і зрозумілим.