
- •Міністерство аграрної політики та продовольства україни
- •1.1. Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови.
- •1.2Літературна мова. Мовна норма. Культура мови.
- •1.3. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовкм)
- •1. 4. Формування навичок і прийомів мислення.
- •4.1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота з орфографічним та орфоепічним словниками)/
- •4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм
- •4.3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови
- •V. Складання професійних документів
- •5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.
- •5.2. Укладання документів щодо особового складу
- •5.3. Текстове оформлення довідково-інформаційних документів
- •5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •Розділ 1. Культура фахового мовлення
- •Тема 1.1. Вступ. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення
- •1. Предмет і структура курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)».
- •2. Нормативні документи про державний статус української мови.
- •3. Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини.
- •4. Стилі сучасної української літературної мови. Особливості лексики та синтаксичної організації офіційно-ділового стилю. Типи мовлення.
- •Тема 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.
- •1. Поняття літературної мови. Мовна норма, варіанти норм.
- •2. Ознаки та аспекти культури мови
- •3.Мовленнєва культура – критерій професійної майстерності фахівця. Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури.
- •4. Культура мовлення під час дискусії.
- •Тема 1.3. Специфіка мовлення фахівця (відповідно до напряму підготовкм)
- •2. Майстерність публічного виступу. Види підготовни до виступу.
- •Рекомендації щодо публічного мовлення
- •Дещо про техніку викладу
- •3. Управління мовленням та його структурування з допомогою тематичної організації, зв’язності та злитості.
- •Типи текстових структур
- •4. Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного виду усного вербального спілкування
- •Тема 1. 4. Формування навичок і прийомів мислення. Види, форми, прийоми розумової діяльності. Основні закони риторики.
- •1. Мова і думка
- •2. Види, форми, прийоми розумової діяльності
- •1) Судження;
- •2) Умовивід;
- •3) Поняття.
- •Поняття гіпотези і її структура
- •Види гіпотез
- •4.Закони риторики
- •VI. Закон ефективної комунікації.
- •Розділ 2. Етика ділового спілкування
- •Тема 2.1. Поняття етики ділового спілкування, її предмет завдання План
- •1. Поняття спілкування.
- •2. Етичні норми і нормативи. Професійна етика. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.
- •Тема 2.2. Структура ділового спілкування.
- •1. Форми та функції ділового спілкування.
- •Основні комунікативні бар`єри в спілкуванні
- •2. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори.
- •3. Основні правила ділового спілкування. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
- •8. Правила ведення ділової бесіди крім ділових якостей передбачають і стиль вашого одягу — дрес-код.
- •Тема 2.3. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей,
- •2. Культура телефонного діалогу.
- •Тактичні та мовні засоби у телефонному спілкуванні
- •Етичні питання використання мобільних телефонів
- •Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни.
- •2. Лексика за сферою вживання. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.
- •3. Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики.
- •Тема 3.2. Спеціальна термінологія і професіоналізми (відповідно донапряму підготовки)
- •1. Правила вживання термінів.
- •2. Терміни і професіоналізми. Творення професіоналізмів.
- •3. Фразеологічні одиниці, кліше та використання їх у мовленні. Джерела походження фразеологізмів. Сфери вживання.
- •Тема 3.3. Типи термінологічних словників (відповідно до фаху) План
- •1. Типи термінологічних словників.
- •2. Правила вживання, правопису слів іншомовного походження.
- •Тема 3.4. Точність і доречність мовлення. Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів.
- •1. Багатозначні слова і контекст
- •2. Синонімічний вибір слова. Словники синонімів та паронімів: правила користування.
- •Значення синонімів
- •3. Пароніми та омоніми у мові фаху.
- •4. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Абревіатури загальновживані та вузькоспеціальні у тексті (граматичні форми).
- •Тема 4.1. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови (робота з орфографічним та орфоепічним словниками)
- •2. Систематизація правил орфографії. Правила роботи з орфографічними та орфоепічними словниками.
- •3. Правопис прізвищ, імен по батькові в українській мові.
- •4. Правопис складних іменників та прикметників.
- •5. Правопис прислівників
- •Тема 4.2. Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм
- •1. Особливості вживання іменників, прикметників, займенників та дієслів у документах
- •1.1.Іменник
- •Прикметник
- •1.2.Займенник
- •1.3.Числівник
- •1.4.Дієслово
- •1.5.Вибір прийменника у діловому стилі
- •Тема 4.3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
- •1. Структура речень і словосполучень.
- •2. Розповідна форма викладу матеріалу. Прямий порядок слів, вживання інфінітивних конструкцій, дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, однорідних членів реченя.
- •3. Місце в реченні вставних слів та словосполучень у діловому мовленні.
- •4. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні Координування підмета з присудком
- •Складні випадки керування
- •Узгодження числівників з іменниками
- •5. Види простих і складних речень
- •Прості речення
- •Тема 5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів.
- •2. Вимоги до складання та оформлення різних видів документів:
- •2.1. Основні реквізити.
- •2.2. Стандартні і нестандартні документи
- •2.3. Правила оформлення сторінки, рубрикація тексту, правила оформлення заголовків, виділення окремих частин тексту.
- •Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.
- •Тема 5.2. Укладання документів щодо особового складу План
- •1. Оформлення автобіографії
- •Автобіографія
- •Оформлення характеристики
- •Оформлення заяви
- •31.03.11 (Підпис) Оформлення резюме
- •Резюме сергій пархоменко
- •Оформлення наказу
- •Тема 5.3. Текстове оформлення довідково-інформаційних документів
- •1. Види службових листів. Ділове листування. Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування.
- •2. Кореспонденція за характером інформації. Телеграма. Факс.
- •3. Оформлення довідков-інформаційних документів: оголошення, запрошення, доповідні та пояснювальні записки, виробничі звіти.
- •Оголошення
- •Реквізити:
- •Реквізити:
- •4. Виробничі протоколи. Витяг з протоколів.
- •Тема 5.4. Особливості складання розпорядчих та організаційних документів
- •1. Управлінська документація. Оформлення стандартних документів.
- •2. Розпорядчі документи: наказ, розпорядження, постанова. Оформлення наказу
- •Рекомендую прочитати:
- •Оформлення розпорядження
- •Постанова
- •I. Констатаційна частина.
- •II. Розпорядча частина. Постановив (або постановляє): 1. 2. 3. Керівник структурного підрозділу (підпис) Розшифрування підпису
- •3. Ознайомлення з організаційними документами Оформлення статуту
- •Оформлення положення
- •Оформлення інструкції
- •Висновки
- •Список використаної літератури
Тема 2.2. Структура ділового спілкування.
Техніка ділового спілкування.
Мовленнєвий етикет.
План
1. Форми та функції ділового спілкування. Бар’єри в спілкуванні, його рівні. Сучасні теорії міжособових стосунків.
2. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада та переговори.
3. Основні правила ділового спілкування. Мовленнєвий етикет у діловому спілкуванні.
1. Форми та функції ділового спілкування.
Бар’єри в спілкуванні, його рівні.
Сучасні теорії міжособових стосунків.
Здійснюються ділові взаємини у двох формах: контакту та взаємодії. Контакт — це одиничний акт, в якому відсутня система узгодження дій партнерів стосовно один одного. Основу ж ділових взаємин партнерів складають не контакти, а їх взаємодія.
Взаємодія (інтеракція) — аспект спілкування, що проявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної вигідної обом сторонам мети.
Під соціальною інтеракцією (від лат.іnteraction — взаємодія) розуміють безпосередню мІжособистісну комунікацію (обмін символами), важливою особливістю якої визначається здатність людини «виконувати роль Іншого», Уявляти, як її сприймає партнер по спілкуванню, і відповідно інтерпретувати ситуацію та конструювати свої дії.
Змістом взаємодії між людьми є певна і специфічна для соціальної структури суспільства сукупність економічних, Правових, політичних відносин, які реалізуються у спілкуванні.
Розрізняють два типи міжособистісної взаємодії співпраця (кооперація) і суперництво (конкуренція) залежать від обраної стратегії і тактики спілкування. У спілкуванні проявляються такі основні його функції: Інформативно-комунікативна — з нею пов'язані усі процеси, які охоплюють сутність таких складників спілкування, як передача-прийом інформації та відповідна реакція на неї.
Регулятивно-комунікативна — відбувається процес коригування поведінки, коли людина може вплинути на мотиви, мету спілкування, програму дій, прийняття рішень.
Афективно-комунікативна — відбувається взаєморегуляція та взаємокорекція поведінки, здійснюється своєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера. Тут можуть реалізуватися можливості навіювання, наслідування, вживаються усі можливі засоби переконання.
Аналізуючи процес спілкування, ми на кожному кроці переконуємося, що спілкування - це комунікація, тобто обмін думками, переживаннями, міркуваннями, настроями, бажаннями і ін. Іншими словами спілкування розуміється, як правило, процес обміну інформацією. Але такий підхід буде дещо спрощеним, оскільки ми акцентуємо увагу лише на формальній стороні проблеми. Насправді інформація не тільки передається, але і формується, уточнюється, розвивається.
Проте в процесі спілкування нерідко виникають утруднення, нерозуміння. Причиною їх можуть бути комунікативні бар`єри, що виникають в процесі управлінського спілкування.
Основні комунікативні бар`єри в спілкуванні
Будь-якого роду інформація завжди була і є способом навіювання чого-небудь. Проте часто ми є свідками і зустрічної психологічній активності, званою противонавіюванням, тобто людина якби захищається від невблаганної дії мови іншої людини.
У процесі ділового спілкування можливе виникнення, принаймні, трьох комунікативних бар`єрів і їх різних модифікацій:
«авторитет»;
«уникання»;
«нерозуміння».
Перші два забезпечують захист від джерела інформації, останній - захист від самого повідомлення.
1. Бар`єр «авторитет». Розділивши всіх людей на авторитетних і неавторитетних, людина довіряє тільки першим і відмовляє в довірі іншим. Таким чином, довіра і недовіра як би персоніфікуються і залежать не від особливостей передаваної інформації, а від того, хто говорить. Наприклад, немолоді слабо прислухаються до рад молодих.
2. Бар`єр «уникнення». Людина уникає джерел дії, ухиляється від контакту із співбесідником. Якщо відхилитися неможливо, то він докладає всі зусилля, щоб не сприймати повідомлення (неуважний, не слухає, не дивиться на співбесідника, використовує будь-який привід для припинення розмови). Іноді уникають не тільки джерел інформації, але і певних ситуацій (наприклад, прагнення закрити очі при прогляданні «страшних місць» з фільмів жахів).
3. Бар`єр «нерозуміння». Часто джерело інформації заслуговує довіри, авторитету, проте інформація «не доходить» (не чуємо, не бачимо, не розуміємо). Чому це відбувається і як можна ці проблеми вирішити?
Зазвичай виділяють чотири бар`єри нерозуміння: фонетична (фонема - звук), семантична (семантика - смислове значення слів), стилістична (стилістика - стиль викладу, відповідність форми і змісту), логична.
Фонетичний бар’єр нерозуміння виникає в наступних випадках:
коли говорять на іноземній мові;
використовують велике число іноземних слів або спеціальну термінологію;
коли говорять швидко, невиразно і з акцентом.
Семантичний бар’єр нерозуміння виникає, коли фонетично мова «наш», але по передаваному сенсу «чужої». Це можливо по наступних причинах:
улюблене слово має зазвичай не одне, а декілька значень;
«смислові» поля у різних людей разні;
часто використовуються жаргонні слова, таємні мови, що часто вживаються в якій-небудь групі образи, приклади (наприклад, сенс слів «перо», «капуста» і ін. на злодійському жаргоні істотно відрізняється від дійсного значення).
Стилістичний бар’єр нерозуміння виникає, коли людина зобов`язана зрозуміти і, отже, відобразити в якійсь відповіді або дії тільки те словесне звернення, яке підпорядковане встановленій граматичній структурі. Інакше, коли відбувається невідповідність між формою і змістом, виникає стилістичний бар`єр.
Іншими словами, якщо стиль викладу дуже важкий, надмірно легковагий, загалом, не відповідає змісту, то слухач його не розуміє або відмовляється, не хоче розуміти.
З певними обмовками можна визнати, що стиль - це відношення форми повідомлення до його змісту. Тому головне при подоланні стилістичного бар`єру - правильно структурувати передавану інформацію.
Бар`єр логічного нерозуміння виникає, якщо людина, на наш погляд, говорить або робить щось в суперечності з правилами логіки; тоді ми не тільки відмовляємося його розуміти, але і емоційно сприймаємо його слова негативно. При цьому неявно припускаємо, що логіка є тільки одна - правильна, тобто наша.
Однако ні для кого не секрет, що існують різні логіки: жіноча, дитяча, вікова і так далі. Кожна людина думає, живе і діє по своїй логіці, але в спілкуванні, якщо тільки ці логіки не співвіднесені або якщо у людини немає ясного уявлення про логіку партнера, виникає бар`єр логічного нерозуміння.
Таким чином, бар`єри в спілкуванні не є результатом свідомого, довільного і направленого захисту від дії інформації. Їх дія суперечлива.