2. Етичні норми і нормативи. Професійна етика. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.

Термін етикет означає встановлені правила поведінки, прийняті в суспільстві або його частині.

Професійна етика – це сукупність норм поводження підприємця, сукупність вимог, що їх культурне суспільство пропонує дотримуватися у спілкуванні з людьми, вимог, невідємних від усталеного образу ділової людини.

Варто виділити такі принципи ділових професійних взаємин:

- воля (професіонал повинен поважати не тільки волю власних комерційних дій, алей волю дій своїх конкурентів, що виражається у невтручанні в їхні справи).

- терпимість (цей принцип означає усвідомлення неможливості негайного і повного подолання чи вкорінення недоліків партнера, клієнтів. Терпимість породжує взаємну довіру, допомагає уникнути конфліктних ситуацій.

- діловий обов'язок (у ділових людей існує так зване "техаське рукостискання": сторони усно домовляються про те, що разом займатимуться яким-небудь бізнесом. Професіонали користуються такою формулою: успіх = професіоналізм + порядність. Ділові контакти обриваються відразу ж, як тільки з'ясовується некомпетентність або непорядність професіоналів. Основний постулат професійної стики: "прибуток понад усе, але честь понад прибуток")

Успіх ділового спілкування залежить, від дотримання низки правил:

1.Правил знайомства;

2.Правил поведінки проведення ділових контактів;

3.Правил поведінки на переговорах;

4.Вимог до зовнішнього вигляду, манер;

5.Вимог до мовлення;

6.Вимоги до культури складання службових документів.

Залежно від способу сприймання професійної інформації, кількості учасників, форми спілкування можна поділити:

— контактне (безпосереднє);

— дистанційне (телефонне, селекторне);

— діалогічне (з одним співрозмовником);

— монологічне (доповідь, промова);

— полілогічне (диспут);

— усне (розмова, бесіда);

— письмове (листи, телеграми);

— міжперсональне (нарада, колоквіум);

— масове (збори, мітинги);

— анонімне (між незнайомими - вулиця, транспорт);

Людина може по-різному ставится до співрозмовника, але етикет у поєднанні з почуттям власної гідності та самоповаги не дозволяє їй відкрито висловлювати негативні оцінки іншим чином виявляти негативне ставлення. Вибір тієї чи іншої одиниці формул ввічливості залежить від:

— ситуації;

— професії;

— соціального статусу;

— статі:

— освіти;

— віку;

Уміння успішно проводити ділові переговори, грамотно і правильно складати діловий документ сьогодні стало невід'ємною частиною професійної культури людини: менеджера, керівника всіх рівнів, референта, службовця.

Для досягнення високої результативності практично в усіх видах професійної діяльності необхідно володіти певною кількістю знань, відомостей, уявлень про правила, форми і методи ведення підприємницької справи, про принципи ділового спілкування.

Сучасна ділова людина має володіти наукою ділових стосунків, уміти їх встановлювати і цивілізовано підтримувати, долаючи протиріччя, вирішуючи конфлікти, беручи на себе в разі потреби роль посередника, повинна вміти скеровувати власну діяльність на користь інших людей, а гак само своєї справи.

Специфічною особливістю професійного спілкування є його регламентованість, тобто підпорядкованість установленим правилам та обмеженням. Ці правила установлюються типом ділового спілкування, формою, ступенем офіційності, конкретними діями і завданнями, які стоять перед учасниками діалогу, а також національно-культур ними традиціями і суспільними нормами поведінки.