VI. Закон ефективної комунікації.

Контакт – це спілкування без перешкод, тобто вищий рівень спілкування.

З метою збереження контакту, становлення його необхідні такі дії:

- корегування підготовчого етапу під час спілкування;

- управління поведінкою аудиторії;

- управління власною поведінкою.

У ході спілкування можна спостерігати таке психологічне явище, як “ораторський шок” (неприродна поведінка з боку мовця чи слухачів), для якого характерні знервованість, напруженість, скутість думки, мовлення і поведінки.

В чому причини “ораторського шоку”?

- у самому мовцеві (недостатня підготовленість його до спілкування,

неволодіння прийомами збереження контакту);

- у поведінці аудиторії (нетактовність, некоректність – грубі репліки, запитання тощо);

- у зовнішньому середовищі (шум предметів, які падають, ходіння, присутність чужих людей, які критично оцінюють дії мовця або антипатична йому і под.).

Знання цих причин допоможе ораторові зняти деякі з них ще до моменту спілкування і передбачити різні варіанти їх розв’язання.

VII. Системно-аналітичний закон передбачає аналіз якості та ефективності продукту мисленнєво-мовленнєвої риторичної діяльності. Аналіз якості здійснюється на всіх етапах мисленнєво-мовленнєвої переконуючої діяльності: підготовчому, виконавському, наслідковому (докомунікативному, комунікативному, посткомунікативному).

Аналіз ефективності (результативності) ступеня реалізації цільової установки проводиться на наслідковому етапі діяльності.

Системно-аналітичний закон базується на двох етапах критичної діяльності: на самоаналізі і аналізові інших.

Самоаналіз є надзвичайно сильним джерелом розвитку особистості, бо дає можливість суб’єкту пізнати себе, виявити свої слабкі й сильні сторони. Причому етап самоаналізу виробляє в людини етичну звичку – шукати причину чогось перш за все у собі, а не в інших.

Розділ 2. Етика ділового спілкування

Тема 2.1. Поняття етики ділового спілкування, її предмет завдання План

1. Поняття спілкування. Сутність і зміст етики ділового спілкування.

2. Етичні норми і нормативи. Професійна етика. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.

1. Поняття спілкування.

Сутність і зміст етики ділового спілкування.

Мораль – це система етичних цінностей, які визначаються людиною;

це також – система поглядів людини на соціальне життя, на сутність суспільства, історії людства, людини та її призначення.

Моральність – галузь практичних поступків, дій, звичаїв, нравів, історична міра моралі.

Спілкування – це процес встановлення та розвитку контактів між людьми.

Зміст структури спілкування охоплює

- комунікацію (обмін інформацією),

- інтеграцію (взаємодію),

- перцепцію (сприйняття).

До ділового спілкування відноситься: ділова бесіда, телефонна ділова бесіда, виробнича нарада, переговори, прийом, письмове ділове спілкування, виступ в засобах масової інформації та перед аудиторією.

Ділове (офіційне, службове) спілкування в залежності від обставин може бути прямим і непрямим.

Технологія спілкування охоплює наступні етапи:

- встановлення контакту,

- оцінка ситуації,

- обговорення питання або проблеми,

- прийняття рішення,

- вихід з контакту.

Таким чином етика ділового спілкування – сукупність моральних норм, правил і уявлень, які регулюють поведінку і відносини людей в процесі трудової діяльності у сфері бізнесу.

Виділяють чотири основних підсистеми етикету:

• Мовний, або вербальний етикет.

Мовний етикет регламентує словесні формули вітання, знайомства, поздоровлення, побажання, подяки, вибачення, прохання, запрошення, ради, пропозиції, розради, співчуття, компліменту, схвалення; до мовного етикету відносять також манеру розмовляти (у тому числі і по телефону) і мистецтво вести бесіду;

• Міміка і жести.

Багато народів мають свої специфічні жести вітання, прощання, згоди, заперечення, подиву, причому ці жести можуть мати різноманітне забарвлення: нейтральне, ритуально-урочисте, фамільярно-вульгарне. Відношення до співрозмовника і теми бесіди виражається також за допомогою міміки, посмішки, напряму погляду;

• Організація простору в етикеті.

Важливе значення в етикеті має і взаємне розташування співрозмовників у просторі, вибір визначеної дистанції, наявність або відсутність між ними фізичного контакту. Необхідно знати, яке місце в будинку або за столом вважається почесним, які поза припустимі в тій або іншої ситуації;

• Етикетна атрибутика (або світ речей в етикеті).

До етикетної атрибутики відносяться насамперед одяг, прикраси і головні убори, а також подарунки, квіти, візитні картки.

Види етики й етикету. Розрізняють придворний, повсякденний, діловий, гостьовий, професійний, дипломатичний та інші види етики та етикету. Особливо відокремлюється поняття протоколу.

Протокол (від грецького protokollon - перший лист (із позначенням дати й імені переписувача, приклеювався до сувою), від protos - перший + kollao - клею) :

1) дипломатичний протокол - сукупність правил, що регулюють порядок учинення різноманітних дипломатичних актів;

2) опис дій і правил для визначених ситуацій, що повинні строго виконуватися.

Структура етикету це - норми поведінки в громадських місцях, правила привітання, правила представлення та знайомства, правила звертання, вимоги до ділового одягу, правила поведінки та обов’язки чоловіків і жінок, грошові відносини.