Система особистого страхування

Види

страхування

Накопичувальне ризикове страхування

страхування

Страхування життя та пенсій

Медичне страхування

Страхування від нещасних випадків

Страхувальниками є дієздатні фізичні особи та/або юридичні особи (роботодавці)

Застрахованою є фізична особа на користь якої укладається договір страхування

Об’єкт майнові інтереси застрахованої особи пов’язані з :

страхування

Життям (смертю) застрахованого та спрямовані на отримання певного доходу у разі настання страхової події

Зі здоров’ям та працездатністю застрахованого

Тимчасовим чи постійно зниженням доходу або додатковими втратами через її непрацездатність чи смерть внаслідок нещасно не випадку

Страхові

випадки

Смерть застрахованої особи, дожиття застрахованої особи до закінчення терміну страхування або визначеного віку

Звернення застрахованої особи до медичному закладу зі скаргами на здоров’я

Смерть, постійна або тимчасова втрата працездатності застрахованою особою внаслідок нещасно не випадку

Рис. 7.1. Система особистого страхування

Головною особливістю особистого страхування є те, що об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки, тому вважається, що не відбувається компенсація матеріальної шкоди, а мають місце виплати страховика на користь страхувальника або його родини, які носять характер фінансової допомоги.

2. Класифікація особового страхування

Особисте страхування

Страхування від нещасного випадку

Медичне страхування

Страхування життя

Змішане страхування життя

обов’язкове

обов’язкове

добровільне

добровільне

Страхування дітей

індивідуальне

Весільне страхування

колективне

Довічне страхування

Страхування додаткової пенсії

Рис. 7.2. Класифікація особистого страхування.

Страхування життя, яке об'єднує довгострокові види особистого страхування, які пов'язані з накопиченням страхової суми протягом всього строку страхування. Тому їх ще називають накопичувальними видами. Страхові виплати мають становити повну страхову суму, яка виплачується при настанні таких подій: дожиття до закінчення строку дії договору страхування; смерть застрахованого в період дії договору страхування; досягнення застрахованим певного віку (пенсійного або визначеного договором страхування);

Страхування від нещасних випадків, яке об'єднує короткострокові види особистого страхування, за якими обсяг відповідальності передбачає виплату страхової суми або її частини в разі настання таких подій: смерті застрахованого; тимчасової втрати працездатності; встановлення інвалідності. Умовою настання відповідальності є те, щоб ці події були наслідком саме нещасного випадку;

Медичне страхування, яке об'єднує види особистого страхування, основним призначенням яких є соціальний захист інтересів громадян у разі втрати здоров'я. Воно пов'язане з компенсацією витрат на оплату медичної допомоги (відвідування лікарів, придбання медикаментів, лікування у стаціонарі тощо).

3. Страхування життя

Страхування життя як вид особистого страхування з'явилося в Європі наприкінці XVII ст. спочатку як додаток до морського страхування, коли поряд зі страхуванням кораблів і вантажів почали укладати договори страхування життя капітанів кораблів. У 1663 р. англійський підприємець Джеймс Додсон створив власне товариство зі страхування життя. В основу діяльності товариства було покладено методи наукової статистики. Д. Додсон розрахував середній вік і кількість померлих за рік у Лондоні та застосував ці дані для визначення розміру страхових премій. У 1740 р. в Англії була створена перша спеціалізована страхова компанія зі страхування життя.

Страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

Особливості страхування життя

1. ймовірність настання страхових випадків завжди дорівнює 1, тобто виплата страхової суми має бути здійснена за будь-яких обставин

2. проводиться тільки в добровільній формі.

Страхування життя як вид особистого страхування, передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику (застрахованій особі або вигодонабувачу) при настанні подій, що визначені умовами договору страхування.

Страхові події

досягнення застрахованою особою пенсійного віку або віку, який визначений у договорі страхування

дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору

смерть застрахованої особи

настання події у житті застрахованої особи, яка обумовлена у договорі страхування (досягнення повноліття, пенсійного віку, вступ у шлюб тощо)

Рис. 7.3. Страхові події.

Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату в разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою або її хвороби. Якщо в разі настання страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення в договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом усього строку дії договору страхування життя. Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, котру має бути йому сплачено як відшкодування збитків.

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали відповідні договори.

Страхування життя (міжнародна практика)

Страхування капіталів

Страхування рент

Страхові виплати

У разі дожитття

Періодичні виплати

В разі смерті

Сума виплати залежить від тривалості життя страхувальника (застрахованого)

Виплачується визначена в договорі сума одноразово

Рис. 7.4. Класифікація особистого страхування в міжнародній практиці.

Страхування життя

змішане страхування життя

страхування дітей

весільне страхування

довічно страхування

страхування додаткової пенсії

категорії

А

В

С

Рис. 7.5. Основна класифікація страхування життя.

Найбільш розповсюдженим та привабливим для страхувальника є змішане страхування життя. Договір змішаного страхування життя дає змогу поєднати відповідальність страхової компанії як у випадку дожиття до закінчення строку страхування, так і у випадку смерті під час дії договору страхування. Крім того, відповідальність страховика може бути розширена за рахунок прийняття на страхування відповідальності виплатити страхову суму або певну її частину у разі настання нещасного випадку із застрахованою особою. При проведенні змішаного страхування життя страхувальник і застрахований можуть бути однією особою, якщо договір страхування страхувальник укладає відносно своєї особи. Страхувальником при змішаному страхуванні життя є тільки фізичні особи.

Договори змішаного страхування життя довгострокові і могли укладатися на 3, 5, 10, 15 і 20 років. Дія договору страхування починалася з того дня, коли страхувальник сплатив перший внесок готівкою або з дня його надходження на розрахунковий рахунок страхової компанії. За угодою сторін договори по змішаному страхуванню життя укладалися на будь-яку суму, що залежала від матеріальних можливостей застрахованого.

Категорія А охоплює такі страхові випадки (ризики): дожиття до певного попередньо встановленого віку та смерть застрахованого. Категорія В, крім названих, ще передбачає втрату страхувальником здоров'я від нещасного випадку. Категорія С доповнена ризиком втрати здоров'я від нещасного випадку, що призвело до інвалідності застрахованого.

При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачувала йому обумовлену в договорі страхову суму.

При втраті страхувальником здоров’я виплата страхової суми залежала від ступеня його втрати. Відсоток втрати здоров’я визначався за спеціальною таблицею, яка розроблялася страховою компанією. Повна страхова сума виплачувалася за 100 % - вої втрати загальної працездатності.

У разі смерті застрахованого страхова компанія не несе відповідальності в тих випадках, якщо смерть застрахованої особи є наслідком:

1. скоєння умисного злочину;

2. керування автотранспортом у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння;

3. самогубства.

Для одержання страхової суми страхувальник повинен подати до страхової компанії заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску. У разі настання смерті страхувальника спадкоємець подає до страхової компанії копію свідоцтва про смерть страхувальника, посвідчення своєї особи або свідоцтво про спадщину.

Чинники

вік страхувальника та його стать

стан здоров'я

місце проживання та громадянство

рід занять чи характер діяльності

генетична спадковість

інші

Рис. 7.6. Чинники, які враховуються при укладенні договору.

У сукупності названі критерії визначають рівень смертності страхувальників.

Зазвичай вік страхувальника має становити від 16 до 72 роки (або до того віку, який вважається середньою тривалістю життя у відповідній країні чи місцевості) з тим, щоб після закінчення терміну страхування він не перевищував 75 років (або віку середньої тривалості життя). Вік особи, на користь якої укладається договір страхування життя, не має значення. Стан здоров'я має важливе значення, оскільки може привести до передчасної смерті страхувальника. Тому договір не укладається з непрацюючими інвалідами, насамперед, першої групи, а також можуть бути передбачені обмеження щодо інвалідів другої групи, хворих на онкологічні та хронічні захворювання, СНІД, серцево-судинні та деякі інші захворювання.

Громадянство враховується у зв'язку з тим, що страховик має формувати страхові резерви в тій валюті, у якій сплачуються страхові внески. Договори укладаються з громадянами України і іноземними громадянами, що постійно проживають на території України.

Суттєво впливає на страхові тарифи зі страхування життя і характер діяльності застрахованого, так як з цим пов'язані відповідні страхові ризики за цим страхуванням.

Страхова сума за договорами страхування життя визначається за згодою сторін і може бути будь-якого розміру. Страхові тарифи встановлюються в процентах до страхової суми або в абсолютному розмірі, встановленому на одиницю страхової суми, за яку прийнято 100 грн. Розмір страхових внесків залежить від строку страхування, віку страхувальника та страхової суми.