Тема 2.

КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ

Лекція 1.

2.1 Наукове та практичне значення класифікації страхування.

2.2.Основні підходи до класифікації страхування.

2.3. Класифікація страхування за об'єктами: галузі, підгалузі та види страхування (страхування життя, майна, відповідальності).

Лекція 2.

2.4. Форми проведення страхування: добровільне та обов’язкове.

2.5.Порівняльна характеристика обов'язкового та добровільного страхуваня.

2.1. Наукове та практичне значення класифікації страхування

Для збирання, групування, узагальнення інформації про об'єкти та явища з метою розробки оптимальної та ефективної стратегії роз­витку, упорядкування розмаїття економічних відносин у сфері стра­хування необхідна єдина взаємопов'язана система – класифікація.

Класифікація страхування – це наукова система розподілу страху­вання на різні сфери діяльності, галузі, підгалузі, види, підвиди та фор­ми, яка спирається на специфіку діяльності страхових компаній, об'єкти страхування та категорії страхувальників.

Страхування як наука, як галузь знань та як сфера бізнесу характеризується багатьма специфічними поняттями. Без класифікації цих понять неможливо виконувати ні теоретичні дослідження, ні практичну роботу в цій галузі.

Види класифікації:

1. натуральна класифікація, коли за ознаку класифікації беруть істотні озна-

ки понять, що класифікуються (скажімо, класифікація за об'єктами страхування),

2. штучна класифікація, коли для неї використовуються несуттєві ознаки

(наприклад, класифікація в алфавітному порядку).

Залежно від того, з якою метою потрібно виконати натуральну класифікацію, обирають ту чи іншу класифікаційну ознаку.

В основу класифікації можна покласти розбіжності у сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. У зв'язку з цим можна вирізнити найістотніші класифікаційні ознаки, за допомогою яких класифікують страхування і які мають найбільше значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні.

У зв'язку з цим можна вирізнити найістотніші класифікаційні ознаки, за допомогою яких класифікують страхування і які мають найбільше значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні (рис. 2.1).

Класифікаційні ознаки страхування

Істо­ричні, при яких можна відслідкувати протягом тривалого історичного періоду еволюцію страхування взагалі та його окремих видів, форм страхових організацій;

Економічні, на які впливають економічні умови здійснення страхування в конкретній країні та ступінь розвитку страхо­вої справи;

Юридичні, що визначають умови та форми проведення страхування, спираючись на внутрішню законодавчу базу та міжнародні угоди, підписані державою.

Рис. 2.1. Основні класифікаційні ознаки страхування

2.2. Основні підходи до класифікації страхування

Багатогранність та різноманітність об'єктів страхування, різних категорій страхувальників, а також широкий спектр страхових відносин передбачають необхідність класифікації страхування.

Класифікація страхування має важливе значення у розумінні внутрішньої структури, у виробленні методичних підходів до оцінки страхової справи, а також у теоретичних дослідженнях страхування.

У страховій справі виділяють три сфери діяльності:

1) страхування;

2) співстрахування;

3) перестрахування.

Співстрахування означає, що об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором декількома страховиками. У договорі вказуються права й обов'язки кожного страховика. Один із страховиків може представляти інтереси інших представників, усе одно залишаючись відповідним у розмірі своєї частки.

Перестрахування означає страхування одним страховиком (цедентом ) ризику виконання всіх або частини своїх зобов'язань перед страхувальником в іншого страховика (цесіонара, або перестрахувальника). При цьому страховик (цедент) залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі взятих на себе зобов'язань, а перестраховик укладає договір перестрахування тільки зі страховиком (цедентом).

Основною є сфера самого страхування, оскільки лише за наявності страхових відносин є потреба у співстрахуванні та перестрахуванні. Звідси, визначальною є класифікація, насамперед, страхування як сфери діяльності.

В основу класифікації страхування покладено відмінності в сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, у визначенні об’єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. У зв’язку з цим можна виокремити найсуттєвіші класифікаційні ознаки, за допомогою яких здійснюється класифікація страхування і які є найважливішими як в теоретичному, так і в практичному значенні. Розрізняють класифікацію страхування: за історичною ознакою; за економічними ознаками (за сферою

діяльності, або спеціалізацією страховика; за об’єктами страхування; за родом небезпек; за статусом страхувальника; за статусом страховика);за юридичними ознаками (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення).

За історичними ознаками страхування класифікується:

За часом виникнення окремих видів страхування

За етапами розвитку страхування

Рис. 2.2. Поділ класифікації страхування за історичними ознаками

Класифікація за історичними ознаками передбачає виокремлення етапів розвитку страхування:

• зародки страхування в античному суспільстві;

• середньовічне страхування у формі взаємодопомоги;

• страхування в період раннього капіталізму;

• страхування в сучасному капіталістичному суспільстві) і поділ усієї сукуп-

ності страхових послуг за часом їх виникнення.

Етапи розвитку страхування у світовому розрізі та відносно України.

За часом виникнення класифікація передбачає поділ страхування на:

• морське страхування (з XIV століття);

• страхування життя (з XVI століття);

• страхування від вогню (з XVII століття);

• страхування від нещасних випадків (з XIX століття);

• страхування транспортних засобів (з XX століття).

Вказані історичні періоди виникнення окремих видів страхування є приблизними, оскільки в різних літературних джерелах різняться.

За економічними ознаками страхування класифікується за

Рис. 2.3. Класифікаційні ознаки страхування за економічними ознаками

Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька підходів. Найважливішою економічною ознакою для класифікації страхування є наявність або відсутність у договорі страхування інвестиційної складової. З огляду на це страхування прийнято поділяти на дві групи.

Перша група об'єднує ті договори страхування, які не лише задовольняють потреби страхувальників у страховому захисті, а й здатні забезпечити їхні інвестиційні інтереси, тобто уможливлюють нагромадження й капіталізацію страхових внесків. Такі договори охоплюються поняттям «страхування життя» (Life insurance). Страхові платежі за договорами страхування життя зазвичай сплачуються в розстрочку протягом усього терміну дії договору з таким розрахунком, щоб на момент закінчення дії договору розмір нагромаджених страхувальником внесків дорівнював би страховій сумі за договором. Відбувається начебто "накопичення" страхувальниками коштів, які зберігаються (перебувають в управлінні) у страховика на період дії договору страхування.

Друга група договорів – це ті договори, які обслуговують потреби виключно у страховому захисті, не торкаючись інвестиційних інтересів страхувальників. Прикладом подібних договорів є договори страхування нерухомого майна, засобів транспорту, фінансових ризиків тощо. Вони об'єднуються поняттям «загальне страхування» або «ризикове страхування» («Non-life», «General insurance»). В Законі України «Про страхування» вживається термін «види страхування інші, ніж страхування життя".

З огляду на ці розбіжності в більшості країн світу (як і в Україні – ст. 38) заборонено створювати так звані універсальні компанії, які б одночасно здійснювали страхування життя і загальне страхування. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Страховий ринок чітко поділений на ринок страхування життя і ринок загального страхування.

Класифікація страхування за спеціалізацією страховика

Страхування життя

Загальні (ризикові) види страхування

Рис. 2.4. Страхування за спеціалізацією страховика

Іноді практика страхування потребує комплексного страхового захисту майнових інтересів страхувальника. Тоді за одним страховим полісом беруться на страхування кілька різнорідних об'єктів на випадок одних і тих самих страхових подій. У цьому разі доцільніше додержувати класифікації не за об'єктами страхування, а за родом небезпеки. Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. Із цього погляду в загальному страхуванні виокремлюють, наприклад, автотранспортне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.

Класифікація страхування за родом небезпеки

Рис. 2.5. Страхування за родом небезпеки

Не менш важливою з економічного погляду є класифікація за об'єктами страхування, тобто об'єктами, на які спрямовується страховий захист. Класифікація за об'єктами страхування передбачає виокремлення трьох галузей: особистого страхування, майнового страхування та страхування відповідальності (об'єкт - відповідальність за шкоду, заподіяну страхувальником житло, здоров'ю, майну третьої особи).

Класифікація страхування за об’єктами небезпеки

Особисте

Майнове

Відповідальності

Рис. 2.6. Страхування за об’єктами страхування

Виходячи з об'єктів страхування, на які спрямований страховий захист, виділяють:

– галузі страхування (співзвучні за назвами з об’єктами);

– підгалузі страхування;

– види страхування.

Як видно класифікація передбачає виділення галузей (вища ланка), підгалузей (середня ланка) та видів страхування (нижча ланка). При цьому всі ланки охоплюють як обов’язкову так і добровільну форми страхування. За таким підходом можуть виділяти небезпеки, які за ієрархією не пов'язані між собою, але відносяться до конкретного об'єкту або групи об'єктів, що становить основу комплексного страхування. Наприклад, галузь страхування – особисте страхування, підгалузь – страхування від нещасних випадків, вид – особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Необхідно відмітити, що якщо назви галузей та видів страхування прописані у законодавстві, то назви підгалузей – це суб’єктивне бачення окремих авторів. Тобто підгалузь – це дуже умовний поділ. Якщо в особистому страхуванні практично всі дослідники виділяють підгалузі: страхування життя, страхування від нещасних випадків та медичне страхування, то в майновому та страхуванні відповідальності такої єдності немає. Умовно в майновому та страхуванні відповідальності можна виділити лише страхування майна та відповідальності юридичних осіб та громадян.

Класифікація страхування за статусом страховика

Державне страхування

Комерційне страхування

Взаємне страхування

Рис. 2.6. Страхування за статусом страховика

Державне страхування здійснюють спеціалізовані державні страхові організації), комерційне – згідно з чинним законодавством, його здійснюють страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типу, повних, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю), взаємне здійснюють товариства взаємного страхування.

За статусом страхувальника передбачено поділ страхування залежно від того, чиї інтереси обслуговує страховик, а саме:

– юридичних осіб;

– громадян.

За юридичними ознаки страхування класифікується за:

ліцензованими видами страхування;

формою проведення страхування;

формою організації страхування.

Рис. 2.7. Класифікація страхування за юридичними ознаками

Класифікація за ліцензованими видами передбачає кілька підходів:

• класифікацію за вимогами міжнародних угод;

Насамперед це – виокремлення певних видів страхування згідно з міжнародними нормами. Так, згідно з директивами ЄС, країни-члени цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7 класів довгострокового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування (див. додаток В).

• класифікації за нормами внутрішнього законодавства.

Згідно з цією класифікацією в багатьох країнах ліцензується страхова діяльність. Починаючи з 1996 року (з моменту прийняття Закону «Про страхування») приблизно такий самий підхід до виокремлення класів (вони названі "видами") страхування при видачі страховикам ліцензій практикується і в Україні. Перелік видів страхування, на які видаються ліцензії, визначено в статтях 6, 7 закону України «Про страхування». Тобто йдеться про класифікацію страхування з офіційного погляду, згідно з вимогами внутрішнього законодавства України.

За формою проведення страхування класифікується на:

• обов’язкове;

• добровільне.

Більшість договорів страхування укладається на добровільній основі. Страхувальник має право, але не зобов'язаний укладати договір страхування. Водночас і страховик має повне право відмовитися від прийняття на себе тих ризиків, які він вважає небажаними. Проте в деяких випадках, коли йдеться про потреби суспільства в цілому, ступінь свободи страхувальника і страховика суттєво обмежується. При цьому замість права укласти страховий договір у страхувальника з'являється обов'язок це зробити, а страховик втрачає право відмовити страхувальникові і набуває обов'язку взяти ризик на страхування. Ідеться про обов'язкове страхування, яке встановлюється відповідними законодавчими актами.

За формою організації страхування класифікується на:

• індивідуальне;

• колективне.

При індивідуальному страхуванні договори укладаються з окремими фізичними особами в індивідуальному порядку, вони забезпечують урахування визначених потреб окремих осіб, виходячи із їхнього суспільного, май­нового та сімейного стану. Колективне страхування передбачає укладання договорів з адміністрацією підприємств, організацій, установ, які виступають у ролі страхувальника, застрахованими є особи, які працюють на цьому підприємстві, в установі, організації. У колективі може бути створено декілька страхових груп, в основі критерію поділу яких виступає посада, вік тощо. Для кожної групи визначається однакова страхова сума, а для усіх її членів встановлюється єдиний страховий тариф (страховий платіж).

2.3. Класифікація страхування за об'єктами: галузі, підгалузі та види страхування

Важливою є класифікація залежно від об'єкта страхування (схема класифікації за об’єктами наведена на рис. 2.9) на який спрямовано страховий захист, Закон України «Про страхування» передбачає виділення трьох галузей (рис. 2.8).

Галузі страхування

Особисте страхування

Майнове страхування

Страхування відповідальності

Рис. 2.8. Основні галузі страхування

Особисте страхування (об'єкти - життя, здоров'я і працездатність страхувальників або застрахованих).

Майнове страхування (об'єкти - майно в різних його видах: рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи). Майнове страхування об'єднує різноманітні види страхування, які розподіляються на дві групи —страхування майна юридичних осіб, страхування майна громадян.

Страхування відповідальності (об'єкт - відповідальність за шкоду, заподіяну страхувальником житло, здоров'ю, майну третьої особи).

Види страхування

Майнове страхування

Страхування відповідальності

Особисте страхування

Рис. 2.9. Класифікація страхування за об’єктами

Особисте страхування поділяється на три підгалузі:

1) Страхування життя.

2) Страхування від нещасних випадків.

3) Медичне страхування.

Відмінною рисою страхування життя (накопичувального страхування) від усіх ризикових видів є те, що сукупна ймовірність настання страхових випадків завжди дорівнює 1, тобто виплата страхової суми повинна бути здійснена за будь-яких обставин. (схема страхування життя рис. 2.10).

Страхування життя

Змішане страхування життя

Страхування життя дітей

Страхування життя (до певного віку)

Страхування пенсій

Шлюбне страхування

Рис. 2.10 Класифікація страхування життя

2.4. Форми страхування: обов'язкова та добровільна

Форма страхування – це порядок організації страхування на засадах добровільності або обов'язковості (рис. 2.11).

Форми страхування:

Добровільне

Обов’язкове

Рис. 2.11. Основні форми страхування

Згідно з вимогами внутрішнього законодавства України страхування може проводитися в обов'язковій і добровільній формах.

Здебільшого взаємовідносини між страхувальником і страховиком будуються на добровільних засадах і оформлюються договором страхування. Згідно із Законом України "Про страхування" договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування при добровільній формі страховик розробляє самостійно для кожного виду страхування, а далі їх затверджує уповноважений наглядовий орган у сфері страхування, видаючи ліцензію на право здійснення відповідного виду страхування.

Добровільна форма страхування побудована на дотриманні певних принципів (рис. 2.12).

Принципи добровільного страхування

Добровільне страхування діє на добровільних засадах

Добровільна участь у страхуванні певною мірою характерна для страхувальників

Вибіркове охоплення об’єктів страхування страхувальниками

Обмеженість терміну страхування

Діє лише при сплаті разових або періодичних страхових платежів

Страхове забезпечення залежить від бажання страховика

Рис. 2.12. Принципи добровільного страхування, як одна з основних форм страхування

– добровільне страхування діє здебільшого на добровільних засадах. За ним страхові відносини оформляються договором страхування, який укладається відповідно до правил страхування.

Правила страхування визначають загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком того чи іншого виду добровільного страхування. Правила проведення одного й того самого виду страхування різними страховиками можуть бути істотно різними. Тому страхувальник має змогу обрати найбільш прийнятний для себе варіант страхування і, відповідно, – страховика. Страховик, у свою чергу, не залишається пасивною стороною, він також має право обирати: прийняти на страхування запропонований страхувальником ризик чи відхилити його. Якщо обидві сторони досягнуть попередньої згоди, вони укладають договір, у якому конкретизуються загальні умови страхування, викладені у правилах. Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін.

– добровільна участь у страхуванні повною мірою характерна тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовлятися від страхування об'єкта, якщо волевиявлення страхувальника не суперечить умовам страхування.

Даний принцип гарантує видачу договору страхування на першу (навіть усну) вимогу страхувальника.

– вибіркове охоплення об’єктів добровільним страхуванням пов'язане із тим, що не всі страхувальники виявляють бажання в ньому брати участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладення договорів.

– добровільне страхування завжди обмежено терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміну оговорюється в договорі.

Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договорів на новий термін.

– добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Несплата чергового внеску за добро­вільним страхуванням спричиняє за собою припинення дії договору.

– страхове забезпечення з добровільного страхування залежить від бажання страхувальника.

З майнового страхування страхувальник може визначити розмір страхової суми в межах страхової оцінки майна. По особистому страхуванню страхова сума за договором встанов­люється за домовленістю.

Перелік добровільних видів страхування наведено у Законі України «Про страхування» (див. ст. 6).

Міжнародне право і право більшості держав світу пов'язують впровадження окремих видів обов'язкового страхування з необхідністю захисту інтересів третіх осіб у разі, коли їм завдано шкоди. Тому обов'язкова форма страхування найбільш поширена у страхуванні відповідальності, а конкретніше – у страхуванні відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки. А особисте і майнове страхування провадяться, як правило, у добровільній формі, але і тут є виключення.

Обов'язкове страхування встановлюється законодавством України і ґрунтується на принципах обов'язковості як для страхувальника, так і для страховика. Поширюється на випадки, коли відшкодування збитку зачіпає інтереси не тільки конкретної особи, але і суспільні. При проведенні обов'язкового страхування відповідно до законодавства страховик зобов'язаний застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальники – вносити належні страхові платежі.

При обов’язковому страхуванні на підставі відповідних законодавчих актів передбачений перелік об'єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій, винятки з них; максимальні страхові тарифи; страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок і правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування, максимальні розміри страхових сум, тарифи та методику актуарних розрахунків.

Згідно із Законом України "Про страхування" форми типового договору і порядок проведення обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України. Принцип обов'язковості однаково поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а другий не в праві відмовити йому в цьому. Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію.

У Законі України «Про страхування» (див. ст. 7) наведено перелік видів обов'язкового страхування, які здійснюються (або мають здійснюватися) в нашій країні, і встановлено, що нові види обов'язкового страхування можуть бути введені лише шляхом внесення змін у цей Закон. (рис. 2.13).

Характерні ознаки обов’язкового страхування

Страхові відносини виникають на онові закону

Суцільне охоплення обов’язковим страхуванням визначених у

законі

Автоматичність поширення даної форми страхування

Дія обов’язкового страхування відбувається незалежно від внесення страхових платежів

Безстроковість обов’язкового страхування

Нормування страхового забезпечення

Рис. 2.13. Основні характеристики обов’язкового страхування

– страхові відносини виникають на основі закону.

Закон встановлює перелік об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню; обсяг страхової відповідальності; рівень або норми страхового забезпечення; порядок визначення тарифних ставок або середні розміри цих ставок; періодичність внесення страхових платежів; основні права страховиків і страхувальників.

– суцільне охоплення обов'язковим страхуванням об'єктів, визначених у законі.

Для цього на страхові організації покладено реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів і їхнє стягнення у встановлені терміни.

– автоматичність поширення обов'язкового страхування на об'єкти, зазначені в законі.

Страхувальник має обов'язково застрахувати передбачений законодавством об'єкт, а страховик не може відмовити йому в цьому.

– дія обов'язкового страхування відбувається незалежно від внесення страхових платежів.

У випадках, коли страховик не сплатив належні страхові внески, вони стягуються в судовому порядку. У випадках загибелі або ушкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування підлягає виплаті з утворенням заборгованості за страховими платежами. На невнесені в термін страхові платежі нараховується пеня.

– безстроковість обов'язкового страхування. Воно діє протягом усього періоду, поки страхувальник користується застрахованим об'єктом або виконує певні обов'язки.

При переході майна до іншого страхувальника страхування не припиняється. Воно втрачає силу тільки при загибелі застрахованого майна або припинення виконання обов'язків.

– нормування страхового забезпечення з обов'язкового страху­вання. З метою спрощення страхової оцінки і порядку виплати страхового відшкодування встановлюються норми страхового забезпечення у відсотках від страхової суми або в грошових одиницях на один об'єкт.

У табл. 2.1. наведено узагальнену порівняльну характеристику обов'язкового та добровільного страхування.

2.5. Порівняльна характеристика обов’язкового та добровільного страхування

Таблиця 2.1

Порівняльна характеристика форм страхування

Обов'язкова	Добровільна
Встановлюється законом	Встановлюється на договірних засадах
Суцільне охоплення об'єктів Страхування	Вибіркове охоплення об'єктів страхування.
Діє безстроково	Термін страхування обмежується в часі відповідно до договору
Автоматичність поширення страхування на об’єкти	Діє лише за бажання страхувальника
Діє незалежно від сплати страхових платежів	Діє тільки при сплаті страхових платежів
Нормоване страхове забезпечення	Нормування не передбачено

Необхідно зазначити, що окремі види страхування можуть проводитись як в обов'язковій, так і в добровільній формах. Оптимальне поєднання обов'язкового і добровільного страхування дозволяє сформувати таку систему страхування, яка забезпечує універсальний обсяг страхового захисту.

Основні характеристики форм страхування наведені у таблиці 2.2. На основі даної інформації можна визначити основні відмінності між двома формами.

Таблиця 2.2

Характеристика форм страхування

№ з/п	Обоє 'язкова форма страхування	Добровільна форма Страхування
1	2	3
І.	Обов'язкові види страхування встановлюються, регулюються законом і діють тільки у відповідності до закону, не залежать від волевиявлення фізичної або юридичної особи.	Добровільні види страхування також діють в межах закону та встановлених загальних правил страхування, проте їх застосування, вибір страховика, встановлення конкретних умов страхування залежить від волевиявлення фізичних та юридичних осіб.
2.	Суцільне охоплення визна­чених в законі об'єктів та осіб, що дозволяє застосовувати min тарифи.	Вибіркове охоплення страхових об'єктів та ризиків, обмежена кількість страхувальників.
3.	Термін дії страхування не обмежений. Безстроковість страхування.	Термін дії страхування обмежений, є початок та кінець дії договору страхування.
4.	Вступає в силу незалежно від факту здійснення страхових платежів.	Договір страхування вступає в силу після внесення страхових платежів (всіх, разового чи першого).
1	2	3
5.	Розмір страхового тарифу, страхового платежу, страхового забезпечення встановлюється законодавче та є однаковим для всіх страхувальників.	Розмір страхового тарифу, страхового платежу, страхового забезпечення встановлюється на основі правил страхування, розрахунків, попиту та пропозиції на страховому ринку, а також залежить від власного бажання особи.
6.	Діє в силу закону та, як правило, не вимагає укладання договору страхування.	Діє на основі укладеного договору страхування.

Як видно із таблиці 3.2 якісні характеристики добровільної та обов'язкової форм страхування мають протилежне значення.

Стаття 6 Закону про страхування встановлює перелік 22-ох видів добровільного страхування, характеристику та кла­сифікаційні ознаки яких визначає Уповноважений державою ор­ган. Також стаття 7 вищезазначеного закону визначає 33 види обов'язкового страхування в Україні, порядок та правила прове­дення яких, форми типового договору, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів, а також методику акту-арних розрахунків встановлює Кабінет Міністрів України. Зако­ном забороняється встановлення інших видів обов'язкового стра­хування, ніж визначені Законом про страхування.

Поєднання обов'язкового та добровільного страхування дозволяє сформувати таку систему страхування, яка забезпечує універсальний обсяг страхового захисту як суспільного вироб­ництва, суспільних відносин, так і власних інтересів юридичних осіб, особистих інтересів фізичних осіб.

Страхування за визначеними формами здійснюється держав­ними та недержавними страховими організаціями, сфера діяль­ності яких охоплює внутрішній та міжнародний страхові ринки.

Питання для самоперевірки

1. З якою метою виконується класифікація страхування?

2. За якими ознаками класифікується страхування в глобальному аспекті?

3. Як класифікується страхування за історичними ознаками?

4. Назвіть приблизні дати виникнення окремих видів страхування.

5. Назвіть найбільш значущі події з всесвітньої історії у розвитку страхування.

6. Назвіть найбільш значущі події з історії України у розвитку страхування.

7. Як класифікується страхування за економічними ознаками?

8. У чому полягає ключова відмінність страхування життя від інших видів страхування?

9. Які роди небезпек виділяють в страхуванні?

10. Що таке галузь, підгалузь та вид страхування?

11. Як класифікується страхування за юридичними ознаками?

12. Як класифікується страхування за директивою ЄС?

13. Як класифікується страхування за Законом України «Про страхування»?

14. Що таке індивідуальне та колективне страхування?

15. Які існують форми страхування?

16. Які характерні риси притаманні добровільній формі страхування?

17. Які характерні риси притаманні обов’язковій формі страхування?

18. Які види обов’язкового страхування Ви можете навести?

19. Які види добровільного страхування Ви можете навести?

20. Проведіть порівняльну характеристику добровільного та обов’язкового страхування.