Тема 12

Перестрахування та співстрахування

Лекція 2

1. Співстрахування та механізм застосування.

2. Страхові об’єднання в співстрахуванні — страхові пули.

1. Співстрахування та механізм його застосування

Співстрахування характеризує відносини в страхуванні, коли його об'єкт може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками.

За таких обставин два або більше страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні одного і того ж ризику, укладаючи спільні та окремі договори, кожний на страхову суму у своїй частці. У даному випадку страхові компанії ділять між собою в обумовлених частинах і страхову премію, і відповідальність щодо відшкодуваннявитрат від страхових подій. У договорі страхування містяться умови, що визначають права і обовязки кожного страховика. При наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки. Співстрахування сприяє зменшенню ризику конкретного страховика, вирівнюванню страхових сум і тим самим - досягненню більшої стабільності кожного страховика. З юридичного погляду співстрахування та страхування різні, однак за економічною суттю вони дуже схожі. В обох випадках здійснюється розподіл страхових внесків та страхових виплат, наявна співучасть у преміях та страхових ризиках, координуються страхові фонди різних страховиків, які одночасно беруть участь в одному й тому самому страхуванні.

Разом з тим співстрахування є не зовсім зручною формою, особливо в тих випадках, коли страхова сума є дуже великою через те, що укладання угоди з багатьма страховиками є з технічного боку досить трудомістким процесом.

В окремих випадках страховики, які беруть участь у співстрахуванні вимагають, щоб страхувальник сам виступав співстраховиком, тобто утримував на власній відповідальності частину ризику. Інколи спів­страхування розглядається як окремий випадок перестрахування, коли одночасно кілька страховиків за взаємною згодою приймають чи передають на страхування великі ризики.

Співстрахувальні ознаки можна спостерігати на прикладі перестрахувальних пулів (об'єднань). Пул базується на концепції взаємності, суть якої полягає в тому, що премія та суми збитків за відповідними ризиками передаються в пул, який розподіляє проходження операцій між членами пулу відповідно до розміру премії, що її передано до пулу.

Пул передбачає, що страховики випускають поліси самостійно, утримують узгоджену частку, а решту передають у пул на основі квоти або ексценденту. Перестрахувальний пул діє як посередник, розподіляючи передані в перестрахування ризики між своїми членами.

Створення пулів доречне при страхуванні ризиків з катастрофічною потенційною відповідальністю (як от страхування авіаційних ризиків, атомних електростанцій), для скорочення обсягу операцій з пере­страхування, що виходять за межі країни, при проведенні небажаних з технічного погляду страхових операцій (страхування нафторизиків) або невеликих та вузькоспеціалізованих операцій окремих страховиків (наприклад, страхування коштовностей), а також при міжнародному розподілі ризиків.

Кожний із учасників пулу бере участь у ризиках, що покриваються пулом, на підставі схеми пропорційного розподілу. Частка кожного члена пулу визначається у відсотках від загальної місткості пулу під час його створення, або в абсолютних долях, а в окремих випадках і в фіксованих сумах. Учасники беруть участь у всіх ризиках, внесених до пулу як ним самим, так і іншими його учасниками. Це дозволяє кожному учаснику пулу збільшити кількість ризиків, взятих на страхування, поліпшити структуру страхового портфеля, зменшити небезпеку ку­муляції ризиків.

Важливою умовою організації страхового пулу є визначення ліміту його відповідальності (максимального обсягу зобов'язань за договором страхування, укладеним від імені пулу) - як сукупності максимальних обсягів відповідальності кожного учасника пулу. Максимальний обсяг відповідальності кожного страховика за окремим ризиком обмежується 10 % статутного фонду та сформованих страхових резервів страховика.

Місткість страхового пулу безпосередньо впливає на вирішення питан­ня про перестраховування відповідальності, що перевищує зазначену місткість. У зв'язку з цим можуть створюватись такі перестрахувальні пули: пул ринку (або ринковий пул) - об'єднує більшість компаній ринку для прийняття великих чи дуже небезпечних або катастрофічних ризиків (наприклад, атомних ризиків); урядовий перестрахувальний пул створюється з метою запобігання передання ризиків іноземним пере-страховикам у формі центральних перестраховувальних компаній або пулів, у які всі страхові компанії повинні передавати для перестрахування всі ризики або їх частину; андеррайтерські пули - об'єднання невеликих компаній, що мають бажання вийти на новий ринок чи почати новий вид страхування, не маючи достатньої місткості, з компаніями, що мають більший досвід.

2. Страхові об’єднання в співстрахуванні — страхові пули

Страховий пул — це добровільне об'єднання страховиків, що створюється на основі угоди між ними в цілях забезпечення фінансової стійкості страхових операцій. Учасники пулу несуть солідарну відповідальність за виконання зобов'язань по договорах страхування, ув'язнених від їх імені. Страховий пул не є юридичною особою.

Страхові пули створюються для страхування крупних рисок, одноосібне несення яких не під силу найкрупнішим страховим організаціям. Це, наприклад, авіаційні ризики, ризики забруднення довкілля, ризики атомної енергетики, цивільній відповідальності виробників ліків і так далі Російське законодавство допускає створення пулів, що працюють за принципом спільного страхування з солідарною відповідальністю учасників.

Страховий пул створюється для проведення страхування по конкретному вигляду страхової діяльності на певний термін або без обмеження терміну. Його створення оформляється угодою між учасниками. Діяльність пулу координується наглядовою порадою або зборами керівників страхових організацій-учасників.

Угода визначає: фінансові критерії, яким повинні задовольняти учасники; майнові ризики, що приймаються пулом на страхування; максимальний розмір зобов'язань пулу за договором страхування і розподіл доль по взятих зобов'язаннях між його учасниками. Максимальна відповідальність учасника по окремому ризику за договором страхування не повинна перевищувати 10% його власних засобів. Всі страхові организации-члени пулу повинні керуватися єдиними правилами страхування і єдиними тарифами.

Шляхом створення пулу вирішуються такі завдання:

• за рахунок об'єднання фінансових засобів окремих страховиків відповідно збільшується місткість пулу, а також підвищуються можливості страховиків з прийняття на страхування значних ризиків.

• підвищується надійність страхового захисту за рахунок збільшення гарантій виконання страховиками своїх обов'язків з відшкодування збитків.

Питання для самоперевірки

1. У чому полягає сутність перестрахування?

2. Опішить механізм проведення перестрахування.

3. Яки види комісії передбачені в перестрахуванні?

4. У чому полягає сутність факультативних договорів перестрахування?

5. У чому полягає сутність облігаторних договорів перестрахування?

6. У чому полягає сутність факультативно-облігаторних договорів перестрахування?

7. Опішить сутність пропорційної форми перестрахування.

8. Опішить сутність непропорційної форми перестрахування.

9. У чому полягає сутність та необхідність співстрахування?

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкина И. Л. Страхование экологических рисков (из практики США). – М. : Инфра-М, 1998. – 88 с.

2. Александров А. А. Страхование: Примерные правила и условия страхования. – М. : Приор, 1998. – 192 с.

3. Александрова Т. Г., Мещерякова О. В. Коммерческое страхование: Справочник. – М. : Институт новой экономики, 1996. – 254 с.

4. Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Страхование: Учебник. – СПб. : Питер, 2002. – 250 с.

5. Бідний В. Г., Орлова Н. М. Медичне страхування: Посіб. для фахівців в галузі упр. охороною здоров'я, лікарів, студентів і аспірантів мед. вузів. – К. : Задруга, 2000. – 134 с.

6. Бондар О. В., Залєтов О. М., Фурсевич П. П. Обов'язкове страхування: Посібник. – К. : Міжнародна агенція "ВееZone", 2005. – 484 с.

7. Борисова В. А. Огаренко О. В. Організаційно-економічний механізм страхування. – Суми : Довкілля, 2001. – 194 с.

8. Борисова В. А. Страхові послуги: Навч. посіб. – Суми: Довкілля, 2004. – 410 с.

9. Борисова В. А. Страхування земельних ресурсів. – Суми : Довкілля, 2004. – 60 с.

10. Бубенко І. В. Страхування: Конспект лекцій. – Х.: ХДЕУ,2004.–104 с.

11. Василишин Р. Д., Кашенко О. Л., Борисова В. А. Економічні основи страхування. – Суми : Довкілля, 2001. – 412 с.

12. Внукова Н. М. Практикум із страхування. – К. : Лібра, 1998. – 40 с.

13. Внукова Н. М. Смоляк В. А. Економічна оцінка ризику діяльності підприємств: проблеми теорії та практики: Монографія. – Х. – ВД «ІНЖЕК», 2006. – 184 с.

14. Вовчак О. Д. Страхування: Навч. посі. 3-тє видання, стереотипне. – Львів: «Новий світ – 2000», 2006. 480 с.

15. Вовчак О. Д., Завійська О. І. Страхові послуги: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. – Л.: Компакт-ЛВ, 2005. – 656 с.

16. Говорушко Т. А. Страхові послуги. Навч. посіб. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.

17. Грачов В. І., Бубенко І. В. Страхові послуги: Навч. посіб. – Х.: ХДЕУ, 2003. – 76 с.

18. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України: офіційний сайт // www.dfp.gov.ua

19. Ермилов В. С. Страхование от несчастных случаев и медицинская помощь застрахо-ванным на юге Украины: Очерки истории. – Николаев : Возможности Киммерии, 1996. – 114 с.

20. Ефимов С. Л. Экономика и страхование: Энциклопедический словарь. – М. : Церих-ПЭЛ, 1996. – 528 с.

21. Знай страхование: Помощь в изучении страхования // www.znay.ru

22. История и аналитика страхового рынка Украины. // www.forINSURER.com

23. Касимов Ю. Ф. Введение в актуарную математику (страхование жизни и пенсионных схем). – М. : Анкил, 2001. – 172 с.

24. Машина Н. И. Международное страхование: Учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по экон. спец. – Донецк : Юго-Восток, 2005. – 478 с.

25. Наумік К. Г. Страхування та страхові послуги: Конспект лекцій. – Х.: ХДЕУ, 2004. – 52 с.

26. Нечипорук Л. В. Обязательное страхование жизни, имущества и ответственности: Науч.-практ. пособие для бухгалтеров и руководителей предприятий и организаций. – Х.: Центр "Консульт", 2004. – 174 с.

27. Плиса В. Й. Страхування: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2005. – 392 с.

28. Про господарські товариства: Закон України 19.09.1991 № 1576-XII (зі змінами та доповненнями) // www.rada.gov.ua

29. Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті: Постанова КМУ від 14.08.1996 р. № 959 // www.rada.gov.ua

30. Про затвердження Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів: Постанова КМУ від 29.04.1999 р. №747 // www.rada.gov.ua

31. Про затвердження Положення про порядок провадження діял:ьності страховими посередниками: Постанова КМУ від 18.12.1996 р.№ 1523 // www.rada.gov.ua

32. Про затвердження Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками: Постанова КМУ від 18.12.1196 р. № 1523 // www.rada.gov.ua

33. Про затвердження Положення про порядок та умови здійснення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів: Постанова КМУ від 28.09.1996 р. № 1175 (зі змінами та доповненями // www.rada.gov.ua

34. Про затвердження Порядку та правил обов'язкового страхування сільськогосподарських тварин: Постанова КМУ від 23.04.2003 р.№590 // www.rada.gov.ua

35. Про затвердження Порядку та правил обов'язкового; авіаційного страхування цивільної авіації: Постанова КМУ від 12.10.2002 р.№ 1535 // www.rada.gov.ua

36. Про затвердження Рекомендацій щодо аналізу діяльності страховиків // Розпорядження Держфінпослуг від 17.03.2005 р. № 3755 // www.rada.gov.ua

37. Про затвердження розмірів страхових платежів за додатковими договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів: Постанова КМУ від 29.04.2004 р.№539 // www.rada.gov.ua

38. Про страхування: Закон України від 07.03.96 № 86/96-ВР (зі змінами та доповненнями) // www.rada.gov.ua

39. Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року: Розпорядження КМУ від 23.08.2005 р. № 369-р // www.rada.gov.ua

40. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 № 2664-III (зі змінами та доповненнями) // www.rada.gov.ua

41. Риск в финансах, страховании, банковском деле // www.anov.narod.ru

42. Сазонець І. Л. Послуги акціонерних страхових компаній: Навч. посіб. для студ. екон. спец. – Д.: ДАУБП, 1999. – 60 с.

43. Страхование автотранспортных рисков (с приложением словаря- глоссария страховых терминов и понятий): Учеб. пособие. – М. : Финансы, 1995. – 224 с.

44. Страхование сегодня: Портал страховщиков // http://www.insur-info.ru/dictionary/rubricator/r30/

45. Страхование: Новости страхового рынка // www.insur-today.ru

46. Страховая литература, консалтинг для страховщиков. // www.ankil.ru

47. Страхові послуги: Навч.-метод.посіб. для самостійного вивчення дисципліни / Артюх Т. М., Гаманкова О. О., Кривошлик Т. Д. та ін.; За заг. ред. Артюх Т. М. – К. : КНЕУ, 2000. – 124 с.

48. Страховой форум: Вся информация о страховании. // www.ins-forum.ru

49. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук ред. С. С. Осадець, д-р економ. наук, проф. – К. КНЕУ, 2002. – 528 с.

50. Страхування: теорія та практика: Навч.-метод. посібник / Внукова Н. М., Успаленко В. І., Временко Л. В. та ін.; За заг. ред. проф. Внукової Н. М. – Х. : Бурун Книга, 2004. – 371 с.

51. Сушко В. А. Страхование: Словарь-справочник. – М. : Книжный мир, 1999. – 407 с.

52. Таркуцяк А. О. Страхові послуги: Навч. посібник. – К. : Видавництво Європейського університету, 2004. – 583 с.

53. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (зі змінами та доповненнями) // www.rada.gov.ua

54. Цуканова В. Я. Страхование: Курс лекций. – 3.изд. – Х.: ИД "ИНЖЭК", 2005. – 128 с.

55. Шахов В. В. Страхование: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. "Бух.учет и аудит", "Финансы и кредит", "Коммерция". – М. : Страховой полис, 1997. – 311 с. – ISBN 5-85171-029-2.

56. Шелехов К. В., Бигдаш В. Д. Страхование: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 1998. – 419 с.

57. Шинкаренко И. Э. Страхование ответственности: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 352 с.