Тема 10

Фінансова надійність страхової компанії

1. Поняття про фінансову надійність страховика.

2. Умови забезпечення платоспроможності страховика.

3. Характеристика страхового портфелю.

1. Поняття про фінансову надійність страховика

Фінансова надійність страховика – це його здатність виконати страхові зобов’язання, які прийняті за договорами страхування та перестрахування, у разі впливу несприятливих чинників. Стійка фінансова надійність страхових операцій дає змогу страховикові виконати всі зобов’язання за будь-яких несприятливих обставин .

Фінансова надійність забезпечується такими чинниками:

• розміром власних коштів;

• правильно розрахованими страховими тарифами;

• збалансованим страховим портфелем;

• величиною страхових резервів, відповідною сумі страхових зобов’язань страховика;

• розміщенням страхових резервів;

• перестрахуванням.

До власних коштів страховика належать:

1) статутний фонд;

2) спеціальні та резервні фонди;

3) вільні резерви;

4) нерозподілений прибуток.

Головним елементом функціонування страхової компанії є статутний фонд, який є сумою вкладів її засновників. Основними вимогами до створення страхової компанії є наявність мінімального розміру статутного фонду – 1-1,5 млн. ЄВРО. До 60 % статутного фонду має бути внесено в грошовій формі. Для формування статутного фонду законодавством забороняється використовувати кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Крім статутного фонду, страховик повинен мати певний обсяг власних коштів, вільних від зобов’язань. Такими коштами є гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку.

Вільні резерви – це частка власних коштів страховика, яка резервуються з метою додаткового забезпечення фінансової надійності.

Важливим фактором фінансової надійності страховика є достатність страхових резервів. Розмір страхових резервів повинен відповідати величині страхових зобов’язань, взятих на себе страховиком.

Премії, акумульовані у страхові резерви, деякий час знаходяться у розпорядженні страховика і використовуються для отримання додаткового доходу. Активи страховика, сформовані за рахунок страхових резервів, є гарантією виконання ним зобов’язань.

Для забезпечення фінансової надійності страховика важливе значення має достатність страхових резервів, яка зумовлюється певним їх складом і застосуванням відповідних методів їх обчислення.

Згідно Закону України “Про страхування” страховики формують такі страхові резерви:

1. Страхові резерви

2. Резерви зі страхування життя

3. Технічні резерви

4. Резерв незароблених премій

5. Резерв довгостокових зобов’язань

6. Резерв збитків

7. Резерв страхових сум, належних до виплат.

Страховики, котрі займаються ризиковим страхуванням, утворюють технічні резерви, до складу яких входять резерв незароблених премій та резерв збитків. Резерв незароблених премій включає в себе частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату.

Резерв збитків – це зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників.

Страховики, котрі займаються страхуванням життя, утворюють резерви із страхування життя, які складаються з резервів довгострокових зобов’язань і резервів страхових сум, належних до виплати.

Наявність страхових резервів є гарантією платоспроможності страховика і фінансової стійкості страхових операцій.

Платоспроможність страховика – це здатність страхової компанії своєчасно та в повному обсязі виконувати свої платіжні зобов’язання, які випливають із укладених договорів страховиків, а також перед акціонерами та податковою службою.

Згідно діючого законодавства страховики зобов’язані дотримуватись таких вимог щодо забезпечення своєї платоспроможності:

• наявність сплаченого статутного фонду та гарантійного фонду страховика;

• створення страхових резервів, які достатні для майбутніх виплат страхових сум та відшкодувань;

• перевищення фактичного запасу платоспроможності над його нормативними запасами.

Розрізняють такі показники платоспроможності страховика:

1. фактичний запас платоспроможності;

2. нормативний запас платоспроможності;

3. коефіцієнт запасу платоспроможності.

Вказані показники визначаються таким чином:

1. Фактичний запас платоспроможності страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань, в тому числі страхових. Страхові зобов’язання приймаються рівними обсягам наявних технічних резервів.

2. Нормативний запас платоспроможності страховика на звітну дату (без врахування договорів страхування життя) дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

перша – шляхом множення суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на 0,25. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 90 відсотків страхових премій, сплачених перестраховикам;

друга – шляхом множення суми здійснених виплат протягом звітного періоду за договорами страхування на 0,30. При цьому сума здійснених виплат зменшується на 90 відсотків виплат, компенсованих перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Коефіцієнт запасу платоспроможності – це відношення фактичного запасу платоспроможності до нормативного. Коефіцієнт запасу платоспроможності може бути меншим або більшим за 1. Якщо коефіцієнт менший за 1, то це значить, що страхова компанія працює в умовах підвищеного ризику, бо має нестачу власних активів. Ці активи треба довести до рівня нормативних запасів, щоб коефіцієнт дорівнював 1. Якщо коефіцієнт платоспроможності більший за 1, то це свідчить про те, що страховик має власні кошти, сформовані в розмірах, які значно перевищують обсяги прийнятих зобов’язань. Така страхова компанія в змозі виконати свої зобов’язання перед партнерами своєчасно і в повному обсязі.

2. Умови забезпечення платоспроможності страховика

Страхові компанії з метою забезпечення виконання зобов'язань перед страхувальниками зобов'язані дотримуватися певних вимог, які забез­печують їхню платоспроможність. Відповідно до чинного законодавства (розділ III Закону України "Про страхування"), умовами забезпечення платоспроможності страховиків є:

1. наявність сплаченого статутного фонду;

2. наявність гарантійного фонду страховика;

3. перевищення фактичного запасу платоспроможності стра­ховика над розрахунковим нормативним запасом;

4. створення страхових резервів, достатніх для майбутніх вип­лат страхових сум і страхових відшкодувань.

Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика і зобов'язань, які бере на себе перестраховик, тобто системи перестраховування.

Чинним законодавством встановлено мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя -1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України. Статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі за їх номінальною вартістю. Допускається сплата грошової частки державними цінними паперами, але не вище25% загального розміру статутного фонду. Для формування статутного фонду забороняється використовувати векселі, кошти страхових резервів, нематеріальних активів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

До гарантійного фонду страховика належать додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.

Вільні резерви – це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Закон України "Про страхування" зобов'язує страховика, відповідно до обсягів страхової діяльності підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).

На будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевивищувати розрахунковий нормативний запас плато­спроможності.

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням із вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому Законом України "Про страхування". Такий розрахунок проводиться на основі балансу страховика.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя дорівнює більшій з двох величин, які визначаються так:

2. перша визначається множенням суми надходжень страхових премій за звітний період на 0,18. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50% страхових премій, належних перестраховикам;

3. друга визначається множенням суми страхових виплат за звітний період за договорами страхування на 0,26. При цьому сума здійснених страхових виплат зменшується на 50% страхових виплат, компенсованих перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Перший результат відрізняється від другого тим, що нормативний запас платоспроможності на підставі страхових премій визначається згідно із зобов'язаннями, які прийняті, а на підставі страхових виплат - на основі зобов'язань, що виконані.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву), який визначається по кожному договору страхування життя, на 0,05.

Чинне законодавство зобов'язує страховика укладати договори перестраховування у випадку, якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10% суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів.

Система перестраховування організовується також у випадках, перед­бачених окремими положеннями про обов'язкове страхування та відповідно до укладених міжнародних договорів і угод.

Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності.

3. Характеристика страхового портфелю

Страховий портфель страховика – це систематизована сукупність страхових ризиків, які прийняті страховиком на страхування залежно від цілей страхової компанії. Серед цілей, які ставить перед собою страховик, можна виділити основні:

– одержання максимального прибутку;

– збільшення частки присутності на страховому ринку;

– збереження досягнутих позицій на страховому ринку та збереження капіталу.

Поставлені стратегічні цілі компанії не завжди узгоджені із практикою формування страхового портфеля. По-перше, розглянемо види страхових портфелів.

Залежно від ступеня ризику можна виділити такі типии страхового портфеля: агресивний, консервативний, диверсифікований.

Кожен з цих трьох типів портфеля можна охарактеризувати за допомогою чотирьох критеріїв: рівнем ризикованості портфеля, дохідності, фінансової стійкості та структурою страхового портфеля.

Структура страхового портфеля – це сукупність однорідних груп ризиків, прийнятих страховиком на страхування . Залежно від того , яких видів ризиків у портфелі більше, можна виділити три види страхового портфеля : спеціалізований, класичний і комбінований.

Одними з основних цілей страховика є одержання максимального прибутку; збільшення частки присутності на страховому ринку; збереження досягнутих позицій на страховому ринку та збереження капіталу.

Кожна з цих цілей відповідає певному типу, моделі страхового портфеля. Так, якщо метою страховика є одержання максимального прибутку, то він формує агресивний страховий портфель, оскільки він має високий рівень дохідності.

Таблиця 10.1

Класифікація типів страхових портфелів

Тип (модель) страхового портфеля	Ступінь ризику	Види страхових портфелів залежно від наданих страхових послуг	Стисла характеристика типів страхового портфеля
Агресивний	Високий	Спеціалізований	Ризикований, має високий рівень доходності, фінансово нестійкий
Консервативний	Низький	Класичний	Низький ступінь доходності, фінансово стійкий
Диверсифікований	Середній	Комбінований	Середній рівень ризиковості, доходності та стійкості

Загальновідомо, що чим більший прибуток, тим більший ризик супроводжує його отримання. Що стосується страховиків , то це означає, що для того , щоб одержати якомога більший прибуток, треба братии на страхування об’єкти з підвищеним рівнем ризикованості.

У зв’язку з цим страховик повинен особливо уважно підходити до андерайтингу ризиків, оскільки прорахунки у визначенні страхового тарифу навіть по одному об’єкту можуть призвести до банкрутства страхової компанії.

Агресивний страховий портфель має доволі низький рівень фінансової стійкості . Для підвищення фінансової стійкості такого портфеля страховик повинен до 80 % прийнятих ризиків віддавати у перестрахування .

Спеціалізований тип страхового портфеля динамічніший, має вузьку спрямованість, містить у собі несистематичні ризики, має високий ступінь ризику і має високий дохід, тому і належить до агрессивного типу портфеля .

До спеціалізованого виду страхового портфеля можуть входити такі види страхових послуг:

− космічне страхування; страхуванняполітичнихризиків;

− страхування авіаперевезень; морське страхування ; залізничне та автомобільне пассажирське страхування; обов'язкове медичне і добровільне страхування;

− страхування специфічних ризиків; страхування професійної відповідальності;

− страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції (робіт і послуг); страхування інвестицій ; страхування біржових і валютних ризиків.

Таблиця 10.2

Складові страхового портфелю

Страховий портфель
Класичний страховий портфель	Комбінований страховий портфель				Спеціалізований страховий портфель
Складається як з договорів добровільного та обов’язкового особистого, майнового страхування та страхування відповідальності	Переважання договорів майнового страхування та особистого страхування, незначна кількість договорів страхування підприємницьких ризиків	Переважання договорів особистого страхування та страхування відповідальності, незначна частка страхування підприємницьких ризиків	Переважання договорів страхування майна, незначна частка страхування підприємницьких ризиків	Переважання договорів страхування підприємницьких ризиків та майнового страхування, страхування життя, невелика кількість договорів страхування відповідальності	Переважна кількість договорів – це договори зі специфічних видів страхування (космічне, морське, медичне)

У чистому вигляді спеціалізований страховий портфель трапляється дуже рідко. Найчастіше страховий портфель страховика зараховують до агресивного, якщо специфічні ризики займають 40 % загального об'єму договорів, зокрема: авіакосмічні ризики 6 %, морське страхування 8 %, страхування вантажів 6 %, страхування власників транспортних засобів 20 %.

Консервативний тип страхового портфеля , на думку автора статті, вибирають найчастіше великі страхові організації , які займають провідні позиції на страховому ринку.

Основною метою таких компаній є утримання своїх позицій на страховому ринку, збереження капіталу. Прибутковість у консервативному страховому портфелі стійка, порівняно з прибутковістю спеціалізованого портфелю – «невисока», рівень ризику помірний.

Порівняно з агресивним портфелем при формуванні консервативного страхового портфеля страховик може більше ризиків залишати на особистому утриманні. При формуванні класичного страхового портфеля необхідно мати великий розмір страхового фонду і власних коштів страховика. Для забезпечення належного рівня фінансової стійкості страховику, який формує консервативний страховий портфель , потрібно більше уваги приділяти формуванню резервів, зокрема резерву коливань збитковості, резерву превентивних заходів та дотриманню належного рівня фактичного запасу платоспроможності. Частка ризиків, які передаються у перестрахування в такому портфелі , незначна.

Що стосується структури класичного страхового портфеля, то вона складається з класичних видів страхового портфеля . До структури класичного страхового портфеля входять , переважно , систематичні ризики.

У чистому вигляді спеціалізований страховий портфель трапляється дуже рідко. Найчастіше страховий портфель страховика зараховують до агресивного, якщо специфічні ризики займають 40 % загального об'єму договорів, зокрема: авіакосмічні ризики 6 %, морське страхування 8 %, страхування вантажів 6 %, страхування власників транспортних засобів 20 %.

Консервативний тип страхового портфеля , на думку автора статті , вибирають найчастіше великі страхові організації , які займають провідні позиції на страховому ринку.

Основною метою таких компаній є утримання своїх позицій на страховому ринку, збереження капіталу. Прибутковість у консервативному страховому портфелі стійка , порівняно з прибутковістю спеціалізованого портфелю – «невисока», рівень ризику помірний .

Порівняно з агресивним портфелем при формуванні консервативного страхового портфеля страховик може більше ризиків залишати на особистому утриманні.

При формуванні класичного страхового портфеля необхідно мати великий розмір страхового фонду і власних коштів страховика.

Для забезпечення належного рівня фінансової стійкості страховику , який формує консервативний страховий портфель , потрібно більше уваги приділяти формуванню резервів , зокрема резерву коливань збитковості , резерву превентивних заходів та дотриманню належного рівня фактичного запасу платоспроможності. Частка ризиків, які передаються у перестрахування в такому портфелі , незначна .

Що стосується структури класичного страхового портфеля , то вона складається з класичних видів страхового портфеля . До структури класичного страхового портфеля входять , переважно , систематичні ризики .

Класичний страховий портфель складається з набору традиційних страхових послуг. Він, як правило, містить договори обов'язкового і добровільного страхування по особистому і майновому страхуванню , при цьому перелік послуг страхування , що надаються, традиційний.

Страховий портфель характеризується:

1. характером прийнятих на страхування ризиків та очікуваною ймовірністю їх настання;

2. розміром сукупної страхової суми;

3. кількістю укладених договорів страхування; Р кількістю діючих страхових договорів;

4. числом застрахованих об'єктів;

5. строком дії договорів;

6. розміром страхових сум.