Система майнового страхування юридичних осіб

Види договорів

страхування

основний

спеціальний

додатковий

Страхувальниками є юридичні особи.

Страховик – страхова компанія.

Об’єкт страхування - державне, власне, орендне, заставне та лізингове майно.

Випадки загибелі, знищення чи пошкодження : пожежі, удару блискавки; стихійного лиха (землетрусу, повені буревію, зливи граду, обвалу та інших незвичних для даної місцевості природних та кліматичних явиш); аварій опалювальної, протипожежної водопровідної, каналізаційної систем та інших технічних аварій, неправомірних дій третіх осіб, крадіжок тощо.

Умови

страхування

страхову відповідальність

страхову оцінку і страхову суму

принципи відшкодування збитків

Рис. 8.2. Система майнового страхування для юридичних осіб.

У правилах страхування ще відображаються додаткові умови компенсації збитків, розмір франшизи, обов'язки сторін та інші обставини, які можуть впливати на страхове відшкодування та виконання страховиком своїх зобов'язань перед страхувальником.

Майно вважається застрахованим і на той випадок, коли у зв’язку з вогнем чи раптовою загрозою стихійного лиха його необхідно розібрати або перенести на інше місце.

Збитки, що виключені з обсягу страхової відповідальності

процесів яких не можна уникнути в роботі або таких що природно вишивають з них (корозії гниття природного зносу та інших властивостей предметів)

його обробки вогнем теплом або іншими термічними впливами з метою переробки, висушування, варіння, плавлення металів тощо

змін навігаційних та інших умов

дії електричного струму нарізні електричні пристрої і несправностями електротехнічного обладнання

навмисних дій страхувальника та осіб, які знаходяться з ним в трудових відносинах

викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено міліцією або іншими правоохоронними органами

неналежного зберігання майна

радіоактивного забруднення

дефектів майна, які мали місце до укладення договору

терористичних актів, військових дій, громадянських заворушень, конфіскації або арешту чайна

державного перевороту або змови

Рис.8.3. Збитки, що виключені з обсягу страхової відповідальності.

Страхувальники мають право застрахувати майно від всіх запропонованих у правилах страхування ризиків або обрати лише конкретні ризики. Розміри страхових тарифів встановлюються окремо за видами ризиків і коригуються залежно від рівня складності ризику та інших обставин. Для коригування використовуються понижувальні або підвищувальні коефіцієнти.

Важливе значення мають страхова сума і страхова оцінка. Страхова сума за кожним застрахованим об'єктом має відповідати його дійсній вартості.

Групи майна для здійснення страхової оцінки

основні фонди

товарно-матеріальні цінності

продукція у процесі виробництва або обробки

об'єкти у стадії незавершеного будівництва

експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські, роботи, антикваріат

Рис. 8.4. Групи майна для здійснення страхової оцінки.

Типи покриття страхової оцінки

страхове відновлення

страхове відшкодування

Рис. 8.5. Типи покриття страхової оцінки.

Перший тип означає, що страхове відшкодування повинно забезпечити страхувальнику компенсацію збитків в розмірі дійсної на момент страхового випадку вартості майна, тобто страхувальник після настання страхового випадку повинен бути в такому ж фінансовому становищі, у якому він знаходився безпосередньо до страхової події. Даний тип покриття торкається всіх груп майна.

Другий тип означає, що при страховому випадку буде покриватися вся вартість відновлення знищеного чи пошкодженого майна. Страхувальник після виплати йому страхового відшкодування буде поставлений в кращі умови, ніж він був до страхової події. По-іншому, страхувальник отримає таку суму, яка йому потрібна для повторного будівництва чи придбання ідентичного об'єкту взамін попереднього. Переважно такий тип покриття застосовується тільки для першої групи майна.

Враховуючи такий підхід страхова сума для основних засобів (будівель, споруд, передавальних пристроїв, машин, обладнання та інших основних засобів) дорівнює відновлювальній вартості або балансовій з урахуванням зносу; для товарно-матеріальних цінностей – купівельній вартості (вартості придбання); для продукції у процесі виробництва або обробки – витратам на її виготовлення; для об'єктів у стадії незавершеного будівництва – фактично здійсненим витратам на їх створення; для іншого майна (експонатів виставок, музейних коштовностей, колекцій, авторських робіт, антикваріату тощо) –договірній (оціночній) або ринковій вартості. Майно приватного підприємця в разі відсутності балансу приймається на страхування згідно з його описом за оціночною вартістю.

Майно може бути застраховане як на повну вартість, так і на певну частку. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також відшкодовуються не в повному обсязі (застосовується пропорційна система страхового відшкодування).

Обчислення страхових платежів здійснюється виходячи із встановленої страхової суми і страхових тарифів, які встановлені для окремих ризиків і диференційовані залежно від складності ризику чи інших обставин, відображених в договорі страхування. При обчисленні страхових внесків враховуються також різні знижки, пільги, які надаються страхувальнику з боку страховика.

У разі настання страхової події із застрахованим майном задоволення претензій страхувальника відбувається в такій послідовності: встановлюється факт настання страхової події; складається страховий акт про страховий випадок; визначається розмір збитку та страхового відшкодування; здійснюється страхова виплата.

Загальні умови та порядок виплати страхового відшкодування зазначені у статті 25 Закону України "Про страхування". Конкретні умови визначені в правилах та в договорі страхування.

Чинники впливу на суму страхових платежів

виду майна та умов його зберігання

технічного стану підприємства

виду виробництва

строку страхування

форми внесення страхових платежів

укладення договору з франшизою

безперервності страхування протягом кількох років

відсутності страхових випадків

здійснення превентивних заходів тощо

Рис. 8.6. Чинники впливу на суму страхових платежів.

Збитки відшкодовуються

у разі пошкодження майна страхове відшкодування виплачується у розмірі різниці між заявленою страховою сумою та вартістю залишків майна, придатних для подальшого використання

у разі втрати майна страхове відшкодування виплачується в розмірі дійсної (відновної) вартості з вирахуванням зносу та вартості залишків майна, придатних для подальшого використання

Рис. 8.7. Відшкодування збитків у разі настання страхового випадку.

При настанні страхового випадку страхувальник повинен:

1. вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків;

2. повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, визначений договором страхування;

3. повідомити у відповідні органи про настання події згідно з їх компетенцією (міліцію, пожежну, аварійну служби тощо);

4. надати страховику всі документи, необхідні для встановлення причин та розміру збитку;

5. до прибуття пред­ставника страховика зберігати всі залишки знищеного або пошкодженого майна.

Страховик може відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник не виконав обов'язків, передбачених договором страхування. Підстави та порядок відмови регламентовані статтею 26 Закону України "Про страхування".

Підстави у відмові виплатити страхове відшкодування

навмисні дії страхувальника, спрямовані на настання страхового випадку

подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування

отримання відшкодування збитків від винної особи

несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку або створення страховику перешкод у визначенні обставин та причин збитку

інші причини, якщо це не суперечить законодавству України

Рис. 8.8. Підстави страховика для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Договір страхування майна зберігає чинність до повної виплати страхового відшкодування. Виплата страхового відшкодування здійснюється у встановленому договором порядку та у визначений термін. При цьому може утримуватись франшиза або черговий платіж, якщо договір поновлено.

До напрямків в страхуванні майна юридичних осіб (якщо їх класифікувати за родом небезпек) відносяться:

Страхування підприємницьких ризиків, що припускає страхування на випадок настання події, що впливає на матеріальні, грошові ресурси, виробничі і інші процеси, пов'язані з здійсненням підприємницької діяльності, наслідком якого можуть бути прямий збиток, зменшення прибитку або додаткові витрати.

Страхування технічних ризиків передбачає страхування ряду ризиків, пов'язаних зі будівельними, монтажними і експлуатаційними роботами, роботою машин, механізмів і електронного обладнання.

Страхування кредитних і фінансових ризиків охоплює сферу взаємовідносин кредитора і позичальника на випадок неповернення останнім взятих в борг грошових коштів, неоплаченої дебіторської заборгованості, неповернення товарного або іншого виду кредиту.

Транспортне страхування, що поділяється на авіаційне, морське і автотранспортне та залізничне, включає страхування від небезпек, що виникають на різноманітних шляхах переміщення транспорту. Об'єктами страхування можуть бути як засоби транспорту (страхування каско), так і вантажі, що перевозяться цим транспортом (страхування карго).

При сільськогосподарському страхуванні може бути застрахований урожай сільськогосподарських культур, сільськогосподарські тваринні, домашній птах, кролики, хутровий звір і сім'ї бджол, багатолітні насадження, а також будинки, споруди, передавальні прилади, транспортні засобу і обладнання сільськогосподарського призначення.

3. Страхування майна промислових підприємств

Страхування майна промислових підприємств від вогню є традиційним і найпоширенішим видом страхування. Сутність страхування від вогню – відшкодування збитку від раптових і непередбачених випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших випадкових і непередбачених подій (ризиків), додаткових щодо ризиків пожежі та вибуху, що призвели до спалаху застрахованого майна (страхування «від вогню та інших випадків»).

За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству:

1. будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі суд-на, знаряддя лову, об'єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, товари, матеріали та інше майно.

2. майно, одержане підприємством згідно з договором майно-вого найму (якщо воно не застраховане у наймодавця), або при-йняте від інших підприємств та населення для переробки, ремон-ту, перевезення, зберігання, на комісію тощо.

3. майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках.

Не приймаються на умовах добровільного страхування:

1. гроші готівкою;

2. акції, облігації та інші цінні папери ;

3. рукописи, креслення й інші документи, бухгалтерські та ділові книги;

4. дорогоцінні метали;

5. технічні носії інформації, комп'ютерних та аналогічних систем (магнітні плівки, касети, магнітні диски і т. ін.);

6. майно, яке знаходиться в застрахованому приміщенні, але не належить страхувальникові.

Не можуть бути застрахованими також будівлі, споруди, які перебувають в аварійному стані чи розташовані в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені та інші стихійні явища.

У разі страхування майна підприємств вирізняють два типи договорів:

1. страхування від вогню, удару блискавки, вибуху;

2. комплексне або розширене страхування «від вогню та інших випадків», яке включає, крім ризиків пожежі і вибуху, додатково такі страхові події: землетрус; зсув; обвал; буря; ураган; повінь; град, злива; осідання ґрунту; затоплення; шторм; цунамі; туман; пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем; крадіжки зі зломом (пограбування).

Товарно-матеріальні цінності як власного виробництва, так і придбані підприємством оцінюються в розмірі фактичної собівартості або в цінах, що діяли на день укладання договору з вирахуванням зносу.

Якщо майно взяте на страхування на певну частку (відсоток), то всі об'єкти вважаються застрахованими на ту саму частку.

Договір страхування майна, одержаного підприємством за договором майнового найму або прийнятого ним від інших органі-зацій і населення для переробки, ремонту, перевезення, на комісію, зберігання тощо, укладається на повну вартість цього майна на підставі даних бухгалтерського обліку підприємств, яким належить це майно (з вирахуванням зносу).

За договором страхування майна підприємства мають право обрати обсяг власної участі у відшкодуванні витрат (франшизу).

Страхова сума у зв'язку зі зміною вартості майна в період чинності договору може бути збільшена за письмовою заявою страхувальника. Страхові платежі перераховуються за строк, що лишився до закінчення дії договору; за кожний місяць додатково нараховується 1/12 річного страхового внеску.

Договір набуває чинності з наступного дня після надходження на розрахунковий рахунок компанії не менш як 50 % річної суми платежів за умови їх сплати у два строки чи 25 % при сплаті платежів у чотири строки.

Розмір збитку і сплати страхового відшкодування визначають у такій послідовності:

1) установлюють факт страхового випадку;

2) визначають розмір збитку і страхового відшкодування, складають страховий акт про страховий випадок;

3) здійснюють страхову виплату.

Не підлягають відшкодуванню збитки:

1. завдані внаслідок перебігу процесів, яких не можна уникну-ти в роботі або таких, що природно випливають з них (корозія, природне спрацювання та інші природні властивості окремих пред-метів);

2. завдані через те, що страхувальник не вжив належних захо-дів для рятування майна, забезпечення його зберігання і запобі-гання подальшому пошкодженню чи знищенню;

3. завдані внаслідок викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено міліцією або іншими правоохоронними органами.

Тема 8

Майнове страхування

Лекція 2

1. Страхування майна сільськогосподарських підприємств.

2. Страхування майна громадян.

1. Страхування майна сільськогосподарських підприємств

Як самостійний вид діяльності сільське господарство має суттєві особливості, які впливають на проведення страхування, а саме: залежність сільськогосподарського виробника від природно-кліматичних чинників; сезонність виробництва та тривалість виробничого циклу; склад і структура сільськогосподарських виробничих фондів.

Страхувальники — усі юридичні та фізичні особи, що займаються сільським господарством та використовують земельні угіддя.

Страховики — страхові компанії, які мають ліцензію на проведення цього виду страхування, достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв, а також фахівців, добре ознайомлених з особливостями аграрного виробництва.

До специфічних об'єктів страхування майна сільськогосподарських підприємств відносять:

1) Будівлі, споруди, сільськогосподарську техніку, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировину, матеріали, продукцію.

2) Врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку.

3) Сільськогосподарських тварин, птицю, кролів, хутрових звірів, сім'ї бджіл у вуликах.

4) Дерева та плодово-ягідні кущі, виноградники.

Виходячи з характеру об'єктів страхування, крім звичайних видів страхування, у сільському господарстві виокремлюють два специфічних види:

1) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень;

2) страхування сільськогосподарських тварин.

Найбільш ризиковим є вирощування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.

Страхування може здійснюватись і в добровільній формі. Всі інші види сільськогосподарського страхування проводяться в добровільній формі.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється на випадок настання таких страхових подій:

1. посуха, вимерзання, заморозок, град, злива, буря, повінь, сель, пожежа;

2. вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом;

3. зниження якості продукції окремих сільськогосподарських культур.

Страхова сума, як правило, становить не вище 70 % вартості врожаю. Вартість врожаю можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну врожайність (у розрахунку на один гектар) за останні 5 років і на погоджену зі страховиком ціну за одиницю продукції.

Розмір страхового забезпечення залежить від:

1) Величини врожайності.

2) Величини збитку.

3) Універсальності страхування.

Страхове відшкодування виплачується при наявності таких факторів: стихійного лиха; недобору врожаю.

Страхування багаторічних насаджень проводиться на випадок таких страхових подій: повна загибель унаслідок морозів, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі, посухи, а також їх повне знищення карантинними комахами.

Об'єктами страхування виступають: багаторічні насадження; врожай багаторічних насаджень.

Страхування тварин направлено на:

1) Відшкодування збитку від:

— падежу, загибелі або вимушеного забою тварин;

— крадіжки;

— неправомірних дій третіх осіб.

2) Зменшення та компенсацію збитків тваринницької продукції від:

— стихійних лих;

— пожеж;

— інших несприятливих подій.

Об'єктами страхування є: продуктивна худоба, молодняк, племінні та особливо цінні тварини.

2. Страхування майна громадян

Страхування майна громадян – це підгалузь майнового страхування, яка історично виникла першою. Страхування проводиться на випадок створення фінансової безпеки для власника майна.

Об'єктом страхування виступає майно фізичних осіб, яке належить їм на правах особистої власності. У власності громадян знаходяться земельні ділянки, квартири, підсобні будівлі, предмети домашнього господарства, транспортні засоби, сільськогосподарський інвентар тощо.

Разом з тим, в умовах ринку сфера власності громадян розширюється за рахунок приватних підприємств, створення окремих виробництв, розвитку різного роду промислів тощо, що спричинює розвиток даної підгалузі страхування.

Умови страхування :

1. договори страхування майна громадян мають короткостроковий характер;

2. сплата страхових платежів може відбуватися в готівковій чи безготівковій формі, одноразово за весь строк страхування чи в кілька строків;

3. під час дії договору страхування страхувальник може укласти додатковий договір на термін, що залишився до кінця дії основного договору;

4. дія певних категорій страхувальників страховиками можуть надаватися пільги.

Проводиться зазвичай в добровільній формі. Основними видами страхування майна громадян є: страхування будівель, страхування домашнього майна, страхування засобів наземного транспорту, страхування квартир, страхування майна на садибі, страхування майна громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, комплексне страхування майна, страхування мисливської зброї тощо.

У страхуванні домашнього майна, що належить громадянам договір страхування може бути укладено на:

1. усе домашнє майно, що є у даному господарстві;

2. окремі предмети домашнього господарства;

3. окремі групи предметів домашнього майна;

4. колекції, картини, унікальні та антикварні речі (спеціальний договір).

Групи ризиків при страхуванні домашнього майна:

1. "пожежа" - пошкодження чи знищення майна вогнем (у тому числі від удару блискавки, аварій електросітки, вибуху), а також продуктами горіння і засобами пожежогасіння;

2. "підпал" - пошкодження чи знищення майна в результаті дії вогню, викликаного підпалом;

3. "стихійне лихо" - пошкодження чи знищення майна в результаті бурі, урагану, смерчу, землетрусу, просідання ґрунту, гірського зсуву, селевих потоків, сильного дощу, снігопаду, зливи;

4. "протиправні дії третіх осіб" - пошкодження чи знищення майна в результаті навмисних дій третіх осіб, у тому числі крадіжки та грабежу.

Особливості розрахунку нанесеного збитку:

1. розмір збитку визначається окремо за кожним предметом домашнього майна;

2. збиток визначається окремо за кожним ризиком знищення або ушкодження домашнього майна, оскільки втрати в обох випадках будуть різні.

Майно вважається знищеним, якщо воно стало цілком непридатним для використання за початковим призначенням, а ушкодженим - якщо якість предмета погіршилася, але можливе відновлення за допомогою ремонту та подальша його експлуатація.

Страхова компанія після одержання заяви про страховий випадок зобов'язується в триденний строк скласти акт відповідної форми (з участю страхувальника та двох свідків). Збитки відшкодовуються:

1. при знищенні, викраденні майна - його вартість, що визначається страховиком і страхувальником;

2. при повному знищенні - страхова сума, обумовлена загальним до говором на відповідну суму майна;

3. у разі пошкодження - сума зниження вартості, тобто різниця між: вказаною страхувальником вартістю майна та вартістю з урахуванням знецінення (втрати якості та цінності), спричиненим страховим випадком;

4. якщо пошкоджений предмет можна повернути після ремонту, то збитком вважається вартість ремонту цього предмета. Вартість ремонту обчислюється за діючими розцінками.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо:

1. страховий випадок став наслідком навмисних дій страхувальника або члена його родини;

2. не були показані пошкоджені предмети або їх залишки;

3. речі домашнього майна пошкоджені внаслідок зносу окремих частин, технічного браку, перевершення строку експлуатації.

Страхування тварин проводиться в розрізі окремих груп з певними віковими обмеженнями:

• велика рогата худоба, коні – віком від 1 місяця;

• свині – від 6 місяців;

• мули, кози, вівці – від 1 року;

• собаки – від 6 до 12 років;

• хутрові звірі, нутрії, кролі – з 45-денного віку.

Не страхуються такі тварини: хворі, виснажені; ті, що перебувають у місцевості, де оголошений карантин. Не страхуються також собаки, які не зареєстровані у спілці собаківників, Українському товаристві мисливців та рибалок або в Товаристві сприяння обороні України.

Ризики, пов’язані зі страхуванням тварин, поділяють на такі групи:

• страхування на випадок загибелі або падежу тварин від хвороб чи стихійних лих;

• страхування на випадок вимушеного забою тварини, якщо вона травмована в нещасному випадку і це унеможливлює подальше її використання;

• страхування на випадок лікування тварини від хвороби чи травми, одержаних внаслідок нещасного випадку;

• страхування на випадок викрадення або навмисних неправомірних дій третіх осіб.

Договір страхування укладається, як правило, на 1 рік. Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо. Її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини. Розмір тарифних ставок для окремих груп тварин може становити від 1 до 10 % від страхової суми.

Сума збитку визначається:

1) у разі загибелі або викрадення тварин – у розмірі ринкової вартості тварини, що склалася в певному регіоні;

2) при вимушеному забої тварини – у розмірі різниці між ринковою вартістю тварини та вартістю придатного до вживання в їжу м’яса;

3) у разі лікування тварини від хвороби чи травми – у розмірі вартості лікування, що зазначена у спеціаліста ветеринарної служби.

Страхове відшкодування при страхуванні тварин базується на системі першого ризику.

Питання для самоперевірки

1. У чому полягає економічний зміст майнового страхування?

2. Які об’єкти не можуть бути об’єктами майнового страхування (не можуть бути застраховані)?

3. Яке майно юридичних осіб страхується за основним, а яке за спеціальним договорами страхування?

4. На яких типах покриття базується страхова оцінка при майновому страхуванні?

5. Що повинен зробити страхувальник після того, як відбувся страховий випадок?

6. Які види майнового страхування Ви можете назвати. Надайте їм коротку характеристику.

7. У чому полягають особливості страхування майна громадян?

У яких випадках при майновому страхуванні страховик не компенсує збитки страхувальника?

Тема 9

Страхування відповідальності

Лекція 1

1. Економічна сутність страхування відповідальності.

2. Класифікація основних видів страхування відповідальності.

3. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

1. Економічна сутність страхування відповідальності

Страхування відповідальності виникло ще на початку 20-х років XIX ст., а в Україні найбільшого розвитку набуло на початку 90-х років того ж століття. За економічним змістом страхування відповідальності відіграє подвійну роль: з одного боку - захищає майнові інтереси самого страхувальника, а з другого боку - потерпілого (третьої особи) на випадок неплатоспроможності того, хто завдав збиток.

В основу страхових відносин при страхуванні відповідальності покладено норми вітчизняного та міжнародного права, які закріплені у Законах України та постановах Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, розпорядженнях уряду України, міжнародних конвенціях та угодах. Цивільним кодексом України передбачена відповідальність особи, яка завдала шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи.

Законом України "Про страхування" визначено об'єкт страхування відповідальності, яким можуть бути майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Для страхування становлять інтерес такі види відповідальності:

1. адміністративна – форма юридичної відповідальності громадян і посадових осіб за здійснення ними адміністративного правопорушення;

2. матеріальна – обов'язок працівника відшкодувати збитки, завдані ним підприємству своїми явно протиправними діями, згідно з порядком, установленим трудовим законодавством;

3. цивільно-правова – це встановлені нормами цивільного і господарського права юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою передбачених правом обов'язків, що пов'язано з порушенням суб'єктивних прав іншої особи. Цивільно-правова відповідальність за порушення зобов'язань або заподіяння шкоди настає за таких умов: протиправної поведінки боржника або особи, що заподіяла шкоду, наявності збитків або шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою й настанням шкоди; вини боржника або особи, що заподіяла шкоду.

Оскільки при страхуванні відповідальності захищаються не тільки майнові інтереси потерпілої особи, але й майнові інтереси особи, яка заподіяла шкоду, то для притягнення до відповідальності такої особи і визнання факту страхової події необхідними є наявність її вини або визнання того, що її відповідальність настає незалежно від вини.

Страхування відповідальності тісно пов'язано з майновим страхуванням, оскільки більшість видів відповідальності передбачає користування або розпоряджання майном. Проте страхування відповідальності відрізняється від майнового страхування тим, що у страхуванні майна об'єктом захисту є заздалегідь визначене майно на заздалегідь визначену суму, а у страхуванні відповідальності – не заздалегідь визначені майнові блага, а кошти страхувальника в цілому.

Страхування відповідальності відрізняється і від особистого страхування, яке проводиться на випадок настання певних подій, пов'язаних із життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника.

Страхування відповідальності вирізняється особливими рисами, пов'язаними з тим, що:

1. в страхуванні відповідальності завжди беруть участь три сторони: страховик, страхувальник і третя особа, яка є наперед невідомою;

2. відшкодування торкається як матеріального збитку, так і шкоди, завданої життю і здоров'ю третіх осіб, яким в силу закону або за рішенням суду здійснюються відповідні виплати, що компенсують понесений збиток. Збитки мають деякі особливості: причина – ненавмисні дії страхувальника; відповідальність повинна бути визначена законодавчо; збитки спричинені третім об особам, а не страхувальнику;

3. договором зазвичай не визначається конкретна страхова сума, а оговорюється тільки верхня границя розміру відшкодування (ліміту відповідальності страховика).

Підгалузі страхування відповідальності :

1. страхування цивільної відповідальності, яке пов'язане з необхідністю відшкодування збитків за цивільно-правовими відносинами;

2. страхування заборгованості, яке пов'язане із борговими зобов'язаннями страхувальника перед третіми особами. Воно охоплює: страхування експортно-імпортних кредитів, страхування товарних кредитів, страхування банківських кредитів та ін., які об'єднуються в систему кредитного страхування.

Страхування відповідальності може здійснюватись в обов'язковій і добровільній формах, перелік видів яких наводиться в ст.6 і ст.7 Закону України "Про страхування".

2. Характеристика та особливості основних видів страхування відповідальності

До найбільш розповсюджених видів страхування відповідальності відносяться:

1. страхування відповідальності виробника за якість продукції;

2. страхування відповідальності роботодавця;

3. страхування професійної відповідальності;

4. страхування відповідальності за екологічне забруднення;

5. страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

6. страхування відповідальності перевізника вантажів;

7. страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту.

Мета страхування відповідальності виробника за якість продукції – захищати страхувальника в разі претензій, що їх висувають споживачі його продукції (послуг, котрі ним надаються) і за які він несе відповідальність згідно із цивільним законодавством.

Питання про вину виробника не порушується - відповідальність виникає із самого факту шкоди, заподіяної позивачеві, тобто "відповідальність без вини". Для одержання компенсації особа, котра постраждала, має довести, що їй було завдано шкоди і що шкода є наслідком дефекту цієї продукції.

Відповідальність за шкоду покладається не лише на виробника кінцевого продукту або комплектуючих, використаних у виробництві зазначеного продукту, а й на тих, хто пропонує продукт як "свій" (наприклад, супермаркети та фірмові магазини несуть відповідальність за продукцію з нанесеним власним фірмовим знаком або своєю назвою.

Страховик несе відповідальність лише за прямі та ненавмисні збитки, що виникли протягом дії договору страхування у зв'язку з продукцією, яка покривається договором.

Страхове покриття надається тільки за збитки, спричинені неякісними, дефектними товарами. Шкода самим товарам не відшкодовується.

Страхування відповідальності роботодавця. Розвиток законодавства європейських країн привів до встановлення суворої відповідальності роботодавця за шкоду життю та здоров'ю службовця. Якщо нещасний випадок стався не внаслідок грубої помилки, якої припустився службовець, чи навмисного невиконання ним своїх зобов'язань, йому має бути виплачена компенсація.

За договором страхування відповідальності роботодавця страховики відшкодовують збитки страхувальникові в разі притягнення його до відповідальності за шкоду, якої було заподіяно життю та здоров'ю службовця, і сталося це в період дії договору страхування, коли службовець працював на страхувальника, виконуючи службові обов'язки. Додатково страховики сплатять витрати страхувальника, понесені ним за згодою страхової компанії і пов'язані з розслідуванням, медичними та технічними звітами про обставини пригоди, а також із захистом у суді.

Страховий захист надається лише стосовно відповідальності роботодавця за тілесні пошкодження, смерть та професійні захворювання. Шкода майну, якої завдано службовцям, покривається полісом цивільної відповідальності.

Страхування відповідальності за екологічне забруднення. Національні законодавства та міжнародні угоди покладають безумовну відповідальність за викиди небезпечних речовин у навколишнє середовище за принципом "платить осквернитель". При цьому заподіювач шкоди повинен компенсувати не лише прямі втрати, а й витрати на очищення забруднених водойм та ґрунту.

Необхідно визначити, що "забруднення" – це будь-який викид шкідливих речовин, незалежно від їх природи та характеру, забруднює атмосферу, водні або земельні ресурси. До того ж, навіть нешкідливі речовини, вступаючи в реакції з хімічними речовинами, що містяться у ґрунті та воді, можуть утворювати шкідливі сполуки. Забруднення - це викид та нагромадження шкідливих речовин в обсязі, який не може більше поглинатися навколишнім середовищем.

Підприємства, які є джерелами підвищеної екологічної небезпеки, звільняються від відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, тільки коли доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. Що ж до підприємств, не віднесених до власників джерел підвищеної екологічної небезпеки, то вони звільняються від відшкодування шкоди, якщо доведуть, що шкоду заподіяно не з їхньої вини. Особи, яким завдані збитки, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Поліс страхування може покривати не тільки випадкові забруднення, але й ризик поступового забруднення. Складність полягає у визначенні характеру забруднення. Якщо страхувальник змінив кількох страховиків, важко визначити, хто та в якому розмірі повинен відшкодовувати збитки у зв'язку з поступовим забрудненням. При ризику поступового забруднення гостро постає питання про ступінь відповідальності інших можливих забруднювачів.

3. Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у більшості країн світу належить до обов'язкових видів страхування, що зумовлюється тим, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки та тим, що цивільно-правові відносини стосуються всього суспільства, мають масовий характер, оскільки потенційно учасником дорожньо-транспортної пригоди може бути кожний громадянин.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Йдеться про життя чи здоров'я громадян, їхнє майно і майно юридичних осіб.

Страховою сумою за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності є грошова сума, в межах якої страховик згідно з умовами страхування зобов'язаний здійснити компенсацію збитків третій особі або третім особам (у разі, коли потерпілих у дорожньо-транспортній пригоді кілька) після настання страхового випадку.

Завдяки впровадженню обов'язкового страхування власників транспортних засобів Україна приєдналася до міжнародної системи страхування відповідальності автовласників "Зелена картка", яка функціонує з 1 січня 1953 року.

Розрізняють такі види договорів обов’язкового страхування цивільної відповідальності:

• звичайний договір, який укладається з власником транспортного засобу, зареєстрованого в України чи тимчасово ввезеного на територію України для користування;

• додатковий договір, який діє на території держав, зазначених у страховому полісі, і на умовах, установлених у цих державах, згідно з угодами, укладеними з МТСБУ.

Звільняються від сплати страхових платежів і вважаються застрахованими водії-інваліди, які управляють транспортним засобом з розпізнавальним знаком “Інвалід”.

На 20 % введені знижки для страхувальників, які укладають договори страхування щодо 30 і більше транспортних засобів на термін 6 місяців і більше. Знижені тарифи для пенсіонерів – власників автомобілів з об’ємом двигуна до 2000 куб. см, які особисто управляють транспортним засобом.

Розміри страхових платежів приведені в залежність від:

а) робочого об’єму двигуна (для власників легкових автомобілів);

б) вантажопідйомності (для власників вантажівок);

в) числа місць для сидіння (для власників автобусів).

Автовласникам надається право вибору терміну страхування від 15 діб до 1 року.

Виплати страхового відшкодування за збиток, завданий життю і здоров’ю, постраждалим в дорожньо-транспортних пригодах, становлять у випадку:

• смерті в ДТП – 8500 грн.;

• встановлення інвалідності І групи – 8500 грн. (100 % від страхової суми);

• встановлення інвалідності ІІ групи – 6800 грн. (80 % від страхової суми);

• встановлення інвалідності ІІІ групи – 5100 грн. (60 % від страхової суми);

• тимчасової втрати працездатності за кожну добу – 17 грн. (0,2 % від страхової суми), але не більше 4250 грн. (50 % від страхової суми).

Розмір виплати страхового відшкодування за збитки, завдані майну потерпілих в ДТП, визначається на підставі висновків експертизи. Страхова компанія має право вирішувати, хто буде здійснювати експертизу – свій експерт чи запрошений фахівець.

Тема 9

Страхування відповідальності

Лекція 2

1. Страхування відповідальності перевізників.

2. Страхування професійної відповідальності.

3. Відповідальність позичальника за непогашеним кредитом.

1.Страхування відповідальності перевізників

Географічне положення України, рівень її економічного розвитку та всеохоплююче включення у світову економіку забезпечують безперервні вантажопотоки з внутрішніх та міжнародних перевезень всіма видами транспорту. До процесу перевезень вантажів залучені автотранспортні підприємства, авіакомпанії, судновласники, експедитори з фрахту, залізниця. Якщо перевезення здійснюються з перевантаженнями або різними видами транспорту (комбіновані перевезення), то вантажовідправникові немає потреби укладати договір перевезення з кожним перевізником окремо. Досить укласти його з першим перевізником на весь маршрут, а фактичний перевізник змінюватиметься у процесі транспортування.

У разі пошкодження вантажу його власник може вимагати компенсацію збитку від перевізника. Оскільки відповідальність перевізника, як правило, обмежена, то збиток може бути погашений не повністю, а в деяких випадках зовсім не сплачений (наприклад, за браком коштів у перевізника). Наявність полісу страхування відповідальності перевізника за вантаж частково знімає деякі проблеми для власника вантажу, але не вирішує їх. Для повної компенсації збитків від загибелі або пошкодження вантажу необхідний поліс страхування вантажу, що надає ширше покриття та укладається на користь вантажовласника.

Об'єктом страхування є відповідальність вантажоперевізника за втрату, загибель або пошкодження вантажу, прийнятого ним до перевезення (відповідальність за вантаж). За додаткову страхову премію може бути включений ризик настання відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну вантажу у результаті затримки в доставці. Об'єктом страхування може бути відповідальність вантажоперевізника перед третіми особами за шкоду їхньому життю, здоров'ю або майну, завдану під час транспортування вантажу (відповідальність перед третіми особами), відповідальність за забруднення навколишнього середовища. У цьому разі покриття надається на умовах, аналогічних страхуванню відповідальності перед третіми особами та за забруднення.

2.Страхування професійної відповідальності

Відповідальність за помилки або упущення, що їх припустилася особа під час виконання професійних обов'язків, базується на законодавчих та нормативних актах, які регламентують зобов'язання сторін у тій чи іншій сфері діяльності. Основу професійної відповідальності становить порушення контракту між професіоналом та клієнтом щодо надання послуг.

Головним джерелом претензій до професіоналів є упущення, помилки або хибні дії, які призвели до фінансових збитків клієнтів або третіх осіб. Природа шкоди залежить від характеру професійної діяльності.

Відповідальність професіонала полягає в додержанні необхідної обережності та майстерності під час виконання своїх обов'язків. При цьому він не обов'язково має бути компетентним в усіх питаннях. Рівень кваліфікації професійного працівника має бути не нижчим від рівня, якого один професіонал очікує від іншого в тій самій професійній галузі.

Захистом проти висунених претензій може бути доказ, що професіонал не перевищив своїх повноважень, був обережний та що його дії відповідали рівню кваліфікації, яка вимагається від професіоналів у цій галузі. Він повинен переконати суд, що діяв чесно та розумно.

Страховик зобов'язується згідно з договором страхування виплатити страхувальникові компенсацію за будь-яким позовом третьої сторони за шкоду, заподіяну їй страхувальником через недбалість або помилку. Як правило, договір страхування укладається згідно з принципом "заявлених позовів". Позов може бути сплачений страховиками, якщо він пред'явлений під час дії договору страхування, незалежно від часу та місця, де сталася помилка або виникла підозра щодо її наявності.

3. Відповідальність страховика за непогашеним кредитом

Страхування відповідальності позичальника за непогашений кредиту відноситься до підгалузі страхування відповідальності заборгованості, яка охоплює страхування різних видів кредитів.

Об'єктами цього виду страхування є комерційні кредити, банківські позики, кредитні зобов'язання тощо. Суть такого страхування полягає в зменшенні або усуненні кредитного ризику.

Кредитний ризик - ймовірність відмови боржника від сплати процентів за кредит і повернення самого кредиту. Він може виникнути в усіх видах кредитних операцій як всередині країни, так і в міжнародному кредитуванні. У зв'язку з тим, що більшість кредитних ресурсів концентрується в банках, саме вони більше всього наражаються на кредитні ризики, рівень яких залежить від особи позичальника, його фінансового стану, форми кредиту і загальної економічної ситуації в країні. Крім банків кредитний ризик може виникнути і в юридичних та фізичних осіб, за умови надання ними комерційних кредитів, або при придбанні цінних паперів (кредитних зобов'язань).

Особливістю страхових кредитних ризиків є те, що у стосунках між кредитором та його боржником предмет їхнього спільного інтересу (кредит) ставить дані сторони в діаметрально протилежні умови: боржник зобов'язаний повернути одержану позику, а кредитор має право вимагати повернення наданої позики за узгодженими умовами. Невиконання цих умов загрожує кредитору фінансовими збитками. Основний ризик кредитної операції з матеріальної точки зору проявляється у неповерненні заборгованості, а з юридичної - у невиконання зобов'язань.

Отже, страхування кредитних ризиків захищає інтереси кредитора на випадок неплатоспроможності боржника або несплати боргу з інших причин.

Питання для самоперевірки

1. Які види відповідальності Ви можете навести?

2. Що виступає об’єктом страхування при страхуванні відповідальності?

3. Які риси притаманні страхуванню відповідальності?

4. Які підгалузі входять до страхування відповідальності?

5. Охарактеризуйте сутність та особливості страхування відповідальності виробника за якість продукції.

6. Охарактеризуйте сутність та особливості страхування відповідальності роботодавця.

7. Охарактеризуйте сутність та особливості страхування професійної відповідальності.

8. Охарактеризуйте сутність та особливості страхування відповідальності за екологічне забруднення.

9. Охарактеризуйте сутність та особливості страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

10. Охарактеризуйте сутність та особливості страхування відповідальності перевізника вантажів.

11. Охарактеризуйте сутність та особливості страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту.