277

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський інститут фінансів

Українського державного університету фінансів

та міжнародної торгівлі

Кафедра фінансів і кредиту

Страхування

Опорний конспект

для студентів денної форми навчання

галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»

напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр

Укладач: доцент кафедри фінансів і кредиту І.П. Косарєва

Розглянуто та ухвалено

на засіданні кафедри

Протокол від_________

Харків

2013 рік

ЗМІСТ

Вступ					6
Тема 1. Лекція 1.	Сутність, принципи і роль страхування					8
1.1.	Необхідність страхового захисту					8
1.2.	Сутність страхування як економічної категорії.					13
1.3.	Закон України «Про страхування». Суб’єкти та об’єкти страхування					14
Лекція 2.						17
1.4.	Функції страхування					17
1.5.	Принципи страхування					19
1.6.	Системи страхування, франшиза					23
Питання для самоперевірки						28
Тема 2. Лекція 1.	Класифікація страхування					29
2.1.	Наукове та практичне значення страхування					29
2.2.	Основні підходи до класифікації страхування					30
2.3.	Класифікація страхування за об’єктами: галузі, підгалузі та види страхування (особисте, майнове, відповідальності)					38
Лекція 2.						40
2.4.	Форми проведення страхування: добровільне та обов’язкове страхування					40
2.5.	Порівняльна характеристика обов’язкового та добровільного страхування					46
Питання для самоперевірки						48
Тема 3. Лекція 1.	Страхові ризики та їх оцінка					50
3.1.	Поняття та економічна суть страхових ризиків					50
3.2.	Класифікація та характеристика ризиків у страхуванні					53
3.3.	Структура тарифної ставки					56
Лекція 2.						70
3.4.	Управління ризиками					70
3.5.	Основні методи зниження і запобігання ризикам					76
3.6.	Постанова від 23 лютого 2011 р. № 131 «Про затвердження Положення про управління ризиками, пов’язаними з наданням державних гарантій, та розподіл таких ризиків між державою, кредиторами та позичальниками»					78
Питання для самоперевірки						84
Тема 4. Лекція 1.	Страховий ринок					85
4.1.	Поняття страхового ринку					85
4.2.	Організаційна структура страхового ринку					88
4.3.	Основні етапи розвитку страхового ринку України					92
Лекція 2.						93
4.4.	Страхові посередники та професіонали страхового ринку					93
4.5.	Товариства взаємного страхування					97
4.6.	Об’єднання страховиків					101
Питання для самоперевірки						108
Тема 5. Лекція 1.	Страхова організація (компанія)					109
5.1.	Організаційна структура страхової компанії					109
5.2.	Форми страхових компаній					114
5.3.	Органи управління страхової компанії					120
Лекція 2.						124
5.4.	Ресурси страхових компаній					124
5.5.	Порядок створення та функціонування страхових компаній					129
5.6.	Процедура ліквідації страхових компаній					130
Питання для самоперевірки						132
Тема 6. Лекція 1.	Державне регулювання страхової діяльності					133
6.1.	Функції, права та обов’язки комітету в справах нагляду за страховою компанією					133
6.2.	Методи державного регулювання страхової діяльності					138
Лекція 2.						142
6.3.	Ліцензування страхової діяльності в Україні					142
6.4.	Шляхи наближення законодавчої нормативної бази зі страхування до міжнародних стандартів					147
Питання для самоперевірки						149
Тема 7. Лекція 1.	Особисте страхування					150
7.1.	Сутність та особливості особистого страхування					150
7.2.	Класифікація особистого страхування					152
7.3.	Страхування життя					154
Лекція 2.						164
7.4.	Страхування від нещасних випадків					164
7.5.	Медичне страхування					169
7.6.	Перспективи розвитку медичного страхування в Україні					173
Питання для самоперевірки						174
Тема 8. Лекція 1.	Майнове страхування					176
8.1.	Загальна характеристика майнового страхування					176
8.2.	Страхування майна юридичних осіб					179
8.3.	Страхування майна промислових підприємств					186
Лекція 2.						190
8.4.	Страхування майна сільськогосподарських підприємств					190
8.5.	Страхування майна громадян					192
Питання для самоперевірки						196
Тема 9. Лекція 1.	Страхування відповідальності					197
9.1.	Економічна сутність страхування відповідальності					197
9.2.	Класифікація основних видів страхування відповідальності					199
9.3.	Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів					202
Лекція 2.						205
9.4.	Страхування відповідальності перевізників					205
9.5.	Страхування професійної відповідальності					206
9.6.	Страхування відповідальності позичальника за непогашеним кредитом					207
Питання для самоперевірки						208
Тема 10. Лекція 1.		Фінансова надійність страхової компанії				209
10.1.		Поняття про фінансову надійність страховика				209
10.2.		Умови забезпечення платоспроможності страховика				212
10.3		Характеристика страхового портфелю				215
Лекція 2.						221
10.4.		Оцінка фінансового стану страховика				221
10.5.		Страхові резерви та порядок їх формування				229
10.6.		Власні кошти страховика та джерела їх формування				231
Питання для самоперевірки						235
Тема 11. Лекція 1.		Доходи, витрати і прибуток страховика				236
11.1.		Склад доходів страхових компаній				236
11.2.		Структура витрат страхової компанії				238
11.3.		Інвестиційна діяльність страховика				240
Лекція 2.						245
11.4.		Формування прибутку страховика				245
11.5.		Особливості оподаткування страхових компаній				249
11.6.		Відповідальність страховиків за порушення податкового законодавства				253
Питання для самоперевірки						254
Тема 12. Лекція 1.		Перестрахування та співстрахування				255
12.1.		Сутність, необхідність та значення Перестрахування				255
12.2.		Методи перестрахування				261
12.3.		Форми проведення перестрахувальних операцій				265
Лекція 2.						269
12.4.		Співстрахування та механізм його застосування				269
12.5.		Страхові об’єднання в співстрахування – страхові пули				271
Питання для самоперевірки						272
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ						274

ВСТУП

Інституціональне реформування суспільних, економічних та політичних відносин в Україні і потреби сучасного ринку підвищують потребу у страховому захисті громадян, суб’єктів господарювання та держави.

Ринкова економіка неможлива без розвинутої сфери стра­ху­ван­ня. Найважливішим чинником у подоланні існуючих проблем у сфері стра­ху­вання є трансформація погляду на страхування як на необхідний атри­бут рин­кової економіки, піднесення в громадській думці його ролі, відведення страхуванню того місця в ринкових перетвореннях, яке воно має посі­да­ти.

Можливість надання широкого спектра страхових послуг залежить від державної політики та розвитку страхових відносин на вітчизняному й міжнародних ринках страхування і перестрахування.

Розвиток страхового бізнесу потребує посилення ролі як страхової науки, так і практичних заходів відпрацювання законодавства й економічних умов функціонування страховиків, засвоєння досвіду багатьох країн і підвищення страхової культури населення.

На сучасному етапі потенційна роль і необхідність всебічного розвитку страхування є особливо важливими, оскільки для усунення наслідків збитків саме відшкодування через систему страхування має позитивні макроекономічні наслідки. Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців, держави, підтримка соціальної стабільності суспільства неможливе без ефективного функціонування страхування.

Враховуючи, що сучасний спеціаліст, крім фахових знань, повинен мати широку ерудицію, логічно мислити, швидко сприймати все новітнє, виникає необхідність формувати та розвивати страхову культуру. Специфічні страхові відношення стали не тільки об’єктом страхової науки, але й предметом вивчення дисципліни «Страхування».

Метою курсу є послідовне формування в студентів основних поло­жень теорії й практики страхування громадян і юридичних осіб в умовах ринкових відносин.

Основними завданнями курсу є:

• з'ясування об'єктивної необхідності і сутності стра­хових послуг, які надаються як юридичним особам так і громадянам;

• засвоєння методів організації роботи страховика щодо реалізації страхових послуг;

• розгляд умов надання страхових послуг в галузі особистого, майнового страхування та страхування від­повідальності;

• опанування організаційних засад фінансової діяльності страхових компаній.

Предметом курсу є система відносин між сторонами страхової угоди з приводу купівлі-продажу страхових послуг.

Конспект лекцій укладений відповідно до програми курсу «Страхування» та рекомендований до видання кафедрою фінансів ХІФ УДУФМТ.

Тема 1.

СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І РОЛЬ СТРАХУВАННЯ

Лекція1.

1. Необхідність страхового захисту.

2. Сутність страхування як економічної категорії.

3. Закон України «Про страхування».

Лекція 2.

4. Функції страхування.

5. Принципи страхування.

6. Системи страхування, франшиза.

1.1. Необхідність страхового захисту

Страхування є однією із ланок фінансової системи. Це одна із найдавніших категорій суспільних відносин.

Страхові відносини, закріплені в письмовому договорі страхування як цивільно-правова угода, відомі вже з часів пізнього Середньовіччя, коли завдяки великим географічним відкриттям значно розширились можливості морської міжнародної торгівлі, що спричинювало збільшення ризиків, пов'язаних із використанням нових можливостей. Зародившись у період розкладання первіснообщинного ладу, страхування поступово стало невід'ємним атрибутом і суспільного буття, і ринкової економіки.

Об'єктивна необхідність страхування зумовлюється тим, що збитки часто виникають під дією руйнівних факторів, що не контролюються людиною.

Історичний розвиток суспільства свідчить про те, що все людське буття пов'язано із непередбачуваними обставинами, які призводять до знищення майна, загибелі людей або завдають шкоду їх здоров'ю. Згадані обставини можуть бути зумовлені стихійними лихами, неврожаями, війнами, соціальними потрясіннями тощо. Такі обставини призводять до того, що результати діяльності людей за тривалий період часу можуть бути зведені нанівець. Діючи на природу, люди водночас відчувають її негативний вплив на себе. Створена людством матеріально - технічна база за певних обставин стає зоною підвищеної небезпеки як для життя, здоров'я, так і їх діяльності. На даний час поряд із збитками, що завдають стихійні лиха, не меншої шкоди завдають людству ДТП, авіакатастрофи, морські випадки, соціальні і криміногенні явища. За таких умов збитки не спричиняють цивільно-правової відповідальності, що робить неможливим їх відшкодування і вони залишаються в майновій сфері самого потерпілого, котрий не може покрити їх, не завдавши відчутного обмеження своєму життєвому рівню. Отже, за умов ризикового характеру функціонування будь-якого підприємства і не менш ризикового поводження людей існує потреба попередження, усунення і відшкодування збитків внаслідок настання несприятливих подій чи ризиків. Не маючи можливості запобігти їм, людство прагнуло обмежити їх негативний вплив і захистити себе, своє майно на випадок несприятливих подій. На початку історичного розвитку людства первинні форми захисту існували у вигляді спільних (недо­торканих) запасів продуктів харчування, одягу та інших продуктів праці. Про це свідчать знахідки доісторичного, античного, середньовікового та нового періодів цивілізації. Пізніше окремі фізичні особи, товариства, брали на себе функції щодо створення спільного фонду і захисту від ризиків, що призвело до появи нового виду людської діяльності в галузі економіки - страхування.

Страховий захист – відносини, що складаються у суспільстві з приводу попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування збитків. Початковий зміст даної категорії пов'язують із словом "страх". Людина відчуває страх перед втратою всіх набутих цінностей, або життя і здоров'я, а звідси і її прагнення захистити себе, своє майно від цього.

Категорія страхового захисту поділяється на дві самостійні категорії

Категорію страхового захисту майнових благ, де об'єктом виступають всі матеріальні блага, що мають вартість

Категорію страхового захисту населення (громадян), де об'єктом виступають життя і здоров'я, тобто те, що не має вартості.

Рис. 1.1. Категорії страхового захисту.

Категорія страхового захисту громадян помилково ототожнюється з категорією соціального страхування. Проте в Україні соціальне страхування складає окрему самостійну економічну категорію, окрему ланку фінансової системи, що підтверджується преамбулою Закону України "Про страхування", в якій зазначено, що дія вказаного Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

Категорія страхового захисту має деякі специфічні ознаки, які зумовлені певними чинниками (рис. 1.2).

Чинники виникнення страхового захисту

випадковий характер настання страхових подій

надзвичайністю і незвичним характером нанесення шкоди

вираженням збитку чи шкоди в натуральній чи грошовій формах

необхідністю подолання наслідків страхових подій і відшкодування збитків

Рис. 1.2. Чинники, що впливають на виникнення страхового захисту

При цьому постає питання про джерело відшкодування втрат. Можливі два варіанти. Перший полягає в тому, що збитки можуть покриватися за рахунок власних фінансових ресурсів самого суб'єкта (юридичної чи фізичної особи). Однак це спричинює їх відволікання від основного призначення – забезпечення життєдіяльності й безперервності вироб­ництва. Наслідки такого відволікання залежать від розмірів збитків і призводять до скорочення обсягів виробництва та масштабів життє­діяльності, або до припинення діяльності взагалі. Такий варіант – дуже ризикований.

Другий варіант полягає у створенні спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків – страхових фондів, які виступають матеріальним втіленням системи страхового захисту, для створення яких спрямовується частина ВВП. Страховий фонд створюється у формі резерву матеріальних і гро­шових коштів для покриття збитків, спричинених несприятливими чи ризиковими подіями.

На даний час суспільна практика залежно від суб'єктів власності на ресурси, котрими виступають держава, окремі суб'єкти господарювання та страховик, виробила три основні організаційні форми існування страхового фонду (рис. 1.3).

Організаційні форми страхового фонду

Централізовані резерви держави

Фонди самострахування

Фонд страховика

Рис. 1.3. Організаційні форми існування страхового фонду

Централізовані резерви держави утворюються за рахунок загально державних ресурсів. Основне призначення - відшкодування збитків і усунення наслідків стихійних лих і аварій, що спричинили великі розрухи і призвели до значних людських жертв. Резерви формуються як в натуральній, так і в грошовій формі.

Натуральні – це постійно обновлю­вані запаси продукції, матеріалів, палива та інших матеріально-технічних ресурсів за визначеною номенклатурою, які розміщені на спеціальних базах. Вони є стратегічними запасами держави, що знаходяться у підпорядкуванні спеціалізованого державного відомства - Державного матеріального резерву, створеного при Кабінеті Міністрів України. У грошовій формі - це централізовані державні фінансові ресурси, які формуються за рахунок коштів державного бюджету, а розпорядником цих коштів є Кабінет Міністрів України.

Водночас страхова відповідальність держави обмежена надзви­чайними подіями, адже державні фінанси призначені для забезпечення функцій держави, до яких страхування не належить. Страховий захист поточної діяльності юридичних і фізичних осіб відноситься до їх важливих функцій і не може бути повністю перекладений на державу. З цією метою юридичні особи організовують самострахування.

Фонди самострахування (нецентралізовані страхові фонди) - це організаційно - відокремлені фонди суб'єктів господарювання, які створюються як в натуральній, так і в грошовій формах. Призначення цих фондів – оперативне подолання тимчасових ускладнень в процесі господарювання.

В аграрному секторі за допомогою механізму самострахування утворюються насіннєвий, фуражний та інші натуральні фонди, які мають за мету пом'якшити або усунути негативний вплив природно - кліматичних умов на результати господарювання. В ринковій економіці значно розширені границі самострахування, так як суб'єкти господарювання прагнуть захистити себе від постійно змінюваного економічного середовища, забезпечити собі можливість працювати без будь-яких зривів. З цією метою відповідно до чинного законодавства України кожен суб'єкт госпо­дарювання створює резервний фонд (капітал) за рахунок розподілюваного прибутку в розмірі 15-25% від статутного капіталу. Крім резервного фонду підприємства можуть формувати інші фонди, які мають за мету покриття непередбачуваних витрат і збитків (наприклад, фонд ризику, фонд уцінки товарно-матеріальних цінностей тощо). Недоліком системи самострахування є те, що воно змушує суб'єктів відволікати свої оборотні кошти в повному обсязі можливих збитків, а це, у свою чергу, зменшує його фінансові можливості щодо операційної діяльності. Це досить дорога і нераціональна форма захисту, яка передбачає вилучення з обігу значних фінансових ресурсів.

Фонд страховика – найбільш універсальна форма страхового захисту виступає (відповідно до чинного законодавства – страхові резерви), який створюється за рахунок великої кількості його учасників як юридичних, так і фізичних осіб, які виступають у ролі страхувальників. Формування фондів здійснюється тільки в децентралізованому порядку, тобто страхові внески сплачуються кожним учасником відокремлено. Фонд має тільки грошову форму вираження.

Витрачання коштів фонду відбувається на конкретні цілі - на відшкодування збитків та виплату страхових сум тим страхувальникам, які постраждали. У рамках фонду страховика досягається висока ефективність використання коштів на покриття збитків; у даному випадку збитки розподіляються серед усіх учасників страхування, відбувається значний перерозподіл коштів як в просторі, так і в часі, що в кінцевому підсумку приводить до високої маневреності, оборотності коштів. Страхові відносини між учасниками страхового фонду організовуються через спеціалізовані страхові організації страхові компанії або страхові товариства (узагальнена назва - страховики).

1.2. Сутність страхування як економічної категорії.

Характеристика ринкового змісту страхування як системи перерозподільних відносин ґрунтується на виділенні таких специфічних його ознак:

1. наявність у страхових відносинах не менше двох сторін та співпа-

діння їх інтересів;

2. страхування породжує грошові перерозподільні відносини, специфікою яких є те, що вони виникають між: учасниками, котрі пов'язані з солідарним розподілом величини збитку одного із них на всіх;

3. страхування передбачає розподіл збитку від настання страхових подій як за територіальною (просторовою), так і за часовою ознаками;

4. страхування передбачає зворотність страхових платежів, внесених до страхового фонду та цільове використання страхових резервів виключно на покриття наперед визначених збитків, які можуть відбутися в тих чи інших випадках.

Характерними ознаками страхування є:

1. грошові перерозподільчі відносини, які складають економічну сутність

страхування, виникають внаслідок наявності страхового ризику і носить імовірнісний характер;

2. ці перерозподільчі відносини носять замкнутий характер і пов'язані із

солідарним розподілом шкоди, заподіяної одному або декільком учасникам створення страхового фонду між усіма страхувальниками;

3. страхові відносини пов’язані із створенням грошових фондів суворо ці-

льового призначення, яке полягає у використанні їх виключно на покриття шкоди у заздалегідь обумовлених випадках;

4. страхові відносини забезпечують перерозподіл збитків у просторі і часі.

5. страховим відносинам притаманний еквівалентний (зворотній) характер.

Це випливає із сутності страхування, яка передбачає створення за рахунок страхових внесків багатьох страхувальників страхового фонду, який забезпечить потреби у компенсації збитків для небагатьох.

Страхування (відповідно до Закону України «Про страхування» ст. 1) – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Економічна доцільність використання категорії страхування полягає в страховому захисті суспільного виробництва обумовленої майнової відособленістю господарських ланок і громадян.

У ринковій економіці, в умовах роздержавлення власності, майнової незалежності кожного власника, відкриваються широкі можливості для розвитку страхування.

Економічної сутності страхування відповідають його функції, які виражають суспільне призначення категорії страхування.

1.3. Закон України «Про страхування». Суб’єкти та об’єкти страхування.

Закон України «Про страхування» визначає особливості страхування, порядок процедури страхування, умови страхування, права та обов’язки учасників страхування тощо.

В 2001 р. було прийнято фактично новий законодавчий акт в галузі страхування – Закон України “Про страхування” від 04.10.2001 р. № 2745-III, який на сьогодні є головним законодавчим актом у страховій діяльності в Україні.

Закон України

«Про страхування»