2 Фінансовий стан і результати діяльності "Нафтогазу" як результат ефективності управління компанією

Діяльність "Нафтогазу" оповита міфами, які спотворюють розуміння справжніх проблем компанії. Тому передусім необхідно чітко констатувати його фінансові результати діяльності. У таблиці наведено дані щодо чистого прибутку, підсумкового показника фінансового результату діяльності компанії, за міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ), які застосовуються в усьому світі і є обов’язковими для "Нафтогазу" відповідно до кредитних договорів з міжнародними банками.

Таблиця 6.1 – Чистий прибуток (збиток) НАК "Нафтогаз України" у 2007 – 2011 рр., млн грн.

Показник	2007	2008	2009	2010	2011
МСФЗ	-66	-2008	-22701	-12155	10535

МСФЗ визначають правдиве та достовірне відображення фінансового стану і результатів діяльності компанії. При цьому відповідальність осіб, які підписують цю звітність, полягає у тому, щоб її користувачів не було введено в оману. Наприклад, при відображенні витрат на закупівлю газу МСФЗ вимагають, щоб у випадку, коли немає відповідних документів, керівництво компанії зробило консервативне припущення щодо його вартості і нарахувало ці витрати.

Розглянемо чистий прибуток (збиток) за МСФЗ. Бачимо, що протягом 2007-2010 рр. діяльність НАК "Нафтогаз України" була збитковою і тільки в 2011 році Компанії вдалося отримати чистий прибуток, рівний 10535 млн грн.

Згадаємо також, що звітність за 2011 рік НАК оприлюднила лише на початку 2013-го. Причини – проблеми з отриманням звітності від важливих дочірніх компаній "Укрнафта" та "УкрГаз-Енерго", а також неможливість обґрунтувати здатність компанії здійснювати "безперервну діяльність" протягом найближчого часу з огляду на хронічну збитковість і дефіцит коштів. Проблеми з цими дочірніми компаніями були розв’язані з великим запізненням. При цьому відсутність значного контролю за ними стала вже очевидною, що змусило "Нафтогаз" визнати це у звітності та змінити метод її консолідації.

Проблему з "безперервністю діяльності" було розв’язано лише з часом – держава (за рахунок платників податків) почала систематично покривати фінансовий дефіцит і збитки компанії.

Представники "Нафтогазу" стверджують, що оприлюднення звітності за 2012 рік затримується через "Укрнафту" та "УкрГаз-Енерго". До речі, у стані технічного дефолту "Нафтогаз" перебуває останні півтора року, оскільки умовами кредитних договорів передбачено обов’язок компанії випускати звітність за попередній рік до 1 липня поточного року. Практично це означає, що кредитори можуть попросити повернути їх кошти у будь-який момент, але вони поки що утримуються, бо розуміють: це скоріше за все призведе до банкрутства і тоді вони можуть вже нічого не отримати.

3 Вплив політики ціноутворення на фінансовий стан нак "Нафтогаз України"

Аналізуючи причинно-наслідковий ланцюжок експерти дійшли до висновку, що безпосередньою причиною збитковості "Нафтогазу" є невідповідність цін (де-факто встановлених державою) економічній собівартості основних видів продукції та послуг компанії.

Розрахунок економічної собівартості та економічного прибутку, на відміну від бухгалтерських даних, повинен включати альтернативну вартість капіталу, інвестованого для здійснення відповідного виду діяльності компанії.

Мінімальна ставка вартості капіталу у 7 % означає, що навіть якщо держава буде єдиним джерелом капіталу "Нафтогазу" і навіть якщо абстрагуватися від підвищених ризиків цієї компанії, то навіть тоді цей капітал не можна вважати безкоштовним, бо держава сама залучала його в іноземних кредиторів під ставку, близьку до 7 %. Капітал, залучений "Нафтогазом" з будь яких інших джерел – в іноземних або українських банках, у міжнародних компаній, українських інвесторів тощо, – буде лише дорожчим.

Також ставка вартості капіталу залежить від розміру компанії та її становища на ринку. Наприклад, якщо за інших однакових умов розділити "Нафтогаз", демонополізувати ринок газу, залучити приватних інвесторів, – це приведе до підвищення ставки вартості капіталу до рівня в 35 %, з відповідним підвищенням економічної собівартості та збитків господарюючих суб’єктів.

Різниця між мінімальним і максимальним значеннями провокує інвестора визначитися, яку ставку дохідності він вимагав би від інвестицій у "Нафтогаз", наприклад, порівнявши це з дохідністю, яку він отримав би від інвестицій у інший актив із схожим рівнем ризику. Відповівши на це запитання, він побачить, якою є справжня собівартість продукції та послуг "Нафтогазу", а також якими є справжні втрати компанії. Розділивши ці втрати на кількість населення в Україні, він приблизно отримає ту суму, яку кожен громадянин України особисто втрачає щороку через проїдання капіталу "Нафтогазу".

Окремо варто сказати про взаємозв’язок між низькими цінами на газ та тарифами на послуги з його транзиту з поточною економічною кризою в Україні. Металургійне лобі в Україні було одним із визначальних чинників того, що принаймні останні три прем’єр-міністри та два президенти України йшли на субсидування ціни на імпортований газ за рахунок заниження ставки на транзит газу. Негативний ефект від цього – непрозорість відносин з Російською Федерацією у газовій сфері та мільярди доларів недоотриманого "Нафтозагом" прибутку.

Менш очевидним, але не менш реальним наслідком цього стала відсутність структурних реформ і розвитку внутрішнього ринку інвестицій. Політикам складно було б пояснити, чому вони вимагають від населення та інших "малих" споживачів сплачувати за енергоносії або послуги об’єктів інфраструктури їх справжню вартість, коли найбільші промислові споживачі отримують мільярдні субсидії. Тому вони змушені були тримати ціни на необґрунтовано низькому рівні, тим самим спотворюючи економічну мотивацію щодо енергозбереження, розвитку власного видобування та модернізації інфраструктури (в тому числі житлово-комунального комплексу та газотранспортної системи).

Схожа ситуація і з розвитком внутрішнього ринку інвестицій – для того щоб пересічні українці почали вкладати кошти в акції українських компаній, потрібно на прикладі великих національних компаній показати, як примножуються кошти, що в них вкладаються.