- •Методичні вказівки
- •Затверджено методичною радою кдпу
- •Практичне заняття 1 Тема земельне законодавство
- •1.1 Закон України “Про охорону земель”
- •1.2 Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”
- •1.3 Закон України “Про моніторинґ”
- •1.4 Закон України “Про меліорацію земель”
- •Практичне заняття 2 Тема положення про державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель
- •Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель
- •Практичне заняття 3 Тема порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використаням та охороною земель
- •3.1 Загальні положення
- •3.2 Методи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель
- •3.3 Види перевірок
- •Планові перевірки
- •Позапланові перевірки
- •Оперативні перевірки
- •3.4 Порядок проведення перевірок
- •3.5 Оформлення документів за результатами перевірок
- •Практичне заняття 4 Тема визначення розмірів шкоди внаслідок забруднення земельних ресурсів
- •4.1 Порядок визначення забруднення земельних ресурсів
- •4.2 Визначення розмірів шкоди внаслідок забруднення земельних ресурсів
- •Практичне заняття 5 Тема оформлення документації при виявленні адміністративних правопорушень земельного законодавства
- •5.1 Приписи
- •5.2 Протокол про адміністративне правопорушення
- •5.3 Оформлення повістки для виклику в суд
- •Практичне заняття 6 Тема процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення земельного законодавства
- •6.1 Розгляд справ про адміністративне правопорушення
- •6.2 Постанова за справою про адміністративне правопорушення
- •6.3 Оскарження і опротестування постанови за справою про адміністративне правопорушення
- •6.4 Звітність про розгляд справ про адміністративні правопорушення
- •6.5 Проведення взаємозвірки матеріалів про самовільне зайняття земельної ділянки
- •Список літератури
- •Закон України “Про меліорацію земель”.
- •Закон України “Про моніторинґ”.
- •Закон України “Про охорону земель”.
- •Земельні відносини в Україні: законодавчі акти і нормативні документи. – к.: Урожай, 1998. – 813 с.
- •Земельний Кодекс України.
- •Цивільний Кодекс України.
- •Журнал реєстрації приписів,
- •Зразок журналу
- •Вказівка
- •Кременчук 2006
1.3 Закон України “Про моніторинґ”
(Затверджене постановою Кабінету Міністрів України
від 20 серпня 1993 р. N 661)
Положення про моніторинґ земель
1. Моніторинґ земель – це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків неґативних процесів.
Об’єктом моніторинґу є всі землі незалежно від форми власності на них.
Складовою частиною моніторинґу земель є моніторинґ ґрунтів.
Моніторинґ ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводиться Державною службою охорони родючості ґрунтів Мінагрополітики відповідно до затвердженого ним положення.
2. Залежно від мети спостережень і ступеня охоплення територій проводиться такий моніторинґ земель:
національний – на всіх землях у межах території України;
реґіональний – на територіях, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов;
локальний – на окремих земельних ділянках і в окремих частинах (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів.
3. Моніторинґ земель складається із систематичних спостережень за станом земель (агрохімічна паспортизація земельних ділянок, зйомка, обстеження і вишукування), виявлення у ньому змін, а також проведення оцінки:
стану використання земельних ділянок;
процесів, пов’язаних із змінами родючості ґрунтів (розвиток водної та вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами;
стану берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд;
процесів, пов’язаних з утворенням ярів, зсувів, сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами;
стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафто- газодобувними об’єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об’єктами.
Спостереження за станом земель залежно від терміну та періодичності їх проведення поділяють на:
базові (вихідні, що фіксують стан об’єкта спостережень на момент початку ведення моніторинґу земель);
періодичні (через рік і більше);
оперативні (фіксують поточні зміни).
3.1 Проведення моніторинґу земель здійснюєть у такому порядку:
виконання спеціальних зйомок і обстежень земель;
виявлення неґативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю;
оцінка, прогноз, запобігання впливу неґативних процесів.
На локальному рівні моніторинґ земель проводять районні, міські відділи, управління земельних ресурсів, на реґіональному – Рескомзем Автономної Республіки Крим, обласні, Київське, Севастопольське міські головні управління земельних ресурсів, на національному – Держкомзем.
4. Стан земельного фонду оцінюють шляхом аналізу ряду послідовних спостережень і порівнянь одержаних показників.
5. Інформаційне забезпечення моніторинґу земель складається з даних, які мають необхідну повноту для об’єктивної оцінки ситуації, її моделювання та прогнозування.
6. Ведення моніторинґу земель здійснює Держкомзем за участю Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Мінагрополітики, Української академії аграрних наук.
7. Основою технічного забезпечення моніторинґу є автоматизована інформаційна система.
8. Інформація, одержана під час спостережень за станом земель, узагальнюється по районах, містах, областях, Автономній Республіці Крим, а також по окремих природних комплексах і передається до пунктів збору автоматизованої інформаційної системи обласних, Київського і Севастопольського міських головних управлінь земельних ресурсів і Рескомзему Автономної Республіки Крим.
Форма та порядок надання інформації з моніторинґу земель затверджується Держкомземом.
За результатами оцінки стану земель складають звіти, прогнози та рекомендації, що подають до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Держкомзему для вжиття заходів до запобігання і ліквідації наслідків неґативних процесів.