5. Роль наукової доктрини у розвитку міжнародного права

Право являє собою складне соціальне явище. Тому теорія завжди відігравала значну роль у його створенні. Нагадаємо, що "храм римського правосуддя" - Дигести Юстиніана являли собою звід витягів з праць римських юристів. З іншого боку, недостатня увага до теорії завжди було однією з причин низького рівня правових систем. Еразм Роттердамський писав: "Дурість створює держави, підтримує владу, релігію, управління і суд". Зовнішня політика не є в цьому відношенні винятком. Багато її доктрини дуже примітивні.

У формуванні міжнародного права праць юристів належить особлива роль. Нагадаємо, що саме в цих працях була висловлена сама ідея його створення. Інформація про формували норми практиці держав була малодоступна. Тому дипломати і судді широко використовували праці теоретиків для доказу існування тих чи інших норм. Подібне положення давало доктрині значну можливість брати участь у правотворчого процесу.

Аж до XX в. висловлювалася думка, згідно з яким міжнародне право є правом вчених, доктринальних правом. Праці вчених називали сурогатом права. Посилання на них зустрічаються і в сучасній дипломатичній практиці. Досить часто використовував праці вчених у своїх виступах А.Я. Вишинський, єдиний міністр закордонних справ СРСР, який був знайомий з доктриною міжнародного права, розумів її можливості і використовував її на користь певної політики.

Треба сказати, що доктрина міжнародного права завжди страждала націоналізмом. З цим доводиться рахуватися і сьогодні. Разом з тим посилюється процес інтернаціоналізації доктрини. Більш широко трактуються національні інтереси, визначається їх зв'язок з інтересами зміцнення міжнародного правопорядку. Зростає самостійність доктрини, яка рідше звільняє дорогу практичній політиці.

Особливе значення має колективна думка юристів різних країн. Воно знаходить вираз в документах таких громадських організацій, як Асоціація міжнародного права, Інститут міжнародного права та ін У міжнародних органах, які займаються підготовкою проектів конвенцій, значна кількість членів складають професора міжнародного права. Прикладом може служити Комісія міжнародного права ООН. При підготовці проектів нею широко використовуються роботи вчених.

Якщо звернутися до судової практики, то на ранніх етапах розвитку міжнародного права суди покладалися майже виключно на "великих письменників". Посилання на праці вчених зустрічаються і в судових рішеннях нашого часу. Такого роду практика знайшла відображення у ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, згідно з якою "доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з міжнародного публічного права різних націй" поряд з судовими рішеннями різних країн застосовуються Судом "як допоміжний засіб для визначення правових норм".

Зі сказаного видно, що доктрина не розглядається як джерело міжнародного права. Вона лише допоміжний засіб для визначення норм. Але й це чимало. Якщо доктрина використовується на стадії застосування права, то тим більше для цього підстав на стадії правотворчості. Необхідність все більш широкого використання науки в міжнародному правотворчості обгрунтовано підкреслюється Інститутом міжнародного права.

Сказане все частіше відзначається в літературі. С.Ю. Марочкін пише про те, що доктрина - "важливий засіб доведення існуючого права, а по ряду проблем - і важливий засіб його розвитку, що надає на нього формує вплив". Значення науки стали підкреслювати і державні діячі. Виступаючи в парламенті Японії в січні 1987 р., прем'єр-міністр М. Накасоне підкреслював необхідність наукового аналізу для знаходження правильного розуміння світу в цілому. Держсекретар США Д. Раск говорив, що "уряд США чекає від науки міжнародного права рішення корінних проблем, які стоять перед ним на світовій арені".