Мойсеюк н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене, 2001 р. – 608 с.
САМОСТІЙНА РОБОТА № 6
Тема: Зарубіжна практика контролю успішності учнів
Мета: поглибити знання студентів щодо зарубіжної практики контролю успішності учнів; сформувати уміння діагностувати навчальні досягнення учнів; виховання розумової та економічної культури .
План
Види оцінювання успішності учнів у західноєвропейських загальноосвітніх школах.
Етапи та види оцінювання у Великій Британії, Німеччині, Греції, Норвегії, Франції.
Питання до самоперевірки:
Назвіть види оцінювання успішності учнів у західноєвропейських загальноосвітніх школах.
Охарактеризуйте особливості оцінювання успішності учнів у Великій Британії, Німеччині, Греції, Норвегії, Франції.
Практичне завдання:
Законспектуйте наданий матеріал.
Оцінювання успішності учнів у зарубіжній школі
Інструментом підвищення якості в реформуванні змісту освіти виступає удосконалення системи оцінювання — успішності учнів, роботи навчальних закладів, кваліфікаційного рівня вчителів, ефективності функціонування системи інспекторату, досконалості освітніх кваліфікацій.
Модернізація систем оцінювання набувала особливого значення у 90-х роках XX століття у зв'язку з тенденціями урізноманітнення державних освітніх закладів з метою надання більшої свободи освітнього вибору; передачею центральними органами влади місцевим органам та школам контролю за використанням ресурсів та впровадженням навчальних планів і програм; інтенсивним розвитком недержавних та приватних шкіл
Удосконалення підходів до оцінювання результатів навчання посилюється також інтеграційними процесами в Європі та необхідністю віднаходження певного консенсусу щодо концептуальних засад оцінювання, що застосовуються різними країнами. З метою визначення основних критеріїв для удосконалення системи оцінювання в країнах ЄС на сучасному етапі відбувається процес розробки таких ключових понять:
- що має бути базою для оцінювання: досягнення особистості у порівнянні з іншими учнями (оцінювання відносно норми) або досягнення відносно незалежного стандарту (оцінювання відносно критерію)?;
- які засоби перевірки правильності свідчення необхідні для встановлення правдоподібності оцінювальних рішень?;
- яким чином має бути забезпечена якість оцінювального процесу?
Успішне вирішення згаданих проблем дасть змогу побудувати спільну струнку систему діагностики рівня навченості підростаючого покоління у західноєвропейських країнах, що стане важливим кроком для забезпечення кардинального підвищення якості середньої освіти.
Оцінювання успішності учнів є одним з найбільш поширених його видів — "учителі оцінюють знання учнів кожного дня на основі їхніх відповідей на запитання, виставляючи оцінки за кожний вид роботи". Таке щоденне внутрішнє оцінювання (на рівні класу або школи) складається з "нормативного" та "критеріального" компонентів: досягнення кожного учня оцінюються відносно певної норми, за яку приймаються усереднені досягнення групи або класу, та відносно середньостатистичного суспільного критерію, який відображають нормативні документи на рівні регіону або держави (загальнонаціональний стандарт).
Іншим видом оцінювання успішності учнів у європейських країнах виступає зовнішнє оцінювання, яке дає змогу зробити порівняння та отримати дані щодо рівня знань учнів на регіональному або національному рівнях і вжити заходів з метою загального підвищення освітніх досягнень.
Жорсткій критиці піддається нині підсумкове оцінювання в середній школі з акцентом на селективному підході, хоча його селективні функції стосовно вищої освіти та ринку праці продовжують посилюватися. Одночасно у зв'язку з потребою підвищення якості учнівських знань та освітньої системи в цілому особливої ваги набуває розвитковий вид оцінювання, який надає змогу виявити рівень досягнень учнів, на певному етапі навчання та вчасно вжити необхідних заходів для поліпшення кінцевих результатів.
Перехід з класу в клас у багатьох країнах базується переважно на результатах постійного оцінювання знань, умінь та навичок учнів учителем-викладачем у класі. Періодичне оцінювання (іспити наприкінці шкільного року та серії тестів через регулярні інтервали часу протягом навчального року) відіграють часто лише допоміжну роль. На думку зарубіжних фахівців, постійне оцінювання (а не періодичне) дає змогу отримати більш реальну картину прогресу учнів.
Узагальнений перелік видів оцінювання досягнень учнів, загальноосвітніх шкіл, що широко застосовуються в європейських країнах, подаємо у таблиці 1.
Таблиця 1. Види оцінювання успішності учнів у західноєвропейських загальноосвітніх школах
Порівнює досягнення особистості з прийнятою нормою. Нею, можуть бути:
1) ідеал (що учень має знати), встановлений експертами або установою;
2) усереднені досягнення групи або класу.
При нормативному оцінюванні учні бачать перспективу прогресу (досягнення норми) або провалу (не досягнення норми). Обидва ці результати не завжди відображають компетентність індивіда
Порівнює досягнення учня із встановленою системою критеріїв. Критерій може встановлюватися освітнім закладом або національними органами (національний стандарт) та є незалежним від особи, яка проводить оцінювання. При оцінюванні відносно критерію успішність учня порівнюється із встановленим критерієм, тому всі індивіди можуть досягти успіху за умови відповідності критеріям
Слід відзначити, що при існуванні спільних тенденцій розвитку підходів до оцінювання успішності учнів загальноосвітніх шкіл у західноєвропейських країнах кожна з них має власну національну систему, що склалася та функціонує протягом тривалого часу.
В Австрії, наприклад, постійне оцінювання, що включає блок екзаменів, які проводить та оцінює результати вчитель-викладач, є правилом системи освіти. Огляд поточних робіт учнів може доповнюватися на розсуд учителя або за проханням учнів усним опитуванням тривалістю до 15 хвилин, про яке інформується заздалегідь.
Письмові іспити (тривалістю одну годину) протягом навчального року дозволяється проводити тільки з тих предметів, де письмові роботи посідають чільне місце, — мови, математики тощо.
У старших класах їхня тривалість може бути продовжена до 2—3-х годин. Короткі (до 25 хвилин) письмові тести з усіх предметів набули офіційного статусу з 1974 р.
Оцінювання має форму п'ятибальної системи; "1" (відповідає А у деяких інших країнах) означає відмінно, "2" (В) —добре, "З" (С) — задовільно, "4" (В) — здав та "5" (Е) — не здав.
Таблиця 2. Етапи та види оцінювання у Великій Британії
Випускні екзамени проводяться після закінчення оволодіння навчальною програмою і можуть мати письмову або усну форми, захист дипломної роботи. Екзаменаційна комісія складається з учителів-викладачів та очолюється інспектором або працівником Міністерства освіти.
Письмові та практичні екзамени розробляються вчителями у двох варіантах і подаються до Шкільної ради провінції, яка вибирає один з них та повертає для оголошення у присутності власних представників у день екзамену. Іспити проводяться вчителем-викладачем, який пропонує оцінку на розгляд Ради.
Усні екзамени відкриті для відвідування громадськістю (зазвичай на них присутні учні молодших класів). Екзаменаційні питання готуються вчителем та затверджуються головою комісії. Учні вибирають одне з двох або трьох питань з кожного предмета. Оцінка пропонується вчителем та виноситься на затвердження шляхом голосування на Раді. У разі невдачі дозволяються ще три спроби, хоча рівень невдачі, як правило, дуже низький (нижче 10 відсотків).
Ключовим фактором, що мотивує підхід до оцінювання у Великій Британії, є потреба центральних освітніх органів у підвищенні стандартів освіти та забезпеченні батьків інформацією про успіхи їхніх дітей. З цією метою було запроваджено систему національного оцінювання досягнень учнів (Standard Assessment Tasks (SATs) на чотирьох ключових етапах (КЕ) оволодіння Національним навчальним планом (Nalional Curriculum), а саме — у віці 7,11, 14 та 16 років. SATs має форму національного зовнішнього оцінювання, яка доповнює поточне оцінювання успішності, що проводиться вчителями, та внутрішні тести й екзамени, що проводяться на рівні школи. Це дозволяє визначити динаміку прогресу кожного учня відносно національних стандартів та забезпечити учнів, батьків та вчителів вимірниками цих досягнень.
Система складається з національних тестів (у кінці кожного КЕ) та включає поточне оцінювання письмових робіт і усних відповідей, що проводяться вчителями (протягом кожного КЕ). 16-річні учні здають екзамен на отримання Загального свідоцтва про середню освіту (ЗССО), що складається з письмових робіт та оцінювання роботи в класі (див. таблицю 2).Основною метою оцінювання є перевірка ступеня оволодіння учнями знаннями, уміннями та навичками, що містяться у National Curriculum. "Оцінювальна" схема визначає 10 рівнів досягнень (Національний навчальний план включає 10 обов'язкових для вивчення предметів) з .основних аспектів кожного предмета — "мета досягнень" (attainment targets). Рівень 1 — найнижчий для оволодіння більшістю учнів 5—7 років; рівень 10 — найвищий, що передбачає оволодіння незначною кількістю 16-річннх (2,16).
Як правило, батьки отримують результати оцінювання своєї дитини разом з результатами досягнень інших учнів цього віку даної школи та середньостатистичних даних для цієї вікової групи.
Екзамен на отримання ЗССО здається після закінчення обов'язкового навчання 90% 16-річних і включає оцінювання з ""предметів, що входять до Національного навчального плану. Володіння знаннями, уміннями та навичками градуюються за семизначною шкалою: А, В, С, D, Е, F, G. Ті, хто не зміг досягти мінімуму стандартів для отримання рівня G, закінчують навчання без отримання свідоцтва.
Система оцінок учнів загальноосвітньої школи в Данії дуже комплексна. Оціночна шкала, що застосовується для вимірювання рівня навченості учнів середньої школи (у молодшій школі оцінки не ставляться), охоплює параметри від Одо 13 (5, 49).
Завдяки існуванню трьох підгруп рівень компетентності учня спочатку визначається відносно підгрупи (відмінно, середньо, непевно), а потім приймається рішення щодо вибору оцінки в середині кожної групи, що надає змогу вчителю більш точно оцінити успішність учня.
Успішність учнів усіх типів шкіл на обох рівнях навчання (початкова та середня школи) у Німеччині оцінюється постійно за допомогою письмових тестів та усних запитань і практичних робіт. Результати викладаються у відповідних звітах всередині та наприкінці кожного року навчання. Оцінки виставляються, починаючи з кінця другого року навчання, а особливістю шкали оцінок є відлік у зворотному напрямку — від 6 до 1. Так,
"1" (дуже добре) означає, що відповідь (робота) вища за
відповідний стандарт;
"2" (добре) — відповідь (робота) повністю відповідає стандарту;
"З" (задовільно) — відповідь (робота) загалом відповідає стандарту;
"4" (відповідно) — відповідь (робота) має недоліки, проте все ж відповідає стандарту;
"5" (погано) — відповідь (робота) не відповідає стандарту, проте присутні базові знання та існує можливість подолання недоліків;
"6" (дуже погано) — відповідь (робота) не відповідає стандарту, базові знання неповні, можливість для подолання недоліків відсутня.
Сучасна система оцінювання успішності учнів загальноосвітньої школи Норвегії виглядає таким чином:
- у початковій школі (1—6 класи) обов'язкове формальне оцінювання учнів відсутнє. Вчителі та батьки збираються разом два—три рази на рік для неформального обговорення учнівського прогресу та якості знань;
- у молодшій середній школі (7—9 класи) учні отримують оцінки з обов'язкових предметів двічі на рік. Вони також отримують оцінки та коментарі вчителів з письмових робіт, проектів та інших завдань протягом року.
Оцінки, що виставляються у молодшій середній школі, відповідають п'ятибальній шкалі: G (відмінно), М (дуже добре), G (добре), NG (задовільно), LG (слабо).
Письмові іспити проводяться за директивами центральних освітніх органів наприкінці 9 класу з трьох предметів: норвезької та англійської мов і математики.
Свідоцтво після закінчення 9 класу є перепусткою для вступу до старшої середньої школи. На практиці зараховуються всі учні за Законом 1994 р., який гарантує трирічну після обов'язкову освіту для всіх 16—19-річних.
Система оцінок для старшої середньої школи має семибальну шкалу від 0 до 6: б—5 (вище середнього), 4—3 (середньо), 2—1—0 (нижче середнього). Найнижча оцінка для здачі будь-якого предмета — 2.
Оцінка 1 виставляється, коли рівень знань незадовільний, але учень ще має шанс виправити результату подальшій роботі. Новий усний тест можна здавати через декілька тижнів, а письмовий — декілька місяців. Оцінка 0 виставляється, коли досягнення вищого рівня успішності неможливе.
Оціночна шкала, що використовується в загальноосвітніх школах Греції і також, як і в Норвегії, характеризується диференціацією щодо ступеня навчання — початкової та середньої школи, а особливістю є відсутність негативних оцінок у молодшій школі. Так, у 3—4 класах початкових шкіл учні отримують: А — відмінно, В — дуже добре. С — добре, Г> — досить добре. У 5—б класах оціночна шкала має такий вигляд: 9, 10 — відмінно; 7, 8 — дуже добре; 5, б — добре; 3. 4 — досить добре.
У старшій школі учні переводяться до наступного класу за умови, якщо підсумкова оцінка з кожного предмета становить 10 балів з 20-ти можливих.
Запровадження системи оцінювання у Франції мало на меті:
- зробити можливим отримання інформації про досягнення та невдачі кожного окремого учня на початку шкільного року з метою запровадження пом'якшених заходів перед викладанням нових знань;
- зробити національні дані доступними для громадськості і цим забезпечити краще оцінювання, починаючи з рівня класу і закінчуючи національним рівнем. Більше того, щорічне оцінювання забезпечує кращий моніторинг розвитку освітньої системи та запровадження процедур контролю.
Практика оцінювання успішності французьких школярів свідчить про- успішне втілення згаданих завдань. Так, у загальноосвітній школі Франції сьогодні широко застосовується діагностичне оцінювання саме на початку навчального року (початок 3-го року навчання у початковій школі; початок 1-го року навчання у молодшій середній школі; початок першого року навчання у старшій середній, школі) та активно запроваджується ознайомлення громадськості з результатами успішності.
Як бачимо, оціночні шкали досить різноманітні, не залежать від якогось одного критерію, а найоптимальніший єдиний для всіх країн варіант відсутній. Останні користуються як цифровими, так і літерними показниками, іноді застосовують систему набору балів або відсотків.
Узагальнивши проаналізований матеріал щодо оцінок, що застосовуються в школах Заходу, можна стверджувати, що:
- оціночна шкала для оцінювання обумовлюється національними особливостями системи освіти кожної країни;
- рівень якості знань та вмінь учнів, як і ступінь ефективності освітньої системи в цілому, не залежать від форми оціночного показника (бали, літери, відсотки), кількості балів та їхнього розміщення в оціночній шкалі;
-. значна кількість західноєвропейських країн продовжує користуватися п'ятибальною шкалою, що свідчить про її ефективність;
- більшість країн Західної Європи використовує негативну оцінку для оцінювання варіанта, коли відповідь (робота) не відповідає вимогам стандарту, базові знання неповні, можливість для подолання недоліків відсутня;.
підходи до оцінювання учнів у молодшій та старшій школах багатьох країн диференційовані — існують варіанти відсутності оцінювання в балах у молодшій школі або використання різних оціночних шкал на двох рівнях навчання.
Загалом, оцінювання успішності учнів відіграє важливу роль в освітньому процесі зарубіжних країн. Воно забезпечує необхідною інформацією про рівень знань та ступінь прогресу учнів, дає змогу провести кращий моніторинг якості освіти на локальному та національному рівнях.
Шкали оцінок, що використовуються для оцінювання успішності учнів загальноосвітніх шкіл країн Західної Європи
5-бальна Австрія — від 1 (погано) до 5 (відмінно) Італія — від 1 (погано) до 5 (відмінно) Норвегія (молодша школа) — 8 (погано), М,С МС,12. (відмінно); Португалія — від 1 (погано/ до 5 (відмінно) Швеція — від 1 (погано) до 5 (відмінно)
6-бальна Німеччина — від 6 (дуже погано) до 1 (відмінно) Фінляндія — від 4 ( погано) до 10 (відмінно)
7-бальна Ірландія — А (більше 85 % виконаної роботи), В,СД),Е,Р (10-15%)^,С (менше 10%) Норвегія (старша школа) — від 0 до 6: 0,1,2 — нижче середнього, 3,4 — середньо, 5,6 — вище середнього Велика Британія — А (відмінно),В,С,0,Е,Р,С (погано)
10-бальна Ісландія — від 1 (погано) до 10 (відмінно)
Нідерланди — від 1 (погано) до 10 (відмінно)
13-бальна Данія — від 0 (погано) до 13 (відмінно)
20-бальна Франція — 15-20 — відмінно; Г0-15 — добре; 5-10 — задовільно; до 5 погано
60-ти бальна Бельгія — система набору балів при мінімальній кількості у ЗО
САМОСТІЙНА РОБОТА № 7
Тема: Загальні методи виховання
Мета: поглибити знання студентів щодо сутності методів виховання та їх класифікації; сформувати уміння використовувати методи виховання при викладанні економічних дисциплін; виховання розумової та економічної культури .
План
Напрями виховання: громадське, розумове, моральне, екологічне, трудове, естетичне, фізичне.
Обговорення питань:
Особливості виховання:
громадської культури;
розумової культури;
основ моральної культури;
екологічної культури;
естетичної культури;
фізичної культури.
Практичне завдання
Проаналізуйте, які методи виховання використовують викладачі відносно вашої групи. Наведіть приклад.
Ознайомтеся з напрямами виховання (Мойсею Н.Є. тема 15 (3) або Фіцула М.М. (3.3)). Оберіть два, які вас більш зацікавили та визначте необхідні методи досягнення мети виховання за даними напрямами.
Література