3. Методологія методу Браун-Бланке.

Флористична класифікація (за методом Браун-Бланке), теоретичні основи її є досить проробленими і апробованими на рослинному покриві більшості країн, раніше взагалі не використовувалася фітоценологами України і лише в останні два десятиріччя набула значного розвитку.

Метод класифікації рослинності за Браун-Бланке має досить давню історію. За цим методом розроблено синтаксономічні схеми для більшості країн усіх континентів нашої планети (Миркин, 1989). Досить значна поширенність даного варіанта систематизації фітоценозів пояснюється тим, що він грунтується на використанні головної ознаки фітоценозу - флористичного складу. Є різні модифікації цього методу, які полягають у тому, що поряд з цією ознакою використовують і домінування видів.але все це тільки допомагає досліднику при класифікації екологічно та ценотично специфічних угруповань, поширених у всьому спектрі екологічних умов.

Цей метод дозволяє класифікувати різні за наповненістю видами угруповання, від флористично багатих угруповань тропічних лісів до занадто збіднених ценозів пустельної рослинності або монодомінантних та моновидових угруповань водної рослинності. У випадках, коли в угрупованнях багато або дуже мало видів.класифікаційна процедура значно ускладнюється, але при цьому також є можливість отримати цікаві результати.

Оптимальні умови здійснення обробки описів існують при створенні синтаксономічних схем лучної та степової рослинності.

По-перше, в ній є флористично заповнені фітоценози, які досить чітко відображають існуючу екологічну ситуацію, де відсутній значний антропогенний вплив.

По-друге, для цих типів рослинності розроблені досить повні та екологічні схеми їх класифікації для сусідніх з Україною держав Західної та Східної Європи. Досить екологічно близькі режими заплав річок України та цих територій сприяють створенню близьких синтаксономічних схем лучної рослинності. Угруповання степів формуються на рівнині України на різних відмінах чорноземів, відсутніх у Західній Європі. Тому синтаксономічна схема степової рослинності України досить своєрідна і містить у своєму складі значну частку нових синтаксонів. Це відбулося такожвнаслідоктого, що степи поширені й на кам'янистих та крейдяних субстратах і карбонатних грунтах (Соломаха, 1996).

Незважаючи на значний антропогенний вплив та порушеність екотопів рудеральної рослинності, існуючі для сусідніх країн ситаксономічні схеми досить придатні і для України. У зв'язку з тим, що основними умовами існування більшості синтаксонів рудеральної рослинності є постійний вплив антроаогенного фактора, то і більшість синтаксонів є спільними для Європи. Декілька нових асоціацій виділено внаслідок існування екологічно специфічних умов для порушених екотопів (Соломаха та ін., 1992).

Виходячи з того, що особливістю сегетальної рослинності є зонально-екологічна залежність, в поширенні її синтаксонів спостерігаються значні відміни в складі синтаксонів цієї рослинності на Україні, порівняно із Центральною та Західною Європою (Соломаха та ін.,1992).

Розробка синтаксономічних схем лісової рослинності виконується досить ефективно за рахунок повноти флористичного складу та наявності в складі цих ценозів значної кількості індикаторних видів. Тому екологічно специфічні синтаксони лісів вкладаються в існуючі класифікаційні схеми, хоча для ряду з них потрібно виділяти і нові союзи, а також значна частка нових асоціацій. Загальна своєрідність грунтово-гідрологічних та зонально-екологічних умов України порівняно з прилеглими країнами Західної Європи і є основою для подібного виділення.

При класифікації досить своєрідного типу рослинності, до якого можна віднести галофільні угруповання, виділяється значна кількість нових синтаксонів у ранзі асоціації та союзу, що пояс­нюється екологічною специфікою засолених грунтів Східної Європи.

При створенні синтаксономічної схеми псамофільної рослин­ності необхідно враховувати, що ці угруповання формуються у різних за зволоженістю субстратів умовах, а також під дією фактора перерозподілу піщаних мас. Класифікація водної рослинності відбувається за основними переважаючими видами.а внаслідок близькості умов водних субстратів утворюються подібні до західноєвропейських класифікаційні схеми.

До досить специфічних об'єктів належать також угруповання високогірної рослинності Українських Карпат, але за рахунок єдності всієї гірської карпатської системи можливо побудувати єдину синтаксономічну схему.