2. Еколого-фітоценотична (домінантна) класифікація

Розвиток вітчизняної фітоценології характеризувався нако­пиченням значних обсягів відповідних матеріалів (Шеляг-Со­сонко и др., 1991), причому більшість з них зберігалася в дос­лідників або їхніх архівах, тобто у таких умовах, які не гаранту­вали повне збереження цих матеріалів. Тому частина гео­ботанічних описів.виконаних раніше.нині вже назавжди втраче­на. Першою спробою цільового збереження фітоценотичних матеріалів в Україні було створення фітоценотеки Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України (Балашов, 1978). Зав­дяки цьому вдалося зберегти декілька тисяч описів, зібраних попередніми поколіннями фітоценологів. В подальшому було запропоновано створити Національну фітоценотеку України (Соломаха, 1996), за допомогою якої вдалося б максимально зберегти наявні фітоценотичні матеріали для майбутніх поколінь.

Частина описів унаслідок того, що в українській фітоцено­логії застосованим є еколого-фітоценотичний (домінантний) підхід, виявилася непридатною для передачі в фітоценотеки, оскільки даний метод дозволяв фіксувати при описі лише час­тину застосовуваних у подальшому видів. Але більшість дослід­ників звичайно виконували флористично повні описи, що вик­ликало потребу в збереженні їх.

Досить суттєвою ознакою, яка повинна братися до уваги при прийнятті описів на зберігання до фітоценотеки, є повнота заповнення бланка опису. В ньому має бути зафіксоване місце опису, максимальна екологічна та повна фізіономічна інформа­ція про ділянку. Проте, основною вимогою до опису є правиль­не визначення меж фітоценозу, особливості виявлення яких були відтворені нами раніше.

Комплексні фітоценози найбільш представлені в рудераль­ній, галофільній та прибережно-водній рослинності. В більшос­ті цих угруповань можливе фрагментарне поширення або у виг­ляді смуг, що вимагає чіткого розмежування різних фітоценозів. Опис їх комплексів не дає змоги в подальшому використовувати отримані описи при визначенні їхнього синтаксономічно-го статусу. Значна частина з описаних раніше рослинних угру­повань не може бути використана для класифікації саме з цієї причини. Проте основний масив описів, отриманих поперед­німи поколіннями геоботаніків України, все ж таки може бути занесений до фітоценотеки, а також використаний для побу­дови синтаксономічних схем.

Досить цінним в описах є додаткова інформація про місце, в якому вони виконувалися, із зазначенням точної географічної адреси (на рівні наведення координат). Стару географічну наз­ву в отриманих раніше описах слід уточнити. Досить важливою є також повна екологічна характеристика місця здійснення опису та його оточення (це дозволить у подальшому викорис­тати цю інформацію для характеристики рослинного покриву).

Головним при здійсненні опису є наведення повного видо­вого складу фітоценозу з фіксацією участі кожного виду. При використанні описів, виконаних раніше, потрібно провести си­ноніміку з урахуванням новітніх систематичних розробок.

Різноманітність рослинного покриву України досить значна, що спричинило до залучення великої кількості спеціалістів з різних типів рослинності при розробці класифікаційних, типологічних схем та відображення територіальних особливостей поширення рослинних угруповань. Попередня історія розвитку української фітоценології мала суто описовий характер, коли вивчалися різні рослинні угруповання з їх геоботанічним описом та створенням класифікаційних схем. Значні здобутки геоботаніки на першому етапі її розвитку (з початку нашого століття і майже до його сере­дини) пояснюються переважанням у навколишньому середовищі природної, досить мало порушеної рослинності та можливістю вільного наукового пошуку. Класичним зразком пошуку того періоду можна вважати наукові розробки Ю.Д. Клеопова (1986). Дані дослідження характеризуються всеосяжністю робіт на першому етапі формування фітоценології,коли виконувався аналіз розподілу рослинних угруповань із застосуванням методів близьких наук- систематики та географії рослин. Систематизація фітоценозів тоді ще тільки зароджувалась, але зроблені повні ботаніко-географічні описи рослинного покриву України мають істотне наукове значення і в наш час.

Навіть на етапі попереднього вивчення рослинних угруповань робилися перші спроби їх систематизації. Не маючи на меті відобразити приорітетність цих досліджень на Україні, відмітимо лише, що досить цікаві і ґрунтовні на той час розробки спостерігаються в працях ряду дослідників. Результати цих

розробок підсумовані в першому варіанті вищих одиниць рослинності України за домінантною (еколого-фітоценотичною) класифікацією (Афанасьєв та ін., 1956). У даній праці вперше був наведений варіант класифікації рослинного покриву України на той період. Цей варіант, але доповнений підпорядкованими оди­ницями та скорегований у зв'язку з новими даними, був покладений в основу створеної капітальної серії "Рослинність України" (Луки, 1968; Ліси, 1971; Болота, 1969; Степи, 1973), в ок­ремих томах якої подано характеристику загальних закономірнос­тей поширення природних рослинних угруповань. Підсумком цього видання є відображення ботаніко-географічних закономір­ностей рослинного покриву України (Шеляг-Сосонко и др.,1978).

У подальшому дані класифікаційні схеми доповнювались сто­совно типів рослинності або нових досліджених територій. Під­сумком всіх цих досліджень є видання домінантного продромусу рослинних угруповань України (Шеляг-Сосонко та ін., 1991), в якому з достатньою повнотою відображена різноманітність усіх описаних класифікаційних одиниць різного рангу, але, на жаль, не було наведено певної кінцевої системи одиниць класифікації рослинності.

Таким чином,основним позитивним моментом цих розробок є наведення першого повного варіанта системи фітоценозів та наявність значних масивів геоботанічних описів, які зберігаються в фітоценотеках різних ботанічних установ України і наведені в дисертаціях та наукових працях дослідників. Тому відкрилися досить великі перспективи широкого використання цих геобота­нічних матеріалів для визначення систематизаційних завдань. Але цього, за деяким винятком, не сталося. Так, типізація рослинних угруповань з практичними цілями стосовно різних типів рослинності не виконувалась. У створених типологіях лук,боліт та лісів здебільшого лише частково використовувалися при під­готовці широкомаштабного осушення боліт і заболочених земель України, а також при розробці заходів по поліпшенню природних кормових угідь колгоспів та радгоспів, при підготовці проектів створення мережі лісосмуг, організації заповідно-охоронних об'єктів хоча багато інших розробок,класифікаційних схем і конк­ретних геоботанічних описів залишились не виконаними. Інвента­ризація рослинних ресурсів виконувалась на рівні характеристики окремих видів зі складу груп корисних рослин. Тобто і при цьому аналізі здебільшого не використовувалися наявні геоботанічні матеріали. Таким чином, склалася ситуація, за якої наявність оброблених геоботанічних описів не визначала рівня розвитку близьких наук, які повинні були розвиватися з використанням цих

даних. Ці матеріали не стали також основою для розробки різних екологічних схем та зонувань територій щодо розподілу синтаксонів рослинного покриву. Найбільш повно одиниці домінантної класифікації використані при характеристиці одиниць геоботанічного районування (Геоботанічне районування ...,1977).

Таке малоефективне використання наявних великих обсягів геоботанічних описів для вирішення завдань їх типізації та інвентаризації пояснюється тим, що утворені за домінантним методом класифікаційні одиниці досить громіздкі і представлені значною кількістю основних одиниць - асоціацій. Одиниці більш високого рангу (наприклад, формація) - екологічно досить аморфна структура, за винятком утворених видами-стенотопами. Одиниці іншого рангу - клас асоціацій або група формацій -взагалі дуже обширні та недостатньо конкретні або ж абстрактні одиниці. Також стримуючим фактором подібного використання описів була відсутність відповідних методик.

В цілому необхідно зазначити, що повне використання матеріалів геоботанічного вивчення рослинного покриву було неможливе ще й внаслідок досить автономного розвитку під­розділів фітоценології та її практичних аналогів. Так, досягнення, які мали спеціалісти-лукознавці, не використовувалися в практичній роботі працівниками сільського господарства стосовно рослинного покриву сінокосів та пасовищ. Хоча стосовно типології лісів не були використані значні геоботанічні матеріали, але разом з тим існуючі одиниці цієї типології були досить інформативними (Погребняк, 1955). Таким чином, автономний розвиток різних наукових та практичних напрямків не сприяв їх тісному контакту.

Значна різноманітність рослинних угруповань територій та континентів.яка обумовлена значним їх флористичним багатством і проявляється в нескінченній їх чисельності, вцілому потребує значної уваги дослідників внаслідок необхідної систематизації цих величин. Разом з тим, наслідки дослідження потрібні як для самої фітоценології.такі для ряду близьких та суміжних наук. Розроблені синтаксономічні схеми в цих наукових галузях не можуть у повній мірі бути використані, тому потрібне проведення паралельних систематизаційних досліджень з метою отримання потрібних схем та матеріалів.

З цією метою більш придатною є флористична класифікація Браун-Бланке, якою користуються дослідники країн всіх конти­нентів планети (Миркин,1989), а такожє універсальною для класи­фікації різних за насиченністю рослинних угруповань- від моно-домінантних угруповань водної рослинності до полідомінантних угруповань тропічної рослинності.