Гірський Крим

На південь від Степу розміщена зона передгірних та гірських районів Криму, північна межа яких проходить понад Севастополем, Бахчисараєм, Сімферополем, Білогорськом, Старим Кримом. У структурі рослинності чітко виявлена вертикальна зональність (поясність), що визначається висотою над рівнем моря та експозицією (південною та північною) макросхилів.

За геоморфологічними особливостями виділяються три гряди гір зі своєрідною рослинністю. В напрямку з півночі на південь степ непомітно переходить у передгір'я третьої гряди (150-200 м н.р.м.), землі якого майже повністю розорані, тому тут природна рослинність збереглася лише на ділянках, непридатних для сільськогосподарського використання. Інтенсивно освоюється також долина (3-5 км), яка розмежовує третю і другу гряду (400-600 м н. р. м.). Друга гряда, як і третя, зайнята виноградниками, посівами зернових і технічних культур, що чергуються зі степовою, лучною і лісовою рослинністю. Подібні агрофітоценози займають й долину (15-20 км), яка відділяє другу гряду від Головної приморської, вкритої головним чином природною рослинністю.

Клімат має ознаки середземноморського, що істотно позначається на характері рослинності. Середньорічна температура в передгір'ї Південного берега Криму – 11-12°С, в середній смузі – 6-10°С, середньорічна сума опадів у передгір'ї – 350-600 мм, у середній смузі – 550-750мм, на високогір'ї – 700-900 мм.

Враховуючи названі фізико-географічні особливості й аналітичні флористичні, ценотичні, флорогенетичні та інші параметри, Я.П. Дідух (1992) дійшов висновку, що для Гірського Криму нині можна виділити сім поясів, з яких три приурочені до північного макросхилу, три – до південного, а один займає його вершини.

Для північного макросхилу, подібно нашому поділу, Я.П. Дідух виділяє такі три пояси (зони): нижній лісостеповий пояс, середній лісовий пояс дубових і виниклих на їхньому місці грабинникових, грабових і ясеневих лісів, верхній лісовий пояс неморальних букових лісів з вкрапленням грабових, ясеневих і кленових лісів та лук.

Рослинний покрив південного та північного макросхилів Гірського Криму має свої відмінності, що пов'язано з розподілом опадів, температурним режимом, впливом Чорного і частково Азовського морів.

У рослинному покриві північного макросхилу виділяються: лісостепова зона, зона дубових лісів, зона букових лісів, або за класифікацією Я.П. Дідуха відповідно три пояси: нижній, середній та верхній лісостепові пояси.

Нижній лісостеповий пояс охоплює третю, другу, частково першу гряду та долини, що їх розмежовують. У складі природної рослинності переважають угруповання лучно-степових і лісових фітоценозів. Особливістю степової рослинності є значне поши­рення дубових лісів, або дубняків, утворених дубом пухнастим (Quercus pubescens), д. скельним (Q.petraea) і д. звичайним (Q. robur), що виникли на місці вирубаних високостовбурних деревостанів. Теперішні дубові ліси, які тут називають "дубками", пневого походження, висотою деревостану 5-8 м. Супутниками їх є берест (Ulmus carpinifolia), берека (Sorbus torminalis). У підліску росте дерен справжній (Cornus mas), скумпія звичайна (Cotynus coggygria), граб східний (Carpinus orientalis), вишня степова(Cerasus fruticosa), а в травостої – лазурник трилопатевий (Laser trilobum), куцоніжка скельна, (Brachypodium rupestre), горобейник пурпурово-голубий (Lithospermum purpurei-caeruleum) тощо.

Степова рослинність представлена ковилово-різнотравними і типчаково-ковиловими угрупованнями з ковили прегарна (Stipa pulcherrima), костриці борознистої (Festuca rupicola), келерії стрункої (Koeleria gracillis), осоки низької (Carex humilis), півонії тонколистої (Paeonia tenuifolia), асфоделіни кримської (Asphodeline taurica)

Середній лісовий пояс створюють дубові ліси, розміщені нависоті 300-700 м н. р. м. Тут виділяються два підпояси дібров: нижній – з дуба пухнастого (Quercus pubescens), верхній – з дуба скельного (Q. petraea) до якого в другому ярусі домішуються гpаб східний (Carpinus orientalis) і ялiвець високий (Juniperus excelsa).

Букові ліси з бука кримського, або бука східного утворюють верхній лісовий пояс, вони розвиваються на північних схилах від висоти 400-600 м н. р. м. і досягають яйл. Під густим наметом крон росте обмежена кількість видів: переліска багаторічна (Mercurialis perrenis), зубниця п'ятилиста (Dentaria quinquefolia), первоцвіт лікарський (Primula officinalis), маренка пахуча (Asperula graveolens), купина пахуча (Polygonatum odoratum).

Рослинність південного макросхилу більш ксерофільна. Для його ландшафту характерні: кипарис вічнозелений ф. пірамідальна (Cupressus sempervirens f. pyramidalis), деревовидні ялівці, що створюють лісові гаї неповторної краси. У парках, садах, на схилах гір ростуть трахикарп високий (Trachycarpus excelsa), кедр гіма­лайський (Cedrus deodara), суничник дрібноплодий (Arbutus andrachne), мамонтове дерево (Sequoidendron giganteum), магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora) тощо, які тут яскраво виділя­ються на фоні садів, виноградників і природної рослинності. У структурі рослинності південного макросхилу виділяють декілька поясів: нижній лісостеповий, се­редній лісовий та верхній лісовий.

Нижній лісостеповий пояс південного макросхилу розчленовується

на окремі три смуги, або підпояси:

а — приморську, де відсутні грунти і формуються галофільні угруповання;

б — псевдо-маквисову, яка відзначається співдомінуванням вічнозелених листопадних дерев або чагарників;

в — щиблякову з листопадних геміксерофільних угруповань (200-400 м н.р.м.).

Середній лісовий пояс південного макросхилу поділяється на два підпояси: сосни кримської і дуба скельного. Підпояс сосни кримської (Pinus pallasiana) займає нижню частину і простягається на висоті 250-900 м н. р. м. На нього припадає близько 4% лісопокритої площі. На вапнякових відслоненнях крони сосни кримської набувають горизонтальної форми. До висоти 450 м н. р. м. поширені сухі, а вище – свіжі соснові ліси, змінюючись від висоти 700 м н. р. м. сосново-дубовими. В даному випадку другий ярус створюють дуб пухнастий (Quercus pubescens) і д. скельний (Q. petraea). У травостої тут багато молочаю мигдалевидного (Euphorbia amygdalodes), самосилу гайового (Teucrium chamaedrys).

Другий підпояс на висоті 600-800 м н.р.м. утворюють дубові ліси з дуба скельного , які займають близько 100 000 га, або 40% лісопокритої площі зони. З висотою вони змінюються грабовими і буковими лісами, а з пониженням – пухнастодубовими лісами. Типове структурне розчленування -двох'ярусне або триярусне. Співдомінантами деревостану є сосна кримська (Pinus pallasiana), граб звичайний (Carpinus betulus) і східний (С. orientalis), дуб пухнастий (Quercus pubescens), ясен високий (Fraxinus excelsior). В їхньому підліску звичайними є кизил справжній (Cornus mas), скумпія звичайна (Cotynus coggygria), рідше берека (Sorbus torminalis), бирючина звичайна (Ligustrum vulgare), глід одноматочковий (Crataegus monogina), мушмула звичайна (Mespilus germanica), липа кавказька (Tilia caucasica), ліщина звичайна (Corylus avellana). За оптимальних умов зволоження та ґрунтового багатства в травостої домінують неморальні види з невеликою участю субсередземноморських компонентів. З них часто переважають фізосперм корнубійський (Physospermum cornubiense) переліска багаторічна (Mercurialis perennis), жовтець константинопільський (Ranunculus constantinopolitanus), рідше чина круглолиста (Lathyrus rotundifolius), ч. золотиста (L. aureus), а в сухих дібровах - тонконіг неплідний (Poa sterilis), куцоніжка скельна (Brachypodium rupestre).

Верхній лісовий пояс на південному макросхилі утворюють два підпояси або смуги: бореальних соснових лісів і неморальних букових та грабових лісів.

Верхню частину підпоясу соснових лісів у прияйлинській смузі створює сосна крючкувата Коха (Pinus kochiana). Оптимальні умови для її розвитку складаються на висоті 700-1000 м н. р. м., де свіжі бори створюють деревостани заввишки 20-24 м, а з порушенням грунтово-кліматичнихумов (вище 1000 м.н.р.м. і до 1200 м.н.р.м.) їх висота становить 16-20 м. Під наметом крон чимало ксерофільних видів куцоніжки лісової (Brachypodium sylvatica), к. скельної (В.rupestre), пирію щетинистого (Elytrigia strigosa).

Букові ліси з бука східного (Fagus orientalis) на південному макросхилі менш поширені, ніж на північному, і не утворюють су­цільної смуги, а часто представлені розривистим ланцюгом маси­вів на висоті 800-1350 м н.р.м.

Під шатром крон бука лісового (Fagus sylvatica) звичайно трапляються немо­ральні види: переліска багаторічна (Mercurialis perennis), підма­ренник запашний (Galium odoratum), чоловіча папороть (Dryopteris filix-mas), зубниця п'ятилиста (Dentaria quinquefolia), чина золотиста (Lathyrus aureus) тощо, які часто й утворюють флористичне ядро цих лісів.

Нижче 850 м н. р. м. бук східний (Fagus orientalis) поєднується з сосною кримською (Pinus pallasiana) або грабом звичайним (Carpinus betulus), кленом Стевена (Асеr stevenii), утворюючи сосново-букові, буково-грабові, рідше буково-кленові ліси які флористично близько споріднені та є сукцесійними стадіями соснових, грабових і кленових лісів до букових.

Лучна рослинність у гірському Криму поширена мало і пред­ставлена злаковими та злаково-різнотравними угрупованнями з домінуванням куцоніжки пірчастої (Brachypodium pinnatum), кост­риці лучної (Festuca pratensis), райграсу високого (Arrhenantherum elatius), стоколосу каппадокійського (Bromopsis cappadocica) та участю бобових і багатого ксерофільного різнотрав'я.

Вершина головної гряди, або пояс гірських лучних степів, лук і томілярів часто послуговуються терміном пояс яйл. Так називають безлісні горбисті вершини Першої Кримської гряди, покриті сте­пами, лучними степами, остепненими луками. Цей пояс простягнувся на 120 км з південного заходу на північний схід у вигляді окремих масивів (Ай-Петринська, яйла Демерджі, Чатир-Даг, Карабі). Гірські степи на яйлах утворюють ковила Браунерa (Stipa brauneri), к. волосиста (S. capillata), стоколос каппадокійський (Bromopsis cappadocica), костриця Кальє (Festuca callieri), асфоделіна жовта (Asphodeline lutea), чебрець кримський (Thymus ricus), самосил кримський (Teucrium krymense) та інші степові види з широким ареалом.

До 25% площі яйл зайнято лучними степами і остепненими луками. На всіх яйлах дуже поширені угруповання типчака та осокових, де близько 60-80% створює осока низька (Carex humilis). Часто ці луки поєднуються з уже відомими луками гірських і рівнинних степів.

Рослинність скель і кам'янистих розсипів своєрідна, мальов­нича, тут трапляються рідкісні та ендемічні види не лише Криму, а й України. Це, зокрема, вероніка гірська (Veronica taurica), ковила найкрасивіша (Stipa pulcherrima), волошка східна (Centaurea orientalis), крупка витягнутостовпчикова (Draba cuspidata), асфоделіна жовта (Asphodeline lutea), півонія даурська (Paeonia daurica), пальчатокорінник римський (Dactylorhiza romana).