Незворотні зміни.
Незворотні, або направлені, зміни - це зміни, які протікають у певному напрямку, змінюючи один фітоценоз другим.
Такі направлені зміни, що відбуваються через серію послідовних стадій .відмінних одна від одної, називають сук-цесією. її особливістю є направленість протікання та необоротність змін рослинного покриву,що відбулися. Дані зміни, як ми вже зазначали, можуть мати природне та антропогенне походження.
За своєю природою сукцесії бувають первинні і вторинні. Прикладом первинних необоротних змін є заростання дюнних горбів на Українському Поліссі. Першу стадію формування рослинного покриву становить часто лишайникове, рідше – різнотравне угруповання, другу – сірувато-булавоносцеве, третю – сосново-лишайникове, сосново-злаково-різнотравне. Тривалість цих стадій – 10-20 років, інколи – до 40 років і більше. За цей період формуються фітоценози зі сталим флористичним складом, структурною сформованістю та ценотичними зв'язками на ценопопуляційному і видовому рівнях.
Вторинні необоротні зміни рослинного покриву виникають на розораних угіддях, лісових вирубках, меліорованих землях, затоплених водою ділянках тощо. З припиненням дегратогенної дії екологічного чи антропогенного фактора починаються необоротні сукцесійні зміни.
Зворотні, або ненаправлені, зміни - це неоднозначно орієнтовані добові, сезонні та річні зміни фітоценозу в межах незначного середнього відхилення фітоценотипів та екотопу.
Характерними ознаками цих змін є:
зворотність;
протікання в межах одного фітоценозу;
різна орієнтованість залежно від рівня екологічного впливу та строку виявлення;
стійкість флористичного складу;
відсутність сильних і ефективних інвазійних компонентів;
короткочасні відхилення змін фітоценозів.
Найхарактернішою рисою цих змін є те, що за певних умов вони здатні відтворити попередній фітоценоз або близький за його природою.
Зворотні зміни протікають через певні фази рослинного покриву вони не є кардинальними і не приводять до заміни одного угруповання іншим, а відбуваються в межах одного і того ж фітоценозу, чим і відрізняються від необоротних змін. Швидкоплинні зміни фотосинтезу, транспірації, дихання, живлення, зволоження тощо відбуваються в рослині протягом доби. Сезонні зміни триваліші та глибші за своїм змістом, вони спричинені контрастним впливом абіотичних факторів і знайшли своє відображення в адаптивних змінах структури, флористичного складу, кількісних співвідношень компонентів,їхньої чисельності,строків цвітіння,ценопопуляційного спектра фітоценозів.
Ширшу амплітуду екологічного впливу та помітніші ценотичні відмінності мають різнорічні зміни, або флюктуації. Вони відбуваються під впливом кліматичних, гідрологічних, біотичних та антропогенних чинників.
Еволюційні перетворення рослинних угруповань відбуваються внаслідок протікання двох взаємопов'язаних і доповнюючих процесів – флорогенезу та фітоценогенезу, внаслідок чого відбувається формування нових типів рослинних угруповань. Внаслідок флорогенезу відбувається утворення нових видів, більш пристосованих до існування в новостворенних умовах середовища. Значення цього процесу є визначальним в процесі еволюційних перетворень рослинного світу, так як незмінність екологічних амплітуд видів викликала в процесі еволюції зникнення переважної більшості видів рослин. Головною ознакою протікання цього процесу є збільшення альфа- та бета різноманітності видів, що і є передумовою для протікання фітоценогенезу.
Вікові ендогенні зміни формуються протягом дуже тривалого часу. Вони відбуваються шляхом зміни окремих фаз і стадій, поки рослинне угруповання не досягне кульмінаційної фази. Прикладом таких змін є зміни материнських рослинних угруповань в поцесі болотоутворення.