Флюктаційні зміни рослинності.
У природі постійно відбуваються різного роду зміни. Не лишаються незмінними й рослинні угруповання. Динаміка їх спричинена або внутрішніми факторами, пов'язаними з біологічними особливостями саморегуляції видів чи фітоценозів,або зовнішніми, тобто впливом
абіотичних антропогенних чинників. Відповідно до цього розрізняють ендодинамічні та екзодинамічмі зміни рослинності.
Ендодинамічні зміни - це зміни фітоценозів котрі відбуваються під впливом причин, обумовлених особливостями саморозвитку й саморегуляції окремих видів або самих фітоценозів. До таких змін належать добові, сезонні, випадкові зміни за окремими роками, мікроеволюційні тощо.
Добові зміни відбуваються протягом доби і виявляються в інтенсивності фотосинтезу, відтоку асимілянтів, накопиченні первинного крохмалю, транспірації, нутаціях, наростанні фітомаси, збільшенні розмірів листків, появі нових корінців тощо. Характер добових змін залежить від генетично обумовлених темпів росту, тривалості та якості освітлення; режиму аерації й вологості грунту, сили і напряму вітру, життєдіяльності тварин та мікроорганізмів. Так, за добу стебло бамбука подовжується на 40 см; деякі види ( льон, ситникові, осоки) розкривають квітки вранці; інші (матіола) – ввечері.
Сезонні зміни фітоценозів відбуваються протягом сезону, вони спричинені абіотичними факторами і, як правило, повторюються за сезонами з року в рік.
Часто сезонні зміни виникають під впливом кліматичних, гідрологічних, ценотичних, зоогенних або антропогенних факторів. Відповідно до цього виділяють і категорії таких змін.
Кліматогенні сезонні зміни спричинені впливом кліматичних факторів, насамперед кількістю світла, тепла вологи, силою вітру, температурою повітря. В лісах навесні, коли на широколистяних породах ще не розпустилися листки і під кронами дерев достатній рівень освітленості й вологості грунту, розвиваються ранньовесняні види ряст ущільнений, анемона жовтецева, медунка темна, влітку зі зростанням затіненості – тонконіг дібровний, яглиця звичайна перлівка поникла тощо, а восени, коли світло має вже іншу якість, рослини вегетують.
Гідрогенні сезонні зміни пов'язані зі змінами водного режиму рослин чи фітоценозу. Такі зміни добре помітні на осушених болотах. Навесні, коли внаслідок сніготанення рівень ґрунтових вод (РГВ) підвищується до 0,15-0,35 м, а температура ґрунту в коріневмісному шарі досягає 10 – 140С, лісотвірні породи, як види наземного покриву, рясно цвітуть, дають добрий приріст, а в другій половині літа, з пониженням РГВ до 60-80 см і підвищенням температури до 20-26°С і більше, всихають мохи, а журавлина, андромеда, пухівки скидають листки, уповільнюється ріст чагарників і деревних порід.
Сезонні зміни видового складу чітко виявляються на популяційному рівні. Чисельність популяцій мало змінюється за сезонами у деревних і чагарникових порід, вічнозелених чагарничків. Тимчасом як в популяціях однорічних трав'янистих рослин навесні за оптимальної вологості, тепла й аерації утворюються тисячі проростків, а з підвищенням температури та в посушливих умовах до 30-50% їх відмирає.
Ценотичні сезонні зміни також виявляються в аспекті ценозів, вони обумовлені цвітінням, вегетацією і плодоношенням рослин, а часто й зміною домінантів фітоценозів.
Сезонні зміни продуктивності пов'язані з темпами наростання зеленої маси, яка змінюється протягом вегетації оскільки весною, влітку і восени різні види рослинних угрупованнь мають різну інтенсивність фотосинтезу.
Флюктуації – випадкові зміни фітоценозів за окремими роками або, відбуваються під впливом екологічних факторів, котрі не є постійними, а виникають в різні роки на певній ділянці. Такі зміни були детально вивчені Т. Работновим. Причинами флюктуацій є щорічна зміна кліматичних факторів, внаслідок чого складаються неоднорідні умови місцезростання (екотопів). Ці флюктуації називають екотопічними. Наприклад, розлив річок на пониззі в різні роки буває один раз або два рази з інтервалом у 14 – 16 днів. Він спричинює зміну притоку поживних зольних елементів, занесених талими водами, водно-повітряного режиму, строків вегетації, видового складу і продуктивності природних рослинних угруповань.
Зоогенні флюктуації виникають під впливом життєдіяльності тварин. Масове розмноження мишей (полівок) у малосніжні й теплі зими призводить до загибелі посівів зернових, а розмноження землерийок до перетворення природних сінокосів у не придатні для механізованої заготівлі кормів. Під впливом другорядних флюктуацій відбувається зміна корінних фітоценозів на вторинні.
Фітогенні флюктуації спричинюють інші види рослин, гриби, мікроорганізми, віруси. Вони призводять до зниження врожайності культур, імунітету рослин, їхньої життєвості та енергії розвитку. Під впливом таких флюктуацій корінні фітоценози замінюються новими.