Методи психології

ОРГАНІЗАЦІЙНІ МЕТОДИ: 1) порівняльний метод -співпоставлення психічних явищ між різними групами носіїв психіки – за віком, статтю, походженням і ін.; 2) лонгітюдний метод -багаторазове дослідження одних і тих же осіб протягом тривалого часу; 3) комплексний метод -одночасно використовуються методи різних наук – психології, соціології, етнографії, педагогіки, психіатрії, медицини, психофізіології, біології, математики і ін.

ЕМПІРИЧНІ МЕТОДИ: 1) спостереження і самоспостереження; 2) експериментальні -- лабораторний та природній; 3) психодіагностичні -- тести, анкети, опитувальники, соціометрія, спостереження, співбесіда, метод аналізу продуктів діяльності, біографічний, близнюковий, контент-аналіз; математичного та комп*ютерного моделювання, апаратурний .

МЕТОДИ ОБРОБКИ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ: 1) статистичні методи; 2) якісні (аналіз, диференціація даних за групами).

ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ МЕТОДИ: 1) генетичний метод (аналіз матеріалу в плані розвитку з виділенням фаз, стадій, критичних моментів і ін.); 2) структурний метод (установлення структурних зв’язків між різними сторонами психічного явища). Методи психологічного дослідження також поділяють на ОСНОВНІ:

Спостереження –метод тривалого, планомірного, цілеспрямованого дослідження та опису психічних явищ, які проявляються в діяльності та поведінці людей, на основі їх безпосереднього сприймання

Експеримент -

дослідник штучно викликає і планомірно змінює умови дослідження, а потім фіксує ті прояви психічних явищ, які він досліджує

лабораторний (проводиться в спеціально організованому середовищі) ; природній (в природньому середовищі);

констатуючий --виявляються певні особливості розвитку психічних явищ; формуючий -- передбачає цілеспрямований вплив на психічне явище з метою формування в ньому певних якостей;

пошуковий експеримент – спрямований на отримання принципово нової інформації у малодосліджених наукових сферах;

уточнюючий – визначення меж в яких виявляється та розповсюджується дія певних явищ, теорій та законів;

критикуючий – здійснюється з метою спростування існуючих законів або теорій новими фактами;

відтворюючий – передбачає точне повторення експериментів попередніх дослідників для перевірки достовірності, надійності і об’єктивності отриманих ними результатів.

. Тест – стандартизоване психологічне випробування, в результаті якого здійснюється спроба оцінити рівень розвитку якогось психічного явища.

. Бесіда – психологічна цілеспрямована комунікативна дія по темі дослідження .

3. Аналіз продуктів діяльності (наприклад, малюнки, ручні вироби та ін.).

4. Анкетування - опитувальник по темі дослідження.

5. Контент-аналіз - аналіз документів, друкованої інформації і ін.

6.Експертне оцінювання та аналіз - аналітична робота експерта з матеріалом дослідження .

Стадії розвитку псих.

Три стадії:

1. стадія елементарної сенсорної психіки - стадія включає два рівні: нижчий (розвинена подразливість - здатність змінювати фізіологічний стан при зовнішньому впливі, інфузорії-туфельки) і вищий (наявність відчуттів, елементарні умовні рефлекси, черв'яки, равлики).

2. стадія перцептивної психіки - стадія включає в себе три рівні: нижчий (відображення зовнішньої реальності у формі цілісного образу предмета, риби), вищий (елементарна форма мислення, птиці) і найвищий (Леонтьєв відносив до третьої стадії - інтелектуальної, поява оріетіровочно-дослідної фази в поведінці, здатність вирішувати практичні завдання, мавпи, собаки, дельфіни).

3. стадія свідомої психіки -у примітивного людини-пітекантропа і сучасної людини.

Свідомість в психології — це один із способів, яким об'єктивна дійсність відображається у психіці людини. Згідно культурно-історичному підходу, характерною особливістю свідомості є те, що посередником між об'єктивною реальністю та свідомістю є елементи суспільно-історичної практики, що дозволяють будувати об'єктивні (загальноприйняті) картини світу---------Пізнання,,переживання, фун. Ставлення,рефлексія,творчо-креативність.Поряд з біологічними мотивами, які залежали від безпосереднього сприймання середовища, виникали вищі, "духовні" мотиви та потреби, вищі форми поведінки, які зумовлені здатністю абстрагуватися від безпосередніх впливів середовища.

Разом з двома джерелами поведінки (спадково закріпленою програмою та власним досвідом індивіда) виникло третє джерело, що формує людську діяльність, - передавання та опановування суспільного досвіду. Одним із вирішальних чинників задоволення цієї важливої соціальної потреби була мова, що стала формою існування свідомості.

Характерними структурними компонентами свідомості є:

1) знання про навколишній світ, природу, суспільство. Рівень свідомості перебуває в прямій залежності від рівня опанування знань і досвіду особистості. У процесі суспільно-історичного розвитку у людини виникла потреба в знаннях, яка є головною її рушійною силою, мотивом пізнавальної діяльності;

2) виокремлення людиною себе в предметному світі як суб'єкта пізнання, розрізнення суб'єкта - "Я" та об'єкта - "не Я", протиставлення себе як особистості об'єктивному світу. Характерним є самопізнання, що стало підґрунтям для самосвідомості, тобто усвідомлення власних фізичних і морально-психологічних якостей;

3) цілеспрямованість, планування власної діяльності та поведінки, передбачення її результатів. Цей бік свідомості виявляється в самоконтролі та коригуванні власних дій, перебудові змісту їх стратегії і тактики, якщо цього вимагають обставини;

4) ставлення до об'єктивної дійсності, до інших людей, до самої себе.

Ставлення особистості до свого оточення виявляється в оцінці предметів та явищ і здатності до критики своїх дій, в яких важливу роль відіграє емоційно-вольова сфера.

Виокремлення та протиставлення себе предметам - світові, природі і суспільним явищам, а також переживання свого ставлення до об'єктивної дійсності та самої себе - основні функції самовиховання людини.

Завдяки свідомості та самосвідомості людина стає суб'єктом виховання, тобто самостійно і свідомо формулює мету виховання й досягає її.

Свідомість людини характеризується активністю. У ході відображення дійсності інформація, яку отримує людина, відображається не механічно, а свідомо перетворюється відповідно до її мети, завдання та досвіду.

Рівень розвитку й вияву свідомості в людини залежить від нагромаджених знань і виробленого світогляду, її ідейних і моральних переконань, ставлення до інших людей і до самої себе. у Самосвідомість людини — усвідомлення за допомогою мови себе самої, свого ставлення до природи і до інших людей, своїх дій і вчинків, думок, переживань і психічних якостей.

Стани свідомості

Сон-повністю відрізання люд. Від оточення

Неспання-це стан активізації орг.. коли люд. Акт.регулює і пристосовується до дійсності.

Слабка акт орг..- призводить до сну і дрімоти

Сильна акт. Орг.- дезорганізація повед.

ОРА- оптимальний рівень акт.

Сон має 4 стадії сну:

4 стадії- глибокий сон. Після 4 стадій сну, з»являється швидкий сон-період швидкого сну-ШРО(швидкого руху очей)

В ПЕРІОД ПАРАДОКСАЛЬНОГО СНУ- люд. Баче сон і це займає всього10 хв