Провідні напрями в психології XX століття

Структурализм в психологии ставит своей целью изучение структуры разума, анализируя составляющие перцептивного процесса. При анализе структуры разума применяется метод индивидуального чувственного опыта — интроспекция или самонаблюдение. Одним из основателей структурализма считается немецкий психолог Вильгельм Вундт, разработавший метод интроспекции в психологии. Видным представителем структурализма в психологии был ученик Вундта Эдвард Титченер считавший, что сознание может быть сведено к трем элементарным состояниям: ощущения, представление, аффекция.

Функціоналізм. Функционализм - Направление психологии, в котором основным предметом исследования является то, посредством каких психических функций и как индивид приспосабливается к изменчивой среде, а также поиск способов повышения эффективности такого приспособления. Теоретические положения Учение об эмоциях: показывает, что «условия» - это не только внутри телесные процессы, но и явления, представляющие собой категорию действия. Эмоция – результат физиологических изменений в различных системах, т.е. снята роль побудителя поведения.Учение о идеомоторном акте: Любая мысль приходит в движение, если этому не препятствует другая мысль.Структура личности: Я (self) состоит из четырех форм – материальное Я, социальное Я, духовное Я и чистое Я.Степень самоуважения зависит от возрастания успеха либо от уменьшения уровня притязаний, т.е. самоуважение = успех / притязания; Предложил вопреки казавшемуся неоспоримым представлением о том, что эмоция служит источником физиологических изменений в различных системах рассматривать ее не как первопричину, а как результат этих изменений.

Гештальтпсихологія. - виникла як спроба теоретичного обґрунтування деяких феноменів зорового сприйняття. Замість пошуку елементів свідомості цей напрям зробив наголос на її цілісності. Гештальтпсихологи вказували на те, що первинними даними психології є саме цілісні структури (гештальти), які в принципі неможливо побудувати з якихось елементів. Гештальти мають свої характеристики і закони. Єдиною психічною реальністю стверджуються факти свідомості.

Гештальтисти застосували в своїх дослідженнях феноменологічний метод - варіант інтроспективного методу, який не вимагає від людини розщеплювати свій досвід на елементи, а навпаки, заохочує до проникнення в реальність душевного життя у всій можливій повноті (тут має допомогти позиція «наївного» спостерігача, не обтяженого попередніми уявленнями про те, якою ця реальність має бути).

Психоаналіз. 1895 р. - рік, коли 3. Фрейд і Й. Брейер почали застосовувати метод катарсису для лікування істерії -вважають датою народження класичного психоаналізу. Засновником психоаналізу є 3. Фрейд (1856-1939).

Вчення психоаналізу має три рівня:

• метод дослідження, який спирається на виявлення неусвідомлюваного значення слів, вчинків і продуктів уяви (снів, марень, фантазування) шляхом тлумачення вільних асоціацій;

• психотерапевтичний метод, який спирається на це дослідження;

• сукупність теорій психології і психопатології (теорія дитячої сексуальності тощо), в яких систематизовано дані, отримані психоаналітичним методом дослідження й лікування.

Ключовими термінами психоаналізу є несвідоме -уявлення про те, що існує психічна діяльність, яка суб'єктом не усвідомлюється, опір - ідея про те, що свідомість опирається проникненню в неї несвідомих тенденцій (і робить це шляхом психічного захисту), трансфер - поняття про те, що на відношення людини до об'єкту впливає її відношення до минулих об'єктів (перш за все тих, що оточували її в дитинстві). Важливим також є поняття лібідо - психічної енергії, джерело якої знаходиться у несвідомому.

Біхевіоризм. Є американським науковим явищем ;Дж. Б. Уотсон (1878-1958). Предметом психології він обрав поведінку, яка цілком побудована з секреторних та м'язових реакцій, що повністю визначаються зовнішніми стимулами. Він мріяв перетворити психологію на науку, здатну контролювати і передбачати поведінку - і це б вдалося, коли б людська поведінка дійсно залежала тільки від зовнішніх факторів. Важнейшими категориями бихевиоризма являются стимул, под которым понимается любое воздействие на организм со стороны среды, в том числе и данная, наличная ситуация, реакция и подкрепление, в качестве которого для человека может выступать и словесная или эмоциональная реакция окружающих людей. Субъективные переживания при этом в современном бихевиоризме не отрицаются, но ставятся в положение, подчиненное этим воздействиям. Бихевиористами применялось два основных методологических подхода для исследования поведения: наблюдение в лабораторных, искусственно создаваемых и управляемых условиях, и наблюдение в естественной среде обитания.

Когнітивна психологія (когнітивізм). З біхевіоризму, а саме з пізньої його моделі, яка між стимулом і реакцію вже дозволяла існування певних суб'єктивних факторів, бере виток напрям когнітивної психології. Загальні уявлення когнітивної психології про психіку зводяться до того, що вона є властивою живим організмам системою отримання, переробки та фіксації інформації.

Предмет: Модели познавательных процессов

Представители: Джордж Миллер, Джером Брунер,

Когнитивная психология (англ. cognitive psychology) - современное направление в исследовании познавательных процессов. Возникло в 1960-х гг. как альтернатива бихевиоризму. Когнитивная психология реабилитировала понятие психики как предмета научного исследования, рассматривая поведение как опосредствованное познавательными (когнитивными) факторами. Современная когнитивная психология состоит из многих разделов: восприятие, распознавание образов, внимание,память, воображение, речь, психология развития, мышление и принятие решения, в целом естественный интеллект и отчасти искусственный интеллект. Модели познавательных процессов позволяют по-новому взглянуть на сущность психической жизни человека. «Когнитивная, или иначе познавательная, активность – это активность, связанная с приобретением, организацией и использованием знания. Такая активность характерна для всех живых существ, и в особенности для человека. По этой причине исследование познавательной активности составляет часть психологии

Гуманістична психологія. Цей напрям в психології пов'язаний з іменами А. Маслоу (1908-1970), К. Роджерса (1902-1987), Г. Олпорта (1897-1967), він вкорінений у психотерапевтичній практиці. Головним предметом психології він визнає особистість як унікальну цілісну систему, яка являє собою не щось нерухоме, а живу можливість самоактуалізації - неповторного прояву в реальному житті індивідуального потенціалу людського буття; Предмет изучения

 Уникальная и неповторимая личность, постоянно созидающая себя, осознающая свое назначение в жизни. Изучает здоровье, гармоничные личности, достигшие вершины личностного развития, вершины «самоактуализации».

 Осуществление самого себя.

 Сознание собственного достоинства.

 Социальные потребности.

 Потребности в надежности.

 Этапы деградации личности.

 Поиск смысла жизни.

 Физиологические основные потребности.

 Непригодность исследования животных для понимания человека.

Теоретические положения

 человек целостен

 Ценны не только общие, но и индивидуальные случаи

 Главной психологической реальностью являются переживания человека

 Человеческая жизнь - целостный процесс

 Человек открыт к самореализации

 Человек не детерминирован только внешними ситуациями

Вклад в психологию

Гуманистическая психология выступает против построения психологии по образцу естественных наук и доказывает, что человек, даже будучи объектом исследования, должен изучаться как активный субъект, оценивающий экспериментальную ситуацию и выбирающий способ поведения.

Необіхівіоризм.Толмен Е. (1886-1956) - формула поводження повинна складатися не з двох, а з трьох членів, і тому виглядати в такий спосіб: стимул (незалежна перемінна) - проміжні перемінні - залежна перемінна (реакція). Середня ланка (проміжні перемінні) - нічого інше як неприпустимі прямому спостереженню психологічні моменти: чекання, установки, знання. Інший варіант належить Халу (1884-1952) і його школі. Він увів формулу «стимул - реакція», так само додаткова ланка потреба організму (харчова, сексуальна і т.д.)

Пантеїзм – це віра в те що Бог всюди,

Гілозоїзм- це віра в те що природа це едине живе матеріальне ціле

Геракліт – вважає що першооснова світу є вогонь, вічна природа, Є 2 стани водяна душа- діти, вогняна-дорослі

Шлях вгору шлях вних- вода, земля,повітря,вогонь.

Демокріт-світ складається з атомів

Сократ –філософ, він перший психотерапевт

Його слова: Пізнай самого себе

Я знаю,що я нічого не знаю

Призначення люд. Це щастя багатство, краса

Платон- мав школу « хто не знає геометрії, сюди не заходе», було 36 діалогів.Душа люд. Складається з 3 частин

1розумна2мужня3пристасна

Арістотель –душа активна тіло пасивне,душа –це форма організації тіла здатного до життя.тіло здатне до життя

Душа на 3 частини: розумна-людська., твар-твар,розс-росл.

З види пам»яті:

Нища-ВІДЧУТТЯ, ВЛАСНЕ-ПРИГАДУВАННЯ, ВИЩА-МИСЛЕННЯ

Епікур –люд. З атомів страх смерті, страх болі, коли ми є смерті немає, коли смерть приходить нас немає, ми не зустрічаємся, люд. Живе для задоволення…….він мав свою філософську школу-Перехожий заходь сюди»

Декарт – механізм, раціоналізм, МИСЛЮ ЗНАЧИТЬ ІСНУЮ

ДУША РУХАЄ ТІЛОМ, А ТІЛО ЗАСТАВЛЯЄ ДУШУ СТРАДАТИ

ПСИХОЛОГІЯ-це наука про психіку як особ форму життєдіяльності законам,з етемілогічної т. зору наука про душу.

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕ – це форми від об псих дійсності і первинні регулятори повед.: пізнавальні -відчуття,сприймання

Емоційна- відображає ставлення до інш. Люд.

Вольві –воля проявляється в ситуаціях в вирішенні проблеми –настрій стривоженість стрес

ЮНГ- це швед.психіатер , почав з того що зготився з теорією фрейда

Лібідо- це енергія люд, енергія виживання.

АРХІТИПИ- це первинні образи , що проявляються у сновидіннях, казках,фольклорі. 2 архітипа-аніма-душа,анімус- дух,тінь, его-герой

У люд. Є 4 функції- мислення, відчуття, інтуїція, почуття.