Розділ 9. Державне інспектування з питань охорони та використання лісів

9.1. Характеристика лісових ресурсів України

Лiси становлять найцiннiшу частину рослинних ресурсiв України. Ліс – тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними грунтами, трав’янистою рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. З лiсом пов'язується широкий спектр народногосподарської дiяльностi (лiсова i деревообробна та паперово-целюлозна промисловiсть, лiсохiмiя, фармакологiя, харчова промисловiсть, побутове паливо тощо). Вiн виступає як важливий фактор регiонального клiматотворення, вiдiграє важливу протиерозiйну роль, має санiтарно-оздоровче, рекреацiйне та природоохоронне значення.

Весь комплекс робiт, пов'язаних з лiсокористуванням у нашiй країнi, регламентується Лiсовим кодексом України.

Деревна рослиннiсть лiсiв представлена хвойними, твердолистяними та м'яколистяними породами. Бiльше половини загального деревостану в країні (54%) припадає на хвойнi породи, серед яких домiнують, особливо на Полiссi, сосни (35%), а в Карпатах - смерека (16%) та ялиця (3%). Серед твердолистяних порiд, якi складають до 40% деревостану України, на Полiссi та у лiсостеповiй зонi переважає дуб (22%), а на захiд вiд Збруча та у горах Криму - бук європейський (13%). Менш поширений, i теж переважно у захiдному регiонi України, граб звичаний (2%).

На долю м'яколистяних порiд (береза, осика, вiльха сiра та чорна, липа, тополя та iн.) припадає близько 7% загального деревостану. Останнi особливо поширенi на Полiссi та в лiсостепу.

З господарських позицiй лiсокористування особливе значення має бонiтування лiсiв, тобто оцiнка якостi умов зростання лiсу за його продуктивнiстю. При цьому визначається спiввiдношепересiчного вiку насаджень i висоти основної частини деревостану верхнього ярусу (за основу бонiтетної оцiнки приймається висота сторiчних насаджень, тобто вiку, при якому рiст дерев практично припиняється). Згiдно з дiючою шкалою, запропонованою ще у 1911 р. В.Орловим, всi лiси подiляються на п'ять класiв бонiтету: до I класу вiдносять найпродуктивнiшi насадження, якi порiвняно з iншими лiсами того ж вiку дають найбiльш пересiчний прирiст i запас деревини; найменш продуктивними вважаються лiси V класу. За даними С.Генсiрука, в Українi домiнують лiси I та II класiв бонiтету, частка яких становить майже 80% всього деревостану (серед хвойних на цi два класи припадає близько 85%), в той час як лiси V класу займають лише 1,4% лiсовкритих площ.

Загальнi запаси деревини у країні на кiнець 80-х рокiв становили близько 1320 млн.м3 (1989 р.), причому завдяки лiсорозведенню та лiсовiдновлювальним роботам (особливо у лiсах державного значення) цi запаси мали сталу тенденцiю до збiльшення: лише у порiвняннi з 1978 р. вони зросли майже на 30%. Це дозволило стабiлiзувати щорiчнi масштаби рубок лiсу головного користування та лiсовiдновлюваних рубок у державних лiсах на рiвнi 26-27 тис.га, вибiрково-санiтарнi рубки та рубки догляду довести до 0,5-0,7 млн.га за рiк.

Сьогодні загальна площа земель лісогосподарського призначення та лісів на інших категоріях земель становить 10,8 млн. га, з них 9,5 млн. га вкриті лісовою рослинністю.

Лісистість території України становить 15,7%, а лісистість за площею суходолу – 16,4%. За науковими висновками, оптимальна лісистість повинна дорівнювати 20%, для її досягнення необхідно створити понад 2 млн. га нових лісів.

Загальний запас деревної маси в лісах України оцінюється в 1,7 млрд.м³. Середній запас деревної маси на 1га вкритих лісовою рослинністю земель становить 185 м³, запас на 1 га стиглих і перестійних деревостанів – 237 м³. Середній приріст на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель дорівнює 3,8 м³. За площею лісів та запасами деревини Україна відноситься до лісодефіцитних країн.

Хвойні насадження займають 42,2% покритих лісовою рослинністю земель, твердолистяні – 43,3, м'яколистяні – 13,6, інші деревні породи – 0,5, чагарники – 0,4%.

Молодняки займають 31% загальної площі, середньовікові – 45, пристигаючі – 13, стиглі і перестійні насадження – 11. Оптимальна вікова структура: молодняки – 36%, середньовікові – 26, пристигаючі – 19%, стиглі й перестійні – 19%. Такий віковий розподіл є наслідком надмірних рубок у минулому та створення нових лісів на значних площах.

Ліси перебувають у віданні значної кількості міністерств і відомств: Держкомлісгосп – 7,5 млн. га (69%), Мінагрополітики – 1,8 млн. га (17%), Міноборони – 0,2 млн. га (2%), МНС – 0,2 млн. га (2%), Мінприроди – 0,2 млн. га (2%); Мінтранс – 0,1 млн. га (1%), інші, в т.ч. розташовані на землях запасу і не надані в користування, – 0,8 млн. га (7%).

Ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:

1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);

2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);

3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);

4) експлуатаційні ліси.

До категорії експлуатаційних лісів відносяться лісові ділянки, що не зайняті лісами природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, рекреаційно-оздоровчими та захисними лісами (категорії лісів з особливим режимом лісокористування). Експлуатаційні ліси призначені для задоволення потреб національної економіки у деревині.