Розділ 4. Екологічне інспектування природно-заповідних територій

4.1 Мета та завдання перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства на територіях ПЗФ

Природно-заповідний фонд України (ПЗФ) – це ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність. Він охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу. Розвиток заповідної справи є одним з найважливіших пріоритетів довгострокової державної політики України. Сьогодні до його складу входять понад 7200 територій та об’єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4% території держави. Це, зокрема, 17 природних та 4 біосферних заповідники, 19 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища. Незважаючи на це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишається значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15%.

Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Для забезпечення державного управління природно-заповідним фондом в його системі у 1995 році було створено Головне управління національних природних парків і заповідної справи, яке у 2001 році було реорганізоване в урядовий орган - Державну службу заповідної справи.

Нині з 40 установ природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (біосферні та природні заповідники, національні природні парки) 19 підпорядковані Мінприроди, інші - органам виконавчої влади, вищим навчальним закладам, державним науковим організаціям (Міносвіти, Держкомлісгосп, Держуправсправами, НАН України, УААН, КНУ ім. Тараса Шевченка). У більшості з них заповідна справа не є пріоритетним напрямом діяльності. Тому Мінприроди сьогодні працює над створенням цілісної державної системи управління природно-заповідним фондом, для чого необхідно підпорядкувати всі установи єдиному природоохоронному відомству. На сучасному етапі розвитку України є нагальна потреба затвердити комплекс заходів щодо забезпечення належних умов для реалізації єдиної державної політики у сфері розвитку заповідної справи.

Велику увагу Мінприроди приділяє підтримці та розвитку існуючих природно-заповідних об’єктів, резервуванню цінних для заповідання територій і контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства на територіях ПЗФ.

Державний контроль за створенням, станом, охороною, збереженням, відтворенням та невиснажливим використанням територій та об’єктів ПЗФ, його природних комплексів і природних ресурсів в їх межах здійснюється шляхом проведення перевірок екологічними інспекторами та спеціальними підрозділами урядового органу державного управління у сфері заповідної справи. До проведення перевірок території та об’єктів ПЗФ можуть залучатися фахівці інших міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування та представники громадськості.

Метою державного контролю є:

• Попередження, виявлення та припинення фактів порушення вимог природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів ПЗФ і їх охоронних зон.

• Притягнення винних осіб до відповідальності.

• Відшкодування винними особами заподіяної шкоди у порядку, встановленому законодавством.

Перевірки проводяться згідно із затвердженим щорічним планом перевірок, а також у разі виникнення негативної екологічної ситуації у межах конкретних територій та об’єктів ПЗФ, отримання відповідних скарг.

Проведення перевірок складається з документальної та натурної перевірок. В кінці перевірки проводять оформлення результатів перевірки та надання приписів щодо усунення виявлених під час перевірки недоліків і порушень та вжиття заходів впливу до порушників вимог природоохоронного законодавства.