- •Українська література хх століття Рекомендована література
- •Модуль 1. Література “Розстріляного відродження” Лекція 1. Суспільно-політичні умови формування українських письменників 20-30-х хх століття План:
- •2. Ідейно-естетична боротьба в українській літературі 20-х років хх століття
- •3. Літературні угруповання
- •Лекція 2. Ідейно-художні пошуки
- •5. Літературна дискусія
- •6. Стильова різноманітність
- •7. Представники “Розстріляного відродження”
- •Лекція 3. Жанрово-стильове розмаїття План
- •Процес творчих пошуків у прозі
- •2. Поетичних напрямів та естетичних теорій у поезії
- •Формування нового українського театру
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю
- •Творчі пошукові завдання
- •Література до теми
- •Модуль 2. Повоєнна література Лекція 1. Літературний процес 30−40 рр. Хх століття План
- •1. Теорія безконфліктності
- •2. Морально-етичні погляди
- •3. Повоєнне покоління письменників
- •Лекція 2. Своєрідність літературного доробку План
- •5. Тематика та образи літератури 40-50-х років
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю
- •Творчі пошукові завдання
- •Література до теми
- •Модуль 3. “Українська література за межами України” Лекція 1. Чинники формування План
- •1. Поняття “діаспорна література” та “еміграційна література”
- •2. Хвилі масової української еміграції
- •3. Літературні угруповання та об’єднання
- •1. Стильове розмаїття поетів української діаспори
- •2. Тематика та проблематика прозових творів письменників української діаспори
- •6. Драматургія української діаспори
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю
- •Творчі пошукові завдання
- •Література до теми
- •2. Здобутки української культури за часів правління Микити Хрущова
- •3. Світоглядні засади
- •4. Морально-етичні погляди
- •Лекція 2. Джерела впливу на письменників-шістдесятників План
- •1. Культурництво
- •2. Покоління шістдесятників
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю
- •Творчі пошукові завдання
- •Література до теми
- •Лекція 1. Літературний процес постепохи План
- •1. Загальний огляд
- •2. Відновлення української літератури на кінець хх – ххі століття
- •3. Постмодерні віяння. Художні форми.
- •Лекція 2. Різномантість сучасного літературного доробку План
- •1. Специфіка сучасної української літератури
- •2. Сучасна українська поезія
- •3. Сучасна українська проза
- •4. Сучасна літературознавча періодика
- •Глосарій
- •Питання для самоконтролю
- •Творчі пошукові завдання
- •Література до теми
4. Морально-етичні погляди
У 60-х роках відбувся перегляд морально-етичних цінностей у житті та літературі, загострилося питання правди та історичної пам’яті. Репресивні заходи щодо національно-патріотичної свідомості, національного почуття в першій половині ХХ століття обумовили нову продуктивність цієї ідеї в українській літературі. Так народжувалася нова громадянська позиція, з притаманним їй героїчним самоозначенням, самовідданим призначенням своєї долі добі національного відродження. У Києві у зимові дні 1959 року виник Клуб творчої молоді, лідером якої став Л.Танюк. Ця організація, чи не вперше за всі радянські часи, не була формальною. Дійова і активна творча молодь виявила такі морально-етичні погляди:
- на самому початку створення організації несподівано відчули нагальну потребу підняти на належний рівень українську мову;
- друга важлива ідея у світогляді шістдесятників пов’язана з реабілітацією людськості, людського життя, власне гуманістична ідея, бо вони переважно були сільського походження, тому не були й не могли бути політиками;
- закономірно, що молоді таланти заперечували бездушну концепцію людини-гвинтика, утверджували свободу індивідуума, сміливо ставали за правду.
Лекція 2. Джерела впливу на письменників-шістдесятників План
1. Культурництво
2. Покоління шістдесятників
3. Своєрідність образного мислення шістдесятників
1. Культурництво
Шістдесятництво – не тільки політично-ідеологічний рух, а насамперед явище культурницьке. Це явище часто називають другим у ХХ столітті відродженням. Духовний переворот в епоху Відродження, а саме: вивільнення людини з-під влади ідеології, народження гуманістичного світогляду, котрий у центр світу поставив людину і проголосив її найбільшою цінністю, а також поєднання людяності із “спрагою” краси. Як відомо, культ естетики, культури породив тоді відродження великої епохи античності. Шістдесятництву також поряд із спрагою людяності притаманна спрага краси, що проявилася неабияким культурологічним інтересом.
Мистецтво нового часу запрагнуло свободи. Одначе естетична незалежність шістдесятників – це не нігілізм, їх новаторство – не безкорінне; воно виростало з потужних національних та світових традицій, плідне засвоєння яких стало можливим завдяки відносній культурній відкритості, здобутій “відлигою”. Цей період можна поділити на відповідні етапи:
Перший етап – потужна течія зарубіжної культури, яка на той час досить обмежено надходила в національний інформаційний простір і подавалася у ретельно відфільтрованому, препарованому вигляді. Шістдесятники стали чи не першим після неокласиків поколінням митців-інтелектуалів, ґрунтовно обізнаних зі скарбами світового мистецтва , у тому числі модерністичного.
Другий етап – ціла фаланга імен і творів щойно реабілітованих українських письменників, переважно представників Розстріляного Відродження. Поети В.Чумак та Є.Плужник, М.Зеров і М.Драй-Хмара, прозаїки О.Слісаренко та Г.Косинка, драматург М.Куліш і театральний режисер Лесь Курбас поверталися із забуття після понад дводесятилітнього замовчування – приносили з собою буремно-весняний дух національного ренесансу 20-х років.
Третій етап – народна творчість (передовсім пісенна, тісно пов’язана з обрядовістю, а також прадавня українська міфологія та демонологія, дивосвіт народних художниць Ганни Собачко-Шостак, Марії Приймаченко, Катерини Білокур) теж надихала шістдесятників на естетичні пошуки – і предковічні символи й мотиви яскріли новими барвами під пером молодих поетів.
Це було правдиве відкриття трьох майже незнаних материків образності. Із воєнних димів та непроглядних туманів ідеологічного шахрайства раптом виринула безкрая terra incognita (невідома земля). Жадібно всотуючи усі ті незліченні скарби, шістдесятники вдовольняли свою гарячу жагу за справжнім, породжену нудотною сірістю, штучністю й надуманістю “шедеврів” соцреалізму. Переплавивши в горнилі уяви найрізноманітніші художні явища, перетопивши їх на суцільну магму творчої енергії, вони спромоглися на критику інакшістю – протистояння власним словом “найпередовішому методу” закріпачення письменників – і дали українській літературі справді нове, оригінальне мистецтво.