План

1. Етнічний склад населення краї: історія формування та сучасний стан

1. Характеристика історії формування етнічного складу країни.

2. Сучасний етнічний склад населення країни

2. Характеристика населення країни та його розміщення

1. Чисельність населення країни, його політичне і соціально-економічне значення.

2. Природний рух населення: народжуваність, смертність, природний приріст і депопуляція населення. Статево-вікова піраміда.

3. Механічний рух населення. Еміграція, імміграція, внутрішні міграції. Діаспора.

4. Розміщення і густота населення . Урбанізація. Темпи урбанізації і типи урбанізованих територій. Головні міста країни.

5. Соціальна структура населення. Міське і сільське населення. Трудоресурсний потенціал. Зайнятість населення. Якісні показники умов проживання (середня тривалість життя, обсяги ВВП на одну особу, освіта та охорона здоров’я, сервісне обслуговування)

3.Мовно-культурна та демографічна політика держави

1. Мовно-культурна політика держави.

2. Демографічна політика держави.

1. Етнічний склад населення краї: історія формування та сучасний стан

1.1Характеристика історії формування етнічного складу країни.

За 4 тис. років до н. є. на острові поселилися індіанці-сібонеї з Південної Америки. Їхніми заняттями були полювання, рибальство і збирання дарів природи, згодом – гончарство та примітивне рільництво. У VII – IXст. н.е. на Кубу почали прибувати з Південної Америки таїни, які витіснили сібонеїв зі східної частини острова. Кубу відкрив X. Колумб 27 жовтня 1492 р. Але він не здогадувався, що це острів. Про це іспанцям стало відомо 1508 р., після плавання навколо острова. Колонізація Куби розпочалася 1511 р., коли іспанець Дієґо Веласкес заснував першу столицю – Баракоа. У 1514 р. було засноване м. Сантьяґо-де-Куба, а 1515 р. – Сан-Кристобаль-де-ла-Абана (сучасна Гавана). Незважаючи на впертий опір конкістадорам, протягом XVIст. араваки практично були знищені через тяжку експлуатацію та принесені європейцями хвороби. Вже 1526 р. почалося ввезення чорношкірих рабів з Африки для роботи на плантаціях. Протягом 1762 – 1763 рр. Кубою володіла Велика Британія, яка виміняла цей острів у Іспанії на півострів Флориду. Під час війни за незалежність іспанських колоній в Америці 1810 – 1826 рр. Іспанія змушена була піти на значні поступки населенню острова (скасування тютюнової монополії 1817 р., дозвіл на вільну торгівлю 1818 р. і т. ін.) і втримала Кубу у складі своєї імперії.

3 червня 1847 на острів були ввезені перші 200 китайців, надалі, в період з 1853 по 1874 рік через Азії були ввезені більш 125000 китайців. До цих пір в Гавані зберігся «Чайна-таун».

У 1865 р. з ввезенням негрів-рабів було покінчено, але рабство скасували лише 1886 р.

1.2Сучасний етнічний склад населення країни

Сучасний расовий склад:

7271926 білих;-65%(основному іспанські колонізатори, англійці, американці)

1126894 негрів;-10%

2778923 мулатів.-25%

Етнічну основу кубинської нації складають нащадки переселенців з Європи, головним чином іспанців, і негрів, завезених з Африки і менше із сусідніх країн Вест-Індії. Через велику роль імміграції в рості чисельності населення й у формуванні нації Кубу можна віднести до Латиноамериканських країн переселенського типу.

Роль корінного індійського населення в етнічному складі Кубинської нації не велика. Кубинці пишаються своїм індійським минулим, ретельно його вивчають і зберігають пам'ятки до колоніальної культури.

Етнічний склад населення: кубинці - 98%, іспанці - 1%. Крім того, в країні живе 25 тисяч переселенців з Гаїті, 12 тисяч китайців, 10 тисяч євреїв, 2 тисячі американців, 1 тисяча японців та ін

2.Харектеристика населення країни та його розміщення

2.1Чисельність населення країни, його політичне і соціально-економічне значення.

За офіційними даними перепису 2002 року, чисельність населення становила 11177743 чоловік, в тому числі:

5597233 - чоловіки;

5580510 - жінки.

Сім'я для кубинця це більше ніж родина. Сім'ї на острові великі і дружні. Це падре (батько) і мадре (мати), їхні діти, діти їхніх дітей, численні дядьки і тітки, племінники і племінниці і так до нескінченності, пов'язані один з одним теплом і розумінням. Кубинці з великою любов'ю і повагою, дуже шанобливо, ніжно і зворушливо піклуються про старших членів своєї родини. На Кубі справжній «культ дітей». Діти досить самостійні - вечорами нерідко сидять з дорослими за одним столом вдома, в гостях або в ресторані. Лягають спати пізно. Але при всій свободі, виховують дітей строго. У цій країні немає покинутих дітей і сиріт, тому що навіть при втраті батьків, дітей ніколи і ні за яких умов не віддадуть в дитячий будинок, а виховують всім кланом.

На Кубі - загалом безкоштовна середня освіта. Дітей віддають до школи з п'яти років. Перший клас називається «знайомство зі школою». З шостого по дванадцятий клас всі діти живуть в школах-інтернатах всі п'ять днів в тиждень, їдучи додому тільки на вихідні. Літо і канікули школярі проводять у трудових таборах. На Кубі викладачі виїжджають в село і навчають навіть одну дитину, якщо там більше немає дітей шкільного віку. Заробітна плата на Кубі невелика (якщо не сказати - мізерна). Все необхідне видає держава: рис, борошно, цукор, хліб, крупи. Одяг і взуття продають на талони за невеликі гроші. Кубинцеві без спеціального дозволу влади не можна купити будинок, машину, відеомагнітофон, стільниковий телефон. Це важко пояснити середньому європейцю або американцю.

Медичне обслуговування - одне з найпрогресивніших у світі - для кубинців безкоштовне. На кожні 120 сімей є свій сімейний лікар. Його двері відкриті в будь-який час доби для будь-якого з хворих членів сім'ї. Поряд із традиційною медициною широко поширена і народна. Кубинці, що живуть в єднанні з природою, - відмінні природні лікарі, знають безліч лікарських трав і корисних рослин, які використовують у повсякденному житті практично з дитячого віку. Розлучення на Кубі - справа нехитра і необтяжливе. Всього за 3 долари можна знайти довгоочікувану свободу.