F48.0 Неврастенія

Найбільш часто розповсюджена форма неврозів, що характеризуються станом слабкості, який дратує.

Включається: синдром втомлюваності.

Клініка. Картина цього розладу має значні культуральні варіації; існують два основні типи, які мають багато спільного. За першим типом основним симптомом є скарги на підвищену втомлюваність після розумової роботи, часто виявляється зниження професійної продуктивності або ефективності у повсякденних справах. Розумова втомлюваність звичайно описується як неприємне втручання асоціацій, які не дають можливість зосередитися та призводить до непродуктивного мислення. За другим типом основним є фізична слабкість та виснажливість після мінімальних зусиль, яка супроводжується почуттям болю у мускулах і неможливістю розслабитися. При обох типах, звичайними є й інші неприємні фізичні відчуття, такі як запаморочення, головні болі і почуття загальної нестійкості. Також спостерігається заклопотаність із приводу розумового та фізичного неблагополуччя, дратівливість, ангедонія, пригніченість та тривожність (незначна). Часто фіксуються порушення сну - гіпосомнія (у початковій та проміжній фазах); однак може бути і гіперсомнія.

Якщо перебіг порушення затягується (більше 5-7 років) проявляються зміни, які характерні невротичному розвитку (розлади особистості).

Діагностичні критерії.

А. Будь-який з двох:

1. Постійні скарги на підвищену втомлюваність після розумового навантаження (наприклад після виконання щоденних завдань, які не вимагають надзвичайних психічних зусиль) або скарги на виснаження та слабкість у організмі після мінімальних зусиль;

2. Постійні скарги на відчуття втоми або фізичної слабкості після легких фізичних навантажень,

Б. Як мінімум один із симптомів: 1. почуття м'язової тупої або гострої болі; 2. запаморочення; 3. головний біль напруги («каска неврастеніка», що начебто стягує голову); 4. порушення сну; 5. нездатність розслабитися; 6. дратівливість; 7. диспепсія.

В. Неможливість позбутися від симптомів (1 або 2) із критерію А за допомогою відпочинку, розслаблення або розважання.

Г. Тривалість розладу не менше 3 місяців.

Д. Критерії виключення: Розлад виключається при органічному емоційно лабільному розладі (F06.6), постенцефалітичному синдромі (F07.1), посткомоціонному синдромі (F07.2), розладах настрою (афективних) (F30 -- F39), панічному розладі (F41.0) або генералізованому тривожному розладі (F41.1).

Диференціальний діагноз:

Насамперед необхідно виключити депресивне порушення або тривожний розлад. Відмінною рисою синдрому є скарги пацієнта на втомлюваність та слабкість, а також його заклопотаність із приводу зниження розумової і фізичної працездатності (на відміну від соматоформних розладів, де у клінічній картині переважають скарги на симптоми фізичного захворювання). Якщо неврастенічний синдром з'являється після фізичного захворювання (особливо грипу, вірусного гепатиту або інфекційного мононуклеозу).

Виключаються: астенія БДУ (R53); спустошеність (Z73.0); післявірусний синдром стомлюваності (G93.3); нездужання і стомлюваність (R53); психастенія (F48.8).

F48.1 Синдром деперсоналізації-дереалізації

Розлад, при якому людина скаржиться, що його психічна активність, тіло, оточення якісно змінилися настільки, що здаються нереальними, віддаленими або автоматичними. Людина може почувати, що вона більше не думає сама, не уявляє, не пам’ятає; що її рухи та поведінка начебто не її; що тіло здається неживим, віддаленим, аномальним; оточуючий світ втратив барви, став неживим: здається штучним або схожим на сцену, на якій люди грають вигадані ролі. У деяких випадках людина може почувати так, начебто вона бачить себе з боку або наче вона померла. Найчастішим із цих різноманітних феноменів є скарга на втрату емоцій.

Кількість пацієнтів, у яких цей розлад зустрічається в чистій або ізольованій формі, невелика. Найбільш часто феномен деперсоналізації зустрічається в рамках депресивного розладу, фобічного та обсесивно-компульсивного розладу. Елементи цього синдрому можуть з'являтися навіть у психічно здорових осіб внаслідок перевтомлення, сенсорної деривації, галюциногенної інтоксикації або як гіпногогічний феномен. Синдром деперсоналізації-дереалізації феноменологічно близький до так званого «передсмертного стану», що пов'язаний із моментами крайньої небезпеки для життя.

Діагностичні критерії.

Для достовірного діагнозу повинні бути ознаки: «1» або «2» або обидва разом та «3» і «4»;

1. симптоми деперсоналізації, тобто людина почуває, що її відчуття і/або дії відірвані від неї, віддалені, не її власні, втрачені, тощо;

2. симптоми дереалізації, тобто предмети, люди і/або оточення здаються нереальними, віддаленими, штучними, безбарвними, неживими тощо;

3. розуміння, що ці зміни є суб'єктивними і спонтанними; не нав'язані зовнішніми силами або іншими людьми (тобто свідома критика збережена);

4. ясна свідомість та відсутність токсичних станів сплутаності або епілепсії.

Диференціальний діагноз:

Варто відокремлювати від інших розладів, при яких відчувається «зміна особистості», таких як шизофренія (марення метаморфози або відчуття впливу), дисоціативні розлади (при яких не усвідомлюється зміна стану) і деякі випадки ранньої деменції. У якості вторинного феномена цей синдром може відмічатися у предиктальній аурі скроневої епілепсії.

Якщо цей синдром спостерігається у рамках депресивних, фобічних, обсесивно-компульсивних розладів або шизофренії, основним діагнозом варто вважати їх.

Примітка: Цей діагноз не повинний застосовуватися як основний або єдиний, коли синдром розвивається при інших психічних розладів, таких як органічний стан сплутаності або маревний стан (F05.--, F06.-- ), алкогольна або наркотична інтоксикація (F1х.О), шизофренія (F20 -- F29), (афективні) розлади настрою (F30 -- F39), тривожні розлади (F40.--, F41.-- ) або інші стани (такі як при виражена втома, гіпогликемія або стан безпосередньо до або після епілептичних припадків). Проте, ці синдроми часто розвиваються протягом багатьох інших психічних розладів і відповідно діагностуються у якості вторинних або додаткових рубрик до іншого основного діагнозу. Значно рідше їхнє виникнення в якості ізольованих синдромів.

F48.8 Інші спеціфічні невротичні розлади

Ця рубрика включає культурно-специфічні змішані розлади поведінки, переконань і емоцій, які ще мало вивчені, мають невизначене походження та нозологічне положення.

Етіологія: розвиваються з особливою частотою у деяких культуральних умовах. Тому їх позначають як «етнічні психози» або «екзотичні психози» із збереженням туземних назв, які відносяться до конкретних географічних реґіонів. До них відносять:

Амок (Індонезія, Малайзія): гострий тропічний психоз на тлі запаморочення свідомості. Епізод агресивної та руйнуючої поведінки, яка зовнішньо нічим не спровокована. Часто супроводжується вбивствами або самогубством, закінчується повною амнезією та фізичним виснаженням. За Е.Крепеліном – епілептичний психоз. За Е.Блейером – психогенний психоз.

Лата (Індонезія, Малайзія): мимовільні ехолалія та ехопраксія або стани, які подібні до трансу, що виникають у відповідь на ситуацію, яка лякає або травмує психіку.

Дхат – синдром Дата (Індія, Тайвань): спостерігається біль у м’язах, а також стан фізичного виснаження, що супроводжуються тривогою та надмірною заклопотаністю з приводу ослаблення у зв’язку з ейкуляцією (сім'явипусканням).

Мерячення (регіони Крайньої Півночі) – істерична реакція, що є індукованою під час якої різко підвищується навіюваність. Проявляється в імітуванні слів та дій оточуючих (масова ехолалія та ехомімія при формально ясному стані свідомості).

Піблокто (регіони Крайньої Півночі) – «арктична істерія». У продромальному періоді відмічається підвищена втомлюваність, депресія, сплутаність, потім проявляється епізод психомоторного збудження (тривалістю 1-2 години), що супроводжується скиданням з себе одежі, криками, валянням на снігу, ехолалією, ехопраксією, пошкодженням власних речей та завершується амнезією, а потім повною ремісією. Частіше спостерігається у жінок, епізодично проявляється у емігрантів.

Укамаірінек (регіони Крайньої Півночі) – епізоди психомоторного збудження або транзиторного паралічу, що супроводжується страхами та галюцинаціями, які виникають у просоночному стані.

Тісний зв'язок цих синдромів із прийнятими в даній місцевості культуральними віруваннями і типами поведінки вказує, дає підстави вважати їх як немаревні форми порушення психіки. Можливо вони уявляють собою локальні варіанти тривожного та посттравматичного стресового порушення.

ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ТЕМОЮ: “Невроз”

1. Хто ввів у практику поняття неврозу:

1. Гіппократ

2. Ж. Шарко

3. У. Куллен

4. І.М. Сєченов

2. Спочатку до категорії неврозів відносилися:

1. Нервові розлади, що викликані важкими переживаннями

2. Нервові розлади, що виражаються більше на поведінковому, ніж на неврологічному рівні

3. Нервові порушення, що не мають встановленої (органічної, біологічної) причини

4. Розлади поведінки та переживань, що не укладаються в уявлення про психози та психопатії

3. Яке з понять, що вказано нижче, пов'язано з первісним розуміння неврозів за Кулленом:

1. Афектогенні порушення

2. Негативна діагностика

3. Конверсійні порушення

4. Соматоформні порушення

4. Яке із тверджень вірно описує зміст поняття «негативної діагностики» неврозів:

1. Діагностика на підставі негативних симптомів

2. Діагностика на підставі негативних результатів параклінічних досліджень

3. Діагностика, що спрямована на виключення біологічних причин та змін у виникненні нервово-психічних захворюваннях

4. Діагностика на підставі виявлення вилучених психологічних функцій

6. Що з перерахованого НЕ входить до числа позитивних критеріїв діагностики неврозів за патогенетичною концепцією В.М.М”ясищева:

1. Наявність психотравми в анамнезі

2. Особистісна значущість психотравми

3. Симптоматика невротичного рівня

4. Звучання психотравми у клінічній картині

8. У вітчизняній клінічній психології та психіатрії, на підставі одного з ведучих принципів, прийнятий поділ неврозів на:

1. Ендогенні й екзогенні

2. Гіпотімічні – нормотімічні – гіпертімічні

3. Астенічні – стенічні – гіперстенічні

4. Реакції – стани – розвиток

9. Яке із тверджень краще описує поняття невротичного розвитку:

1. Особистісний розвиток, що керується невротичними переживаннями

2. Такий, що виникає у процесі розвитку

3. Формування характерологічних змін, що виникають під час неврозу або після нього та можуть переходити у психопатію

4. Кризи нормального розвитку, що мають характер неврозу

10. В історії вивчення неврозів робилися спроби угрупування неврозів на основі:

1. Особливостей переживань, що викликали невроз

2. Ролі інформаційного фактора

3. Ситуаційного або реактивного походження

4. Співвідношення особистісних факторів та фактора середовища

5. За конституціональними ознаками

6. За ознакою професії

7. За ознакою ситуації виникнення

8. Вірно 1 - 7

9. Вірно у пп.1,3,4 та 7

10.Вірно у пп. 1, 2, 4, 5, 6

12. Якому з перерахованих уявлень належить основне місце в концепції неврозів І.П. Павлова:

1. Про гіперстимуляцію першої і другої сигнальних систем

2. Про недостатність першосигнальних механізмів

3. Про патологічне зниження активності першої та другої сигнальних систем

4. Про «зрив», «сшибку» вищих нервових процесів

13. Ключовим положенням про неврози за І.П.Павловим є:

1. Роль домінанти у генезі неврозів

2. Зв'язок клінічних форм неврозу з типами вищої нервової діяльності

3. Невроз як патологічне коркове гальмування

4. Невроз як патологічне коркове збудження

15. Яке із тверджень вірно передає зміст поняття «ключові переживання» за Е.Кречмером:

1. Слабке місце (locus minoris resistentia) структури характеру

2. Специфічні для особистості переживання, що викликають у неї особливо сильні индивідуально-характерологічні реакції

3. Таке, що пояснює походження неврозу

4. Усвідомлені переживання, що запускають процес видужання

16. У число внутрішньо особистісних невротичних конфліктів за В.М.М’ясищевим НЕ входить конфлікт:

1. Істеричного типу

2. Астенічного типу

3. Обсесивного типу

4. Фобічного типу

17. Хто з перерахованих дослідників запропонував метод клінико-патогенетичного аналізу неврозів:

1. В.М. Бехтерев

2. П.Б.Ганнушкін

3. П. Жане

4. В.М. М”ясищев

18. Які три форми неврозів виділялися більшістю вітчизняних психіатрів у XX столітті:

1. Депресивний, тривожний, гіпостеничний

2. Астенічний, істеричний, нав'язливих станів

3. Обсесивний, фобічний, істеричний

4. Істеричний, обсесивний, психастенія

19. Яке із тверджень НЕ відноситься до числа характеристик сучасного патоморфозу неврозів:

1. Зменшення важких форм конверсійних розладів – паралічів, припадків та ін.

2. Збільшення випадків соматизації

3. Поява шизоформних неврозів

4. Збільшення випадків депресивних проявів

5. Стирання границь між окремими клінічними формами

20. З погляду гуманістичної психології, невроз – це:

1. Результат конфлікту між духовною та фізіологічною сферою

2. Обумовлена реакція на життєві стреси

3. Наслідок незадоволення потреби у самоактуалізації

4. Клінічні форми прояву цивілізаціонної фрустрації

21. З позицій екзистенціальної психології, невроз – це:

1. Іманентно властива людині форма переживання

2. Особлива форма існування, що проявляється у відчуженні від соціального буття

3. Наслідок надмірної емоційної близькості у міжособистісних відносинах

4. Причина відчуження та самотності

22. Кому належить думка, що «Немає симптому, що ховається за неврозом, невроз – це сам симптом»:

1. А.В.Снежневському

2. М. Айзенку

3. П.Б. Ганнушкину

4. К. Роджерсу

23. Систематика розладів, що вважаються психогенними, у МКБ-10 виходить насамперед з:

1. Особливостей етіопатогенезу

2. Клініко-фізіологічних критеріїв

3. Клінічної феноменології

4. Прогностичних критеріїв

24. Який із запропонованих термінів краще інших характеризує систематику психогенних розладів у МКБ-10:

1. Академічна

2. Прагматична

3. Остаточна

4. З урахуванням рівня

Тема: Фобічні тривожні порушення /F40/; Інші тривожні порушення /F41/; Обсесивно-компульсивне порушення /F42/;

І варіант

25. Твердження про те, що тривога є прояв конфлікту між Я, Воно та Над-Я, належить:

1. Фрейду

2. К. Хорні

3. К. Юнгу

4. А. Фрейд

26. Твердження про те, що тривога значною мірою визначається обмеженнями розвитку й недостатністю знаків прихильності до дитини з боку батьків, належить:

1. З. Фрейду

2. Е. Еріксону

3. М. Малер

4. Дж. Боулбі

27. Яке із тверджень про легку та помірно виражену тривожність є вірним:

1. Є джерелом клінічного занепокоєння

2. Є стартовим пунктом розвитку психозів

3. Попереджає розвиток серйозних тривожних розладів

4. Стимулює та допомагає діяти більш ефективно

28. Як називається група розладів, що характеризуються «дурними» передчуттями та сковуючим страхом під впливом стимулів, які у даний час не є небезпечними:

1. Дисоциативні

2. Тривожні

3. Особистісні

4. Ананкастні

29. Якщо пацієнт висловлює скарги на періоди сильного страху та фізичного дискомфорту, які заважають йому працювати та займатися повсякденними справами, то це може бути:

1. Соматоформний розлад

2. Дисоциативний розлад

3. Тривожний розлад

4. Неврастенія

30. Поза масштабними соціальними кризами (у звичайному житті) – тривожні порушення зустрічаються приблизно з якою частотою:

1. 5-6%

2. 10-15%

3. 20-30 %

31. Які симптоми, що перераховані нижче, НЕ властиві для тривоги:

1. Раптові припливи й приступи холодного поту

2. Приступи тахікардії

3. Гострий біль в області живота

4. Уповільнення подиху

32. Побоювання негативних подій у майбутньому співвідноситься із тривогою у відповідь на поточну ситуацію як:

1. Страх та тривога

2. Тривога та страх

3. Фобії та паніка

4. Обсессії та компульсії

33. Якщо мова йде про тривожне порушення у дитини біля 4-х років, то це швидше за все:

1. Віковий прояв панічних атак

2. Дебют генералізованного тривожного розладу

3. Сепараційна тривога

4. Агорафобія

34. У якому віці тривожне порушення НАЙМЕНШ імовірно:

1. 2 роки

2. 7 років

3. 18 років

4. 45 років

5. 75 років

35. У кого з перерахованих людей найбільш імовірний розвиток генералізованого тривожного розладу:

1. У того, що живе в батьківській родині 18-літнього студента консерваторії

2. У 36-літньої домогосподарки – матері трьох дітей 3. У 24-літньої жінки, що приїхала з провінції до крупного міста на

заробітки

4. У 52-літнього лісника

36. Яка тривалість існування симптомів тривоги є критерієм для діагностики генералізованого тривожного розладу:

1. Не менш 3-х тижнів

2. Не менш 6-ти тижнів

3. Не менш 2-х місяців

4. Не менш 6-ти місяців

37. Чоловік 42-х років переживає зовні нічим не мотивовані (непередбачені) приступи жаху із тремтінням у тілі, частішанням подиху, ознобом, рясним потовиділенням. Яке найбільш імовірне порушення:

1. Генерализований тривожний розлад

2. Соціальні фобії

3. Посттравматичний стресовий розлад

4. Панічний розлад

38. У якому з наведених випадків обґрунтований діагноз панічного порушення:

1. При першій панічній атаці

2. При двох-трьох атаках протягом останніх двох років

3. При атаках, що повторюються протягом двох тижнів

4. При атаках, що повторюються протягом місяця

39. Яке із тверджень щодо поширеності панічних атак вірно:

1. Це вкрай рідке порушення

2. Перш, ніж стати дорослими, багато з людей пережили хоча б одну панічну атаку

3. У більшості людей панічні атаки бувають частіше, ніж вони самі думають

4. Вони бувають тільки у жінок

40. Найбільше занепокоєння людям із панічним розладом заподіює:

1. Побоювання панічної атаки в публічному місці

2. Страх повторних атак при неможливості одержати допомогу

3. Побоювання передати свій розлад дітям у спадщину

4. Побоювання повторних атак у сні

41. Панічний розлад часто сполучається з:

1. Агорафобією

2. Коморбідними розладами

3. Дисоциативною фугою

4. Мультіморбідними розладами

42. Страх панічних атак у жінки настільки сильний, що вона останні два роки виходить з будинку тільки у супроводі людей, що здатні їй допомогти у випадку повторної атаки. Який з термінів підходить для позначення цього стану:

1. Клаустрофобія

2. Агорафобія

3. Соціальна фобія

4. Генералізоване тривожне порушення

43. Агорафобію вперше описав:

1. Е. Крепелін

2. К. Вестфаль

3. П. Жане

4. В.М. Бехтерев

44. У класичній психіатрії зміст поняття агорафобії визначалося як:

1. Страх самітності

2. Страх закритого простору

3. Страх відкритого простору

4. Страх раптової смерті

45. З етимологічної точки зору, агорафобія – це страх:

1. Місць скупчення людей

2. Відкритих просторів

3. Закритих просторів

4. Висоти

46. Що з перерахованого є сучасним трактуванням поняття агорафобії:

1. Страх самітності

2. Страх відкритих просторів

3. Страх самітності у відкритому просторі

1. Страх ситуацій та місць де неможливо отримати допомогу

47. У якому з перерахованих місць може розвинутися приступ агорафобії:

1. Театр

2. Ліфт

3. Закритий транспорт

4. Ринок

5. Вірно 1 – 4.

6. Вірно п.4

48. Що з перерахованого може ускладнити агорафобію:

1. Вторинна депресія

2. Зловживання транквілізаторами

3. Зловживання алкоголем

4. Поява множинних тілесних симптомів

5. Вірно п. 1- 4

6. Вірно п. 1

50. Панічний епізод при агорафобії звичайно триває:

1. 5-10 хвилин

2. 20-30 хвилин

3. Кілька годин

51. Панічний розлад зустрічається частіше у:

1. Дітей

2. Людей похилого віку

3. Жінок

4. Чоловіків

52. У рамках якого з підходів існує уявлення про панічні атаки як про таку страхову реакцію, яка є результатом навчання:

1. Біологічного

2. Гуманістичного

3. Когнітивно-поведінкового

4. Психодинамічного

53. Відповідно до когнітивно-поведінкової теорії, повна картина панічної атаки може бути запущена навіть раніше появи відповідних фізичних симптомів, тому що певні тілесні відчуття асоціюються з:

1. Неусвідомлюваним конфліктом

2. Сексуальними фантазіями

3. Спогадами про погані ситуації у дитинстві

4. Спогадами про останню атаку

ІІ Варіант