Соціальна адаптація

Характерно, що на шизофренію страждають звичайно люди, коли вони «виходять із соціального потоку», тобто, закінчивши школу або інститут, вийшовши із всіх колективних угрупувань, і внаслідок самотності, не маючи чіткого самоаналізу, вперше задають собі питання про власну долю. Якби хвороба не була настільки важкою для дуже багатьох людей, її можна було б назвати жартом природи. Але, дивлячись на жінку похилого віку, що голосно кричить до нестями: "біси, біси, геть із моєї голови!", – розумієш, що цей “дурний жарт” природи для неї став жахіттям.

За ступенем інвалідності, шизофренія – одне з найважчих захворювань. В 14 країнах світу шизофренія визнана 3-м (по вазі) захворюванням після паралічу (параплегії - паралічу ніг, квадроплегії - паралічу рук та ніг), старечого слабоумства і сліпотою.

Шизофренія у світовій культурі

• Оповідання «Дух Протиріччя» Едгара По містить дуже точний і докладний опис синдрому Кандинського-Клерамбо як би «із середини» (тобто з погляду хворого). Хворий персоніфікує свої нав'язливості як «біс протиріччя».

• В оповіданні А.П.Чехова «Палата» №6 читач може спостерігати формування маячні (що у подальшому описано достатньо детально).

Відомі люди, яким був поставлений діагноз ш.:

• Вацлав Нижинський (1889 – 1950) – відомий артист балету.

• Людовик ІІ – (1845 – 1886) – король Боварії

• В.Хлебніков (1885 – 1922 ) – руський поет

• Грехам Марч (1981–2006) – канадський продюсер електронної музики в стилі драм-енд-бейс.

• Джон Неш – американський математик, лауреат Нобелівської премії з економіки (1928).

• Луїс Уільям Уейн (1860–1939) – англійський художник.

• Фрідрих Вільгельм Ніцше (1844–1900) – німецький філософ.

• Жанна Д'арк (6 січня 1412 - 30 травня 1431) - національна героїня Франції (Орлеанська Діва). Одна з головнокомандуючих французькими військами у Столітній війні. Чула голоси святих та творця Всесвіту, які стверджували їй про те, що вона є обраницею для великої місії. Спалена на багатті як єретичка. Згодом реабілітована та прилічена Католичною церквою до лику святих (кому цікава її історія – читай наприкінці параграфу).

3. Структура дефекту

Первинний дефект – порушення у сфері емоцій, волі, потреб та мотивації. Поява суттєвого розриву між більшістю мотивів і реальністю внаслідок порушення контролю над власною уявою.

Вторинний дефект – порушення пізнавальної діяльності (операціонального боку мислення).

Третинний дефект – змінення особистості. Звичайний розвиток шизофренії відбувається приблизно за наступною схемою:

1. Поява першої хвилі галюцинацій або фобій внаслідок порушення режиму бадьорості та сну, конфліктів, загрози для життя, уживання наркотиків, зловживання тютюном та алкоголем, захопленням езотерикою та магією, аналізом сновидінь, тривала депресія та багато інших факторів.

2. Виникає дуже сильна зацікавленість та бажання зрозуміти природу галюцинацій, що пов'язано з незвичайністю того, що відбувається з людиною. Ці питання "чому" і "як", навіть не будучи вербалізованими, включають уяву та активний аналіз. Людина відчуває себе дослідником на шляху «відкриття». Все це призводить до нового етапу галюцинацій.

3. Якщо галюцинація, як факт, лякає людину, вона наче забуває свої "чому і як", які попередньо були задані нею самою. Для людини зникає взаємозв'язок нового етапу галюцинацій з її власною зацікавленістю, начебто, обривається здорова нитка розмірковування. І в людині (раніше або пізніше) виникає переконання у нав'язливості цих галюцинацій. Обрив усвідомлення ( що є необхідним для боротьби з фобією та характерним для будь-яких фобій) блокує розуміння того, що відбувається, і приводить людину до ажіотажу.

4. Переконання у нав'язливості галюцинацій викликає нову хвилю зацікавленості, у силу чого, людина тягнеться до будь-яких знань, які б могли їй це пояснити. По-перше, людина може запитувати у самих галюціногенних образів, про те, «хто вони» й «що собою представляють», тобто вони розмовляють із власною уявою, вимагаючи, вимолюючи відповіді та поради. У багатьох випадках люди в цьому стані починають дуже сильно довіряти власній інтуїції, хоча раніше могли бути скептичними до «мови» внутрішнього світу. Можна охарактеризувати цей процес як активне "вслуховування", під час якого людина вслуховується в будь-який сигнал щоб одержати з нього інформацію. У цьому випадку людина не розуміє ані природу походження власних думок, ані природу думок, які йому «нав'язує хворе», «чуже» уявлення. Бажання зрозуміти призводить до активізації зон анімації (з тієї ж самої причині будь-яке питання асоціативно викликає в уявленні об’єкт/предмет про який людина запитала).

5. Повна заглибленість на внутрішніх процесах, може обумовлювати перекручування зв'язків з реальним миром, внаслідок чого, можуть виникати різноманітні симптоми, наприклад, розмовляючи тварини. Багато звуків, які пов'язані зі звичайними явищами природи (такі як крапання води з-під крана, шум машин, сміх людей, звуки телевізора тощо) внаслідок перекручування або підвищеного рівня "вслуховування" можуть наділятися якимось особливим «певним» змістом. Це може бути початком захворювання.

6. Для окремих видів дисоціації особистості або ж множинної ідентичності характерними є переконання людини в тому, що «голоси» є роз'єднаними частинами його власної особистості, або навіть наслідком гріховності. Але для шизофренії характерне переконання в тому, що голоси можуть бути проявом зовнішнього впливу (типові картини: внаслідок телепатії, радіобіологічного зв'язку, психотронної зброї, впливу диявола або бісів, інопланетян, спецслужб, мафії тощо). Розвиток страху перед цими силами обумовлює розвиток «сценарію» самої хвороби. Під впливом внутрішніх переконань і страхів, починає народжуватися "Пекло", у якому «погані голоси» знущаються з носія хвороби. Окрім типових картин, що зазначені вище, спостерігаються менш типові переконання (наприклад, в тому, що електроприлади мають розум і хочуть спілкуватися з людьми, або ж що мерці хочуть достукатися з того світу, або переконання в існуванні паралельних Всесвітів тощо). Необхідно також відзначити, що у реальному житті людини переслідування з боку мафії (корумпованих силових кланів і т.д.) може бути дійсністю, але читати думки вони не вміють.

Патогенез. Шизофренія проходить 3 фази розвитку: продромальну, активну та резидуальну.

Продромальна фаза – симптоми Ш. ще неявні, але людина перестає функціонувати на адекватному рівні (ізоляція, дефіцит емоцій, дивні висловлювання).

Активна фаза – часто протікає у вигляді нападів (шуби), які характеризуються інтенсивною позитивною симптоматикою. Часто напад буває тільки один раз за все життя. До позитивної симптоматики відносять ті психопатологічні прояви, які мов би додаються до того, що в людини вже існувало до хвороби. Інакше являються хворобливою «надбудовою» над здоровими психологічними властивостями.

Резидуальна або залишкова фаза – проміжок між активними фазами. В основному характеризуються негативною симптоматикою (позитивні симптоми можуть бути слабкі або у стертому вигляді (наприклад, дивні, чудернацьки переконання й т.д.). Негативні симптоми (дефіцитарні, мінус- симптоми «що крадуть») — це психопатологічні феномени, які відповідають випаданню тих або інших психічних процесів. Інакше: хвороба краде нормальні функції; від структури особистості усувається, віднімається те, що було притаманне людині до хвороби. Прикладами можуть виступати: аутизм, апатія, абулія, амнестичні розлади, деменція та деякі інші.