3.4.2. Розрахунок нагрівальних приладів
Нагрівальні прилади — це елементи опалювальної системи, призначені для передачі тепла від теплоносія до приміщення.
Класифікують: за конструкцією (секційні, панельні, конвекційні з розвиненим оребренням); за способом передачі тепла – конвекційні (понад 75% теплового потоку конвекцією), радіаційні (не менш ніж 50% теплового потоку радіацією), конвекційно-радіаційні (конвекцією від 50 до 75 % теплового потоку); за теплоінерційністю – високо інерційні (низька теплопровідність, значні водо- і металоємність), малоінерційні – (виcока теплопровідність, не значні водо- і металоємність); за матеріалом виготовлення — металеві (чавунні, сталеві, алюмінієві, мідні), біметалеві (сталево-алюмінієві, мідно-алюмінієві, обміднені), не металеві (керамічні, бетонні); за зовнішньою поверхнею — гладкі (радіатори, панелі), оребрені (конвектори, оребрені труби); за розмірами (висотою та будівельною глибиною).
Основною характеристикою нагрівального приладу є його теплова потужність, яка вимірюється в кВт. Це кількість тепла, яку віддасть нагрівальний прилад у приміщення за певний проміжок часу. Щоб зберегти постійну і комфортну температуру в приміщенні, сумарні теплопоступлення від всіх нагрівальних приладів повинні бути рівними тепловтратам. Потужність нагрівального приладу вказується в його паспорті в певних характеристиках теплоносія і температури повітря в приміщенні.
Наприклад, потужність вказана у 90/70/20 означає, що 90 – це температура (оС) теплоносія на вході в нагрівальний прилад, 70 — температура теплоносія на виході з приладу, 20 – температура повітря в приміщенні. Якщо планується інший тепловий режим, чи низькотемпературне опалення проводять перерахунок потужності всіх нагрівальних приладів, відповідно до нового температурного режиму. Потрібно знати, що у низькій температурі теплоносія потужність нагрівального приладу значно падає.
3.4.3. Електрична проводка
Внутрішня електропроводка за виконанням підрозділяється на відкриту і приховану (рис. 3.16). Приховану проводку прокладають усередині стін, під підлогою, під шаром штукатурки, у каналах будівельних конструкцій. У дерев'яних стінах обштукатурюють під дріт підкладають шар листового азбесту або роблять на стіні намет штукатурки товщиною не менше 5 мм. В облицюванні дерев'яних стін сухою гіпсовою штукатуркою, фанерою, плитами і т. п., дріт ізолюють шарами листового азбесту з двох сторін.
Перед монтажем електропроводки визначають місця встановлення групового щитка, вимикачів, розеток, світильників, стаціонарних електроприладів, провести розмітку проводів, місць їх поворотів, проходів через стіни. Для відкритої проводки намічаються місця кріплення проводів.
У житлових будинках висота установки розеток приймається з урахуванням призначення приміщення і зручності підключення електроприладів (зазвичай 50-80 см від підлоги). Вимикачі стельових світильників встановлюють на висоті 1,5 м. У вхідних дверей вимикачі ставлять так, щоб відкриті двері їх не закривали.
У провідниках, що забезпечують захисне заземлення або занулення, не повинно бути запобіжників і вимикачів. Стельові світильники підвішують на металевих рюках, укріплених у перекриттях, і ізолюють від гаків пластмасовою трубкою. Легку освітлювальну арматуру допускається підвішувати на живильних проводах тільки тоді, коли провода виготовлені для цих цілей. Однак у всіх випадках: місцях контактних з'єднань в патроні і сполучної проводки на стелі дроти не повинні нести навантажень.
Щоб за зміни перегорілої лампи або під час ремонту патрона робота велася не під напругою, вимикач повинен з'єднуватися з фазовим проводом. Для визначення приналежності гнізд розеток, клем вимикачів і патронів світильників фазовому проводу лінії або її нейтралі користуються індикатором напруги з неоновою лампочкою, яку випускають у вигляді викрутки. Якщо при торканні індикатора до клеми неонова лампочка світиться, це означає, що дана клема приєднана до фазового проводу. Якщо у замкнутому вимикачі світильник горить, а індикатор не світиться, то вимикач підключений до нейтралі (тобто неправильно). Під час влаштування електропроводки, вибір перерізу жили дроту визначається максимальною силою струму, що протікає у ній, і механічними навантаженнями на провід.
Рис. 3.16. Електрична проводка в домі