53 Правопис прийменників

1. Прийменники із займенниками пишуться окремо: до нас, у мене, з ким-небудь, ні до кого.

2. У прийменникових сполуках прийменник ставиться між часткою і займенником, розділяючи їх. Частка, прийменник і займенник у таких випадках пишуться окремо: де в чому, ні до кого, ні з ким, будь з ким, хтозна до кого, казна на чому.

3. Неозначені займенники, утворені від питально-відносних за допомоги префіксів (часток) аби-, ані-, де-, сь-, пишуться разом: абихто, аніщо, деякий, чийсь тощо.

4. Неозначені займенники, утворені від питально-відносних за допомоги префіксів (часток) будь-, хтозна-, казна- пишуться через дефіс: будь-хто, хтозна-чий, казна-чим, та часткою-суфіксом -небудь: хто-небудь.

5. Частка ні з заперечними займенниками пишеться разом: ніхто, ніякий, нікотрий, ніскільки.

6. Частка не з усіма займенниками пишеться окремо (за винятком неабиякий, неабихто, неабищо).

54. Зв'язок числівників з іменниками

Числівник — це частина мови, яка означай абстрактно-математичну кількість (12, 124, 5\ 0,25) або точно визначену кількість предметів при лічбі (25 кілометрів, 150 грамів, 5 санти­метрів, десятеро курчат).

Числівники керують певними формами відмінків іменників, з якими сполучаються, або узгоджуються з ними.

1. Числівник один узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку: один зошит, одна книжка, одно (одне) перо. Числівник одні сполучається з іменниками, що мають тільки форму множини (множинні іменники): одні сани, канікули, ворота.

2. Числівник два має дві форми роду (два — чоловічий і се­редній, дві — жіночий): два плуги, озера, дві річки.

3. Після числівників два, три, чотири (а також після складених числівників, останнім словом яких є два, три, чотири) іменники вживаються у формі називного відмінка множини: два трактори, три автомашини, двадцять чотири причепи. Якщо при іменниках є прикметники, то вони можуть мати форму називного (три нові касети) або родового відмінка множини (три нових касети). Числівники два, три, чотири не сполучаються з абстрактними іменниками, тобто іменниками, які не підлягають лічбі (турбота, доброта, людяність). Не поєднуються вони також з іменниками: а) IV відміни (теля, порося), при них вживаються збірні числівники (двоє, троє, четверо поросят); б) що мають тільки форму множини (гроші, кошти, відходи).

4. Після числівника п ‘ять і наступних іменники вживаються у формі родового відмінка множини: п ‘ять метрів, вісім цистерн, шістнадцять комп ‘ютерів, сто двадцять дев ‘ять верстатів.

5. При числівниках тисяча, мільйон, нуль іменники вживаються у формі родового відмінка множини: тисяча картин, мільйон кар­ованців, нуль одиниць.

Примітка. При словах пара, десяток, дюжина, сила, маса іменники вживаються у родовому відмінку множини: пара шкарпеток, десяток гусей.

6. Після числівників половина, третина, чверть іменники вжи­ваються у родовому відмінку однини: половина шляху, чверть то­вару (але половина задач, третина дерев, чверть показників).

7. З неозначено-кількісними (багато, небагато, кілька, кіль­канадцять, кількасот, декілька) та збірними числівниками (двоє, троє, четверо… десятеро… двадцятеро, тридцятеро) іменники вживаються у формі родового відмінка множини (декілька років, багато студентів, п ‘ятнадцятеро каченят).

8. Після дробових числівників іменники вживаються у формі родового відмінка однини: одна друга числа, одна ціла і п’ять десятих гектара, дві третіх урожаю.

Якщо до складу чисел входять слова половина, чверть, то від­мінкова форма іменника залежить від форми цілого числа: дві з половиною доби (бо дві доби), вісім з половиною кілометрів (бо вісім кілометрів).

9. Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у формі родового відмінка однини, а числівник півтораста — у родовому відмінку множини: півтора року, півтори доби, півто­раста центнерів.

10. Порядкові числівники узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: п ‘ятий місяць, двадцять другий день, двісті сорок шостий номер.