Перша відміна іменників.

До І відміни належать іменники ж. р. та невелика кількість іменників ч. р., які мають у N. sg. закінчення -а, а в G. sg. – ае.

Terra, ae f – земля

scriba, ae m – писар

Sg. Pl.

N. vit – a vit – ae

G. vit – ae vit – ārum

D. vit – ae vit – is

Acc. vit – am vit – as

Abl. vit – ā vit – is

Voc. vit – a vit – ae

За значенням до іменників ч. р. належать назви вітрів, місяців, річок, до імненників ж. р. – назви міст, країн, островів, дерев.

NB!

Вправи

1)Провідміняйте в однині і множині:

vostra magistra – ваша вчителька

bona vita – хороше життя

2)Утворіть Acc. sg. i pl. від слів:

incŏla – землероб, causa – причина , poēta – поет , pugna – війна , nauta – моряк , fabŭla – байка;

3)Напишіть основні форми дієслів:

Cogĭto 1 – мислити porto 1 – носити

Puto 1 – вважати, думати scio 4 – знати

Valeo 2 – бути здоровим nescio 4 – не знати

4)Визначте, до якої дієвідміни належать дієслова, утворіть від кожного з них форми 1 особи однини і 3 особи множини теперішнього часу:

Docēre – навчати vidēre – бачити sentīre – відчувати

Dicĕre – говорити vivĕre – жити vincĕre – перемагати

Tacēre – мовчати scribĕre – писати venīre – приходити

5)Утворіть форми 1 особи однини й інфінітива від особових форм дієслів:

Vivĭmus, colĭmus, scribĭmus, regĭmus, venīmus, dicĭtis, vincĭtis, sentītis, legunt, agunt.

6)Зробіть транслітерацію слів і поясніть постановку наголосу:

proelium, studium, Junius, sphaera, triumphus, Aquīnum, caecilia, festīno, joculāris, Paulus, neuter, aera, senātus consultum, praesĭdis, minĭmo, conductio, litĭgo, latĕris, regālis, facĭle, verĭtas, casus, dubio, articŭlus.

7)Перекладіть українською мовою:

1.Italia est terra antiqua et patria linguae Latinae. 2. Schola est via scientiārum. 3.Lingua incolārum Atticae est lingua Graeca. 4. Diana dea silvārum, praeterea dea lunae est.

Життя римлян

Харчування римлян

Давні жителі Італії (італіки), вирощували ячмінь, просо, багато овочевих культур. Особливо високо стояло садівництво. В садах вони вирощували абрикоси, мигдаль, каштани, шовковиці, а пізніше — оливи, виноград, фініки. 3 Риму до нас дійшли прекрасні твори, присвячені сільському господарству, які належать таким видатним римлянам як Катон, Варрон, Колумелла, Вергілій, Пліній. Цінність цих творів полягає в тому, що в них відображена наука узагальнення досвіду, накопиченого за минулі тисячоліття. Більше всього відомостей нам дає праця Варрона "Про сільське господарство", де найбільшу увагу автор приділив розведенню великої рогатої худоби, свиней і овець. Пліній Старший описує 91 сорт винограду, 39 сортів груш, 23 сорти яблук, 20 сортів інжиру, багато сортів різних слив. Згідно з Плінієм Старшим, римляни виготовляли зі свинини до 50 страв, в тому числі ковбаси й сосиски. Під час бенкетів свиней подавали засмаженими цілими. В живіт засмаженій свині саджали живих дроздів і голубів, які під час бенкету вилітали й звеселяли учасників бенкету.

Винахід випікання хліба римляни запозичили у греків. У римлян до 580 року від заснування Риму не було міських пекарень. І римляни хліб випікали у себе вдома. Але згодом, коли населення Риму значно збільшилося, випікання хліба було доручене державним рабам. З'явилося багато млинів, причому у кожному кварталі було певне їх число. Але після того, як майже всюди, де вода була в достатній кількості, були влаштовані водяні млини, ручні млини стали використовувати лише для плющення зерна або для очищення його від висівок. У Римі до наших днів зберігся 13 – метровий надмогильний пам'ятник спадкоємному пекарю Марку Вергілію Євризаку, який жив 2000 років тому.

Хоча молоко людина вживає майже 10 тисяч років, про вершкове масло римляни теж нічого не знали. Виробництво сиру відоме з незапам'ятних часів. В античну епоху славились грецькі сири, особливо сир з острова Демос. Зважаючи на високі властивості сиру, його завозили в Рим. Згодом у римлян з'явилися свої сорти сиру. Найпопулярнішим із них був круглий або місячний сир. В І ст. в садах Риму з'явились східні фруктові дерева: вишні, персики та абрикоси.

Харчування римської знаті часто було надмірним. На прийомах у римського полководця Лукулла в І ст. до н.е. гостям подавали таку кількість різних страв, що більшу частину їжі вони були неспроможні з'їсти й забирали її додому у великій серветці, щоб не скривдити хазяїна.

Ось меню одного, можливо не найпишнішого з бенкетів Лукулла: устриці з північних морів; дрозди зі спаржею, пулярки, тушені морські молюски, запечені в тісті цесарки, білі і чорні каштани; кабан, поданий цілим, але по-різному приготовлений у різних частинах, до нього: ріпа, салат, редька і гострий соус із морських риб; величезна мурена з гарніром із морських раків, до неї соус з оливкової олії, оцту, макрелі та різних овочів, приготовлених на червоному вині; гусяча печінка; іспанські зайці; качки, відгодовані інжиром, фрукти. 3 тих пір для характеристики надмірного вживання їжі залишився вислів "Лукуллів бенкет".

Серветки виготовляли з азбесту, а не з полотна. Для очищення від бруду їх не прали, а кидали у вогонь.

Оскільки були рідкі і напіврідкі страви, то були винайдені ложки.

Це сталося ще за 3 тисячі років до н.е. В античні часи вони набули майже сучасного вигляду, виготовлялись з рогу, бронзи, золота й срібла. У Північній і Східній Європі набули поширення дерев'яні ложки. Перші срібні ложки були виготовлені в Київській Русі у 996 році для дружини князя Володимира Великого. Тарілки появились у вжитку, очевидно, разом із ложками. Для нарізання їжі використовували ніж. Ніж — найдавніший столовий прилад. Він був у вигляді кинджала, який чоловіки носили при собі і кожен різав ним свою їжу. Населення античної епохи не знало виделок.

Харчування римських селян мало чим відрізнялось від харчування давніх греків. На той час, подібно до грецької мази, у римлян була поширена пульта — крута, густо посолена юшка з пшеничного, ячмінного або бобового борошна. Вживали плоский твердий хліб, спечений на вуглинах або на золі. Його перед їжею розмочували у молоці. Як приправу вживали часник, сіль і особливі городні трави. Таке меню доповнювали молоко, сир, мед та оливкова олія. Лимони й апельсини потрапили до Італії значно пізніше — з Іспанії, куди їх завезли у VII ст. араби. Практичні жителі міста Помпеї вирощували мигдаль, солодкі каштани, фіги (інжир), горіхи, фініки, вишні, оливки, гранати, яблука, груші, виноград, боби, спаржу, дині, гарбузи й кавуни. Римляни вирощували редис і дуже цінували його, бо подавали на золотому блюді. В період панування римлян Галлія (теперішня Франція) перетворилася на країну виноробства. До речі, римляни вживали вино вже не розведеним.

Otium post negitium.

Manus manum lavat. Ignorantia non est argumentum.

Elephantum ex musca facis.

Lupus non mordet lupum.

ІІ відміна іменників. Прикметники І-ІІ відміни

До ІІ відміни належать іменники чоловічого роду із закінченням у N. sg. – us, - er , - ir і середнього роду на – um, які у G. sg. мають закінчення – ī.

Як виняток сюди належать іменники ж.р. на –us (назви дерев, міст, островів) popŭlus, -i f – тополя Corinthus, i f – Корінф та ін.

amīcus, - i – друг

vir, - i – чоловік, муж

pactum, - i – договір

puer, - i – хлопець

NB! У іменників середнього роду на - um співпадають відмінкові закінчення N. sg. i Acc. sg. N. pl. i Acc. pl. (у мн. закінчення - ă)

Amicus, i m – друг Liber, libri m – книга

Sg. Pl. Sg. Pl.

N. amīc – us amīc – i N. lib – er libr – i

G. amīc – ī amīc – ōrum G. libr – i libr – orum

D. amīc – o amīc – is D. libr – o libr – is

Acc. amīc – um amīc – os Acc. libr – um libr – os

Abl. amīc – o amīc – is Abl. libr – o lir – is

Voc. amīc – e amīc – i Voc. liber libr – i

Otium, i n – відпочинок

NB! Власні імена на –ius i filius у Voc. sg. мають закінчення – і. N. Ovidius, filius Voc. Ovidi! fili!

Sg. Pl.

N. oti – um oti – ă

G. oti – i oti – ōrum

D. oti – o oti – is

Acc. oti – ŭm oti – ă

Abl. oti – o oti – is

Voc. оti – um oti – ă

Іменник locus, i – місце у множині має форми чоловічого і середнього роду

loci m –місце (у книзі)

loca n - місцевість

Іменник deus, i – бог у множині має паралельні форми

N. pl. dei i di

G. pl. deorum i deum

D. Abl. deis i dīs

Прикметники поділяються на дві групи (класи)

І група – прикметники І – ІІ відміни, які в чоловічому роді мають закінчення – us, або –er, жіночому роді – a, cередньому pоді – um.

liber, libera, liberum – вільний

Прикметники жіночого роду відмінюються за І відміною, чоловічого і середнього – за ІІ відміною.

До другої групи (класу) належать прикметники ІІІ відміни. Вони поділяються на прикметники трьох закінчень:

чоловічий рід – er

жіночий рід – is celer, celĕris, celĕre – швидкий

середній рід – e

двох закінчень:

чоловічий і жіночий рід – is

cередній рід – e levis, levis, leve – легкий

одного закінчення:

жіночий рід

чоловічий рід – r, - x , - s, - ns felix - щасливий

середній рід

Прикметник обов’язково узгоджується з іменником у роді, числі та відмінку.

NB! Відміна іменника і прикметника

може не співпадати.

poēta clarus – відомий поет

↓ ↓

І відм. ІІ відм.

Вправи

1) Провідміняйте:

nostra magistra – наша вчителька

bona amīca – хороша подруга

2) Утворіть Acc. sg. i pl. від слів:

incŏla – землероб, causa – причина, poēta – поет , pugna – війна , nauta – моряк , fabŭla – байка;

3) Напишіть основні форми дієслів:

Cogĭto 1 – мислити porto 1 – носити

Puto 1 – вважати, думати scio 4 – знати

Valeo 2 – бути здоровим nescio 4 – не знати

4) Визначте, до якої дієвідміни належать дієслова, утворіть від кожного з них форми 1 особи однини і 3 особи множини теперішнього часу:

Docēre – навчати vidēre – бачити sentīre - відчувати

Dicĕre – говорити vivĕre - жити vincĕre – перемагати

Tacēre – мовчати scribĕre – писати venīre – приходити

5) Утворіть форми 1 особи однини й інфінітива від особових форм дієслів:

Vivĭmus, colĭmus, scribĭmus, regĭmus, venīmus, dicĭtis, vincĭtis, sentītis, legunt, agunt.

6) Перекладіть українською мовою:

1.Libros amīco mitto. 2. Qui agrum colit, agricŏla est. 3. Discipŭli magistro epistŭlam scribunt. 4. Puĕri libros poētārum legunt. 5. Non magister ad discipŭlum, sed discipŭlus ad magistrum venīre debet.

7) Перекладіть українською мовою:

Marcus Tullius Cicĕro clarus vir Romanus est. Tulliŏlam filiam et Marcum filium valde amat. Tullius filio librum pulchrum dat. Marcus Tulliŏlae librum monstrat.

En, Titus Marcum visĭtat. Titus Marci amicus est. Marcus amīco quoque librum novum monstrat et fabŭlam recĕtat.

Marcus Tullius cicĕro Arpīnum, oppĭdum in Latio situm, valde amat, nam ibi natus est.