Римський дім

З VII ст. до н. е. в Римі будували будинки з дерева, криті черепицею. Життя сім’ї проходило головним чином в так званому atrium. Це була приймальна зала, вона складала головну частину дому. Зверху атрій був захищений дахом, схили якого повернуті в середину дома і утворювали великий чотирикутний отвір (compluvium). Через цей отвір в атрій падало світло, а дощова вода, стікала з даху і збиралася в басейні, розташованому проти нього. В другій половині ІІ ст. до н. е. до кабінету хазяїна дому, який знаходився безпосередньо за атрієм, стали прибудовувати за грецьким зразком перистиль – просторий двір, оточений колонами, з басейном і фонтаном; його часто прикрашали статуями і квітами; кругом перистиля розташовувались кімнати.

Стіни будинків облицьовували мармуром або прикрашали фресками, підлогу викладали мозаїкою. Тому вартість таких будинків була дуже високою. Зокрема, відомий політичний діяч, оратор і письменник Марк Туллій Цицерон заплатив за свій будинок 3,5 мільйонів сестерціїв.

Прикрасою будинку були також меблі, котрі суттєво не різнились від сучасних. У римлян меблів було небагато: ліжка, крісла, столи різного розміру, шафи.

Найважливішим серед меблів вважалось ліжко. І не тому, що римляни дуже любили спати. Адже ліжко використовували в різний спосіб: на них спали, читали, диктували, бенкетували. Та й саме ліжко не мало сучасного вигляду. Зовні воно більше нагадувало кушетку.

Римляни не відчували необхідності у кріслах, бо споживали їжу, лежачи на боці. Але були різні види крісел: з високою спинкою призначались для заміжніх жінок, жреців і вчителів; без спинки, але з поручнями, – для урядовців. Найпоширенішою була табуретка, яка не змінила свого зовнішнього вигляду й досі.

Шафи, дуже подібні до сучасних, призначалися для зберігання книг або священних предметів. Для зберігання особливо цінних предметів і грошей римляни використовували скрині (arcae).

Однак жінка не лише сиділа за прялкою у атрії та стежила за ладом у домі. На відміну від грецьких жінок, майже все життя яких проходило на жіночий половині дому, римлянки приймали гостей, брали участь у бенкетах, у супроводі рабів відвідували крамниці, особливо із тканинами та коштовностями.

Жінки не мали права брати участь у політичному житті, оскільки вважалось, що їм властиві такі риси, як «сором’язливість, скромність, брак витримки».

Dum spiro spero

Amicitia vitam ornat

Non scholae, sed vitae discĭmus

Pecunia non olet

Іменник. Загальні відомості. І відміна іменників

Латинський іменник має:

- рід

чоловічий masculīnum

жіночий feminīnum

середній neutrum

- число

однина singulāris

множина plurālis

- відмінок

Називний Nomsnatīvus

Родовий Genetīvus

Давальний Datīvus

Знахідний Accusatīvus

Відкладний Ablatīvus

(Орудний + Місцевий)

Кличний Vocatīvus

• п’ять відмін

У словнику іменники подаються у N. Sg. + закінчення G.Sg. і позначення роду. Rosa, ae f –роза

Відміна іменника визначається по закінченню G. sg., яка обов’язково визначається у словнику.

NB!

Відміна	N. sg.	Рід	G.sg.
I	- a	f	-ae
II	- us, -er,-um	m, n	-ī
III	pізні	m, f, n	-is
IV	-us, -u	m, n	-ūs
V	- es	f	- eĭ