Лекція № 4 культура київської русі План

4.1. Загальна характеристика періоду Київської Русі

4.2. Особливості розвитку культури Київської Русі

4.3. Джерела вивчення культури Київської Русі

4.4. Вплив християнства на розвиток давньоруської культури

4.5. Писемність і освіта

4.6. Наукові знання

4.7. Мистецтво

4.8. Музичні надбання старокиївської культури

Список літератури

Висоцький С. Азбука з Софійського собору у Києві та деякі питання походження кирилиці // Мовознавство. — 1974. — № 4. — с. 74—83

Возняк М. Історія української літератури. У 2-х т.— Книга 1.— Львів «Світ», 1992. — С. 104—110.

Давня історія України Т. 3. — С. 619.

Енциклопедія Українознавства. Т. 3.— Львів «Молоде життя», 1994.— С.835.

Історія української архітектури / Ред. В. І. Тимофієнко. — К.: «Техніка», 2003.— 472 с.

Історія української культури. У 5-ти тт.. Т. 1. — К: «Наукова думка». 2001. — 1135 с.

Мистецтво Київської Русі. К.: «Мистецтво» 1989. — с. 30, іл.

Толочко Петро. Київська Русь. — К.: «Абрис», 1996. — 360 с.

Толочко П. П. Давньоруські літописи і літописці X—XIII ст. — Монографія. — К.: Наукова думка. 2005. — С. 51.

Українська культура: історія і сучасність: Навч. Посібник / За ред. Черепанової С. О. — Львів: «Світ», 1994. — 456 с.

Українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник / За ред. М. М. Заковича. — К.: «Знання», 2002. — 557 с.

4.1. Загальна характеристика періоду київської русі

У IX столітті внаслідок тривалого внутрішнього розвитку східнослов'янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, утворилась одна з найбільших держав середньовічної Європи — Русь. її історичним ядром було Середнє Подніпров'я, де традиції політичного життя сягали ще скіфо-античних часів. Центром нової східнослов'янської держави став Київ, тому в історичній літературі з'явилась назва Київська Русь.

Займаючи територію від Балтики і Льодовитого океану до Чорного моря, і від Волги до Карпат, Русь являла собою історично важливу територію для налагодження контактів між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією. Це зумовило швидке її входження в загальноєвропейську історико-культурну спільність.

Про велику і могутню східнослов'янську державу знали в різних частинах Старого Світу. Відомості арабських авторів, свідчення скандинавських саг, французькі епічні твори, змальовують Русь як велику країну, що займала важливе місце в системі європейських політичних, економічних і культурних зв'язків.

Одночасно з міжнародним визнанням, на Русі зростало і зміцнювалося усвідомлення власної приналежності до світової історії. Київській Русі належить особливе місце у Східній Європі, аналогічне тому, яке займала імперія Карла Великого в історії Західної Європи. Процес формування держави, етнічний розвиток східнослов'янських племен, сприяв утворенню єдиної руської народності, в основі якої лежали спільна територія, єдина мова, споріднена культура, відносно тісні економічні зв'язки. Упродовж усього періоду існування Київської Русі давньоруська етнокультурна спільність, що стала етнічною основою українців, росіян і білорусів, розвивалася шляхом консолідації.

Київська Русь мала велике історичне значення і для багатьох неслов'янських народів. II досягнення в галузі суспільно-політичного, економічного і культурного розвитку ставали надбанням литви, латишів, естів, керели, весі, мері, муроми, мордви, тюркських кочових племен Південно-руських степів. Частина цих народів етнічно і політично інтегрувалась у склад Русі.

Спочатку Русь мала переважно династичний характер, що визначав її історичний розвиток. Вона була єдиною державою, що забезпечувалася єдністю князівського роду, який спільно і у злагоді володів країною. Пізніше у XII—XIII ст. принцип старшинства був порушений, що й призвело до нескінченних уособиць у боротьбі за владу.

Існування Київської Русі охоплює період з IX по 40-і роки XI-II ст. Етнічну основу держави складали східні слов'яни, що були об'єднані у великі міжплемінні союзи. У давньоруському літописі «Повість минулих літ» вказується, що таких союзів налічувалось чотирнадцять. Південну групу слов'ян складали поляни, древляни, сіверяни, волиняни, дуліби, уличі, бужани, тиверці, білі хорвати; вятичі. Окрім східних слов'ян, у межах Київської Русі проживали карели, весь, меря, мурома, мордва, печеніги, чорні клобуки та балтські племена.

На першому етапі розвитку, політичною формою держави була ранньофеодальна монархія з елементами федералізму. В 30-ті роки XII ст. Русь вступила в період феодальної роздрібненості, що характеризувався подальшим розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, виділенням окремих князівств. Київська Русь проіснувала до 40-х років XIII ст. і впала під ударами монголо-татарських завойовників.