7. Типи розвитку економіки

Економічний розвиток соціально-економічної системи неможливий без всебічного і безперервного використання продуктів науково-технічної діяльності.Нововведення здатні суттєво вплинути на економічні процеси і значно прискорити їх.М. Портер виділів три основних структурних джерела економічного розвитку:розвиток на основі виробничих чинників;розвиток на основі інвестицій;розвиток на основі інноваційної діяльності.Ефективність і конкурентоспроможність економіки визначаються співвідношенням цих джерел, яке на різних етапах розвитку було різним. Екстенсивний тип розвитку (лат. - розширення) - спосіб економічного зростання, досягнення основних цілей шляхом кількісної зміни виробничих чинників на основі існуючого науково-технічного рівня.Інтенсивний тип розвитку (лат. - напруженість, посилення) спосіб економічною зростання, що передбачас використання передових науково- технічних досягнень для підвищення продуктивності та результативності соціально-економічної системи.В основі інтенсивного типу розвитку - застосування найефективніших виробничих чинників для вирішення основних соціально-економічних та екологічних завдань.Інноваційний тип розвитку - спосіб економічного зростання, заснований на постійних і систематичних нововведеннях, спрямованих на суттєве покращення усіх аспектів господарської діяльності, періодичному перегрупуванню сил, обумовленому логікою НТП, цілями і завданнями розвитку системи, можливістю використання певних ресурсних чинників для створення інноваційних товарів і формування конкурентних переваг.Перехід господарських систем до інноваційного типу розвитку обумовлений об’єктивними причинами. Тому, що на сучасному етапі рівень конкурентоспроможності економіки країни забезпечують саме науково- технічні інновації.Високі технології - сучасні наукомісткі, екологічно чисті технології, що є визначальними у постіндустріальному суспільстві.Процес розвитку економіки на інноваційній основі характеризується динамікою показника наукоємності виробництва.Показник наукоємності виробництва відношення витрат на науково- технічні дослідження і науково-технічні розробки до обсягу продажу продукції.В Україні, нажапь, інноваційна активність дуже низька. У рейтингу країн за рівнем досягнутої продуктивносгі праці Україна посідає 75 місце серед 142 країн.Однак перехід до інноваційною типу розвитку є неодмінною умовою входження на рівних у світову економічну сисгему.

3.Методи оцінювання інноваційного потенціалу.Готовність організації до змін передбачає детальне оцінювання інноваційного потенціалу, з використанням схеми «ресурси функції - проекти». Цю схему використовують ще на стадії обтрушування інноваційного проекту. Вона охоплює:опис проблеми розвитку підприємства і визначення завдання, що входить у програму розв’язання проблеми;

опис середовища розв'язання проблеми (стан внутрішнього середовища, чинники зовнішнього середовища, що віьіивають на інноваційну діяльність);оцінювання ресурсного потенціалу щодо визначеного інноваційного завдання (забезпечення проекту необхідними для його реалізації ресурсами);оцінювання здатності персоналу досягати визначених результатів діяльності (ресурсне забезпечення управлінських функцій);оцінювання рівня забезпечення нроекгу необхідними для його реалізації функціями (функціональне забезпечення проекту);визначення інтегральної оцінки потенціалу організації, її готовності вирішити інноваційне завдання;визначення основних заходів, необхідних для досягнення певного. (Таблиця )Обмеження, що накладаються суб’єктами мікрооточення на діяльність: Суб’єкти мікрооточення – Постачальники; Можливі обмеження - ціни на матеріальні ресурси напівфабрикати,послуги; якість ресурсів і обсяги їх постачання;терміни і регулярність постачання:умови постачання.Суб’єкти мікрооточення - Споживачі; Можливі обмеження - якість продукції і послуг;обсяг продажу;смаки та переваги щодо характеристик продукції;ціна продукції;ринки збугу продукції. Суб’єкти мікрооточення - Конкуренти; Можливі обмеження - ціна товарі в-замінників й аналогічних товарів та їх конкурентоспроможність за якісними характеристиками;місткість ринкового сегмента;характер інноваційної та маркетингової стратегії;технологія формування смаків і переваг споживачів.На етапі оцінювання внутрішнього потенціалу організації визначають відповідність елементів внутрішнього середовища організації завданням її ефективного функціонування і розвитку. Ефективне функціонування та розвиток організації значною мірою залежать від досконалості її внутрішнього середовища, що забезпечується раціональною взаємодією усіх внутрішніх елементів системи. Така взаємодія заснована на принципі динамічної рівноваги постійному вдосконаленні ключових елементів організації і приведенні у відповідність до них інших. Це формує виробничо-технічний потенціал організації, забезпечує її здатність стабільно функціонувати в межах обраної стратегії, незважаючи на зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі.Виробничо-технічний потенціал організації - здатність до стабільної виробничої діяльності в межах обраної стратеги за умов складного і мінливого зовнішнього середовища.Виробничо-технічний потенціал визначає розвиток усіх елементів організації як виробничо-господарської системи. Проте часто підприємства, що налагодили стабільне виробництво за певних умов, стикаються із значними ірудіющами при зміні цих умов. Причиною цього є інертність елементів внутрішнього середовища. Тому в процесі аналізу внутрішньою середовиша необхідно з’ясувати, які з його елементів можуть сприяти реалізації стратегії розвитку, а які є слабкими ланками. Саме слабкі ланки організації є першочерговими об’єктами інноваційної діяльності. Від того, наскільки правильно менеджери оцінять загрози, зумовлені їх наявністю, і зуміють їх ліквідувати, залежить здатність організації розвиватись і зміцнюватись.Сильними сторонами організації вважають міцні ринкові позиції; великі масштаби діяльності; наявність унікальної технології; переваги у сфері витрат; високу кваліфікацію працівників організації; позитивний імідж; наявність інновацій і можливості їх реалізації; винахідливість у функціональних сферах діяльності; стійке фінансове становище; доступ до закритих для широкого заіалу джерел інформації; можливість залучення рідкісних ресурсів тощо.До слабких сторін організації відносять: нездатність фінансувати необхідні зміни стратегії; застарілу технологію; відсутність управлінського хисту і концептуального мислення у вищого керівництва; надмірну централізацію управління; відсутність деяких видів ключової кваліфікації та компетенції у працівників; відставання у сфері досліджень і розробок; відсутність ефективної системи контролю; неефективні системи мотивації та оплати праці; надто вузьку спеціалізацію; слабку маркетингову діяльність тощо.Ці позиції стосуються безпосередньо інноваційної діяльності і дають змогу оцінити інноваційний потенціал організації, який формує її здатність створювати й використовувати інновації і впливає на вибір і реалізацію інноваційної -стратегії. Ще одним способом оцінювання інноваційного потенціалу організації с SWOT- аналіз, який дає змогу не просто оцінити здатність організації реалізовувати інновації, а й визначити, яким чином впливає на цю здатність інноваційний клімат зовнішнього середовища. Стандартна методика SWOT- аналізу осмислюється з погляду інноваційних можливостей, які може надати середовище господарювання та потенціал самої організації. У процесі аналізу фіксують:сильні сторони потенціалу фірми, які забезпечать їй використання можливостей, що з’явилися у зовнішньому середовищі; це допомагає визначити відповідну стратегію їх використання;слабкі сторони потенціалу фірми, які позбавляють її шансу використати нові можливості або створюють загрози для її існування.

2.Суть, значення та структура процесу підготовки виробництва Для організації змін, що відбуваються на підприємствах, необхідна своєчасна та якісно виконана підготовка виробництва Підготовка виробництва є важливою ланкою в процесі впровадження досягнень науково-технічного прогресу в практику виробничо-господарської діяльності підприємств. Роль підготовки виробництва полягає у тому, щоб постійно підтримувати виробництво на високому науково-технічному та організаційно-економічному рівні.Основні завдання підготовки виробництва полягають у такому:вивчення передбачуваних змін в техніці, технології та складі продукції;обгрунтування та вибір засобів організації робіт з проведення передбачуваних змін. розробка заходів з забезпечення конструкторської, технологічної, організаційної і економічної готовності підприємств до випуску нової продукції, використанню нових техніки та технології, удосконаленню організації виробництва;встановлення термінів, ірафіків та виконавців по запланованих заходах.Підготовка виробництва впливає на рівень ефективності виробництва створенням високоефективної нової продукції та методів її виготовлення. Гак, уже на етапі попереднього проектування виробів вирішується до 75% його собівартості, хоча загальні витрати по підготовці не перевищують 5%.Особливу роль відіграє підготовка виробництва при формуванні якості продукції. Більшість науковців вважає, що 40% якості визначається на стадії підготовки, 30% на стадії виробництва і 30% у споживача. Таким чином, якість продукції безпосередньо залежить від вирішення питань підготовки виробництва.Підготовка виробництва є першою і дуже важливою стадією процесу оновлення продукції, при якому закладаються основи прогресивної техніки, технології і організації виробництва, що забезпечує необхідні умови для досягнення високої продуктивності праці, ефективного використання обладнання, трудових і матеріальних ресурсів, випуску продукції високої якості, ритмічної і рентабельної роботи підприємств.За визначенням корифея в галузі організації підготовки виробництва академіка АН України С.М.Ямпольського "технічна підготовка виробництва - це сукупність організаційно-технічних заходів, з допомогою яких забезпечується виявлення потреби в нових видах виробів, впровадження у виробництво оригінальних або удосконалених конструкцій, освоєння передової технології і раціональної організації виробничих процесів, а також створення необхідної матеріальної оснастки, технічних нормативів і всієї технічної документації".Наукові дослідження процесів створення нових виробів розширили поняття підготовки виробництва. Можна сказати, що процес підготовки виробництва до випуску нової продукції являє собою сукупність всіх робіт зі створення нових виробів, починаючи від наукових досліджень до впровадження їх результатів у виробництво.В загальному вигляді підготовку виробництва нових виробів можна розглядати як єдиний процес, що складається із взаємозв'язаних стадій, етапів та робіт.Стадія підготовки виробництва це комплекс закінчених робіт з створення нового виробу, який виконується відповідними підрозділами підприємств чи організацій. Так, наприклад, для конструкторської підготовки виробництва - це буде комплекс робіт з проектування конструкції нового виробу, виконаний конструкторськими підрозділами підприємства чи проектної організації.До числа основних стадій процесу підготовки виробництва відносяться науково-дослідницька підготовка, конструкторська підготовка, технологічна підготовка, матеріально-організаційна підготовка та стадія освоєння виробництва. Структуру процесу підготовки виробництва нових виробів можна зобразити схематично (рис. 6.1).Таким чином, процес підготовки виробництва здійснюється на наступних тісно пов'язаних між собою стадіях:науково-дослідницька підготовка виробництва (НПВ), в процесі якої отримані в результати наукових досліджень знання знаходять практичне застосування при проектуванні нових виробів;конструкторська підготовка виробництва (КПВ), в ході якої здійснюється конструювання виробів і доведення результатів прикладних досліджень до креслень та дослідних зразків;технологічна підготовка виробництва (ТПВ), в ході якої розробляються технологічні процеси, проектуються та виготовляються засоби їх технічного оснащення;матеріально-організаційна підготовка виробництва (ОПВ), в процесі виконання якої розробляються форми і методи організації виробництва нових виробів, проводиться організація матеріально-технічного забезпечення;освоєння серійного виробництва нової продукції, коли створені на попередніх етапах конструкції виробів і методи їх виготовлення перевіряються, відпрацьовуються та впроваджуються у виробниіггво.

Кожна стадія підготовки виробництва поділяється на етапи, а етапи, в свою чергу, на роботи. Беручи до уваги визначення стадії, етап підготовки виробництва можна визначити як суму однорідних взаємозв'язаних робіт, виконання яких забезпечує рішення конкретної задачі. Наприклад, одним із етапів конструкторської підготовки є розробка ескізного проекту виробу.

5.Види технологій та значення вибору технології для успішного здійснення інноваційних процесів.При створенні нових конструкцій меблів перщ за все необхідно забезпечити максимально можливу для даних виробничих умов технологічність виробів. Технологічністю називається ступінь відповідності конструкції виробу до оптимальних виробничо-технологічних умов його виготовлення при заданих обсягах випуску. Тому технологічна підготовка меблевого виробництва починається з контролю та аналізу конструкторської документації. Опрацювання конструкції виробу на технологічність включає роботи по забезпеченню технологічності конструкції меблевих виробів при розробці конструкторської документації, її технологічному контролю, підготовці та внесені змін до неї.

Па етапі розробки технологічних процесів та нормативів, який є трудомістким, виконується такі роботи, як вибір типових технологічних процесів; визначення послідовності і змісту технологічних операцій; розробка карт технологічного процесу виготовлення деталей чи виробу; розробка відомості операцій технічного контролю; опрацювання робочих технологічних режимів; розрахунок карт розкрою плитних, листових та рулонних матеріалів; розрахунок норм часу, норм виробітку та розцінок на операції; визначення потреби та завантаження технологічного обладнання; визначення потреби в інструментах, нестандартному оснащенні та устаткуванні.На етапі проектування засобів технологічного оснащення здійснюється складання та узгодження технічних завдань на нестандартне обладнання, засоби механізації і автоматизації виробничих процесів, спеціальну технологічну оснастку та їх конструювання.Виготовлення засобів технологічного оснащення, як завершуючий етап ТПВ, включає роботи з розміщення замовлень на засоби технологічного оснащення та відповідне їх виготовлення.Матеріально-організаційна підготовка виробництва є логічним продовженням робіт, розпочатих на попередніх стадіях, ці роботи виконуються паралельно та взаємопов'язано. Матеріально-організаційна підготовка виробництва (ОПВ) полягає в забезпеченні виробництва (у відповідності з запроектованим технологічним процесом) всім необхідним: матеріалами, обладнанням, інструментами,кадрами, технічною документацією та іншим. Матеріально-організаційна підготовка виробництва виконується на наступних етапах робіт, які характерні для цієї стадії: розробка проекту організації основного виробництва;розробка проекту організації та оплати праці;організації матеріально-технічного постачання та збуту продукції;розробка календарно-планових нормативів.На етапі розробки проекту організації основного виробництва проводяться такі роботи: складання планувань цехів та дільниць; придбання та розташування обладнання у відповідності з технологічними плануваннями; розрахунок виробничих потужностей по випуску нових виробів.Розробка проекту організації і оплати праці передбачає забезпечення виробництва необхідною документацією для організації робочих місць; вибір та обґрунтування форм і систем оплати праці робітників та службовців; проведення технічного навчання з працівниками основних цехів по вивченню особливостей в конструкції та технології виготовлення нових виробів.На етапі організації матеріально-технічного постачання та збуту проводиться: розрахунок норм витрат сировини, матеріалів і комплектуючих виробів та визначення їх необхідної кількості на річну програму випуску нових виробів; рішення питань кооперованих поставок і визначення постачальників; забезпечення виробництва необхідними сировиною, матеріалами і комплектуючими виробами; визначення споживачів та налагодження зв'язків з ними і розробка схем завантаження виробів.Розробка календарно-планових нормативів та цін включає розрахунок нормативів запасів сировини, матеріалів, п&чива, запасних частин; нормативів оборотних засобів і незавершеного виробництва; розрахунок калькуляцій собівартосгі та цін на нові вироби.Заключною стадією підготовки меблів є освоєння виробництва нових або модернізованих виробів. На стадії освоєння серійного виробництва забезпечується перевірка всіх конструкторських та технологічних рішень, доробка конструкції, налагодження технологічних процесів, впровадження запроектованих методів організації виробництва та праці, проведення заходів з досягнення запланованих техніко-економічних показників.Стадія освоєння виробів проходить через декілька етапів, а саме: технологічного, виробничого і економічного освоєння.Технологічне освоєння передбачає виготовлення в виробничих умовах першої дослідної партії виробів. Необхідність виготовлення дослідної партії виробів обумовлюється тим, що на цьому етапі виясняються всі недоробки попередніх стадій підготовки виробництва, перевіряється можливість випуску виробів з проектними конструктивними і техніко-економічними параметрами.Виробниче осво&іня передбачає досягнення виробничої потужності, тобто стійкого випуску підприємством запланованого обсягу нової продукції у відповідності з технічною документацією.Характерною особливістю етапу економічного освоєння нової продукції є досягнення запроектованих техніко-економічних показників (таких як собівартість, трудомісткість, матеріаломісткість і ін.)