1% Його сукупного природного потен(

ціалу.

основна діяльність (англ. primary

activity) – операції, пов’язані з вироб(

ництвом або реалізацією продукції

(товарів, робіт, послуг), що є голов(

ною метою створення підприємства

і забезпечують основну частку його

доходу.

основний ринок цінних паперів (англ.

рrimary securities market) – мережа уста(

нов, через які продаються інвесторам

тільки(но випущені цінні папери.

основні фонди (англ. fixed assets) – за(

соби праці, які беруть участь у про(

цесі виробництва протягом багатьох

циклів, зберігаючи при цьому свою

натуральну форму, і поступово, в міру

зношення, переносять свою вартість

на продукцію, що виробляється.

основні виробничі витрати (англ. basic

productive expenses) – витрати, пов’язані

з самим процесом виготовлення

продукту, неминучі за будь(яких умов

виробництва.

основні принципи класичної теорії

організації (англ. сornerstone concepts of

classical design theory) – oсновні поло(

ження теоретиків класичного мене(

джменту (Ф. Тейлор, А. Файоль, Дж.

Муна Й. А. Рейлі), серед яких особ(

ливе значення мали поділ праці, ро(

зукрупнення організацій, норма ке(

рованості, єдність управління, поста(

новка цілей тощо. Ці принципи і

нормативні цілі є керівництвом до дії

і вказують на відносно універсальні і

тверді правила, але вони значною

мірою обмежують нашу здатність за(

стосовувати проблеми логіки в теорії,

з одного боку, і суперечності та невиз(

наченості на практиці — з іншого. О.

п. к. т. о. таким чином не витримали

наступної критики (X. Саймон). Так,

був виявлений вплив факторів навко(

лишнього середовища, що ускладню(

ють застосування класичних прин(

ципів у різних ситуаціях. Через вплив

ситуативних факторів на управлінсь(

ку ситуацію при недостатності абсо(

лютних підходів виникла відносна або

ситуативна ідея організаційних струк(

тур (Г. Ломбард).

основний принцип Юра (англ. Ure’s

basic рrinciplе) – головний принцип

фабричної системи, що полягає, на

думку А. Юра, у тому, що машини

приходять на зміну ручній праці. Це

знижує фізичні навантаження і при(

водить до відчутного підвищення

рівня життя робітників.

особистий ризик (англ. рersonal risk) –

ризик прямої втрати певної людини,

наприклад, ризик, пов’язаний із жит(

тям чи здоров’ям.

Оуен Роберт (англ. Owen, Robert) –

“капіталіст(добродійник”, утопічний

соціаліст, вперше в історії менедж(

менту визначив, що менеджмент —

це не інститут, а скоріше сукупність

особистостей, що відповідають за ви(

користання людських і нелюдських

ресурсів у процесі досягнення кор(

поративних цілей. Маючи на меті

створення “сільського кооперати(

ву”, О. на власні кошти організував

“індустріальний оазис” у Нью(Ла(

нарку (Шотландія), де спробував ре(

алізувати свої ідеї майбутньої со(

ціальної справедливості: общинна

власність і управління, виховання

дітей поза родиною і прищеплення їм

“справжніх цінностей”, людина

основна діяльність Оуен Роберт219

(“жива машина”) повинна бути чис(

тою і охайною, забезпеченою усім

необхідним для гідного існування.

На його думку, слід регулювати ро(

бочий час, приймати закони про ди(

тячу працю, надавати держосвіту,

безкоштовні обіди на роботі, залуча(

ти робітників до розробки і реалізації

суспільних проектів. В історію мене(

джменту О. увійшов не як успішний

підприємець, а скоріше як людина,

яка першою звернула увагу на пер(

шорядний обов’язок менеджменту —

не інституціональну, а особисту

відповідальність управлінців, за ви(

користання людських і матеріальних

ресурсів для досягнення корпоратив(

них цілей. Традиція, яку він почав,

формулюється в наш час трохи інак(

ше, але сутність її не змінилася: у

чому полягає відповідальність сучас(

ного менеджменту і кожного мене(

джера, зокрема.

оферта (англ. оffer) – офіційна пись(

мова пропозиція, направлена потен(

ційному покупцю, що містить відо(

мості про продаж партії товару на

визначених продавцем умовах. Роз(

різняють два види: тверду і вільну.

офіс головного керівника (англ.

administrative office) – організаційна

форма колективного органу управлін(

ня промисловою фірмою. На думку

деяких закордонних експертів, кон(

цепція одноособового керівництва

буде поступово витіснятися концеп(

цією офісу головного керівника, а

концепція єдності повноважень і

відповідальності — концепцією роз(

ділених повноважень і відповідаль(

ності. Це пов’язано з тим, що швидко

змінювана економічна ситуація вима(

гає одночасного використання

знань, умінь і талантів усіх основних

архетипів керівника (лідер, адмініст(

ратор, плановик, підприємець). А ста(

рий підхід, за якого на чолі фірми ста(

виться той архетип, який потрібний у

даний момент, у швидко змінюваній

економічній ситуації дедалі менш

ефективний. Серед прихильників

концепції колективного управління

варто назвати компанію “Дженерал

електрик”, яка визначила, що в май(

бутньому їй будуть потрібні разом три

різних типи головного керівника,

включаючи підприємця і плановика

(на фірмі плановика ще називають

“керуючим ростом фірми”). Компа(

нія розробила програми виявлення і

підготовки цих архетипів керівника,

намітила для кожного шлях служ(

бового просування. Таке усвідомлен(

ня необхідності мати у вищій ланці

одночасно кілька різних архетипів

головного керівника є відходом від

традиції, початок якої було покладе(

но в 40(х рр. Ця традиція мала на увазі,

що, з одного боку, головний керівник

має особливі навички, з іншого, – ці

навички мають універсальну засто(

совність для вирішення всіх проблем,

що стоять перед фірмою. Крім того,

вважалося, що навички вищого кері(

вництва, накопичені в одній галузі,

можна цілком використовувати і в

інших галузях.

офіс, що працює за принципом “точно

в термін” (англ. “justintime” office) –

американські фірми втрачають

значні кошти на оплаті площ, що

пустують тривалий час, дорогих

офісів. У багатьох випадках у робо(

чий час щонайменше третина (а в

оферта офіс220

окремих категорій службовців до двох

третин) площ бувають вільними.

Площі пустують через відсутність

службовців на робочих місцях з бага(

тьох причин, зокрема, відпустки про(

тягом кількох тижнів у році, курси

підвищення кваліфікації, тимчасова

непрацездатність через хворобу.

Тільки з трьох причин робочі місця

пустують протягом як мінімум 20%

річного фонду робочого часу. Крім

того, службовці відсутні на роботі під

час відряджень. Навіть перебуваючи

на службі, вони залишають робочі

місця або кабінети на кілька годин за

день, щоб взяти участь у нарадах, зро(

бити копії документів, попрацювати

в бібліотеці, пообідати чи випити

каву. Цим пояснюється немож(

ливість зв’язатися з багатьма з них по

телефону. З розвитком засобів пере(

дачі даних службовці більше, ніж ко(

лись, відсутні на робочих місцях.

Якщо домогтися скорочення викори(

стовуваної площі офісів до розмірів,

що цілком задовольняють потреби

фірми в будь(який момент робочого

часу, то тим самим буде забезпечена

значна економія коштів. Площа

офісів коштує в середньому 4 тис. дол.

на рік у розрахунку на одну людину з

урахуванням оренди приміщень, ко(

мунального податку, технічного об(

слуговування, опалення, освітлення,

зберігання й охорони будинку. Крім

того, витрати на придбання телефон(

ної апаратури, ПЕОМ (на більшості

робочих місць) і конторських меблів

становлять щонайменше 5 тис. дол.

на людину. Виходячи з цих приблиз(

них розрахунків, економія за раху(

нок відмови від площ, що пустують,

у розмірі 20% може становити 100 тис.

дол. при чисельності персоналу 100 чол.

Можливості досягнення такої еко(

номії успішно використані цілим ря(

дом фірм в усьому світі, що впровади(

ли у своїх офісах принцип “точно в

термін”. На цих фірмах службовці, що

перебувають на робочих місцях вели(

ку частину часу, зберігають за собою

свої робочі столи. Водночас, службовці,

що приходять на службу лише час від

часу (так званий “мобільний” персо(

нал), працюють за кожним з виділених

для цієї категорії персоналу столів. Усі

телефонні повідомлення і кореспон(

денція, що надходить для них, автома(

тично переадресовуються на тимчасо(

ве робоче місце. Особиста документа(

ція і переносний телефонний апарат

АТС – це все, чим вони постійно ко(

ристуються, перебуваючи на службі.

Однак, перейшовши до роботи за прин(

ципом “точно в термін”, деякі фірми

дійшли висновку, що мобільному

персоналу потрібен не тільки тимча(

совий робочий стіл, а й кімнати для

нарад, “тихі” кімнати для роботи, що

вимагають самоти, і місця для спілку(

вання з колегами. Крім того, їм по(

трібен допоміжний персонал і

технічні засоби. Результати роботи

фірм у нових умовах дуже успішні.

Персонал, як правило, охоче прий(

має такі зміни, легко пристосовую(

чись до можливості вільного вибо(

ру, де і коли працювати. Однак поз(

бавлення постійного робочого місця

може служити причиною емоційних

сплесків, і тому мобільному персо(

налу в цих умовах потрібна увага і

такт.

офіційний курс акцій (англ. official stock

rate) – курс, що складається на основі

фактичних доручень покупців і про(

офіс офіційний курс акцій221

давців акцій, при якому можливий

найбільший біржовий обіг.

офшор (англ. оffshore) – центри

спільного підприємництва, які нада(

ють пільговий режим фінансово(кре(

дитних операцій в іноземній валюті

для іноземних резидентів.

офшорна зона (англ. оffshore zone) –

зона, практично вільна від оподатку(

вання.

офшорна компанія (англ. оffshore

сoтрапу) – компанія, зареєстрована

на території, де не вимагається вип(

лата податків із доходів, одержаних за

межами цієї території. Термін “оф(

шор” і “офшорна компанія” не є

юридичними. Створення офшорної

компанії означає формування такої

підприємницької структури, функ(

ціонування якої дозволяє легальне

мінімізувати оподаткування, не по(

рушуючи чинного законодавства.

Така можливість існує як наслідок

двох факторів: різних підходів країн

до поняття резидентності і різних спо(

собів вилучення податків.

офшорні компації (англ. offshore

companies) – виникли внаслідок існу(

вання великої групи малих країн і те(

риторій, досить малих і за займаною

площею, і за чисельністю населення,

щоб мати повноцінну економіку.

Звідси одним з основних способів от(

римання доходів цими країнами ста(

ло надання податкових пільг інозем(

ним інвесторам за умови, що останні

не будуть вести ніякої діяльності на

території пільгового оподатковуван(

ня, названої офшорною зоною. Для

того щоб іноземний інвестор одержав

послаблення в податках, він повинен

зареєструвати в офшорній зоні фірму

(зазвичай у формі товариства з обме(

женою відповідальністю). Мінімаль(

ний статутний капітал такої фірми в

одних країнах регламентується пря(

мо (на Кіпрі, наприклад), в інших —

побічно (у Сінгапурі), у третіх — не

регламентується взагалі (штат Дела(

вер, США). Конкретний рівень опо(

датковування знову створеної ком(

панії залежить від її статусу в оф(

шорній зоні: резидентного чи

нерезидентного. Поняття “рези(

дентність” стосовно до офшорних

фірм означає місце розташування

органів адміністративного і фінансо(

вого управління фірмою щодо тери(

торії її реєстрування. Найчастіше ви(

гідніше бути нерезидентною офшор(

ною компанією, тому що це означає

повне “випадання” із системи оподат(

ковування місцевих підприємців (а в

ньому може бути присутнім і корпо(

ративний податок з капіталу). При

правильному підборі офшорної зони

щорічний податок (точніше назвати

його реєстраційним збором) має

фіксовану величину і становить 250(