Інструктивно-методичні матеріали до практичних занять із навчальної дисципліни

„Основи культури і техніки мовлення”

(шифр і назва навчальної дисципліни)

напрям підготовки 6.010102 – Початкова освіта

(шифр і назва спеціальності)

факультет підготовки вчителів початкових класів

(назва факультету)

Розроблені:

канд. філол. наук, доц.

Сиротенко В.П.

(науковий ступінь, учене звання, П.І.Б.)

Розділ і. Культура мовлення як лінгвокультурологічна дисципліна.

Тема 1. Мова і мовлення.

Мета вивчення: формувати сприйняття і розуміння мови як цілісної системи, закони функціонування якої відповідають психоетнічним особливостям українського народу, привчати слідкувати за власним мовленням як таким, що сприяє розкриттю усіх зображувально-виражальних можливостей української мови, утверджувати розуміння, що культура мовлення учителя – це показник його фахової компетентності.

Обсяг навчального часу: 2 год.

Обладнання: твори І.Котляревського „Енеїда”, „Наталка Полтавка”, Гр.Тютюнника „Син приїхав”, поезії О.Підсухи „Мова” та П.Глазового „Кухлик”.

Основні питання (до контролю рівня засвоєння навчального матеріалу, його обговорення, самостійного вивчення та осмислення):

1. Предмет і завдання курсу „Основи культури і техніки мовлення”.

2. Мова як лінгвістичний феномен. Функції мови.

3. Риси української ментальності та її відбиття в українській мові.

4. Мовлення. Мовленнєвий акт.

Література:

1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – 232 с.

2. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К.: Рідна мова, 1998. – 476 с.

3. Бортняк А.А. Ну що б, здавалося, слова…: Бесіди про культуру української мови. – К.: Український письменник, 1994. – 73 с.

4. Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування: Навчальний посібник. – К.: АртЕк, 2000. – 192 с.

5. Винник В.О. Назви одиниць виміру і ваги в українській мові. – К.: Наукова думка, 1966. – 151 с.

6. Ганич Д.І,, Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985. – 584 с.

7. Горбачук В.Т. Барви української мови. – К.: Видавничий дім „КМ ACADEMIA”, 1997. – 272 с.

8. Гриценко П.Ю. Мова як акумулятор культури і одна з форм її вираження // Мова і культура. – К.: Либідь, 1986. – С. 66-90.

9. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 533 с.

10. Державність української мови і мовний досвід світу: Матеріали міжнародної конференції. – К., 2000.

11. Довідник з культури мови: [Посібник] / С .Я.Єрмоленко, С.П.Бибик, Н.М.Сологуб та ін..; За ред.. С.Я.Єрмоленко. – К.: Вища школа, 2005. – 399 с.

12. Єрмоленко С.Я. Мова і українознавчий світогляд. – К., 2007.

13. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності. Стилістика та культура мови. – К., 1999.

14. Загнітко А.П., Домрачева І.Р. Основи мовленнєвої діяльності (навчальний посібник). – Донецьк, Український Культурологічний Центр, 2001. – 56 с.

15. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич: „Відродження”, 1994. – 217 с.

16. Коган І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови: Зб. Вправ і завдань. – Львів, 1996.

17. Корніяка О. Мистецтво гречності. – К.: Либідь, 1995. – 95 с.

18. Матвіяс І. Варіанти української літературної мови. – К.: Наукова думка, 1998. – 162 с.

19. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови: Навч. посіб. – К.: ВЦ „Академія”, 2007. – 360 с.

20. Мельничайко В.Я., Добрянська І.В. Про культуру нашого мовлення. – Тернопіль, 1991. – 21 с.

21. Одарченко П. Про культуру української мови. – К., 1997.

22. Пазяк О.М., Кисіль Г.Г. Українська мова і культура мовлення: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1995. – 239 с.

23. Півтора Г.П. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов. – К., 2001.

24. Плющ Н.П. Формули ввічливості в системі українського мовного етикету // Українська мова і сучасність. – К., 1991. – С. 92-98.

25. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1999. – 240 с.

26. Різниченко О.С. Спадщина тисячоліть: Чим українська мова багатша за інші. – Х., 2003.

27. Семеног О.М. Культура наукової української мови. – К., 2010.

28. Сербенська О.А. Культура усного мовлення. Практикум: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 216 с.

29. Стельмахович М. Український мовленнєвий етикет // Урок української. – 2001. – С. 14-15.

30. Ткаченко О. Українська мова і мовне життя світу. – К.: Спалах, 2004. – 272 с.

31. Чмут Т. Культура спілкування. – Хмельницький, 1996. – 346 с.

Методичні поради з викладання теми:

Практичне заняття передбачає вільне володіння основними термінологічними поняттями, що визначають рівень засвоєння й опанування самим феноменом „культура мовлення”. Їхнє осмислення не самоціль, а практична необхідність, оскільки сутність кожного теоретичного положення зʼясовується на конкретних мовно-ілюстративних прикладах, взятих з української літератури ХІХ – ХХ сторіччя. Тому необхідно орієнтуватися в часі написання твору, історико-суспільних та культурологічних процесах, властивих даному періодові, порушеній у творах проблематиці, їхній образній системі.

Виконання запропонованих завдань повинне посприяти усвідомленню того, що мова – це не просто набір певних лінгвістичних правил (особливості слововживання, дотримання морфологічних та синтаксичних вимог тощо), а складний інтелектуально-духовний організм, який породжений суспільством з певними етнічними особливостями і який функціонує як виразник ментальних якостей даної нації.

З курсу „Сучасна українська мова” необхідно повторити відомості: омоніми, пароніми, чергування У-В, І-Й; особливості узгодження іменників з числівниками; особливості утворення проміжних назв часу.

План проведення практичного заняття № 1 ( 2 год.):

1. Визначення функцій мови в запропонованих уривках.

2. Визначення рис української ментальності розкриваються в запропонованих фрагментах.

3. Визначити прагматичні типи речень, які характеризують мовленнєвий акт.

4. Виконання вправ з омонімічною та паронімічною лексикою.

Розділ IІ. Основи культури мовлення.