Дунайський біосферний заповідник

Дунайський біосферний заповідник було створено згідно з Указом Президента України в 1998 р. на базі заповідника «Дунайські плавні». До цього часу це була Дунайська філія Чорноморського заповідника площею 7758 га. Сьогодні Загальна площа його становить 46 403 га, з них 6890 га займає акваторія. Розташований цей заповідник у дельті Кілійського ру­кава Дунаю, де його води, закінчивши свій марафон по Європі, зустріча­ються з Чорним морем. Вік дельти в контактній зоні річки і моря дуже молодий, він не перевищує 200 років, а в частині вище проти течії він збільшується і становить 400 років. Вся територія заповідника віднесена до водно-болотних угідь міжнародного значення як місце існування водо­плавних і навколоводних птахів. Рослинний світ, як і тваринний, напрочуд своєрідний і багатий. Вражають самобутність природи, населення, нетра­диційні форми культури землеробства, скотарства, використання природ­них ресурсів. Флора заповідника налічує 950 видів судинних рослин, поміт­ну частину яких становлять неамофітні вузьколокальні, більш поширені північнопричорноморські ендеми та більш молоді за віком субендеми — всього 57 видів. Це, зокрема, жовтозілля дніпровське, козельці дні­провські, українські, громовик дніпровський, маренка щетиниста, ковила дніпровська, верблюдка українська та інші з псамофітної групи. З водних поширені три види водяного горіха, а з солончакових кермек — ду­найський, содник високий тощо. Тваринний світ Дунайського біосферного заповідника налічує нині понад 5 тис. видів. За чисельністю перева­жають комахи — до 4,5 тис. видів, серед яких 36 видів з 8 рядів занесено до Червоної книги України та Європейського червоного списку. Це — жук самітник, бражник прозерпіна, ліометонум звичайний, ктир гігант­ський, стрічкарка блакитна. Спільними в обох охоронних списках є 5 видів.Всі комахи утворюють такі головні ентомокомплекси, як очеретяний, солончаковий, лісовий, заплавний, чагарниковий, антропогенний та інші.

3. Природні національні парки.

Природні національні парки — це природоохоронні, рекреаційні, культурно-освітні, науково-дослідні установи загальнодержавного зна­чення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу при­родоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню й есте­тичну цінність.

Шацький національний природний парк

Волинь здавна славиться своїми лісами, чудовими озерами, повно­водними річками і різноманітним тваринним світом. Соснові бори й розкішні діброви, загадкові вільшаники та білокорі березняки створюють неповторну красу цього краю. Особливості геоморфологічної будови та кліматичних умов, наявність численних озер вплинули на характер рослин­ності Шацького національного природного парку, створеного в грудні 1983 р. на площі 32 830 га. На його території знаходиться 22 прісноводні озера, найбільші серед них — Світязь, Полумецьке, Піскове. Поверхня парку плоска, рівнинна з незначним схилом до півночі. Район Шацьких озер — одна із зупинок для відпочинку перелітних водоплавних і болотних птахів. Сучасний рослинний покрив парку відрізняється мозаїчністю та різноманітністю: ліси займають 11367,3 га (34,6 %), луки 83,2 га, водойми 6170 га, багато боліт (болота займають 816,2 га), найбільшим є «Князь Багон», що виконує велику екологічну роль. Решта площі зайнята під орними землями, садибами, дорогами тощо. Тваринний світ парку представлений типовими поліськими видами: лось, дикий кабан, заєць, козуля, білка. Чисельність хижих звірів невелика. Основні представники їх — вовк, куниця, єнотоподібний собака, лисиця. На жаль, видра, борсук, горно­стай, кутора мала стали рідкісними та занесені до Червоної книги України. Серед представників герпетофауни у значній кількості збереглися ящірки, вужі, рідше можна побачити гадюку, черепаху болотяну та мідянку (зане­сена до Червоної книги). Тритони, ропухи, жаби трапляються часто. Поєднання численних озер із лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їх естетична цінність, добре розвинена транспортна мережа сприяли розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. На берегах озер роз­міщені бази відпочинку, санаторій «Лісова пісня», спортивні та дитячі табори. В останні роки проводиться Міжнародний пісенний фестиваль «На хвилях Світязя».

До заповідної зони парку (5925 га) зараз включені озера Кримне та Мотне з прилеглими лісами, а також лісові масиви, що прилягають до заплави Західного Бугу. Тут проводяться лише наукові дослідження. Зона регульованої рекреації (11 623 га) виділена для короткострокового відпо­чинку, переважно у вихідні та святкові дні. Є в них стаціонарні ділянки для одно- та дводенних стоянок, для вилову риби, створено 2 рекреаційних і 2 інформаційних пункти. Зона стаціонарної рекреації (197 і га) виділена в центральній частині парку. До неї віднесено частину узбережжя озер Світязь та Пісочне. Господарська зона (13 311 га) включає землі колективного сільськогосподарського підприємства та інших землекористувачів.

Карпатський національний природний парк

Вершина Говерли — це своєрідний символ величі та гордості України. Якщо піднятися на неї, то перед очима відкривається панорама простору першого і одного з найбільших в Україні Карпатського національного при­родного парку, що успадкував свою назву від Карпатської гірської ланд­шафтної країни. Становлення його тривало майже 50 років — поступово, через створення за рекомендаціями вчених окремих резерватів на най­цінніших пралісових і високогірних ділянках. Частина нинішньої території парку з 1968 до 1980 р. була у складі Карпатського державного заповідника. Багатий і різноманітний рослинний світ національного парку. Тут охоро­няються всі типи фітоценозних комплексів лісового (крім поясу дубових лісів), субальпійського та альпійського поясів, що є характерними для гірських систем Центральної Європи. Основна площа вкрита буковими, смерековими, ялицевими, сірозільховими та мішаними лісами, подеку­ди — клейковільховими, березовими й сосновими. Найпоширенішими є буково-ялицево-смерекові та чисті смерекові ліси, в яких ростуть явір, ясен, в'яз гірський. Вище верхньої межі лісу сформувалося типове криволісся із сосни гірської, вільхи зеленої та ялівцю сибірського в комплексі з квітучими луками, чагарничками, мозаїкою мохів та лишайників. Багатст­вом форм рельєфу, клімату, рослинного світу закономірно зумовлюється різноманіття тваринного світу. Особливістю його є велика частка комахо­їдних, рукокрилих та гризунів, дещо менше хижаків та парнокопитних, мешкання яких приурочене до висотних гірських поясів. З дрібних ссавців поширені бурозубки мала, звичайна та альпійська; кутори мала та велика; миші хатня і жовтогорла; полівки темна, Шермана і снігова; з гризунів — білка звичайна з чорно-коричневим аж до чорного забарвненням хутром, вовчки сірий, лісовий та горішниковий. З парнокопитних найбільше або­ригенів — олень благородний, козуля, кабан дикий. Інколи вдається побачити і «володаря» карпатських гір — ведмедя бурого. Трапляються також куниці лісова і кам'яна, борсук, вовк, кіт лісовий, рись, видра та горностай. У парку є чимало визначних об'єктів живої і неживої природи. Крім урочища Кедруватого, досить цінним є верхове болото Рудяк із жу­равлиною дрібноплодою та іншими рідкісними видами рослин. Багатьох туристів зачаровують скелі, печери Довбуша. У Яремчі є дивовижний водоспад «Прибій», котрий падає з висоти 12 м на фоні великих кам'яних брил. Місце для національного парку вибране не випадково. Він розташо­ваний на екологічно чистій землі. Особливий дар його природи — це джерела з мінеральною водою двох типів: хлоридно-гідрокарбонатно-натрієвою і слабкомінералізованою гідрокарбонатно-натрієвою з під­вищеним вмістом органічних речовин. З цими об'єктами тісно пов'язані рекреаційно лікувальна та рекреаційно-туристська діяльність національ­ного парку. Природні умови сприяють і розвиткові тут гірського спорту. Крім чарівної природи парк має багату історію і культуру корінного етносу. В його межах збереглося 9 церков ХVІ-ХХ ст.., збудованих у традиційних формах гуцульського стилю.