Поліський природний заповідник

Поліський природний заповідник розташований у північно-західній частині Центрального, або Житомирського, Полісся України. Він є типо­вим і разом з тим унікальним куточком мальовничої поліської природи в межиріччі річки Уборті та її притоки Болотниці. Створений постановою Уряду України в 1968 р. Територія заповідника простяглася на площі 20 104 га на межі Українського кристалічного щита та Прип’ятської низо­вини. Основу геологічної будови становлять докембрійські породи (гра­ніти, лабрадорити, кварцити, габро). Ґрунтоутворювальними породами є насамперед четвертинні відклади кайнозою. На більш понижених ділянках рельєфу сформувалися соснові ліси з чорницею, брусницею, вересом та зеленим мохом. В улоговинах ростуть сосняки довгомошні та сфагнові. В заплавах річок зосереджені березові та березово-вільхові ліси, подекуди з домішками осики. У південно-східній частині заповідника є ділянки оси­кових, дубових і дубово-соснових лісів. У заповіднику багато рідкісних видів тварин. До Червоної книги України з птахів занесено; лелеку чорного, журавля сірого, сову бородату, сича волохатого, сичика горобця, глухаря, підорлика малого, змієїда; із ссавців — борсука, горностая, рись європей­ську, видру річкову, зайця біляка; з риб — міногу українську. Якщо для зайця біляка цей регіон України є крайньою південною межею поширення, то гніздування лелеки чорного і глухаря свідчить про наявність тут глухих лісових масивів — куточків справді дикої природи. Є в заповіднику і види тварин, що занесені до Європейського червоного списку. Зокрема, це вовчок ліщиновий, вовк, видра, рись, деркач, мінога українська та мурашка руда лісова.

2. Біосферні заповідники та їх особливості.

Біосферний заповідник — велика ділянка суходолу або моря, яка суворо охороняється. У ньому є території, що використовуються для багато­річних спостережень за впливом діяльності людини на навколишню приро­ду. Біосферні заповідники як природоохоронні науково-дослідні установи міжнародного значення створюються для збереження в природному стані типових природних комплексів біосфери, вивчення навколишнього при­родного середовища, його змін під дією антропогенних чинників.

Біосферний заповідник Асканія-Нова

Асканія-Нова — всесвітньо відомий заповідник, єдиний у Європі куточок типчако-ковильного степу. Тут створено зоопарк, де зібрані звіри й птахи майже з усіх країн світу. Дикі тварини утримуються на волі або в напівневолі. Велику частину території займає мальовничий ботанічний парк із численними штучними озерами та ставками, у якому ростуть дерева і чагарники всіх кліматичних зон землі. Історія першого в Україні заповід­ника — Асканії-Нова — починається з останньої чверті XIX ст., коли тут у 1898 р. Ф. Е.Фальц-Фейн заклав заповідну ділянку площею520 десятин. У 1919 р. був організований Народний заповідник, реорганізований у 1921 р. в Державний степовий заповідних України. У 1956 р. Асканія-Нова одержала статус Українського науково-дослідного інституту тварин­ництва степових районів ім. М.Ф. Іванова. З 1985 р. Асканія-Нова міцно закріпилась у системі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Сьогодні це природоохоронна науково-дослідна установа державного і міжнародного значення. Біосферний заповідник Асканія-Нова найбільший еколого-освітній центр на півдні України. Щорічно його відвідують десятки тисяч школярів, студентів, учених, просто відпочиваючих, що приїздять з метою ознайомитись із системою збереження довкілля, вивчати природні проце­си тощо. Загальна площа заповідника 33 397,6 га. До його землекористу­вання входять: цілинний степ і перелоги (11 054 га), дендрологічний парк (196,6 га), зоопарк (61,6 га). Решта території — суходільні та поливні землі господарств Інституту тваринництва степових районів Асканія-Нова, фермерські господарства й населені пункти. Флористи виявили тут 478 видів квіткових рослин, серед яких є багато кормових, лікарських, медо­носних, декоративних. Досить велику частку становить група рідкісних, ендемічних та зникаючих видів — 85, з яких 33 занесено до Червоної кни­ги України, а 12 до міжнародних списків. Аборигенна фауна налічує 28 видів ссавців, з них третина гризунів. Під час екскурсій можна зустріти лисицю звичайну, захоплену полюванням на полівок, сполохати зайця, побачити оленя, байбаків, які вигріваються на земляних горбочках біля нір. У траві метушаться безхребетні (понад 2000 видів), повзають мідянки, степові га­дюки, вужі. У відкритому степу гніздяться майже два десятки видів птахів.