- •Змістовий Модуль1. Наукові основи вивчення територіальної рекреаційної системи. Лекція 1. Теоретичні засади розміщення рекреаційних ресурсів. Основні поняття рекреології.
- •1. Методологічні аспекти курсу „Рекреаційні ресурси та рекреологія”.
- •2. Основні поняття рекреології
- •3. Основні напрямки світової рекреації та її регіональні аспекти.
- •1. Передумови винекнення та розвитку рекреології.
- •2. Фактори формування рекреаційних потреб
- •3. Основні функції рекреології.
- •1. Напрямки та основні завдання рекреаційних досліджень.
- •2. Базові вчення дисципліни, як структурні елементи в ієрархії наукових знань.
- •3. Наукові теорії географічного детермінізму, регіоналізму та економічного районування.
- •4. Методи дослідження дисципліни.
- •Західна Європа та Європейський союз.
- •2. Північна Європа.
- •3. Південна Європа.
- •4. Східна ( Центральна) Європа.
- •5. Південно – Східна Європа.
- •1. Економіко-географічна характеристика Азії. Основні соціально-економічні моделі розвитку азіатських країн.
- •2. Північна та Центральна Азія.
- •3. Південно-Західна Азія.
- •Вигідність географічного положення регіону. Природно-ресурсний потенціал регіону та його вплив на господарство сша і Канади.
- •2. Галузева структура промисловості. Роль регіону у світогосподарських зв’язках.
- •3. Рекреаційні ресурси та рівень розвитку туризму в сша і Канаді.
- •1. Відмінності економіко-географічного положення країн регіону Латинська Америка та їх соціально-економічні умови розвитку.
- •2. Різноманіття природно-ресурсного потенціалу.
- •3. Особливості економічного розвитку та загальна характеристика господарства.
- •4. Культурно-історичні умови та перспективи розвитку туристсько-рекреаційної сфери регіону.
- •1. Економіко-географічна характеристика Африки.
- •2. Північна Африка.
- •3. Західна Африка.
- •4. Центральна Африка.
- •5. Східна Африка.
- •Південна Африка.
- •Характеристика складу субрегіонів та країн регіону.
- •2. Австралійський союз.
- •3. Океанія.
- •4. Рекреація і туризм регіону „Австралія та Океанія”.
- •Природні ресурси
- •3. Економічна оцінка природних ресурсів.
- •4. Природно-ресурсний потенціал України.
- •Лекція 11. Економічні засади природоохоронної діяльності в Україні.
- •Наукові засади раціонального природокористування
- •2. Потенційно-небезпечні виробництва та вимоги до їх розміщення
- •3. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації
- •4. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
- •1. Економічне районування України і просторова організація.
- •Соціально-економічні передумови розвитку рекреаційної індустрії України та основні екологічні проблеми регіонів.
- •3. Рекреаційні ресурси України. Напрямки розвитку рекреації.
- •1. Економіка та рекреація Донецького економічного району.
- •2. Економіка та рекреація Придніпровського економічного району.
- •3. Особливості економічного та рекреаційного розвитку Східного району.
- •Лекція №14. Соціально-економічні умови розвитку Центрального, Поліського та Подільського економічних районів України (1 год.).
- •1. Характеристика Центрального економічного району.
- •2. Місце і роль Поліського економічного району в економіці України.
- •3. Проблеми та перспективи розвитку Подільського економічного району.
- •1. Економіка Карпатського економічного району.
- •2. Специфіка економічного розвитку Причорноморського економічного району.
- •1. Загальні відомості про стан рекреаційних територій та курортних зон України.
- •2. Екологічний стан Чорного і Азовського морів
- •3. Стічні води України.
- •4. Екологічний стан басейну Дніпра
- •Біосферні заповідники, природні заповідники України
- •1. Стан та розташування природних заповідників України.
- •Український степовий природний заповідник
- •Кримський природний заповідник
- •Канівський природний заповідник
- •Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник
- •Великий каньйон Криму
- •Карадазький природний заповідник
- •Поліський природний заповідник
- •2. Біосферні заповідники та їх особливості.
- •Біосферний заповідник Асканія-Нова
- •Карпатський біосферний заповідник
- •Чорноморський біосферний заповідник
- •Дунайський біосферний заповідник
- •3. Природні національні парки.
- •Шацький національний природний парк
- •Національний природний парк «Синевир»
- •Національний природний парк «Подільські Товтри»
- •Національний природний парк «Святі Гори»
- •Основна література
- •Додаткова література
Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник
Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник розташований у південно-західній частині Криму і має площу 14 230 га. Його територія простягається вздовж Чорного моря із заходу на схід від Фороса до Гурзуфа на 40 км, оточуючи Велику Ялту. В цілому заповідник знаходиться в межах висот 380—1200 м над рівнем моря, в окремих місцях опускаючись до моря. Максимальна висота його — 1320 м (на горі Ай-Петрі). Його було створено 20 лютого 1973 р. Флора заповідника налічує 1363 види судинних рослин, які належать до 509 родів та 100 родин. Найбільше серед них айстрових (12,2 %),далі йдуть бобові (9,4 %), злакові (8,3 %), хрестоцвіті (5,7 %), розові (5,6 %), губоцвіті (5,2 %), зонтичні (4,2 %) та ін. Переважають у флорі багаторічні трави (54,8 %), на другому місці однорічники (34,3 %), чагарників, напівчагарників та чагарничків лише 10,9 %. Серед них один ендемічний рід Румія і близько 8 % ендемічних видів. Різноманітність природних умов, рослинного покриву зумовлює багатство фауни заповідника. Хоча в цілому вона бідніша за материкову. Тут водиться 37 видів ссавців (72 %теріофауни Криму), 150 птахів (50 % орнітофауни), 16 плазунів (66,6 % герпетофауни Криму) та 4 види земноводних (75 % батрахофауни Криму). Із ссавців досить типовими є їжак звичайний, заєць русак, миша лісова, полівка звичайна, ласка, куниця кам'яна, козуля європейська тощо. До Червоної книги України занесено велику групу рукокрилих, що живуть у печерах, будівлях, дуплах дерев; підковоносів великого і малого; нічниць Наттера і триколірну; широковуха європейського, нетопирів. Крім того, по берегах гірських потоків трапляються кутора мала, в лісах борсук, яких теж занесено до Червоної книги України.
Великий каньйон Криму
Великий каньйон Криму — найбільший каньйон України, одне з природних чудес півострова, ландшафтна пам'ятка. Він знаходиться в глибині північного схилу Ай-Петринського масиву, у 5 км від села Соколиного Бахчисарайського району.
У гірському Криму каньйонів, або глибоких ущелин, можна нарахувати більш десятка. Однак жоден із них не можна порівняти з Великим каньйоном. Це унікальне природне утворення вражає своєю суворою величчю. Висота стрімких стін каньйону досягає 300—320 м, тоді як ширина його дна часом звужується до 3-5 м. По вузькому днищу каньйону протікає гірська р. Аузун-Узень. На її шляху є кілька десятків безіменних водоспадів. Найкрасивіші з них — у нижній частині каньйону. Біля водоспадів у ложі дна утворилося чимало «купалень» — своєрідних водяних казанів, «висвердлених» брилами, що обертаються водою, і валунами. Є серед них і «Ванна молодості». Вода у «ванні» чиста, прозора, блакитного кольору, температура навіть у спекотні дні дорівнює 9-11 °С.
Карадазький природний заповідник
Карадазький природний заповідник — один із найпримітніших та мальовничих куточків Криму. Відомий дослідник Тавриди К. І. Габліц, а потім академік П. С. Паллас першими звернули увагу на своєрідну, екзотичну красу Карадагу. Проте тільки з організацією у 1914 р. Т. І. Вяземським Карадазької наукової станції з'явилась можливість проводити тут систематичні наукові дослідження і постало питання про заповідання Карадагу.
Гірський масив Карадаг (Чорна гора) знаходиться у південно-східній частині Кримського півострова. Недавній вулкан, що діяв близько 150 млн років тому, незвичайної краси пам'ятка природи, мабуть, одне з найчудовіших місць на планеті. Дане унікальне геологічне утворення з рідким рослинним і тваринним світом більше 20-ти років тому було оголошено Державним природним заповідником. Площа його становить 8,7 кв. км разом із суміжною акваторією Чорного моря. Висота Святої гори, що вінчає центральний масив, — 576 м. Береговий хребет Кара-Дагу обриваєтеся до моря дивовижними скелями й стрімчаками, між якими знаходяться затишні, дивні за красою бухточки Сердолікова, Розбійницька, Прикордонна та інші. У нагромадженні природних статуй вгадуються кам'яні істукани, замки зі шпилями, вежі фортець та інших фантастичних споруджень. Тут є і славетні Золоті, або Карадазькі, ворота.
Рослинний світ Карадагу надзвичайно багатий і представлений трьома поясами: від рівня моря до 250 м — пояс степів, чагарників і рідколісся; до 450 м — пояс дубових лісів; вище 450 м — пояс скельнодубових і грабових лісів. Нижчих рослин тут налічується 538 видів, у тому числі Ш прісноводних діатомових водоростей, 87 синьозелених водоростей прісноводних водойм та 40 ґрунтових, 63 види фітопатогенних грибів, 94 лишайники, з яких 6 занесено до Червоної книги України. Не менш різноманітним є тваринний світ Карадагу. Лише наземних безхребетних тут понад 2300 видів, метеликів — 1650 видів, 51 з яких занесено до Червоної книги України, а 16 — до Європейського червоного списку. До Червоної книги України занесено богомола емпуза смугастого, аскалафа строкатого, жужелицю молюскоїда, вусача чорнокрила Келлера, бджолу тесляра фіолетового, дибку степову, метеликів Каллімаха, бражника карликового, шовкопряда Балліона, совку Трейчке та інші. З 8 видів плазунів 4 значаться в Червоній книзі України, 1 - у Європейському червоному списку.