Кримський природний заповідник

Кримський природний заповідник проводить широку природоохорон­ну та освітню роботу. У музеї природи та дендрозоопарку експонуються найтиповіші представники рослинного і тваринного світу Криму. Екскур­сантів знайомлять із типовими й унікальними гірсько-лісовими природ­ними комплексами, рідкісними видами флори та фауни, а також з основа­ми природоохоронного законодавства України. З метою екологічного ви­ховання населення в заповіднику обладнані для організованого від­відування рекреаційні ділянки та екскурсійні маршрути, багатьох відвіду­вачів приваблює печера Мармурова на нижньому плато Чатирдагу. У за­повіднику проведена інвентаризація вищих судинних рослин та хребет­них тварин. Велика увага в дослідженнях приділяється вивченню струк­тури фітоценозів та їх стійкості, а також впливу господарської діяльності на динаміку природного середовища. Ведеться «Літопис природи», який включає в себе комплекс спостережень за змінами природного середови­ща під дією природних та антропогенних чинників. Моніторинг за станом та змінами екосистем заповідника, накопичені відомості про їх структур­но функціональну організацію мають велике значення для розробки за­ходів щодо раціонального використання рослинного і тваринного світу Криму за різних режимів впливу на природне середовище.

Історія заповідання території, що входить нині до Кримського при­родного заповідника починається з організації у 1913р. в малодоступній частині гірського Криму — Центральній котловині — «Заказника імпе­раторських полювань» на площі 3705 га. Тут була організована єгерська служба, виділено лісу для демонстрації завезених до Криму диких тварин — оленів, дагестанських турів, корсіканських гірських баранів муфлонів із Асканії-Нова, зубрів із Біловезької Пущі.

Загальна площа Кримського природного заповідника становить 44 175 га. До його складу увійшли гірсько-лісова частина (34 563 га) та орнітологічна філія Лебедині острови (9612 га), розташована біля північно-західних берегів Криму в Каркінітській затоці Чорного моря. У флорі налічується 45 видів ендеміків, серед них: аденофора кримська, волошки кизильник кримський, глід кримський та рогоплідний, крупка.

Кримський природний заповідник відіграє надзвичайно важливу роль у збереженні тваринного світу Криму, особливо рідкісних видів. На його території зустрічаються ЗО видів тварин, занесених до Європейського чер­воного списку, і 133 види, занесені до Червоної книги України. Серед них скорпіон кримський, сольпуга звичайна, емпуза кримська, дибка степова, слимакощ кримський, розалія альпійська, поліксена, бражник мертва голова, сколія степова, сколія гігант, марена кримська, жовтопуз, полози жовточеревий та чотирисмугий, лелека чорний, журавель сірий, дрофа, хохітва, лежень, пугач, корольок червоноголовий, шпак рожевий, підко­воноси малий та великий, нетопирі кожанкоподібний та середземномор­ський, борсук та інші.

Канівський природний заповідник

Канівський природний заповідник один із найдавніших в Україні, де протягом тисячоліть органічно поєднувалися історія природи та народу. Унікальність рельєфу, неповторна краса ландшафтів, величезне біорізноманіття дивом збереглися в самому центрі густонаселеної України. Ці місця вже в кінці XIX — на початку XX ст. привертали увагу вчених: біологів, геологів, географів, археологів, краєзнавців. Ще майже за століття до створення заповідника в 1832 р. Ф. Дюбуа де Монпере звернув увагу на деформованість поширених тут геологічних порід, що дало початок вив­ченню відомих тепер у всьому світі Канівських геологічних дислокацій. У 1875-1876 рр. професор А. Рогович зібрав унікальний палеозоологічний матеріал і звернув увагу на величезні скупчення у ньому викопних реш­ток різних геологічних епох.

У лісовому покриві заповідника домінує граб із домішкою дуба зви­чайного, кленів гостролистого і польового, липи серцелистої, берези бородавчастої, ясена звичайного. Грабова діброва заповідника знаходиться на східній межі суцільного поширення європейських грабових лісів. Тут відомі і найбільш північні та східні місця росту деяких європейських рідкісних рослин: підсніжника звичайного, скополії карніолійської, ци­булі ведмежої, ранника весняного. На затінених північних схилах та в тальвегах трапляються реліктові рослини, що збереглися тут із льодовикових часів. На добре освітлених південних схилах можна зустріти релікти вже більш теплого міжльодовикового періоду.

Оскільки м. Канів є значним туристичним центром (Тарасову гору щороку відвідують до 300 тис. туристів), заповідник частково виконує і роль національного парку. Науковці розробили кілька екологічних стежок для організованих екскурсій. Особливою популярністю у відвідувачів користується музей природи, розташований на території садиби заповід­ника. Експозиція музею складається із 7 відділів: археологічного, палеон­тологічного, лісового, ботанічного, зоологічного та двох меморіальних кімнат академіка М. Ф. Біляшівського.