
- •Змістовий Модуль1. Наукові основи вивчення територіальної рекреаційної системи. Лекція 1. Теоретичні засади розміщення рекреаційних ресурсів. Основні поняття рекреології.
- •1. Методологічні аспекти курсу „Рекреаційні ресурси та рекреологія”.
- •2. Основні поняття рекреології
- •3. Основні напрямки світової рекреації та її регіональні аспекти.
- •1. Передумови винекнення та розвитку рекреології.
- •2. Фактори формування рекреаційних потреб
- •3. Основні функції рекреології.
- •1. Напрямки та основні завдання рекреаційних досліджень.
- •2. Базові вчення дисципліни, як структурні елементи в ієрархії наукових знань.
- •3. Наукові теорії географічного детермінізму, регіоналізму та економічного районування.
- •4. Методи дослідження дисципліни.
- •Західна Європа та Європейський союз.
- •2. Північна Європа.
- •3. Південна Європа.
- •4. Східна ( Центральна) Європа.
- •5. Південно – Східна Європа.
- •1. Економіко-географічна характеристика Азії. Основні соціально-економічні моделі розвитку азіатських країн.
- •2. Північна та Центральна Азія.
- •3. Південно-Західна Азія.
- •Вигідність географічного положення регіону. Природно-ресурсний потенціал регіону та його вплив на господарство сша і Канади.
- •2. Галузева структура промисловості. Роль регіону у світогосподарських зв’язках.
- •3. Рекреаційні ресурси та рівень розвитку туризму в сша і Канаді.
- •1. Відмінності економіко-географічного положення країн регіону Латинська Америка та їх соціально-економічні умови розвитку.
- •2. Різноманіття природно-ресурсного потенціалу.
- •3. Особливості економічного розвитку та загальна характеристика господарства.
- •4. Культурно-історичні умови та перспективи розвитку туристсько-рекреаційної сфери регіону.
- •1. Економіко-географічна характеристика Африки.
- •2. Північна Африка.
- •3. Західна Африка.
- •4. Центральна Африка.
- •5. Східна Африка.
- •Південна Африка.
- •Характеристика складу субрегіонів та країн регіону.
- •2. Австралійський союз.
- •3. Океанія.
- •4. Рекреація і туризм регіону „Австралія та Океанія”.
- •Природні ресурси
- •3. Економічна оцінка природних ресурсів.
- •4. Природно-ресурсний потенціал України.
- •Лекція 11. Економічні засади природоохоронної діяльності в Україні.
- •Наукові засади раціонального природокористування
- •2. Потенційно-небезпечні виробництва та вимоги до їх розміщення
- •3. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації
- •4. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
- •1. Економічне районування України і просторова організація.
- •Соціально-економічні передумови розвитку рекреаційної індустрії України та основні екологічні проблеми регіонів.
- •3. Рекреаційні ресурси України. Напрямки розвитку рекреації.
- •1. Економіка та рекреація Донецького економічного району.
- •2. Економіка та рекреація Придніпровського економічного району.
- •3. Особливості економічного та рекреаційного розвитку Східного району.
- •Лекція №14. Соціально-економічні умови розвитку Центрального, Поліського та Подільського економічних районів України (1 год.).
- •1. Характеристика Центрального економічного району.
- •2. Місце і роль Поліського економічного району в економіці України.
- •3. Проблеми та перспективи розвитку Подільського економічного району.
- •1. Економіка Карпатського економічного району.
- •2. Специфіка економічного розвитку Причорноморського економічного району.
- •1. Загальні відомості про стан рекреаційних територій та курортних зон України.
- •2. Екологічний стан Чорного і Азовського морів
- •3. Стічні води України.
- •4. Екологічний стан басейну Дніпра
- •Біосферні заповідники, природні заповідники України
- •1. Стан та розташування природних заповідників України.
- •Український степовий природний заповідник
- •Кримський природний заповідник
- •Канівський природний заповідник
- •Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник
- •Великий каньйон Криму
- •Карадазький природний заповідник
- •Поліський природний заповідник
- •2. Біосферні заповідники та їх особливості.
- •Біосферний заповідник Асканія-Нова
- •Карпатський біосферний заповідник
- •Чорноморський біосферний заповідник
- •Дунайський біосферний заповідник
- •3. Природні національні парки.
- •Шацький національний природний парк
- •Національний природний парк «Синевир»
- •Національний природний парк «Подільські Товтри»
- •Національний природний парк «Святі Гори»
- •Основна література
- •Додаткова література
1. Економіка та рекреація Донецького економічного району.
Донецький економічний район – потужний міжрегіональний териториально-виробничий комплекс, що включає до свого складу Донецьку і Луганську області, розташований на південному сході України поруч з промислово розвиненими районами країни: промисловим і лівобережним Придніпров’ям. На півночі межує з Бєлгородською і Воронезькою областями, а на сході – з Ростовською областю Російської Федерації. На півдні омивається водами Азовського моря.
Він являє собою вагому частину економічного потенціалу України. Вугілля Донбасу стало основою формування тут Донецького териториально-виробничого комплексу з переважаючою спеціалізацією у розвитку видобувних і пов’язаних з ними переробних галузей. Вигідне географічне положення, близькість джерел сировини і ринків збуту продукції, багатогалузева промисловість, розвинута мережа транспортних комунікацій, висока густота населення району виділяють його серед інших економічних районів країни на перше місце за обсягами промислового виробництва та концентрацією підприємств в Україні(рис. ). Займаючи 8,8 % території і зосереджуючи 15,2 % населення, Донецький економічний район виробляє 25 % обсягу промислової та 8 % обсягу сільськогосподарської продукції країни. Тут найвища густота міського населення і найнижча – сільського, найбільший промисловий потенціал і в той же час найнижча густота сільського розселення. За рівнем техногенного навантаження на навколишнє середовище район посідає одне з перших місць у Європі та світі. У районі утворився індустріально-аграрний господарський комплекс із переважним розвитком важкої промисловості. Більшість галузей спеціалізації – вугільна, чорна металургія, машинобудування, хімічна, нафтохімічна – мають міжрегіональне і міжнародне значення.
Через територію Донецького економічного району проходять транзитні нафто- і газопроводи. Завдяки вигідному економіко-географічному положенню район активно залучений до розвитку міжрегіональних зв’язків, а також до торговельних, виробничих та науково-технічних взаємовідносин України з іншими державами, насамперед з країнами СНД, а також з державами Чорноморсько-Середземномормького регіону, Східної та Північної Європи. Район має значні потенційні можливості для створення промислових економічних зон, розвитку міжнародної системи торгівлі, транспортних коридорів, сучасних ліній зв’язку.
Чисельність населення району складає 7501 тис. чол., що становить 15,2% загальної чисельності населення України. Густота населення в регіоні є найбільшою по Україні і перевищує загальнодержавний показний майже в 1, 7 раза.
Територія району – рівнинна, місцями піднята, слабохвиляста, розчленована глибокими балками і ярами. Клімат помірно контнентальний, з недостатнім зволоженням. Часто бувають посухи, суховії. Район найменше водозабезпечений в Україні. Місцеві річки (Сіверський Донець із притоками, Кальміус та інші) забезпечують потреби регіону на 40%. Для поліпшення водопостачання побудовано канали Дніпро - Донбас та Сіверський Донець – Донбас. Ускладнює використання місцевих поверневих і підземних вод їх значна забрудненість. Район знаходиться у степовій зоні. Ліси мають незначні території, збебільшого у вигляді полезахисних лісосмуг. Рослинний світ Донецької області представлений в основному степовими, лісостеповими та заплавними формаціями флори. Науковцями на території області відмічено близько 40% видів флори, які зустрічаються в Україні. Фауна регіону нараховує 25 тис. видів тварин різноманітних ситематичних груп. Постійно перебуває та спостерігається на прольотах, зимовлі та міграціях близько 300 видів птахів. 131 вид тварин, які перебувають на території області, занесено до Червоної книги України.
Господарство району являє собою складний комплекс, в якому переважає важка промисловість. Регіон виробляє ¼ промислової продукції України, у тому числі 25% електроенергії, 65% палива, 43% продукції чорної металургії, 13% машинобудування тощо. Провідна галузь господарства – вугільна промисловість, яка видобуває 95% українського вугілля. На основі місцевого палива в регіоні сформувалась потужна теплоенергетика. Тут працюють такі великі електростанції, як Вуглегірська, Зуївська, Луганська, Старобешівська, Курахівська та інші. Традиційно регіон є другим в Україні (Після Придніпров’я) за обсягами виробництва чорних металів. Найбільші підприємства галузі знаходяться в Маріуполі, Алчевську, Харцизьку, Макіївці, Луганську, Алмазному, Донецьку, Краматорську. Родовища нафти, природнього газу в районі мають місцеве значення. Рудні корисні копалини Донбасу представлені єдиними в Україні запасами ртутних руд (Микитівське родовище). У регіоні розвідані запаси малопотужних залізних, мідних, алюмінієвих і поліметалічних руд. Машинобудування району має високій рівень спеціалізації. Більшість підприємств виробляють устаткування для гірничої промисловості, металургії. Найбільші центри важкого машинобудування - Маріуполь, Краматорськ, Дружківка, Горлівка, Ясинувата, Антрацит, Харцизьк, Словянськ, Донецьк. Вагомо представлене і виробництво устаткування для залізниць (Луганськ, Авдіївка, Стаханов). Устаткування для хімічної промисловості виробляють у Словянську, Сніжному та Кременній. Більшість підприємств машинобудування унікальні, як, наприклад, виробництво кранів у Краматорську чи виготовлення побутових холодільників і морозильних камер у Донецьку. В районі сконцентровано 1/3 потужностей хімічної та нафтохімічної промисловості країни. В Лісічанську знаходиться найбільше нафтопереробне підприємство України „Лінос”. Крім того, тут є содовий завод у Словянську; ВО „Азот” в Сєвєродонецьку, що виготовляє азотні добрива, кислоти, полімери; найбільше в Європі підприємство з виготовлення барвників в Рубіжному; Констянтинівський хімічний завод та Донецький завод хімічних реактивів. Для потреб регіону розвинулась потужна промисловість будівельних матеріалів.
Легка промисловість району за обсягами виробництва займає передові позиції в державі. Виділяються текстильна (Донецьк, Луганськ, Лисичанськ), швейна, взуттєва (Луганськ) галузі. Харчова промиловість покликана забезпечити значні потреби району у продуктах харчування. Особливо добре розвинуті вирбництво борошна (14% укарїнського виробництва цієї продукції), хліба, хлібобулочних виробів (19%), олії (13%). На солеварні Артемівська і Слов’янська припадає ¾ українського видобутку кам’яної солі. У той же час рівню потреб району не відповідають обсяги виробництва м’ясної та молочної промисловості. Розвитку сільського господарства району сприяють агрокліматичні умови, наявність значної кількості сільськогосподарських угідь. Сільське господарство району виробляє 10% зерна, 15% соняшника, 10% овочів в Україні. Тваринництво району спеціалізується на скотарстві, свинарстві, птахівництві. Має добрі умови, але не достатньо розвинене рибальство в Азовському морі. Маріуполь є найбільшим портом на Азовському морі.
Рекреація. Перевага Донецького району полягає в оптимальному співвідношенні основних факторів розвитку рекреації. Ця територія є найбільш густонаселеною в Україні та сильно урбанізованою, що обумовлює найвищу потребу населення в різних видах відпочинку, для задоволення якої достатньо наявних ресурсів. Головними рекреаційними ресурсами краю є:
мінеральні води (11,2% загальноукраїнських запасів – 2-ге місце серед регіонів України), переважно без специфічних компонентів, бромні, радонові і залізисті;
лікувальні грязі озер Ріпне, Сліпне;
особливості мікроклімату лісових масивів басейну Сіверського Донця в північній частині району і на узбережжі Азовського моря, особливо сприятливому для розвитку дитячої рекреації;
розвинена санаторно-курортна база (її місткість – переважно за рахунок баз відпочинку і дитячих оздоровчих таборів – становить 13,5% від загальноукраїнського показника).
Локалізація району в межах степової зони з незначною довжиною узбережжя Азовського моря, надзвичайно висока концентрація екологічно небезпечних виробництв (гірничовидобувна, металургійна, хімічна промисловість), дефіцит чистої прісної води, небагата історико-культурна спадщина (найбільшу цінність представляють пам’ятки античної культури) обумовили зосередження санаторно-курортних закладів у крайніх північних і крайніх південних районах регіону. Найбільш відомі курорти – Слов’янськ, Святогірськ, Старобільськ, Кремінна, Маріуполь, Мелекіне.