
- •Змістовий Модуль1. Наукові основи вивчення територіальної рекреаційної системи. Лекція 1. Теоретичні засади розміщення рекреаційних ресурсів. Основні поняття рекреології.
- •1. Методологічні аспекти курсу „Рекреаційні ресурси та рекреологія”.
- •2. Основні поняття рекреології
- •3. Основні напрямки світової рекреації та її регіональні аспекти.
- •1. Передумови винекнення та розвитку рекреології.
- •2. Фактори формування рекреаційних потреб
- •3. Основні функції рекреології.
- •1. Напрямки та основні завдання рекреаційних досліджень.
- •2. Базові вчення дисципліни, як структурні елементи в ієрархії наукових знань.
- •3. Наукові теорії географічного детермінізму, регіоналізму та економічного районування.
- •4. Методи дослідження дисципліни.
- •Західна Європа та Європейський союз.
- •2. Північна Європа.
- •3. Південна Європа.
- •4. Східна ( Центральна) Європа.
- •5. Південно – Східна Європа.
- •1. Економіко-географічна характеристика Азії. Основні соціально-економічні моделі розвитку азіатських країн.
- •2. Північна та Центральна Азія.
- •3. Південно-Західна Азія.
- •Вигідність географічного положення регіону. Природно-ресурсний потенціал регіону та його вплив на господарство сша і Канади.
- •2. Галузева структура промисловості. Роль регіону у світогосподарських зв’язках.
- •3. Рекреаційні ресурси та рівень розвитку туризму в сша і Канаді.
- •1. Відмінності економіко-географічного положення країн регіону Латинська Америка та їх соціально-економічні умови розвитку.
- •2. Різноманіття природно-ресурсного потенціалу.
- •3. Особливості економічного розвитку та загальна характеристика господарства.
- •4. Культурно-історичні умови та перспективи розвитку туристсько-рекреаційної сфери регіону.
- •1. Економіко-географічна характеристика Африки.
- •2. Північна Африка.
- •3. Західна Африка.
- •4. Центральна Африка.
- •5. Східна Африка.
- •Південна Африка.
- •Характеристика складу субрегіонів та країн регіону.
- •2. Австралійський союз.
- •3. Океанія.
- •4. Рекреація і туризм регіону „Австралія та Океанія”.
- •Природні ресурси
- •3. Економічна оцінка природних ресурсів.
- •4. Природно-ресурсний потенціал України.
- •Лекція 11. Економічні засади природоохоронної діяльності в Україні.
- •Наукові засади раціонального природокористування
- •2. Потенційно-небезпечні виробництва та вимоги до їх розміщення
- •3. Екологічний моніторинг і система екологічної інформації
- •4. Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища
- •1. Економічне районування України і просторова організація.
- •Соціально-економічні передумови розвитку рекреаційної індустрії України та основні екологічні проблеми регіонів.
- •3. Рекреаційні ресурси України. Напрямки розвитку рекреації.
- •1. Економіка та рекреація Донецького економічного району.
- •2. Економіка та рекреація Придніпровського економічного району.
- •3. Особливості економічного та рекреаційного розвитку Східного району.
- •Лекція №14. Соціально-економічні умови розвитку Центрального, Поліського та Подільського економічних районів України (1 год.).
- •1. Характеристика Центрального економічного району.
- •2. Місце і роль Поліського економічного району в економіці України.
- •3. Проблеми та перспективи розвитку Подільського економічного району.
- •1. Економіка Карпатського економічного району.
- •2. Специфіка економічного розвитку Причорноморського економічного району.
- •1. Загальні відомості про стан рекреаційних територій та курортних зон України.
- •2. Екологічний стан Чорного і Азовського морів
- •3. Стічні води України.
- •4. Екологічний стан басейну Дніпра
- •Біосферні заповідники, природні заповідники України
- •1. Стан та розташування природних заповідників України.
- •Український степовий природний заповідник
- •Кримський природний заповідник
- •Канівський природний заповідник
- •Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник
- •Великий каньйон Криму
- •Карадазький природний заповідник
- •Поліський природний заповідник
- •2. Біосферні заповідники та їх особливості.
- •Біосферний заповідник Асканія-Нова
- •Карпатський біосферний заповідник
- •Чорноморський біосферний заповідник
- •Дунайський біосферний заповідник
- •3. Природні національні парки.
- •Шацький національний природний парк
- •Національний природний парк «Синевир»
- •Національний природний парк «Подільські Товтри»
- •Національний природний парк «Святі Гори»
- •Основна література
- •Додаткова література
2. Північна та Центральна Азія.
Північна та Центральна Азія сформувалася у самостійний регіон в 90-х роках 20століття внаслідок розпаду СРСР. Регіон охоплює 6 країн: Казахстан, Киргизстан, Росія (азіатська частина), Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан. Вони мають спільну пострадянську економічну спадщину, подібну політичну ситуацію, що іноді загострюється до збройних конфліктів, соціальні проблеми.
Північна і Центральна Азія розташована на перехресті важливих торгівельних шляхів євразійського значення. Територія має вихід до трьох водних басейнів (Північний Льодовитий і Тихий океан, Арало-Каспійський басейн).
Центральна Азія багата на природні, дешеві трудові ресурси. Вона є величезним ринком збуту продукції всіх галузей.
Природні умови. Здебільшого відносно сприятливі, але подекуди і несприятливі для життя населення. Більшість азіатської частини Росії (2/3) – це райони Крайньої Півночі й вічної мерзлоти. У Центральній Азії величезні райони займають пустелі і напівпустелі, малопридатні для життя і господарювання.
Територія регіону здебільшого підвищена. Гірські масиви займають ¾ її. Найбільші гірські ділянки оточують схід і південь регіону. Найвисокогірнішим масивом регіону є Памір (найвища точка пік Комунізму, 7495м). Багато територій перебувають у стані вічної мерзлоти. У горах Середньої Азії зареєстровано понад 7000 льодовиків загальною площею майже 20 тис. км2.
Рівнини розташовані переважно в долинах рік і поблизу морських берегів. Західносибірська низовина є однією з найбільших низинних рівнин земної кулі. Її площа сягає 3 млн км2. У південній частині багато впадин, на місці яких іноді утворюються великі озера. Середня частина рівнини розчленована повільноплинними річками, багата на стоячі води. Цим зумовлені велика заболоченість і наявність торфу. Болота вкривають приблизно 25% території низовини. У південній частині регіону розташована велика Туранська рівнина.
Кліматичні умови різноманітні, що зумовлено широтною поясністю. Клімат азіатської частини Росії суворий, континентальний. Зима тривала, літо порівняно коротке. Опади переважно випадають влітку. У Середній Азії особливо контрастним є температура дня і ночі, літа і зими, що властиво континентальному типу клімату.
Північ регіону має широку гідрографічну мережу, яка належить переважно до річкових систем Обі, Іртишу, Єнісею, Ангари, Лени, Амуру, Яни.
У Сибіру є десятки тисяч озер. Тут розташоване озеро Байкал, об'єм води в якому – 23 тис. км3 (майже 1/5 світових запасів прісної води). Байкал є найглибшим континентальним водоймищем земної поверхні. Це природна лабораторія, де можна вивчати закони еволюції водних організмів, формування прісноводної фауни.
Природні ресурси. Багатство регіону – різноманітні мінеральні ресурси, представлені кам'яним вугіллям у Росії (Кузбас, Південно-Якутський басейн, Ленський і Тунгуський басейни), бурим вугіллям у Росії (Кансько-Ачинський басейн у східному Сибіру), нафтою (південні райони Західного Сибіру, північ Сахаліну, п-ів Мангишлак у Казахстані, туркменське узбережжя Каспію), газом (північ Західного Сибіру і Сахаліну в Росії, родовище Газлі в Узбекистані, східні райони Туркменістану).
Регіон багатий на рудні корисні копалини: залізна руда, марганець, хром, мідь, нікель, олово, золото ртуть.
У Середній Азії обмеженість запасів води зумовила створення широкої мережі іригаційних споруд, за допомогою яких здійснюється регулювання водостоку. З метою зрошення споруджено більше 30 великих водоймищ (об'ємом 100 млн м2 кожне ) і багато магістральних зрошувальних каналів, у тому числі Чуйський, Північний, Великий Ферганський, Аму-Бухарський, Каршунський, Гісарський. Унікальний Каракумський канал (завдовжки 1200 км) побудований у 1954 р. і простягається через південну частину Каракумів.
Ліси азіатської частини Росії складаються переважно із хвойних порід – сосни, ялиці, кедра, на півдні поширені береза й інші листяні породи. Лісовкрита площа становить 70% площі району. В лісах Сибіру і Далекого Сходу мешкають 150 видів промислових тварин, у тому числі такі цінні, як соболь, горностай, білка, промислові птахи, ростуть різноманітні лікарські рослини, горіхи, гриби, ягоди. У Казахстані багато лісів (9 млн га).
Далекосхідний морський басейн багатий на рибу (до 20 видів: сардина-івасі, скумбрія, лососеві, сайра, оселедець, терпуг) і морепродукти, з яких інтенсивно використовуються краби, креветки, кальмари, морський гребінець, морська капуста та ін.
Розвиток господарства країн регіону зумовлений величезним природно-ресурсним потенціалом – одним із найбільших у світі.
Населення. У регіоні проживає 86,8 млн осіб: максимальна кількість – в азіатській частині Росії (31,7 млн), мінімальна – у Киргизстані (4,6 млн).
Мусульманська частина регіону й азіатська частина Росії дуже відрізняється за демографічними показниками. Для азіатської частини Росії демографічна ситуація малосприятлива внаслідок низького природного приросту і значної міграції населення. У Середній Азії традиційно природний приріст населення досить високий (близько 30%).
Статево-віковий склад населення характеризується такими показниками: до 14 років – 36%, осіб віком 15 – 64 роки – 58%, осіб старшого віку – 6 %. Жінки чисельно переважають над чоловіками (52 та 49% ).
Рекреація і туризм. У країнах регіону останнім часом значна увага приділяється розвитку туризму, для якого вони мають сприятливі передумови: рекреаційні можливості гірських систем Тянь-Шаню, Алтаю, озер Байкалу, Каспію, Балхашу. У середньоазіатських країнах багато пам”яток минулих епох: у Самарканді – мечеті XIV-XV ст., мавзолей Тамерлана (XV ст.), у Бухарі – декілька унікальних мечетей IX ст. Багаті на екзотичні природні ландшафти Таймир, Алтай, Камчатка, Курильські острови.
Відомими є такі курортні зони, як Медео з чудовим спортивним комплексом, Кокчетав (Казахстан), о. Байкал (Росія), о. Іссик-Куль (Киргизстан), туристичні центри – Ташкент, Самарканд, Бухара (Узбекистан).
До списку культурної спадщини ЮНЕСКО занесено 22 об'єкти:
Росія (17) в азіатській частині – вулкани Камчатки, озеро Байкал, Сіхоте-Алінь;
Туркменістан (1) – історична місцевість давнього Мерву;
Узбекистан (4) – комплекс Ічан-Кала в Хіві, історичні центри Бухари, Шахрізабса та Самарканда.
Розвитку туризму в регіоні перешкоджають національно-етнічні конфлікти в окремих країнах (зокрема в Таджикистані).