2. Північна та Центральна Азія.

Північна та Центральна Азія сформувалася у самостійний регіон в 90-х роках 20століття внаслідок розпаду СРСР. Регіон охоплює 6 країн: Казахстан, Киргизстан, Росія (азіатська частина), Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан. Вони мають спільну пострадянську економічну спадщину, подібну політичну ситуацію, що іноді загострюється до збройних конфліктів, соціальні проблеми.

Північна і Центральна Азія розташована на перехресті важливих торгівельних шляхів євразійського значення. Територія має вихід до трьох водних басейнів (Північний Льодовитий і Тихий океан, Арало-Каспійський басейн).

Центральна Азія багата на природні, дешеві трудові ресурси. Вона є величезним ринком збуту продукції всіх галузей.

Природні умови. Здебільшого відносно сприятливі, але подекуди і несприятливі для життя населення. Більшість азіатської частини Росії (2/3) – це райони Крайньої Півночі й вічної мерзлоти. У Центральній Азії величезні райони займають пустелі і напівпустелі, малопридатні для життя і господарювання.

Територія регіону здебільшого підвищена. Гірські масиви займають ¾ її. Найбільші гірські ділянки оточують схід і південь регіону. Найвисокогірнішим масивом регіону є Памір (найвища точка пік Комунізму, 7495м). Багато територій перебувають у стані вічної мерзлоти. У горах Середньої Азії зареєстровано понад 7000 льодовиків загальною площею майже 20 тис. км2.

Рівнини розташовані переважно в долинах рік і поблизу морських берегів. Західносибірська низовина є однією з найбільших низинних рівнин земної кулі. Її площа сягає 3 млн км2. У південній частині багато впадин, на місці яких іноді утворюються великі озера. Середня частина рівнини розчленована повільноплинними річками, багата на стоячі води. Цим зумовлені велика заболоченість і наявність торфу. Болота вкривають приблизно 25% території низовини. У південній частині регіону розташована велика Туранська рівнина.

Кліматичні умови різноманітні, що зумовлено широтною поясністю. Клімат азіатської частини Росії суворий, континентальний. Зима тривала, літо порівняно коротке. Опади переважно випадають влітку. У Середній Азії особливо контрастним є температура дня і ночі, літа і зими, що властиво континентальному типу клімату.

Північ регіону має широку гідрографічну мережу, яка належить переважно до річкових систем Обі, Іртишу, Єнісею, Ангари, Лени, Амуру, Яни.

У Сибіру є десятки тисяч озер. Тут розташоване озеро Байкал, об'єм води в якому – 23 тис. км3 (майже 1/5 світових запасів прісної води). Байкал є найглибшим континентальним водоймищем земної поверхні. Це природна лабораторія, де можна вивчати закони еволюції водних організмів, формування прісноводної фауни.

Природні ресурси. Багатство регіону – різноманітні мінеральні ресурси, представлені кам'яним вугіллям у Росії (Кузбас, Південно-Якутський басейн, Ленський і Тунгуський басейни), бурим вугіллям у Росії (Кансько-Ачинський басейн у східному Сибіру), нафтою (південні райони Західного Сибіру, північ Сахаліну, п-ів Мангишлак у Казахстані, туркменське узбережжя Каспію), газом (північ Західного Сибіру і Сахаліну в Росії, родовище Газлі в Узбекистані, східні райони Туркменістану).

Регіон багатий на рудні корисні копалини: залізна руда, марганець, хром, мідь, нікель, олово, золото ртуть.

У Середній Азії обмеженість запасів води зумовила створення широкої мережі іригаційних споруд, за допомогою яких здійснюється регулювання водостоку. З метою зрошення споруджено більше 30 великих водоймищ (об'ємом 100 млн м2 кожне ) і багато магістральних зрошувальних каналів, у тому числі Чуйський, Північний, Великий Ферганський, Аму-Бухарський, Каршунський, Гісарський. Унікальний Каракумський канал (завдовжки 1200 км) побудований у 1954 р. і простягається через південну частину Каракумів.

Ліси азіатської частини Росії складаються переважно із хвойних порід – сосни, ялиці, кедра, на півдні поширені береза й інші листяні породи. Лісовкрита площа становить 70% площі району. В лісах Сибіру і Далекого Сходу мешкають 150 видів промислових тварин, у тому числі такі цінні, як соболь, горностай, білка, промислові птахи, ростуть різноманітні лікарські рослини, горіхи, гриби, ягоди. У Казахстані багато лісів (9 млн га).

Далекосхідний морський басейн багатий на рибу (до 20 видів: сардина-івасі, скумбрія, лососеві, сайра, оселедець, терпуг) і морепродукти, з яких інтенсивно використовуються краби, креветки, кальмари, морський гребінець, морська капуста та ін.

Розвиток господарства країн регіону зумовлений величезним природно-ресурсним потенціалом – одним із найбільших у світі.

Населення. У регіоні проживає 86,8 млн осіб: максимальна кількість – в азіатській частині Росії (31,7 млн), мінімальна – у Киргизстані (4,6 млн).

Мусульманська частина регіону й азіатська частина Росії дуже відрізняється за демографічними показниками. Для азіатської частини Росії демографічна ситуація малосприятлива внаслідок низького природного приросту і значної міграції населення. У Середній Азії традиційно природний приріст населення досить високий (близько 30%).

Статево-віковий склад населення характеризується такими показниками: до 14 років – 36%, осіб віком 15 – 64 роки – 58%, осіб старшого віку – 6 %. Жінки чисельно переважають над чоловіками (52 та 49% ).

Рекреація і туризм. У країнах регіону останнім часом значна увага приділяється розвитку туризму, для якого вони мають сприятливі передумови: рекреаційні можливості гірських систем Тянь-Шаню, Алтаю, озер Байкалу, Каспію, Балхашу. У середньоазіатських країнах багато пам”яток минулих епох: у Самарканді – мечеті XIV-XV ст., мавзолей Тамерлана (XV ст.), у Бухарі – декілька унікальних мечетей IX ст. Багаті на екзотичні природні ландшафти Таймир, Алтай, Камчатка, Курильські острови.

Відомими є такі курортні зони, як Медео з чудовим спортивним комплексом, Кокчетав (Казахстан), о. Байкал (Росія), о. Іссик-Куль (Киргизстан), туристичні центри – Ташкент, Самарканд, Бухара (Узбекистан).

До списку культурної спадщини ЮНЕСКО занесено 22 об'єкти:

• Росія (17) в азіатській частині – вулкани Камчатки, озеро Байкал, Сіхоте-Алінь;

• Туркменістан (1) – історична місцевість давнього Мерву;

• Узбекистан (4) – комплекс Ічан-Кала в Хіві, історичні центри Бухари, Шахрізабса та Самарканда.

Розвитку туризму в регіоні перешкоджають національно-етнічні конфлікти в окремих країнах (зокрема в Таджикистані).