3 питання

Давальний відмінок

1. Іменники чоловічого роду в давальному відмінку однини можуть мати паралельні закінчення: -ові, - еві, - єві, - у, - ю: директору - директорові, прокурору - прокуророві, ректору - ректорові, інспектору - інспекторові. Тут діє правило принципу милозвучності української мови: найкраще, коли закінчення у словах чергуються: директорові Петренку Віталієві Миколайовичу.

2. Закінчення -ові, - еві, - єві вживаються тоді, коли виникає небезпека двозначності в тексті. Річ у тім, що іменники - назви збірні, абстрактні, узагальнювальні - мають однакове закінчення в родовому і давальному відмінках: допомога заводу - кому допомогли? (Д. відм.); допомога заводу - допомога кого? (Р. відм.). Тому, коли € небезпека нерозрізнення цих відмінків у тексті, для Д. відм. закінчення -ові, - еві, - єві стає обов'язковим: допомога заводові - кому допомога? (Д. відм.).

3. В іменниках - власних назвах на -ів, - ев, - єв, - ов, - ин, -ін, - їн нормативним є лише закінчення -у: Харків - Харкову, Київ -Києву, Гришин - Гришину, Ільїн - Ільїну.

4. ЗбІг родового і давального відмінків можливий і в іменниках жіночого роду, що також може бути причиною двозначності в тексті: своєчасний контроль бухгалтерії - кого контроль? (Р. відм.); своєчасний контроль бухгалтерії- кому створюють контроль? (Д. відм.). У такому разі, щоб уникнути непорозуміння, слід створити додаткове словесне оточення.

Кличний відмінок, форми звертання:

а) у звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге, хоча друге слово може мати й форму називного відмінка: пане сільський голово (сільський голова);

б) у звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, форму кличного відмінка набуває як загальна назва, так і власне ім'я: пане Віталію, пані Галино;

в) у звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: пане Сергійчук; пані Сікорська;

г) у звертаннях, що складаються з двох власних назв - імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Олено Степанівно; Олегу Миколайовичу. Слід зауважити, що слово пан/пані до такої форми не додається.

Правописні норми прізвищ, імен, по батькові, їх відмінювання:

а) при творенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс -ович: Василь-Васильович, Ігор-Ігорович;

б) при творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івна, від імені на -й -ївна: Борис-Борисівна, Сергій-Сергіївна;

в) слід зважати на форму імені при утворенні форми по батькові: Иазар - Назарович, Назарій - Назарійович; Євген - Євгенович, Євгеній - Євгенійович; Анатоль - Анатольович, Анатолій - Анатолійович; Захар - Захарович, Захарій - Захарійович;

г) особливості творення форм по батькові від деяких імен: Григорій - Григорович, Григорівна; Ілля - Ілліч, Іллівна; Кузьма -Кузьмович і Кузьмич, Кузьмівна; Лука - Лукич і Лукович, Луківна; Сава - Савович і Савич, Савівна; Яків - Якович і Яковлевич, Яківна і Яковлівна; Микола - Миколайович, Миколаївна;

ґ) особлива увага при відмінюванні форм жіночого імені та по батькові до родового, давального та місцевого відмінків: Р Марини Степанівни (не Степанівної) Д. Марині Степанівні (не Степанівній) М. при Марині Степанівні (не Степанівній);

д) форми по батькові при чоловічих іменах завжди мають в орудному відмінку закінчення -ем (а не -ом): Олександром Андрійовичем, Дмитром Володимировичем;

е) українські прізвища на -а (-я) - спільного роду і відмінюються однаково (чоловічі і жіночі): Н. Гглина, Петро Гамалія, Р. Галини, Петра Гамали, Д. Галині, Петру Гамали;

є) українські прізвища на -о - чоловічі відмінюються, жіночі - не відмінюються: Н. Іван Петренко, Р. Івана Петренка, Д. Івану Петренку і т. ін,; Н. Оксана Петренко, Р Оксани Петренко, Д. Оксані Петренко;

ж) українські прізвища на приголосний: чоловічі відмінюються, жіночі - не відмінюються: Н. Максим Лесин, Р. Максима Лесина, Д. Максиму Лесину тощо.; К Ольга Лесин, Р. Ольги Лесин, Д. Ользі Лесин тощо; Н Віталій Салій, Р Віталія Салія, Д. Віталію Салію тощо; Людмила Салій, Р. Людмили Салій, Д. Людмилі Салій.

з) українські прізвища із суфіксом -ів-відмінюються так: Н. Тарас Синьків, Р Тараса Синьківа, Д. Тарасу Синьківу; Н. Марія Синьків, Р. Марії Синьків, Д. Марії Синьків. Суфікс -ів-при відмінюванні чоловічих прізвищ бажано зберігати;

и) українські прізвища із суфіксом -ишин- відмінюються за зразком прізвищ, що закінчуються на приголосний: Н. Ірина Романишин, Дмитро Романишин, Р. Ірини Романишин, Дмитра Романишина, Д. Ірині Романишин, Дмитрові Романишину. Жіноче прізвище може мати форму Романишина ~ це залежить від того, як узвичаєно в сімейних документах за жіночою лінією. У такому разі прізвище відмінюється: Я. Ірина Романишина, Р. Ірини Романишиної, Д Ірині Романишиній,

і) деякі українські прізвища за бажанням їх носіїв та з позиції милозвучності можуть не відмінюватися: Н. Світлана Соха, Р. Світлани Соха, Д. Світлані Соха, 3. Світлану Соха.

Інше джерело

Іменники 1 відміни

У кличному відмінку однини вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю.

а) О мають іменники твердої групи: дружино, Ганно, книжко, Михайлівно, перемого, сестро;

б) Е мають іменники м'якої та мішаної груп, є —іменники м'якої групи після голосного та апострофа: воле, земле, Катре, робітнице, душе, круче; Маріє, мріє, сім'є, Соломіє, а також Іллє;

в) Ю мають деякі пестливі іменники м'якої групи: бабусю, Галю, доню, матусю, татусю.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

У звертаннях, що складаються з двох власних назв — імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Ганно Іванівно, Маріє Василівно.

Давальний відмінок

2 відміна

У давальному відмінку однини іменники мають закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю.

1. Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м'якій після приголосного), -єві (у м'якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чоловічого роду: будинкові, відмінкові, директорові, дубові, майстрові, нахилові, Петрові. Ці ж іменники приймають і закінчення -у (-ю): будинку, відмінку, директору тощо.

Паралельні закінчення -ові та -у мають також іменники середнього роду із суфіксом -к-, що означають малі істоти: дитяткові — дитятку, немовляткові — немовлятку, поросяткові — поросятку, теляткові — телятку, ягняткові — ягнятку.