
- •1.2 Історія становлення
- •1.3 Основні сфери електронної комерції
- •1.4 Бар'єри на шляху електронної комерції
- •Тема 2 принципи та переваги електронної комерції
- •2.1 Переваги електронної комерції
- •2.2 Принципи електронної комерції
- •1. Використання споживачів як джерела інформації
- •2. Створення власною ринку, використовуючи переваги інших ринків
- •7. Надання максимальною обсягу інформації
- •8. Використання переваг інформаційною співробітництва
- •9. Розгляд своїх активів як своїх зобов'язань
- •10. Руйнування традиційного ланцюжка додавання вартості
- •11. Керування інноваціями як портфелем альтернатив
- •12. Залучення творчих особистостей
- •2.3 Характеристики економічної моделі електронної комерції
- •2.4 Моделі електронного бізнесу
- •Тема 3 електронна комерція в2с
- •3.1. Основні положення
- •3.2. Сфери застосування електронної комерції в2с
- •3.3. Фактори успіху роздрібної електронної комерції
- •3.4. Джерела доходу роздрібної електронної комерції
- •3.5 Інформаційні послуги Дистанційне навчання
- •Тема 4 Електронна комерція в2в
- •4.1. Функції і переваги електронної комерції в2в
- •Переваги електронної комерції в2в
- •4.2. Еволюція електронної комерції в2в
- •4.4 Системи планування ресурсів підприємства, синхронізовані зі споживачами (csrp)
- •Тема 5 електронні ринки
- •5.1 Основні поняття
- •1.Орієнтація на споживача
- •2 Канали здійснення
- •3. Економічні функції
- •4 Характеристики продукту
- •5. Форма власності
- •5.2. Механізми функціонування електронних ринків
- •5.3. Джерела доходу електронних ринків
- •1. Операційний.
- •2. Функціональний.
- •3. Доход сторонніх організацій.
- •4. Колабораційний.
- •5.4 Ризики функціонування електронних ринків
- •5.5 Переваги роботи на електронних ринках
- •Тема 6. Віртуальні підприємства
- •6.1 Поняття віртуального підприємства
- •6.2 Класифікація віртуальних підприємств.
- •6.3 Модель віртуального підприємства
- •6.4 Переваги і ризики віртуальних підприємств.
- •6.5 Віртуальні організаційні форми
- •6.6 Приклади віртуальних підприємств.
- •Тема 7 маркетинг в електронній комерції
- •7.1 Основні положення
- •7.2 Основні способи просування товарів і послуг в Internet
- •7.3 Реклама в Internet
- •Тема 8 Електронні міжбанківські розрахунки
- •8.1 Загальні вимоги щодо функціонування систем між банківських розрахунків
- •8.2 Система електронних міжбанківських платежів Національного банку України
- •Організація роботи внутрішньобанківської платіжної системи
- •Обмін платіжними документами в сеп нбу
- •Захист електронних банківських документів в семп
- •8.3 Інтерактивне банківське обслуговування
- •8.4 Міжнародна електронна система swift
- •8.5 Міжнародна платіжна система target
- •Тема 9 платіжні системи в інтернет
- •9.1 Платіжні системи
- •9.2. Електронні гроші
- •9.3. Електронна платіжна система e-Gold
- •9.4 Електронна платіжна система PayPal
- •9.5 Електронна платіжна система PayCash
- •9.6 Платіжна система WebMoney
- •9.7 Системи, які використовують Smart-card
- •Тема 10 Правове регулювання електронної комерції
- •Тема 11 Безпека інформаційних систем
- •10.1 Інформаційна політика
- •10.2. Сервіси безпеки та механізми її порушень
- •10.3. Шифрування даних
- •10.4 Симетрична криптографія
- •10.5 Асиметрична криптографія
- •10.6 Цифровий підпис
- •10.7 Цифровий сертифікат
- •10.8 Захист апаратних пристроїв
- •10.9 Захист мереж від зовнішніх втручань
- •10.10 Захист від комп'ютерних вірусів
- •10.11 Безпека і людський фактор
- •Плани лабораторних занять Лабораторна робота № 1 Електронна комерція в2с
- •Internet –аукціони
- •Лабораторна робота № 2 Інформаційні послуги
- •Лабораторна робота № 3 Електронна комерція в2в
- •Лабораторна робота № 4 Електронна комерція в2g
- •Лабораторна робота № 5 Системи платежів для електронної комерції
- •2.4. Завдання для перевірки знань
- •4.Контрольна тестова програма
- •Якого напряму електронної комерції не існує?
- •5. Тематика самостійної роботи
- •6. Індивідуальна робота
- •7. Методи оцінювання знань
- •Термінологічний словник
- •Рекомендована література
- •Навчально-методична Основні Інтернет-ресурси
3.4. Джерела доходу роздрібної електронної комерції
Джерела доходу для підприємств роздрібної електронної комерції можна підрозділити на три великі групи:
продаж безпосередньо на Web-вузлі компанії;
продаж споживачам, які знайшли компанію через зв'язки або посилання чи портал;
додатковий дохід, який генерується рекламою, реферативною оплатою, розсиланням матеріалів з дозволу потенційних замовників, членських внесків споживачів, оплати ринкових досліджень.
Світова тенденція розподілу доходу від роздрібної електронної комерції свідчить про переважаючу роль продажів безпосередньо на Web-сайтах роздрібних підприємств.
Одержання доходу з додаткових джерел пов'язане із серйозними витратами на його одержання. Незважаючи на всю привабливість, значення цього джерела доходу у всій галузі має тенденцію до слабшання. Навіть Yahoo!, безперечний лідер в одержанні доходу від реклами, диверсифікує платні послуги з метою зниження залежності від цього виду доходу.
Необхідно, відзначити, що підприємства електронної комерції є непрямим джерелом одержання доходу для підприємств традиційного бізнесу. Справа в тому. Що багато покупців використовують Інтернет тільки для одержання інформації, а купівлі відбуваються у звичайних магазинах. Однак частка споживачів, що прагнуть до такого виду купівельної активності, сильно відрізняється в залежності від конкретної країни.
Так, якщо у Швеції вона становіть майже 20%, то в Іспанії - лише 10%. Більшість споживачів (60%) пояснює свою поведінку тим, що перед купівлею вони звикли самостійно оглядати товари, а 32% вважають, що ціни на доставку товару в Інтернет-магазинах занадто високі.
На думку експертів Forrester, причинами такої поведінки також є непевність у дотриманні термінів постачання і необхідність негайного придбання товару.
3.5 Інформаційні послуги Дистанційне навчання
Можливості мережі Інтернет для формування і надання платних інформаційних послуг кінцевим споживачам знаходить своє втілення у формі дистанційного навчання.
Дистанційне навчання - педагогічна технологія, яка ґрунтується на принципах відкритого навчання, широко використовує комп'ютерні навчальні програми різного призначення та сучасні телекомунікації для доставки навчального матеріалу та спілкування.
Дистанційному (віддаленому) навчанню (ДН) властиві риси заочної, самостійної освіти. Його можна здійснювати; - традиційно, з наданням методично-навчальних матеріалів (підручників, конспектів лекцій, практичних завдань) у паперовій формі, з використанням аудіо- і відеокасет. До цієї ж форми можна віднести і використання супутникового навчального телебачення. Ця технологія апробована давно і підтвердила свою життєздатність. Спілкування студента з викладачем здійснюється заочно чи очно декілька разів на рік. Прикладом дистанційних курсів в Україні, які використовують і такий підхід, є Європейська Школа Кореспондентського Навчання (ЄШКО) (www.escc.kharkov.ua).
- на основі комп'ютерних мереж (так званої телематики). Доставка навчальної документації і спілкування з викладачем і членами навчальної групи здійснюється шляхом WWW-сервісу, приватної електронної пошти (E-mail), електронних дошок оголошень (Bulletin Board)), кімнат для розмов (Chat) тощо. У пострадянських країнах лідером системи дистанційного навчання на основі телематики є російськомовний віртуальний мега-університет «Сучасний Гуманітарний Університет» (www.muh.ru).
Для організації дистанційних курсів на такій основі використовується спеціальне програмне забезпечення. але часто розробники взагалі не користуються жодною готовою програмною оболонкою, створюючи власні (нетипові) дистанційні курси мовою HTML. Доступ до таких навчальних курсів здійснюється через глобальну комп'ютерну мережу Internet, рідше - через внутрішні локальні Intranet-мережі установ і фірм.
Дистанційний курс - навчально-методичні матеріали, призначені для доставки слухачам, які мають певну модульну структуру і передаються їм чи у традиційній паперовій формі, з використанням аудіо- і відеокасет, чи на основі комп'ютерних мереж.
Дистанційне навчання - відкрите, тобто відрізняється від класичної моделі класної кімнати, де діє схема «викладач передає свої знання учням». У відкритій моделі ДН учень самостійно обирає курси, які бажає, а звідси - і темп, і порядок вивчення їх окремих модулів. До того ж навчання відбувається в постійному спілкуванні з віддаленими т'юторами (викладачами) і віртуальними одногрупниками.
Ідея дистанційного навчання близька до сучасної американської парадигми вищої освіти з орієнтацією на підготовку чи перепідготовку вузького фахівця, самостійне формування студентом переліку дисциплін на кожний семестр під керівництвом т'ютора, відсутністю стабільних навчальних груп і потоків.
Сучасне дистанційне навчання - комп'ютерне, де й самі персональні комп'ютери, і мережі використовуються як засоби створення, передавання та відображення навчальних матеріалів, спілкування з т'юторами і одногрупниками.
Отже, проходження дистанційного курсу потребує:
- від т'ютора - якісного подання цінної для слухача інформації, спілкування з ним;
- від слухача - вміння використовувати персональний комп'ютер, електронну пошту, Internet; вміння самостійно працювати і водночас здатності до «роботи в команді».
Т'ютор, як правило, надає якісну платну педагогічну послугу. Однак існують і безплатні дистанційні курси, найчастіше ті, які проходять апробацію або не є останніми версіями. Слухач у результаті надання цієї послуги здобуває знання і додатковий досвід з роботи в комп'ютерних мережах, з використання різних сервісів Internet тощо.
Дистанційне навчання розвивається не тільки в межах національних систем освіти, а й окремими комерційними компаніями, переважно з орієнтацією на підготовку в галузі бізнесу та інформаційних технологій, яка становить у середньому чверть усіх програм вищої освіти.
Приватні корпоративні освітні мережі створені у таких всесвітньовідомих компаніях, як IBM, General Motors, Ford і спеціалізованих тренінгових центрах, наприклад компанії Microsoft. Деякі з них значно випереджають системи, створені у західних університетах, як за складністю, так і за кількістю дистанційних курсів.
Інвестиції в освіту слід розглядати як рівноправні з інвестиціями в науково-дослідні розробки. Послуги з кадрового навчання повинні надаватися одночасно з появою нових розробок підприємства. Це зумовлює необхідність децентралізації навчання, яке здійснює підприємство самостійно або звертаючись до послуг спеціалізованих тренінгових центрів.