5.3. Джерела доходу електронних ринків

Аналіз функціонування електронних ринків дозволив виділити чотири основних типи джерел доходу:

1. Операційний.

Трансакційні внески варіюють від 0,5% до 8% у залежності від складності проведених операцій. Дійсна тенденція його розвитку полягає в переході від плаваючого курсу до єдиної ставки.

Передплатні внески полягають в оплаті одержання інформації чи доступу до електронних ринків не залежно від здійснення трансакцій. Є найстабільнішим джерелом доходу для посередників на ринку В2В.

Оплата аукціонних послуг становить 1-3% від доходу, який генерується трансакціями. З метою зменшення ризику продавців допускається оплата після здійснення трансакцій.

Членські внески використовуються при публікації в каталогах інформації про компанії-виробники товарів і послуг. Оплата може досягати $ 15 тис. у розрахунку за одну компанію.

2. Функціональний.

Оплата реклами є найдавнішим і найрозповсюдженішим джерелом доходу електронних ринків і залежить від їх специфіки. Останнім часом спостерігається скорочення питомої ваги цього виду доходу в загальній сумі доходів, а прогнози на майбутнє обіцяють його подальше зменшення.

Оплата публікації в каталозі. Інтеграція інформації про різних постачальників та їхню продукцію в єдиному каталозі має велику цінність для покупців. Однак ця інформація стає значимою за умови її класифікації відповідно до єдиних кодів і структури. Каталог систематизує інформацію, забезпечує її ак­туальність і можливість систематизованого аналізу.

Оплата досліджень ринку. Посередники стягують оплату за збір, обробку й аналіз інформації про тенденції ринку і конкретної галузі.

3. Доход сторонніх організацій.

Сторонні організації пропонують здійснення послуг, що мають значимість як для організаторів, так і для учасників ринків, наприклад, забезпечення безпеки платежів, сертифікування якості, страхування угод і т.п.

4. Колабораційний.

Співробітництво може стати джерелом доходу при використанні потенційних переваг, що криються в галузевих ланцюжках додавання вартості. У більшості випадків розв'язання конкретних проблем у певних ланках ланцюжка спричиняє подальші зміни в інших частинах ланцюжка. У таких випадках доход може бути отриманий із застосування комплексних рішень і охоплення максимальної кількості ланок у ланцюжку додавання вартості. Такі рішення можуть вийти за рівень окремої галузі і розширити своє застосування в глобальному масштабі.

5.4 Ризики функціонування електронних ринків

У загальному випадку учасники електронних ринків зіштовхуються з двома групами ризиків - технологічними і бізнес-ризиками.

До перших відносяться неякісна робота провайдера, обривання зв'язку під час проведення торгів, зламування засобів криптозахисту, внутрішня атака баз даних електронного майданчика, витік конфіденційної інформації, відмова в обслуговуванні і т.д. Рішенням названих проблем є вибір якісного провайдера, використання відповідних засобів криптозахисту, розмежування прав доступу до інформації персонажу оператора В2В-майданчика. Більше того, деякі компанії забезпечують страхування подібних ризиків.

У той же час посередницька діяльність електронних ринків пов'язана з появою ряду бізнес-ризиків, а саме:

• ризику невідповідності якості продукції, що постачається;

• ризику втрати покупцем наперед оплачених за угодою коштів;

• ризику чи несплати прострочення оплати поставленої постачальником продукції в товарний кредит;

• ризику зниження норми прибутку для постачальників.