2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ 2

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 Основи 2

Тема 1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ 2

1.1 Електронний бізнес та електронна комерція 3

1.2 Історія становлення 5

1.3 Основні сфери електронної комерції 6

1.4 Бар'єри на шляху електронної комерції 13

Тема 2 ПРИНЦИПИ ТА ПЕРЕВАГИ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ 15

2.1 Переваги електронної комерції 15

2.2 Принципи електронної комерції 18

2.3 Характеристики економічної моделі електронної комерції 21

2.4 Моделі електронного бізнесу 22

Тема 3 ЕЛЕКТРОННА КОМЕРЦІЯ В2С 30

3.1. Основні положення 30

3.2. Сфери застосування електронної комерції В2С 31

3.3. Фактори успіху роздрібної електронної комерції 36

3.4. Джерела доходу роздрібної електронної комерції 40

3.5 Інформаційні послуги Дистанційне навчання 41

Тема 4 Електронна комерція В2В 44

4.1. Функції і переваги електронної комерції В2В 44

4.2. Еволюція електронної комерції В2В 45

4.3. ERP- системи 49

4.4 Системи планування ресурсів підприємства, синхронізовані зі споживачами (CSRP) 52

Тема 5 ЕЛЕКТРОННІ РИНКИ 58

5.1 Основні поняття 58

5.2. Механізми функціонування електронних ринків 61

5.3. Джерела доходу електронних ринків 62

5.4 Ризики функціонування електронних ринків 64

5.5 Переваги роботи на електронних ринках 64

Тема 6. ВІРТУАЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА 67

6.1 Поняття віртуального підприємства 67

6.2 Класифікація віртуальних підприємств. 70

6.3 Модель віртуального підприємства 71

6.4 Переваги і ризики віртуальних підприємств. 73

6.5 Віртуальні організаційні форми 74

6.6 Приклади віртуальних підприємств. 76

Тема 7 МАРКЕТИНГ В ЕЛЕКТРОННІЙ КОМЕРЦІЇ 80

7.1 Основні положення 80

7.2 Основні способи просування товарів і послуг в Internet 83

7.3 Реклама в Internet 84

Тема 8 Електронні міжбанківські розрахунки 86

8.1 Загальні вимоги щодо функціонування систем між банківських розрахунків 86

8.2 Система електронних міжбанківських платежів Національного банку України 87

8.3 Інтерактивне банківське обслуговування 101

8.4 Міжнародна електронна система SWIFT 109

8.5 Міжнародна платіжна система TARGET 111

ТЕМА 9 ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ В ІНТЕРНЕТ 113

9.1 Платіжні системи 113

9.2. Електронні гроші 115

9.3. Електронна платіжна система E-Gold 116

9.4 Електронна платіжна система PayPal 117

9.5 Електронна платіжна система PayCash 119

9.6 Платіжна система WebMoney 123

9.7 Системи, які використовують Smart-card 129

Тема 10 Правове регулювання електронної комерції 132

Тема 11 Безпека інформаційних систем 139

4. ПЛАНИ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ 155

Лабораторна робота № 1 Електронна комерція В2С 155

Лабораторна робота № 2 Інформаційні послуги 159

Лабораторна робота № 3 Електронна комерція В2В 160

Лабораторна робота № 4 Електронна комерція В2G 160

Лабораторна робота № 5 Системи платежів для електронної комерції 161

4.КОНТРОЛЬНА ТЕСТОВА ПРОГРАМА 165

5. ТЕМАТИКА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ 170

6. ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА 171

7. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ 172

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК 173

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 177

2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 Основи

Тема 1 ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

1.1 Електронний бізнес та електронна комерція

Поняття електронного бізнесу (e-business або е-бізнес) та електронної комерції (e-commerce або e-trade) займають все більше місця в нашому повсякденному житті. Інколи ці поняття ототожнюють; але, мабуть, більш правильно вважати, що електронний бізнес є більш широким поняттям, який включає електронну комерцію як важливу складову частину.

В літературі існує ряд визначень електронного бізнесу ; основна їх суть зводиться до такого: електронний бізнес – це бізнес, ефективність та конкурентноздатність якого базуються на використанні інформаційних та телекомунікаційних технологій. Виділяють такі характерні риси електронного бізнесу:

• автоматизація основних бізнес-процесів компанії (облік ресурсів, бухгалтерський облік, документообіг, підтримка прийняття управлінських рішень) на основі створення АРМ’ів (автоматизованих робочих місць), призначених для автоматизації окремих операцій та їх об’єднання в корпоративну інформаційну мережу;

• реорганізація структури і основних бізнес-процесів компанії на основі інформаційних та телекомунікаційних технологій;

• реорганізація зовнішніх зв’язків компанії; розвиток мережної взаємодії з існуючими та потенційними бізнес-партнерами, а також з клієнтами;

• поява нових товарів і послуг, спрямованих на розвиток і підтримку електронного бізнесу.

За визначенням ЮНІДО (Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку), бізнес передбачає чотири основні компоненти: маркетинг, виробництво, продаж та платежі. Якщо дві або більше цих компонент реалізуються із застосуванням електронних систем, бізнес вважається електронним. Принципова відмінність електронного бізнесу від традиційного полягає в його швидкості. Тому конкурентні переваги завойовуються швидше, а життєвий цикл розвитку в 3-5 років замінився 12-18 місяцями. Однак основні закони і принципи підприємництва залишаються.

В літературі виділяють три основні складові електронного бізнесу:

• електронний документообіг;

• електронна торгівля;

• електронна система платежів.

Електронна комерція є важливою складовою частиною електронного бізнесу. Електронну комерцію прийнято визначати як ділову активність, що передбачає взаємодію сторін на основі інформаційних мереж – тобто електронним шляхом, без безпосереднього фізичного контакту. Часто така взаємодія передбачає операції купівлі-продажу, але поняття електронної комерції є більш широким і не обмежується тільки цим.

До основних видів бізнес-активності, які охоплюються поняттям електронної комерції, можна віднести:

• продаж товарів (як матеріального, так і нематеріального характеру), перед- і післяпродажну підготовку, надання послуг;

• рекламно-маркетингові заходи: надання інформації; реклама товарів і послуг, збір замовлень, перед- і післяпродажна підтримка тощо;

• електронна оплата; в тому числі з використанням електронних платіжних систем;

• розповсюдження продуктів, у тому числі керування доставкою і її відстеження для фізичних продуктів та безпосередню доставку продуктів, які можуть розповсюджуватися по мережі (файли, інформація і т.п.);

• обмін інформацією та встановлення контактів, наприклад між потенційними постачальниками та замовниками;

• сумісне здійснення бізнес-процесів, зокрема, організація віртуальних підприємств – груп спеціалістів або компаній для ведення сумісної комерційної діяльності через мережу;

• дистанційне навчання, консультації;

• проведення тендерів, конкурсів і т.п.;

• банківські та фінансові послуги;

• виконання адміністративних та управлінських функцій.

У більш вузькому значенні під електронною комерцією розуміють таку модель ведення бізнесу яка включає розповсюдження інформації про компанію та її товар у світовій інформаційній мережі, здійснення замовлень і платежів за товари та послуги, доставку програмного забезпечення й інформаційних продуктів через комунікаційні мережі, після продажне обслуговування споживача і віртуальне співробітництво в процесі розробки нових товарів.

1.2 Історія становлення

Електронна комерція є досить новим поняттям, проте її корені відходять на півстоліття назад до систем електронного обміну даними (ЕОД). Під ЕОД розуміється міжкомп’ютерний обмін електронними документами стандартного формату. Май­же з того ж часу банки почали використовувати виділені мережі для електронного переказування коштів. Хоча те, що ми сьогодні називаємо електронною комерцією, не обмежується тільки ЕОД, а включає всю розмаїтість бізнес-рішень для передачі інформації з телекомунікаційних мереж, ЕОД дотепер вважається найбільш значним організаційним і комерційним нововведенням.

Комерційне використання Інтернет, викликане появою World Wide Web , визначило нову еру електронної комерції. Інтернет стимулював розвиток електронної комерції, особливо на рівні підприємств. На початковій стадії вирішальною перева­гою виявилося те, що електронна комерція відкривала однакові можливості ведення бізнесу незалежно від розмірів і характеру діяльності організації.

Починаючи з 1993 року, на службу електронній комерції прийшли нові інформаційні технології і бізнес-рішення. Серед них:

• комп'ютерні мережі і телекомунікації;

• системи клієнт-сервер;

• системи мультимедіа й особливо гіпермедіа;

• інформаційні пошукові системи;

• системи обробки повідомлень і системи керування тех­нологічними потоками;

• програмні засоби автоматизації колективної роботи;

• системи криптографічного захисту.

Таким чином, базу електронної комерції сформували основні комп'ютерні і телекомунікаційні технології й організаційні рішення, особливо менеджмент баз даних. Конгломерат цих скла­дових і є та технологія трансформації, яка змінила старі уявлення про робочі місця, фірми і ринок. Інтернет сформував платформу для нової електронної комерції, яка зняла обмеження двосторон­ньої електронної комерції, заснованої на традиційному ЕОД.

Однак було б грубою помилкою вважати електронну ко­мерцію тільки технологічним нововведенням. Цей шлях ведення бізнесу можна розуміти як розгортання інформаційних техно­логій разом з організаційними й управлінськими методами. Ор­ганізації, які поєднують інтернаціональні групи працівників по усьому світу і телеконференції, що усувають тимчасові обмежен­ня, перенесення продуктів і операцій у віртуальний ланцюжок цінностей, функціонування транснаціональних корпорацій ось неповний список сьогоднішніх досягнень електронної комерції.

Використання трансформаційних технологій змінює сам підхід до ведення бізнесу, розуміння співробітництва і конку­ренції.

1.3 Основні сфери електронної комерції

Бурхливий розвиток електронної комерції в останнє десятиліття XX століття привів до необхідності чіткої структуризації Інтернет-взаємин, в якій були б, перш за все, враховані потреби та амбіції державних структур. В даний час ринок електронної комерції поділяють на сектори, основними з яких є:

· В2В (від англ. Business to business - бізнес для бізнесу) - сектор взаємодії між юридичними особами, організаціями (установами);

· В2С (від англ. Business to customer - бізнес для споживача) - сектор взаємодії між юридичними і фізичними особами;

· В2G (від англ. Business to govemment - бізнес для уряду) - сектор взаємодії між юридичними особами і державними організаціями;

· С2С (від англ. Customer to customer - споживач для споживача) - сектор взаємодії між фізичними особами;

· G2C (від англ. Govemment to customer - уряд для споживача) - сектор взаємодії між державними установами та фізичними особами (табл. 1).

Відзначимо, що тут суб'єкт, визначений першою буквою абревіатури, виступає в якості продавця або сторони, яка надає послуги. В якості «уряду» розглядається вся адміністративна надбудова держави.

Електронна комерція класу В2С - це здебільшого вже добре відомі нам інтернет-магазини й аукціони, орієнтовані на споживача, який здійснює покупку, не відходячи від монітора.

Виділяють шість груп товарів і послуг що найбільш придатні для електронної комерції В2С. Одну з груп становлять товари, прийняття рішень про купівлю яких вимагає наявності доклад­ної інформації без випробування товару в дії. До цієї категорії товарів належать комп'ютери, комп'ютерна периферія, побутова техніка, представлена, наприклад, в Інтернет-магазинах megashop.ru і intershop.ru. У цю ж групу входять книги, які забезпечують великі обсяги продажу всесвітньо відомим американським магазинам Amazon.com і Barnes&Noble. Так само роблять багато російських та українських Інтернет-магазинів, наприклад, ozon.ru, bolero.ru.

Друга категорія товарів об'єднує ті предмети, для продажу яких важлива аудіо - і відео - демонстрація, наприклад, компакт-диски і відеокасети, що продаються як у багатьох книжкових Інтернет-магазинах, так і в спеціалізованих магазинах, таких як cdnow.com.

До третьої категорії належать товари і послуги, для яких можлива доставка за допомогою мережі Інтернет; програм­не забезпечення, брокерські послуги, банківське обслуговуван­ня, бронювання місць у готелях і квитків.

У четверту групу об'єднані унікальні предмети (колекційні речі, вузькоспеціалізовані товари, дорогі продукти харчування і подарунки). В Інтернет проводяться аукціони з продажу предметів колекціонування й інших рідкісних товарів (ebay.сom і molotok.ru).

Таблиця 1. Секторна структура електронних взаємин

	Уряд (Government)	Бізнес (Business)	Споживач (Customer)
Уряд (Government)	Уряд -уряду: автоматизовані системи співробітництва у митній, податковій, правоохоронній сферах і т. п.; інформаційно-довідкові служби, в т.ч. геоінформаційні системи	Бізнес - уряду: участь в електронних торгах із закупівлі продукції для державних потреб; виконання державних замовлень; надання податкової, статистичної, митної та ін звітності	Споживач - уряду: участь у виборах; сплата податків, зборів, штрафів ; участь в опитуваннях громадської думки; подання заявок, скарг та інших звернень громадян.
Бізнес (Business)	Уряд - бізнесу: системи розподілу державних замовлень; забезпечення контакту з податковими, митними органами, органами державної сертифікації та ліцензування, адміністраціями і т. д.; юридичні та інформаційно-довідкові служби, в т.ч . геоінформаційні системи.	Бізнес - бізнесу: торговельно-закупівельні майданчики; електронні вітрини і каталоги; електронні магазини; електронні біржі; електронні аукціони; системи управління взаємовідносинами з клієнтами (CRM); аутсорсинг; електронні платіжні системи; віртуальні підприємства; системи Інтернет-трейдингу; Інтернет-реклама; системи страхування.	Споживач - бізнесу: Приватні послуги; Участь в опитуваннях і ін рекламних акціях; Участь в партнерських та спонсорських програмах.
Споживач (Customer)	Уряд - споживачу: системи соціального обслуговування (виплати, допомоги, пільги тощо); системи комунального обслуговування; юридичні та інформаційно-довідкові служби, в т.ч. геоінформаційні системи	Бізнес - споживачу: електронні вітрини і каталоги; електронні магазини; електронні аукціони; Інтернет-трейдинг; електронні платіжні системи; Інтернет-страхування; системи телероботи; системи вірусного маркетингу; Інтернет -реклама; спонсорські програми; дистанційна освіта; інтерактивне телебачення; електронні ЗМІ; туристичні та інші послуги	Споживач - споживачу: дошки оголошень; Інтернет-аукціони; системи Р2Р; системи вірусного маркетингу

До п'ятої категорії відносяться предмети, які регулярно споживаються, наприклад, розфасовані продукти. Шоста категорія об'єднує високо стандартизовані товари і послуги, для споживачів яких важлива інформація про ціну: окремі види страхування, товари для ремонту і дизайну будинку, повсякденний одяг, іграшки й ін.

Іншим важливим сегментом електронної комерції на споживчому ринку є інформаційно-розважальний. З його допомо­гою в Інтернет формується нове комунікаційне середовище, яке одержало назву infotainment (від англійських слів information інформація і entertainment - розвага). Дане середовище охоп­лює спектр послуг від навчання до ігор і розваг.

Деякі освітні курси мають відповідну акредитацію і вида­ють дипломи, а віртуальні університети загрожують з часом: витіснити традиційні. Цей сегмент включає також електронні-газети і журнали, аналітичні огляди, доступ до експертних оцінок і самих експертів. У зв'язку з цим темами для подальшо­го вивчення і розробки є надійність експертизи, компіляція інформації з декількох джерел, охорона інтелектуальної влас­ності, проведення мікро платежів і т.п.

Розважальна частина, перетинаючись з інформаційною, включає кілька категорій електронних книг і відео матеріали, експерименти у віртуальній реальності, захоплюючі групові інтерактивні ігри і т.д. Цей сектор розваг для дорослих найбільш динамічно розвивається і дуже прибутковий.

Електронна комерція між підприємствами (В2В - business-to-business) є найбільш сталою категорією електронної комерції. На першому етапі вона розвивалася на базі ЕОД, одержавши розповсюдження в епоху Інтернет,

Електронні співтовариства мають на увазі довгострокові двосторонні зв'язки між бізнес-партнерами на основі телекомунікаційних мереж, регульовані скоріше нормами взаємин конкретних учасників, ніж ринковими механізмами.

Формування електронних співтовариств сприяє впровад­женню інтегрованої системи постачання, застосуванню технології «точно в термін», орієнтації на конкретного замовника. Таким чином, засобами інформаційних технологій і телекомунікаційних мереж відбувається інтеграція ланцюжків комплектації бізнес-партерів між собою. У свою чергу, це спричиняє мінімізацію товарних запасів, скорочення виробничих витрат і зменшення помилок.

Такий стиль ведення бізнесу вимагає чіткої координації ро­боти як усередині організації, так і між бізнес-партнерами, при якому Інтернет, інтранет і екстранет відіграють провідну роль,

Взаємодія між цими трьома фундаментальними технологіями життєво важлива для інтеграції бізнес-процесів. Взаємодія внутрішніх мереж організацій між собою за допомогою систем екстранет допомагає координації розробки продуктів, процесів виробництва і доставки.

Електронні ринки організовують трансакції між численни­ми продавцями і покупцями за допомогою телекомунікаційних мереж. За характером функціонування їх можна класифікувати за чотирма категоріями:

• прямого пошуку (майбутні партнери самостійно шукають один одного);

• пошуку за участю брокера (пошукові функції виконує брокер); за участю дилера (предмети купівлі-продажу знаходяться в розпорядженні дилера);

• аукціон.

Стрімко розвивається й електронна комерція усередині ор­ганізації, заснована на інтранет-компіляції й обміні даними, Інтранет керує базами даних усередині організації, підтримує інформацію на Web-сторінці, здійснює співробітництво між географічно віддаленими групами працівників Більш активне використання інтранет включає співробітництво в інтерактивному режимі в рамках спільних проектів за допомогою документів в електронному форматі і відеоконференцій. Так, Ford Motor Company за допомогою інтранет поєднує дизайн-центри в США, Азії і Європі, зробивши можливою розробку електронних прототипів автомобілів та їх ком­понентів.

Електронна комерція передбачає використання Інтернет-засобів як інструменту для здійснення тих чи інших бізнес-операцій. В той же час інтенсивно розвивається ринок послуг, спрямованих на безпосередню підтримку використання Інтернет-засобів, які в цьому випадку виступають як товар. До таких послуг в першу чергу відносяться:

• провайдерські послуги;

• хостинг;

• розподіл доменних імен;

• веб-студії;

• promotion-послуги – просування і реклама веб-сайтів;

• платіжні системи.

Існує і вторинний ринок таких послуг, найбільш характерними для нього є:

• сквотерство – захоплення доменних імен, в тому числі з метою їх подальшого перепродажу;

• продаж існуючих веб-ресурсів.