
- •1. Філософія: поняття, умови з’яви і розвитку.
- •2. Специфіка філософського знання.
- •3. Філософські методи мислення
- •4. Предмет і функції філософії.
- •5. Давньоіндійська Філософія
- •6. Давньокитайська фiлософiя
- •7. Основні етапи розвитку давньогрецької філософської думки
- •8. Атомістична концепція буття Демокріта
- •9. Підходи до розуміння сутності дюдини і специфіки її пізнання у давньогрецькій філософії
- •10. Вчення про душу і пізнання Платона
- •11. Вчення про душу і пізнання Арістотеля
- •12. Платон: погляди на суспільство та державу
- •13. Арістотель: погляди на суспільство та державу
- •14. Особливості, періоди розвитку та основні проблеми середньовічної філософії.
- •15.Основні положення філософської концепції Аврелія Августина
- •16. Проблема співвідношення віри і знання у філософії Фоми Аквінського
- •17. Патристика (загальна характеристика)
- •18. Схоластика (загальна характеристика)
- •19. Головні проблеми філософської думки епохи Відродження. Гуманістичні ідеали
- •20. Визначальні риси філософії Нового часу
- •21. Вчення ф. Бекона про метод пізнання
- •22. Три шляхи наукового пізнання Бекона
- •23. Основні (чотири) правила дедуктивного методу р. Декарта
- •24. Б. Спіноза про субстанцію
- •25.Договірна концепція походження держави Гобса
- •26. Емпіризм д Локка
- •27. Смисл теорії природного права і суспільного договору в філософії Просвітництва
- •28 . Загальна характеристика німецької класичної філософії
- •29. Структура пізнавальних здібностей у філософії Канта
- •30. Новизна етичних уявлень Канта
- •31. Принципи побудови філософської системи Гегеля
- •32. Основні етапи розвитку світового філософського процесу
- •33. Вихідні положення філософії марксизму
- •34. Головні категорії філософії життя («життя і «воля»)
- •35. Історичні форми позитивізму
- •36. Аналітична філософія: визначення та проблеми
- •37. Філософія прагматизиу: представники та ідеї
- •38. Фрейдистська лінія філософування
- •39. Розробка поняття «екзистенції» в філософії хх ст
- •40. Фiлософiя Кисвої-Могилянської академії
- •41. Філософія українського Відродження
- •42. Дохристиянські витоки української філософії
- •43 Особливості та основні етапи розвиту філософської думки в Україні
- •44. Філософія Княжої доби
- •45. Філософські погляди г.Сковороди.
- •46. Сутність концепції «філософії серця» п.Юркевича
- •47. Історичний розвиток уявлень про світ як всесвіт
- •48. Філософський зміст відношення «людина – світ»
- •49. Категоріальне вираження буття
- •50.Рух як фундаментальна властивість світу
- •51. Філософське осягнення категорій «простір» і «час»
- •52. Діалектика і метафізика
- •53. Зміст основних категорій діалектики
- •54. Проблема субстанції в європейській філософії
- •55. Проблема свідомості в історії філософії
- •56. Основні ознаки й структура свідомості
- •57. Теорія пізнання, її предмет і метод
- •58. Чуттєвий рівень пізнання та його форми
- •59. Раціональний рівень пізнання та його форми
- •60. Поняття «істина» (абсолютність, відносність і конкретність істини)
- •61. Філософія і наука: спільне і відмінне.
- •62. Проблема, гіпотеза, теорія як основні форми наукового пізнання.
- •63. Методологія та основні групи методів наукового пізнання.
- •64. Емпіричні методи пізнання
- •65. Методи наукового пізнання сучасної науки
- •67. Розкрити поняття «соціальна природа свідомості»
- •68.Суспільство та його складові
- •69. Онтологічні підвалини суспільного буття
- •70. Соціальні групи як різновиди соціальних спільностей.
- •71. Політика і мораль ( на прикладі філослфії Платона, Арістотеля і Макіавеллі)
- •72. Суспільство як предмет сучасної соціальної філософії
- •73. Типології суспільства в сучасних концепціях соціальної філософії (к. Поппер, д. Белл, о. Тоффлер)
- •74. Індивід і соціум. Поняття про особу.
- •75. Основні етапи розвитку соціальної філософії
- •76. Особливості становлення і розвитку української нації
- •77. Релігійно – міфологічна антропософія
- •78. Натуралістична антропософія
- •79. Відмінність людського способу буття від тваринного
- •80. Філософські аспекти проблеми походження людини
- •81. Соціальні групи як основні суб’єкти суспільного розвитку
- •82. Бiологiчне I соціальне в людинi
- •83. Поняття культури. Історичні моделі культури.
- •84. Нація: як об’єкт філософського аналізу
- •85. Філософське осмислення процсу антропогенезу
- •86. Атрибутивні ознаки культури
- •87.Сутнiсть і проблемна сфера фiлософiї економiки
- •88. Особливості суспільного виробництва
- •89. Великі соціальні грипи як основні суб’єкти сіспільного розвитку
- •90. Сім”я як мікросоціум
40. Фiлософiя Кисвої-Могилянської академії
У Киево-Могилянськiй академi, заснованiй Петром Могилою (1597-1647), вперше в Укранi фiлософiю викладали окремо вiд теологi. Однак фiлософськi “курси, якi тут читалися, були значною мiрою схоластичними. Хоч це не було повторенням схоластики Заходу, а щвидше використанням на укранському грунтi захiднЫ філософії поеднаннi iз сучасними досягненнями прогресивно науковЫ думки. Значну увагу придiляли вченi Кисво-Могилянськоi академiї проблемi взаемозвязку волi й розуму. Визнаючи свободу волi, вони прiоритетного значення надавали переважно розумову Останнiй, на їхню думку, здiйсшос моральний вплив на волю, даючи й рiзнi варiанти вибору мiж добром i злом. При цьому вони наголошували на необхiдностi гармонiзацiї рацiонального й вольового моментiв у людинi, що сприяло б здiйсненню нею такого житгевого шляху, який привiв би iТ до мети, тобто блага, щастя. Вченi Кисво-МогилянськоУ академi эробили значний внесок у розвиток фiлософi права. Крiм творiв античних авторiв, професора використовували працi Каетана, Молiни, Суареса, Родерiго де Аррiаги, Овiсдо. У текстi лекцiй мiстяться короткi виклади нанчань Коперника, Галiлея, Декарта. Активно розробляли професора Киево-Могилянськ академiТ й етичi-iу тематику. Сенс життя бачився в дiяльнiй боротьбi з пороками i элочинами, в активнiй протидiї поганiй сторонi. Небесне блаженство, утiм, з рахункiв не скидалося, воно вивчалося в теологiчних трактатах, тодi як етика була нацiлена на досягнення людського щастя в земному житгi, зрозумiло, у строгiй вiдповiдностi з вимогами православ’я. Практичне жкггя i моральна позицiя людини, на думку професорiв Киево-Могилянськ академiї, залежать вiд того, наскiльки правильно розумiе вiн свое в загальнiй структурi унiверсума. Звiдси — помiтне посилення рацiонального компонента етичних трактатiв. Сутнiсть людини розумiли як здатнiсть пiзнания, мислення, набуте знания, i саме рацiональне мислевия розцiнювалося як фактор, що визначас якiсi-iу вiдмiннiсть лiодини вiд iнших природних iстот i неживих предметiв. Найвидатнішими її представниками були: Ф Прокопович, І Гізель, С Яворський.
41. Філософія українського Відродження
З розпадом Київської Русi державницьку традицiю українського народу успадкувало Галицько-Волинське кназiвство. Цi суттевi суспiльнополiтичнi змiни вплинули на змiст духовного життя тогочасної України. Духовне буття тогочасного українського суспiльства активно сприйняло iдеї захiдноевропейського Ренесансу та реформацiї, якi сприяли формуваяню засад професiйної української фiлософiї. Вперше в українськiй книжнiй культурi здiйснена спроба теоретичного аналiзу, класифiкацiя наук. Поява перекладної лiтератури українською мовою створювала сприятливi умови для змiцнення тенденцiї до автономiзацiї фiлософських знань, їх виокремлення з-помiж релiгiйних. Визначними представниками філософії цього періоду були Ю. Дрогобич. (розглядав ортодоксальнi догмати християнства звеличував людину, й розум, пiзнавальнi здiбностi), П Русин, С Орiховський-Роксолан, , Григорiя Чуй-Русинта iн. З’явилася мережа культурноосвiтнiх центрiв, найвпливовiшим серед яких був Острозький, Він мав академiю, друкарню i лiтературний гурток, члени якого готували до видання навчальнi посiбники, iншi книги. Це «Азбука» i «Буквар’», «Хронологiя» Андрiя Римшi, «Бiблiя» та iн. Острозька академiя, об’еднала плеяду визначних представникiв української культури: Смотрицький, Лукарис, Фiлалет, Вишенський та iн. Воин розробляли фiлософськi iде ще в контекстi релiгiйно-духовної творчостi, здебiльшого у рiчищi киеворуської фiлософсько традиції. У розвиток укранської фiлософської культури вагомий внесок зробили також братства, що виникли в Укранi в останнiй чвертi ХУI — на початку ХУII ст. як громадськi центри оборони укранської духовної культури вiд стороннiх впливiв. Створюючи розгалужену систему шкiл, вони сприяли широкому розвитку освiти, що сприяло становленню професiйної фiлософiї в Українi. (Львiвське, Київське, у Бережанах, Дубнi, Галичi, Вiнницi, Замостi, Кам‘янцi-Подiльському, Кременцi, Немировi, Острозi). Особлива роль у розвитку украГiнськоi фiлософii належить Киево-Могилянськiй академii (1632—1817), де фiлософiя набула високого професiйного рiвня ( I Гiзель,Т Прокопович, Г Щербицький, СЯворський, Г Кониський ).